Постанова

від 23.05.2023 по справі 906/908/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 року Справа № 906/908/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Олійник Т.М.

за участю представників сторін:

позивача: Федоренка Р.В., адвоката, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 03.04.2023 серія АЕ №1190694

відповідача: Козуба Б.Ю., адвоката, за довіреністю від 22.12.2022 №007/23

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 24.02.23р. суддею Лозинською І.В. о 12:19 у м.Житомирі, повний текст складено 03.03.23р. у справі № 906/908/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Метекспорт Груп"

до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат "Акціонерного товариства "Об"єднана гірничо-хімічна компанія"

про стягнення 5 414 301,34 грн

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Метекспорт Груп" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення 5414301,34 грн, з яких 4953450,00 грн боргу, 390098,34 грн інфляційних втрат, 70753,15 грн 3% річних та 81214,52 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем в повному об`ємі обов`язку з оплати за поставлену продукцію згідно з договором поставки №ПП201-313/3-22 від 22.03.2022.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.02.23 у справі №906/908/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метекспорт Груп" 4 953 450,00 грн основного боргу, 390 098,34 грн інфляційних витрат, 70 198,14 грн 3% річних, 81 206,19 грн судового збору. У стягненні 555,01 грн 3% річних відмовлено.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст. ст. 6, 253, 254, 509, 610, 612, 625, 626, 627, 629, 692 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 175, 265 ГК України, докази наявні в матеріалах справи, відхилив доводи відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 233 ГК України, врахувавши часткову оплату за отриманий товар, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних прийшов до висновку про часткове задоволення позову, а саме про стягнення 4953450,00 грн основного боргу; 390098,34 грн інфляційних витрат; 70198,14 грн 3% річних; 81206,19 грн судового збору та відмову у стягненні 555,01 грн 3% річних.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, скаржник звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 24.02.2023 у справі №906/908/22 в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення з Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія в особі Філії Іршанський гірничо збагачувальний комбінат Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Метекспорт Груп 390 098,34 грн інфляційних втрат, 70 198,14 грн 3% річних та судового збору у сумі 81 206,19 грн, та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині у повному обсязі.

Вказує, що оскаржує рішення Господарського суду Житомирської області від 24.02.2023 у справі № 906/908/22 в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення 390 098,34 грн - інфляційних втрат, 70 198,14 грн - 3% річних та судового збору в частині 81 206,19 грн, яка пропорційно відповідає сумі задоволених вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідач вважає, що рішення в оскаржуваній частині є незаконним і необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права без повного і всебічного з`ясування всіх обставин справи, та належної оцінки поданих відповідачем доказів з наступних підстав.

Зауважує, що метою діяльності AT «ОГХК» є одержання прибутку на основі здійснення виробничої, комерційної, посередницької діяльності в гірничодобувній та металургійних галузях в порядку та за умов, визначених чинним законодавством і Статутом (пункт 3.1. Статуту AT «ОГХК»).

У зв`язку з війною майновий стан AT «ОГХК» також не у найкращому стані. До складу AT «ОГХК» входять філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» та «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат», які є одними з найбільших підприємств у Дніпропетровській та Житомирській областях та є містоутворюючими підприємствами. Продукція Товариства є базою для низки стратегічно важливих для країни сфер: металургійної, військової, електродної, електротехнічної, керамічної, хімічної та машинобудівної.

Діяльність Товариства та його філій забезпечується виключно за рахунок надходжень від продажу власної продукції, в тому числі ільменітового концентрату виробництва філії «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» АТ «ОГХК». До повномасштабного російського вторгнення добувна спроможність Товариства становила 30 тисяч тон, які вироблялися та реалізовувались щомісяця, що дозволяло Товариству та його філіям мати постійні обігові кошти.

Так, з посиланням на Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 вказує, що військова агресія російської федерації є форс мажорною обставиною.

Зауважує, що у зв`язку з відсутністю коштів від реалізації готової продукції, внаслідок виникнення надзвичайних, невідворотних та об`єктивних обставин (лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.) стало саме часткове виконання договірних грошових зобов`язань відповідача перед позивачем в частині оплати за поставлений товар.

