Рішення

від 22.05.2023 по справі 918/332/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2023 р. Справа № 918/332/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю-виробничо-комерційна компанія "Міст-Сервіс і К"

про стягнення коштів у сумі 76 276 грн 50 коп.,

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача - Яманкіна О.М. (самопредставництво);

від відповідача - Мосійчук А.П., довіреність від 03.05.2023 року.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

У судовому засіданні 22 травня 2023 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В квітні 2023 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Підприємство) від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (далі - Відокремлений підрозділ, позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю-виробничо-комерційна компанія "Міст-Сервіс і К" (далі - Товариство, відповідач) про стягнення коштів у сумі 76 276 грн 50 коп., з яких: 68 891 грн 50 коп. - пеня, 7 385 грн 00 коп. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено строки виконання зобов`язань, передбачених п. 3.1. Договору поставки від 22.04.2021 року № 17464/53-124-01-21-14423. Зокрема позивач зазначає, що Товариством не поставлено товар. У зв`язку із чим на підставі п. 8.2. Договору поставки від 22.04.2021 року № 17464/53-124-01-21-14423 позивачем нараховано Товариству пеню в розмірі 68 891 грн 50 коп. та штраф у розмірі 7 385 грн 00 коп.

Також Відокремленим підрозділом наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого позивач вказує, що поніс і очікує понести витрати в зв`язку з розглядом справи, які складаються із суми сплаченого судового збору за подання даного позову в розмірі 2 684 грн 00 коп.

Ухвалою суду від 5 квітня 2023 року позовну заяву Підприємства від імені якого діє Відокремлений підрозділ від 22.03.2023 року № 45-30-561/4565 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін задоволено частково, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи призначено на 8 травня 2023 року.

4 травня 2023 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 8 травня 2023 року розгляд справи відкладено на 22 травня 2023 року.

11 травня 2023 року від представника позивача на електронну адресу суду надійшла заява від 11.05.2023 року № 45-30-958/7974 про участь в усіх судових засіданнях в режимі відеоконференції, в якій просив забезпечити участь представника Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" в усіх судових засіданнях у даній справі, в тому числі і в судовому засіданні, призначеному на 22.05.2023 року на 11:50 год., та подальших судових засідань у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 11 травня 2023 року заяву представника Підприємства від імені якого діє Відокремлений підрозділ від 11.05.2023 року № 45-30-958/7974 про участь в усіх судових засіданнях в режимі відеоконференції задоволено та постановлено судове засідання у справі № 918/332/23, призначене на "22" травня 2023 року на 11:50 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція". Одночасно казаною ухвалою постановлено усі подальші судові засідання у справі № 918/332/23 провести в режимі відеоконференції за участі представника Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція".

19 травня 2023 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву з додатками.

22 травня 2023 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву з додатками.

У відзивах на позовну заяву представник відповідача зазначив, що в квітні 2021 року відбулося значне зростання цін на українському ринку металопрокату, що потягнуло за собою суттєве зростання собівартості виготовлення товару. У зв`язку із чим відповідач звернувся до позивача з листом за вихідним № 917 від 07 червня 2021 року, в якому, посилаючись на вказані вище обставини, просив погодити один із варіантів вирішення ситуації що склалася: 1. Погодити дострокове розірвання договору. 2. Погодити внесення змін у договір в частині зменшення обсягів поставки, залишивши лише постачання знаків 1.10, 1.9., 123.1, 1.23.2, 1.23.3, 1,28, 2.1. 3. Погодити внесення змін у договір в частині зміни вартості товару (в сторону збільшення). Також представник відповідача зазначив, що позивач не надсилав відповідачу претензію на суму 76 256 грн 50 коп., натомість матеріали справи містять претензію на суму 14 137 грн 00 коп., тобто на думку представника відповідача підтвердженою є позовна вимога в сумі 14 137 грн 00 коп. Крім того представник відповідача зазначив, що Товариство не здійснило поставку товару на 105 500 грн 00 коп., при цьому позивач просить стягнути з відповідача 76 256 грн 50 коп., тобто 72,28 % від вартості непоставленого товару, що є непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача. Представник відповідача звертає увагу суду на те, що позивач не має такого виду економічної діяльності як торгівля дорожніми знаками, відповідно значних збитків внаслідок невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань позивач не зазнав. Враховуючи наведене представник відповідача просить зменшити розмір штрафних санкцій до 5000 грн 00 коп. (пеня 4000 грн 00 коп., штраф 1000 грн 00 коп.), в іншій частині позову просить відмовити. Також представник відповідача зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, відсутній у зв`язку із відсутністю витрат.

