Постанова

від 19.09.2023 по справі 918/332/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року Справа №918/332/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Тимошенко О.М.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" на рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2023 у справі №918/332/23 (повний текст складений 29.05.2023, суддя Політика Н.А.)

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю-виробничо-комерційна компанія "Міст-Сервіс і К"

про стягнення коштів у сумі 76276 грн 50 коп.,

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.13 ст.8, ч.3 ст.252 та ч.ч.2, 10 ст.270 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 22.05.2023 у справі №918/332/23 позов задоволений частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю-виробничо-комерційна компанія "Міст-Сервіс і К" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" 5823 грн 60 коп. - пені, 2215 грн 50 коп. - штрафу та 2684 грн 00 коп. - витрат по оплаті судового збору. У задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю-виробничо-комерційна компанія "Міст-Сервіс і К" пені в сумі 63067 грн 90 коп. та штрафу в сумі 5169 грн 50 коп. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Позивач не погоджується із ухваленим рішенням в частині відмови позивачу у стягненні з відповідача на користь позивача пені в розмірі 63067,90 грн та штрафу в сумі 5169,50 грн.

В скарзі зазначає, що в межах встановленого строку, відповідачем не було надіслано для позивача відзив на позов, а направлено лише через Електронний суд 19.05.2023, про що позивачу стало відомо лише в судовому засіданні 22.05.2023. Позивач фактично був позбавлений можливості подати відповідь на відзив у встановлений ухвалою строк.

Також зазначає, що всупереч приписам статей 73 і 74 ГПК України відповідачем належним чином не обґрунтовано, не доведено і не підтверджено належними, допустимими і достатніми доказами правомірність і обґрунтованість його тверджень про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій за порушення строків поставки товару за Договором.

Звертає увагу, що нарахування штрафних санкцій за порушення відповідачем зобов`язань щодо строків поставки товару є правомірним у період з 08.06.2021 по 22.03.2023, а тому безпідставним і необґрунтованим є зменшення судом розміру штрафних санкцій.

Стверджує, що при ухваленні рішення суд застосував норму права, яка чинним законодавством не передбачена, чим припустився порушення норм матеріального права, що свідчить про незаконність оскаржуваного рішення суду.

Також зазначає, що відповідачем не доведено належними, допустимими і достатніми доказами свого твердження про вжиття всіх належних від нього заходів щодо належного виконання договору.

На підставі викладеного скаржник просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 63067 грн 90 коп. пені та 5169 грн 50 коп. штрафу та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовільнити.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №918/332/23 у складі: головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Дужич С.П., суддя Тимошенко О.М.

Листом суду апеляційної інстанції від 14.09.2022 матеріали справи витребувано з господарського суду Хмельницької області.

03.10.2022 матеріали справи надійшли на адресу суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" на рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2023 у справі №918/332/23. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня одержання даної ухвали надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам провадження. Роз`яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

17.07.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю-виробничо-комерційна компанія "Міст-Сервіс і К" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві відповідач зазначає, що позивач отримав відзив на позовну заяву 19.05.2023, про що свідчить Квитанція №143290 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС, яка приєднана до відзиву. Відповідно те, що представнику позивача за довіреністю лише 22.05.2023 стало відомо про те, що його довіритель отримав відзив 19.05.2023 є наслідком дій позивача, а не відповідача.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції позбавив його можливості подати відповідь на відзив у встановлений ухвалою суду строк є безпідставним, так як представник апелянта сам заперечив проти відкладання розгляду справи, що б дало йому можливість надати відповідь на відзив на позов.

Відповідач зазначає, що вжив всіх належних від нього заходів щодо належного виконання Договору, але закупити Товар навіть за цінами, які зазначені у Специфікації, що б виконати договірні умови без отримання прибутку, постачальник не мав можливості. Продаж Товару за ціною меншою ціни придбання суперечить принципу ведення підприємницької діяльності та тягнув за собою податкові ризики як для відповідача, так і для позивача.