Крім того, щодо проблемних аспектів діяльності АТ «ОГХК» вказує на значну суму простроченої дебіторської заборгованості. Так, зокрема, Господарським судом Запорізької області 27.12.2022 винесено ухвалу у справі №908/3864/21, відповідно до якої суд вирішив відстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 03.10.2022 у справі №908/3864/21 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на користь Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо- хімічна компанія» суму основного боргу в розмірі 50 162 463,76 грн, пеню в сумі 3 221 662,71 грн, 3% річних в сумі 894 939,06 грн, інфляційні втрати в сумі 2 408 777,65 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 762 640,60 грн строком на 6 (шість) місяців з моменту набрання рішенням законної сили.

Вважає, що вказані вище обставини свідчать про незаконність та необґрунтованість рішення щодо стягнення 390 098,34 грн - інфляційних втрат, 70 198,14 грн - 3% річних та судового збору в частині 81 206,19 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Метекспорт Груп" наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії «Іршанський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 24.02.2023р. у справі №906/908/22 без змін.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 24.02.2023 у справі № 906/908/22 в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення 390 098,34 грн інфляційних втрат, 70 198,14 грн 3% річних та судового збору у сумі 81 206,19 грн, та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині у повному обсязі.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії «Іршанський гірничо-металургійний комбінат» Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 24.02.2023р. у справі №906/908/22 без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

22.03.2022 між ТОВ "Метекспорт Груп" (постачальник/позивач) і АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (покупець/відповідач) був укладений договір поставки продукції №ПП 201-313/3-22 (далі - договір) (а. с. 7-11), відповідно до п. п.1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця Литво до ґрунтових насосів (ДК 021:2015 42120000-6 Насоси і компресори) (далі - товар).

За п. 1.2 договору номенклатура, асортимент, кількість та вартість за одиницю товару, що буде поставлятись покупцю зазначається у специфікації (додаток № 1), яка після її підписання є невід`ємною частиною договору; поставка кожної партії товару здійснюється за заявками покупця, у яких зазначається номенклатура, асортимент та кількість товару; заявка/и є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 3.1 договору постачальник зобов`язаний поставити покупцю партію товару у повному обсязі протягом 20 (двадцяти) календарних днів із дня отримання постачальником заявки від покупця, але в будь-якому разі не раніше отримання від покупця повідомлення про готовність прийняти товар, що узгоджується з постачальником у порядку, передбаченому для подачі заявки; постачальник має право на дострокову поставку товару за погодженням із покупцем.

Відповідно до п. 3.2 договору поставка товару здійснюється постачальником згідно з правилами ІНКОТЕРМС (англ. мовою - INCOTERMS) в редакції 2010 р. на умовах поставки DDP у місце поставки за адресою: вул. Гагаріна 1А, с. Шершні, Коростенський район, Житомирська область.

За п. 3.3 договору датою поставки товару є дата передачі товару постачальником покупцю, відповідно до накладної на відпуск товару (видаткової накладної).

Перехід права власності на товар та перехід ризику випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару від постачальника до покупця відбувається в момент передачі товару на підставі підписаних сторонами належно оформлених первинних документів; постачальник несе всі ризики щодо втрати чи пошкодження товару до моменту його прийняття покупцем (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору ціна договору складає 5804154,00 грн, 20 % ПДВ - 1160830,80 грн, разом із ПДВ - 6964984, 80 грн.

Згідно з п. 8.1 договору оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі.

Відповідно до п. 8.2 договору оплата товару здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання товару та підписання видаткової накладної на підставі виставленого Постачальником рахунку.

Згідно з п. 8.3 договору днем оплати вважається день списання грошових коштів із поточного рахунку покупця.

Як додаток №1 до договору сторони підписали специфікацію про поставку товару - виливки деталей зі зносостійкого чавуну з відповідним хімічним складом на загальну суму 6964984, 80 грн (а. с. 12-13).

На виконання договору, за заявками покупця від 24.03.2022 №313/404 на суму 3525164,40 грн (а. с. 14-15) та від 18.04.2022 № 313/477 на суму 3439820,00 грн (а. с. 16-17) постачальник частково поставив товар на загальну суму 5155387,20 грн, про що свідчать копії видаткових накладних №98 від 13.04.2022 на суму 3503066,40 грн (а. с. 22) та №106 від 02.05.2022 на суму 1652320, 80 грн (а. с. 23), а також товарно - транспортних накладних №98 від 13.04.2022 та №106 від 02.05.2022 (а. с. 24 - 28).