Представник Відокремленого підрозділу у судовому засіданні 22 травня 2023 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник Товариства у судовому засідання 22 травня 2023 року позов заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Також представник відповідача просив поновити пропущений процесуальний строк для подання відзиву.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною 3 ст. 119 ГПК України визначено, що якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 119 ГПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

З метою повного, об`єктивного дослідження та встановлення обставин справи, а також з метою забезпечення принципу змагальності та рівності прав учасників процесу, суд вважає за доцільне поновити відповідачу пропущений процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Відокремленого підрозділу та Товариства, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2021 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Покупець), від імені якого відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міст-Сервіс і К" (далі - Постачальник) укладено договір поставки № 17464/53-124-01-21-14423 (далі - Договір; а.с. 28-30).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною та по коду УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації № 1 (Додаток № 1), який є невід`ємною частиною договору.

Предметом поставки по даному договору є товар: 34990000-3 Регульоване, запобіжне, сигнальне та освітлювальне обладнання (п. 1.2. Договору).

Місцем виконання договору є місто Нетішин Хмельницької області (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, строк поставки товару становить протягом 45 календарних днів з дати укладення сторонами договору.

Постачальник гарантує, що товар буде поставлений в строки та в повному обсязі відповідно до умов договору (п. 1.3. Договору).

Згідно п. 4.1. Договору, ціна товару по договору становить 105 500 грн.

Відповідно до пунктів 7.1. - 7.5. Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін.

Сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за Договором, зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 5 днів з моменту їх настання або припинення.

У разі настання форс-мажорних обставин строк виконання сторонами своїх зобов`язань згідно з цим договором відстрочується пропорційно, на час їх дії.

Якщо форс-мажорні обставини будуть діяти понад 90 днів, то кожна із сторін буде мати право достроково розірвати цей договір в установленому порядку. У цьому випадку жодна із сторін не матиме права вимагати від іншої сторони відшкодування можливих збитків.

Доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є Сертифікат (довідка) Торгово-промислової палати України відповідно до Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", або інших компетентних органів відповідно до діючого законодавства.

Розділом 8 Договору сторони передбачили відповідальність, зокрема пунктом 8.2. визначено, що за порушення строку поставки товару Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф в розмірі 7% вказаної вартості.

У випадку порушення Постачальником взятих на себе зобов`язань, визначених п. 2.3. та п. 2.6. договору Постачальник зобов`язується сплатити Покупцю штраф, за порушення строку заміни товару, в розмірі 20% від вартості товару, який підлягає заміні (пункт 8.3. Договору).

Сплата штрафних санкцій не звільняє Постачальника від виконання зобов`язань по Договору (пункт 8.4. Договору).

У п. 9.1. Договору, сторонами погоджено, що всі спірні питання, пов`язані з виконанням умов цього договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.

У випадку не вирішення спірних питань в досудовому порядку, спори передаються на розгляд в господарський суд згідно з чинним законодавством України (п. 9.2. Договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 11.1. Договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Враховуючи умови договору, граничний строк виконання зобов`язання з поставки товару за договором поставки від 22 квітня 2021 року № 17464/53-124-01-21-14423 - 07.06.2021 року (зважаючи на те, що останній день строку припадав на 06.06.2021 року - неділю, то строк виконання зобов`язання з поставки товару відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України переноситься на наступний робочий - 07.06.2021 року).

Листом від 07.06.2021 року № 61-5654/7568 Відокремлений підрозділ звернувся до Товариства щодо постачання ТМЦ.

Як зазначив позивач та вбачається з матеріалів справи, відповіді на вказаний лист відповідач не надав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією від 10.08.2021 року № 45-30/1531/10589 щодо виконання умов договору, яка залишена Товариством без відповіді та задоволення.

Матеріали справи свідчать про те, що у строк, визначений договором, поставка продукції не була поставлена.

На день подання позовної заяви поставка за договором не здійснена.

