Рішення

від 25.05.2023 по справі 917/1350/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2023 Справа № 917/1350/22

Суддя Мацко О.С., розглянувши матеріали справи № 917/1350/22

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СПО Секюріті», 46023, м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, буд. 6, код ЄДРПОУ 43384979,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Білогір`я молокопродукт», 37300, Полтавська обл., м. Гадяч, вул. Будька, буд. 47, код ЄДРПОУ 41313341,

про стягнення 921 025,58 грн.,

Секретар судового засідання Токар А.В.

Представники сторін: згідно протоколу

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 07.11.2022 р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СПО Секюріті» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Білогір`я молокопродукт» про стягнення 921 025,58 грн., з яких 734 354,84 грн. заборгованість за договором про надання охоронних послуг № 09/09-20 від 01.09.2020 р., 86 027,13 грн. пеня, 88 829,28 грн. втрати від інфляції, 11 814,33 грн. 3 % річних, до розгляду в загальному позовному провадженні, призначено підготовче засідання на 08.12.2022 р., встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

08.12.2022 року судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 24.01.2023 р., після чого закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 23.02.2023р.

21.02.2023р. на адресу суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач заперечує проти позову, просить поновити строк на подання відзиву та повернутися до підготовчого провадження у справі, витребувати у позивача обгрунтований розрахунок суми позову. У обгрунтування вказаних клопотань, відповідач зазначає, що наразі фактично підприємство працює не на повну потужність за адресою смт.Білогір"я, Хмельницька обл.; юридичною адресою підприємства залишається м.Гадяч, однак кореспонденція звідти передається директору підприємства та обробляється з запізненням, що унеможливило вчасне подання відзиву на позов. Крім того, підприємство досі не отримало від позивача копію позовної заяви з додатками. Відтак, відповідач зазначав, що строк на подання відзиву ним було пропущено з незалежних від нього причин, та просив поновити строк на його подання. Суд ухвалою від 23.02.3023р. клопотання про поновлення строку на подання відзиву задовольнив, у решті клопотань - відмовив.

Справа призначалася для розгляду по суті у засіданнях 23.02.2023р., 28.03.2023р., 04.05.2023р.,25.05.2023р. - про кожне засідання відповідач був повідомлений належним чином (докази в матер.справи), явку представника у жодне з засідань не забезпечив, причин неявки - не повідомив, крім відзиву на позов з доводами, наведеними вище, - жодних реагувань від відповідача не надходило.

Судом при розгляді справи встановлено наступне:

Між сторонами у справі укладено договір від 01.09.2020р. про надання охоронних послуг №09/09-20 (арк.справи 4-7), за умовами якого сторони погодили:

-замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) зобов`язується надати за плату послуги по охороні об`єктів, місцезнаходження яких визначається в Дислокації;

-вартість послуг за договором становить 50 000,00 грн щомісяця. Вартість визначається та фіксується в акті виконаних робіт (наданих послуг); за кожен місяць наданих послуг виконавець готує акт виконаних робіт (наданих послуг) та передає його на підписання замовнику. У разі відмови від підписання акту замовник зобов`язаний протягом 5 робочих днів, що слідують за датою його отримання, надати вмотивовану, викладену у письмовому вигляді відмову від підписання акту;

-одним з визначених договором обов`язків замовника є оплата наданих на підставі договору охоронних послуг ;

-оплата послуг щомісячно до 20 числа місяця наступного за місяцем, в якому надані послуги, безготівковим шляхом;

-у випадку несвоєчасної оплати щомісячної суми замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0.1% від розміру несвоєчасно сплачених послуг, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період надання послуг від суми заборгованості за кожен день прострочення;

-строк дії договору визначено розд.7: договір вважається укладеним з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, і починає діяти з дати підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкту під охорону. У випадку відсутності письмових заперечень сторін, договір продовжує свою дію до 31.08.2021р. з можливістю пролонгації на кожен наступний рік (п.7.4).

За додатковою угодою від 01.02.2021р. сторони змінили п.1. 5 договору та встановили вартість послуг за договором 55 000,00 грн. щомісяця; додатковою угодою №2 від 01.01.2022р. (не підписана відповідачем) вартість послуг змінена до 60 500,00 грн. Як вказує позивач, через несплату вартості послуг та неповернення підписаних примірників додаткової угоди №2 та Актів виконаних робіт (починаючи з лютого 2022р.), ним було направлено відповідачу претензію від 03.08.2022р., у якій позивач просив погасити існуючу заборгованість у розмірі 739 354,84 грн. та повідомив про розірвання договору з 04.08.2022р. (арк.справи 11).

Згідно Акту зняття постів охорони з об`єкту від 04.08.2022р. сторони зафіксували: «Відповідно до Додатку №1 «Дислокація об`єктів охорони» до Договору про надання охоронних послуг №09/09-20 від 01.09.2020р. на об`єкті замовника знаходиться 2 пости охорони, а саме:КПП+КТП; Патрулювання території. Підписанням цього акту обома сторонами підтверджується факт зняття 04.08.2022р. зазначених у п.1 даного акту 2-х постів охорони. Даний акт складено у зв`язку з достроковим розірванням дії договору, який припиняє свою дію з 04.08.2022р. о 20.00 год.» (а.с.10).