Постачальник виставив покупцю рахунки на оплату поставленого товару: №66 від 13.04.2022 на суму 3317652, 41 грн і №80 від 02.05.2022 на суму 1635797,59 грн, а всього на загальну суму 5155387,20 грн (а. с. 29-30).

Як зазначає позивач у позовній заяві в період з 20.04.2022 по 11.07.2022 відповідач частково оплатив товар (у тому числі і поставлений в попередній період) у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача за платіжними дорученнями №3692 від 20.04.2022 на суму 837208,80 грн (яку позивач зарахував на погашення боргу, утвореного до 13.04.2022); від №5633 від 09.06.2022 на суму 35030,66 грн, №3636 від 09.06.2022 на суму 16523,21 грн та №6575 від 11.07.2022 на суму 150383,33 грн, всього на суму 1039146,00 грн, з яких 201937,20 грн за поставлену продукцію від 13.04.2022 та 02.05.2022.

На підтвердження здійснення відповідачем часткових оплат на вказані суми позивач надав копію банківської виписки по рахунку за період з 19.04.2022 по 09.07.2022 (а. с. 32 - 34).

Крім того, з наданої до позовної заяви копії акту звірки взаємних розрахунків між сторонами за квітень-серпень 2022, підписаного зі сторони позивача, вбачається початкове сальдо на користь позивача в сумі 837208,80 грн (а. с. 31).

Листами від 18.05.2022 за вих. №01-8/278, від 17.06.2022 за вих. №01-8/368, від 22.08.2022 за вих. №01-8/558 та претензією від 24.06.2022 за вих. №01-8/382, надісланих на електронну пошту відповідача та його філії (а.с. 35 - 43), а також претензією №02-22 від 26.09.2022, надісланою відповідачу та його філії поштовим зв`язком (а. с. 44 - 47), позивач вимагав сплатити існуючу заборгованість, проте заборгованість було сплачено з простроченням та не в повному обсязі.

За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 5414301,34 грн, з яких 4953450,00 грн боргу, 390098,34 грн інфляційних втрат, 70753,15 грн 3% річних, а також 81214,52 судового збору та понесених витрат на професійну правову допомогу.

Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.02.23 у справі № 906/908/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метекспорт Груп" 4 953 450,00 грн основного боргу, 390 098,34 грн інфляційних витрат, 70 198,14 грн 3% річних, 81 206,19 грн судового збору. У стягненні 555,01 грн 3% річних відмовлено.

Разом з тим, як убачається із апеляційної скарги скаржник оскаржує рішення суду в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення 390 098,34 грн - інфляційних втрат, 70 198,14 грн - 3% річних та судового збору в частині 81 206,19 грн, яка пропорційно відповідає сумі задоволених вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції лише в оскарженій частині.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних, суд зауважує таке.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом..

За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати неустойки за прострочення виконання зобов`язання. Ці нарахування не є штрафними санкціями (неустойкою). Тому до них не застосовуються відповідні положення ГК України та ЦК України.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції правомірно відхилено доводи відповідача щодо зменшення розмірів 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 233 ГК України.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

За своїми ознаками, 3% річних є платою за користування чужими коштами в період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання.

У свою чергу, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення інфляційного збільшення, трьох процентів річних відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства України, відтак є правомірними та обґрунтованим.

Разом з тим, як до суду першої, так і до суду апеляційної інстанції відповідачем не висловлено заперечень щодо правильності проведеного позивачем розрахунку як процентів річних, так інфляційних втрат, не надано власного контррозрахунку заборгованості тощо.

За наведеного, перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних здійснені судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає їх правильним та арифметично вірними, а тому погоджується із висновком суду першої інстанції, щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 390098,34 грн, 3% річних у розмірі 70198,14 грн, відповідно відмову у стягненні 555,01 грн 3% річних.

Разом з тим, з приводу посилання скаржника щодо неналежного виконання своїх зобов`язань через виникнення надзвичайних, невідворотних та об`єктивних обставин (форс-мажор) військову агресію російської федерації (лист Торгово-промисловою палатою України (ТПП) №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022) суд апеляційної інстанції зауважує таке.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України (ГКУ), сторона договору буде нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання її зобов`язань, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили.

Частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України (ЦКУ) передбачає, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення такого зобов`язання, якщо вона доведе, що порушення сталося внаслідок непереборної сили.