Прострочка поставки продукції за договором з 08.06.2021 року по 22.03.2023 року складає 653 днів.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 630 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що в разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 631 ЦК України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідачем доказів протилежного не надано, доводи позивача щодо порушення строку поставки товару достатніми та допустимими доказами не спростовано. До відзиву представником відповідача додано лист від 7 червня 2021 року № 917, в якому Товариство просило погодити один із варіантів вирішення ситуації що склалася: 1. Погодити дострокове розірвання договору. 2. Погодити внесення змін у договір в частині зменшення обсягів поставки, залишивши лише постачання знаків 1.10, 1.9., 123.1, 1.23.2, 1.23.3, 1,28, 2.1. 3. Погодити внесення змін у договір в частині зміни вартості товару (в сторону збільшення). В той час представником відповідача не надано доказів надіслання вказаного листа позивачу. Крім того у судовому засіданні 22 травня 2023 року представник Відокремленого підрозділу повідомив, що про наявність вказаного листа представнику невідомо.

Крім того в пункті 7.2. Договору сторонами погоджено, що сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за Договором, зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 5 днів з моменту їх настання або припинення.

В той час, відповідачем не надано доказів виникнення обставин щодо неможливості виконання обов`язків.

Також суд звертає увагу, що лист Товариства від 7 червня 2021 року № 917 і граничний строк виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару за Договором - 07.06.2021 року.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено встановлене договором зобов`язання з поставки товару.

Частиною 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Наведені норми свідчать, що за порушення зобов`язання боржник на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нормою частини 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Право кредитора на нарахування пені виникає у боржника з наступного дня за днем, коли зобов`язання мало бути виконане, і припиняється через шість місяців.

Відповідно до п. 8.2. Договору за порушення строку поставки товару Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф в розмірі 7% вказаної вартості.

Враховуючи умови п. 3.1. Договору Товариством не поставлено товар.

Таким чином, відповідач з огляду на допущене ним прострочення поставки товару за Договором зобов`язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої продукції за кожен день прострочення, обумовленої в п. 3.1. Договору. Крім того відповідач за прострочення поставки товару зобов`язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 7% вказаної вартості, обумовленої в п. 3.1. Договору.

З матеріалів справи вбачається, що вартість товару, що підлягав поставці відповідачем за Договором становить 105 500 грн 00 коп.

В той же час, пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Наразі на всій території України триває карантин, який установлений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" №211 та який був неодноразово продовжений.

За таких обставин, дія Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що доданий до позовної заяви розрахунок пені є арифметично правильним.

Крім того перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд вважає, що наданий розрахунок також є арифметично вірним.

У відзиві представник відповідача просив зменшити розмір штрафних санкцій.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Положення ст. 225 ГК України конкретизують, що саме належить до складу збитків: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Відповідно до ч. 5 ст. 225 ГК України, сторони господарського зобов`язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов`язання чи строків порушення зобов`язання сторонами.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності.

При цьому, позивачу слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Крім того, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не доведено понесення збитків, пов`язаних з невиконанням відповідачем зобов`язання за Договором. Поряд з цим, суд зазначає, що пеня та штраф є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що є підстави для зменшення розміру пені та штрафу, зокрема встановивши розмір належної до стягнення пені в сумі 5 823 грн 60 коп. та належного до стягнення штрафу в сумі 2 215 грн 50 коп.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" до Товариства з обмеженою відповідальністю-виробничо-комерційна компанія "Міст-Сервіс і К" підлягають частковому задоволенню в частині стягнення 5 823 грн 60 коп. пені та 2 215 грн 50 коп. штрафу. В задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю-виробничо-комерційна компанія "Міст-Сервіс і К" пені в сумі 63 067 грн 90 коп. та штрафу в сумі 5 169 грн 50 коп. відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є наслідком виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Згідно п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року у разі зменшення неустойки в резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

З огляду на зазначене, судові витрати у справі по сплаті судового збору в розмірі 2 684 грн 00 коп. покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю-виробничо-комерційна компанія "Міст-Сервіс і К" (33001, м. Рівне, вул. Коперника, 9А, код ЄДРПОУ 13988272) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20, код ЄДРПОУ 21313677) 5 823 (п`ять тисяч вісімсот двадцять три) грн 60 коп. - пені, 2 215 (дві тисячі двісті п`ятнадцять) грн 50 коп. - штрафу та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю-виробничо-комерційна компанія "Міст-Сервіс і К" пені в сумі 63 067 грн 90 коп. та штрафу в сумі 5 169 грн 50 коп. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29 травня 2023 року.

Суддя Політика Н.А.