Акт підписаний обома сторонами, скріплений печатками; відтак, договірні відносини сторін припинені з 04.08.2022р.

З урахуванням часткових проплач, у підтвердження яких позивачем надані до позову платіжні доручення, заборгованість відповідача за даним договором становить 734 354,84 грн.; також позивачем нараховані пеня, річні та інфляційні.

При вирішенні спору суд виходить з того, що між сторонами у справі склалися правовідносини з договору про надання послуг. В силу ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 ЦК України).

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відтак, на підставі поданих доказів суд дійшов до висновку про порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині оплати наданих послуг. Заперечення відповідача, викладені ним у відзиві на позов, не спростовують правомірність позовних вимог. Так, за поясненнями позивача, між сторонами склалися ділові відносини, при яких Акти наданих послуг та додаткова угода №2 передавалися відповідачу на підписання через працівників обох товариств (договором не передбачено, яким саме чином позивач передає на підпис документи); до лютого 2022р. не було проблем з поверненням підписаних примірників від відповідача, а потім примірники не передавалися, а грошові кошти припинили сплачуватися. Останній акт було підписано відповідачем у січні 2022р. за послуги, надані в січні 2022р. на суму 60 500,00 грн. без зауважень та заперечень, що свідчить про отримання ним додаткової угоди №2, яка без пояснень не була повернута підписаною позивачу. В подальшому підписані відповідачем Акти, як уже зазначено, не поверталися, хоча фактично договір було розірвано тільки 04.08.2022р. Відповідно до умов договору, у разі відмови від підписання акту замовник зобов`язаний протягом 5 робочих днів, що слідують за датою його отримання, надати вмотивовану, викладену у письмовому вигляді відмову від підписання акту, що ним зроблено не було. І хоча суд критично ставиться до пояснень позивача стосовно того, що акти були повторно скеровані відповідачу у червні 2022р., оскільки з поданих ним у підтвердження цього факту доказів неможливо встановити, які саме документи направлялися відповідачу, однак з урахуванням усіх обставин справи в сукупності суд погоджується з доводами позивача про обґрунтованість позовних вимог. Твердження відповідача стосовно того, що ним було застосовано «призупинення оплат» через ненадання належним чином оформлених Актів, суд оцінює критично: фактично надані послуги відповідач був зобов`язаний оплатити в строк, встановлений договором. Будь-яких доказів того, що він звертався до позивача з приводу необхідності надання Актів (адже послуги ним отримувалися до 04.08.2022р., що ним не спростовується), відповідачем не надано.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Судом перевірено правильність нарахувань пені, річних та інфляційних, виходячи з наданого позивачем розрахунку (а.с.97-99). При цьому суд зауважує, що розрахунок є досить детальним та містить усі необхідні дані для перевірки його правильності, тож доводи відповідача стосовно неможливості впевнитися у правильності нарахувань без проведення економічної експертизи, є надуманими. Судом встановлено, що при обчисленні пені та річних позивачем не враховувалися приписи ст.253 та ч.5 ст.254 ЦК України, згідно яких: Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Так, прострочення оплати за зобов`язаннями жовтня 2021р. настало 23.11.2021р. (оскільки 20.11.2021р. субота), відтак пеню слід обраховувати, як і річні, з 23.11.2021р; аналогічно за боргом січня 2022р. обрахування слід починати з 22.02.2022р., за боргом лютого з 22.03.2022р., за липень 2022р. з 23.08.2022р. Однак суд, здійснивши перерахунок виходячи з цих даних, дійшов до висновку, що загальна сума пені, яку можна було заявити до стягнення, навіть перевищує заявлену позивачем суму 86 027,13 грн. Однак, не виходячи за межі позовних вимог, суд задовольняє їх в заявленому позивачем розмірі. Аналогічно проведено перерахунок 3% річних з урахуванням ст.ст.253,254 ЦК України: за розрахунками суду, стягненню підлягає 11 809,81 грн. Інфляційні нараховані позивачем правильно та вимога про їх стягнення задовольняється судом.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Судові витрати (судовий збір) відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до ст.129 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.129,233-234,238-240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Білогір`я молокопродукт» (37301, м.Гадяч, вул.Будька, буд.47, код ЄДРПОУ 41313341) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПО Секюріті» (46023, м.Тернопіль, вул.15 Квітня, буд.6, код ЄДРПОУ 43384979) 734 354,84 грн. основного боргу, 86 027,13 грн пені, 88 829,28 грн інфляційних, 11 809,81 грн. річних, 13 815,32 грн. судового збору.

В іншій частині позову - відмовити.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України).

Повне рішення складено 29.05.2023р.

Суддя О.С.Мацко