Дійсно, Торгово-промисловою палатою України (ТПП) було оприлюднено лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Разом із тим, частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Тобто, критеріями форс-мажору є: надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і перебувають за межами впливу двох сторін); непередбачуваність обставин (їх настання або наслідки неможливо було передбачити); невідворотність (непереборність) обставин (неминучість події / подій та наслідків); причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання конкретного зобов`язання. При цьому це обов`язковий елемент форс-мажору, оскільки саме він доводить зв`язок між невиконаними зобов`язаннями та причиною їх невиконання.

При цьому слід звернути увагу, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. До аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у своїх постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.

Отже, форс-мажор як обставина непереборної сили потребує доведення і належного правового оформлення сторонами в судовому процесі. Саме по собі існування таких надзвичайних і невідворотних обставин не звільняє сторону від відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (постанови Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 911/589/21, від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Слід вказати, що п. 12.1. договору визначено, що при настанні обставин непереборної сили (обставин форс-мажору), тобто неможливості повного або часткового виконання будь-якою із сторін зобов`язань за цим договору внаслідок обставин непереборної сили, а саме: пожежі, стихійного лиха, урядових заборон, блокади, війни, військових дій будь-якого характеру або інших незалежних від сторін обставин, термін (строк) виконання зобов`язань продовжується (переноситься) на такий термін (строк), протягом якого будуть діяти вищевказані обставини та їх наслідки. Сторона, для якої наступили обставини непереборної сили, зобов`язана письмово протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня настання цих обставин повідомити іншу сторону про це, вказати орієнтовний термін (строк) дії обставин непереборної сили, а також вжити заходів для зменшення заподіяння збитків другій стороні.

У п. 12.2. договору вказано, що якщо вищевказані обставини тривають більше 6 (шести) календарних місяців, кожна із сторін вправі відмовитися від цього Договору в односторонньому порядку, шляхом направлення іншій стороні відповідного повідомлення, не пізніше ніж за 10 (десять) робочих днів.

П. 12.3. договору зазначено, що факт настання обставин непереборної сили повинен підтверджуватися сертифікатом Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональною Торгово - промисловою палатою.

З аналізу наведених норм та положень договору слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Як зазначалося вище, як на підставу для звільнення від відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних відповідач вказує на лист Торгово - промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, важкий майновий стан та наявність значної суми дебіторської заборгованості.

Однак, колегія суддів зауважує, що даний доказ жодним чином не підтверджує ту обставину, що саме внаслідок військової агресії російської федерації проти України, в зв`язку із чим було введено воєнний стан, відповідач не мав можливості виконати свої зобов`язання за договором. При цьому, суд враховує, що сторони уклали договір поставки продукції №ПП 201-313/3-22 22.03.2022, заявки про поставку продукції №313/404 та № 313/477 відповідач виставив відповідно 24.03.2022 та 18.04.2022, оплата мала відбутись відповідно до 17.04.2022, та до 06.05.2022. Про стягнення простроченої дебіторської заборгованості із Запорізького титано-магнієвого комбінату до Господарського суду Запорізької області АТ «ОГХК» філія «ІГЗК» зверталося з позовною заявою 30.12.2021. Таким чином, відповідач брав на себе зобов`язання перед позивачем уже під час військової агресії російської федерації проти України і при наявній простроченій кредиторській заборгованості і, мав ураховувати означені обставини.

З огляду на вказане не може вважатись також форс-мажорною обставиною і посилання відповідача на скрутне фінансове становище. При цьому судова колегія також враховує положення ст. 617 ЦК України, згідно з якими не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

А відтак, на переконання колегії суддів, сам по собі воєнний стан не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язання (або ж звільнення від відповідальності за таке невиконання).

За наведеного, колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позову в частині стягнення 70198,14 грн 3% річних та відмові у стягненні 555,01 грн 3% річних та в частині стягнення 390098,34 грн інфляційних втрат. Відповідно правомірним є стягнення із відповідача 81206,19 грн суми судового збору.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 24.02.23 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.02.23 у справі № 906/908/22 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 24.02.23 у справі №906/908/22 в оскарженій частині залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

4. Справу № 906/908/22 повернути до Господарського суду Житомирської області .

Повний текст постанови складений "24" травня 2023 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.