Відповідач, отримавши від позивача лист з проханням повідомити про дату постачання вантажу, на який він посилається у позові, звернувся до позивача зі листом за вихідним №917 від 07 червня 2021 року, в якому, посилаючись на вказані вище обставини, просив погодити один із варіантів вирішення ситуації що склалася: погодити дострокове розірвання договору; погодити внесення змін у договір в частині зменшення обсягів поставки, залишивши лише постачання знаків 1.10, 1.9., 123.1, 1.23.2, 1.23.3, 1,28, 2.1.; або погодити внесення змін у договір в частині зміни вартості товару (в сторону збільшення).

Звертає увагу, що представник позивача у судовому засіданні суду першої інстанції визнав, що дорожні знаки не поставлені відповідачем згідно Договору були поставлені позивачу іншим суб`єктом господарювання у строки визначені оголошенням про проведення відкритих торгів UА-2021-03-11-007029-b тобто до 31 грудня 2021 року.

Зазначає, що з матеріалів справи не вбачається, що позивач надсилав відповідачу претензію на суму 76256,50 гривень, натомість матеріали справи містять претензію на суму 14137,00 гривень, тобто підтвердженою є позовна вимога в сумі 14137,00 гривень.

Звертає увагу, що відповідач не здійснив поставку товару на 105500,00 гривень, при цьому позивач просить стягнути із відповідача 76256,50 гривень, тобто 72,28 % від вартості непоставленого товару, що є непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача. При цьому, позивач не має такого виду економічної діяльності як торгівля дорожніми знаками, відповідно значних збитків внаслідок невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань позивач не зазнав.

На підставі викладеного відповідач просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2023 у справі №918/332/23 - без змін.

Розпорядженням керівника апарату суду від 25.07.2023, у зв`язку із закінченням повноважень головуючого судді (судді-доповідача) Савченка Г.І., призначено повторний автоматизований розподіл справи №918/332/23.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2023 автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №918/332/23 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Тимошенко О.М., суддя Дужич С.П.

Розпорядженням керівника апарату суду від 26.07.2023, у зв`язку із закінченням повноважень судді Дужича С.П., призначено заміну судді-члена колегії у справі №918/332/23.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №918/332/23 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В.

Ухвалою від 27.07.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" на рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2023 у справі №918/332/23 прийнято до провадження у складі суду: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

22.04.2021 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Покупець), від імені якого відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міст-Сервіс і К" (Постачальник) укладено Договір поставки №17464/53-124-01-21-14423 (а.с.28-30).

Відповідно до п.1.1. Договору поставки Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною та по коду УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації № 1 (Додаток №1), який є невід`ємною частиною договору.

Предметом поставки по даному договору є товар: 34990000-3 Регульоване, запобіжне, сигнальне та освітлювальне обладнання (п.1.2 Договору поставки).

Місцем виконання договору є місто Нетішин Хмельницької області (п.1.3).

Як погоджено у п.3.1. Договору поставки, строк поставки товару становить протягом 45 календарних днів з дати укладення сторонами договору.

Постачальник гарантує, що товар буде поставлений в строки та в повному обсязі відповідно до умов договору (п.1.3. Договору поставки).

Згідно п.4.1. Договору, ціна товару по договору становить 105500 грн.

Пунктами 7.1.-7.5. Договору поставки передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п.2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін.

Сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за Договором, зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 5 днів з моменту їх настання або припинення.

У разі настання форс-мажорних обставин строк виконання сторонами своїх зобов`язань згідно з цим договором відстрочується пропорційно, на час їх дії.

Якщо форс-мажорні обставини будуть діяти понад 90 днів, то кожна із сторін буде мати право достроково розірвати цей договір в установленому порядку. У цьому випадку жодна із сторін не матиме права вимагати від іншої сторони відшкодування можливих збитків.

Доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є Сертифікат (довідка) Торгово-промислової палати України відповідно до Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", або інших компетентних органів відповідно до діючого законодавства.

Пунктом 8.2. Договору поставки визначено, що за порушення строку поставки товару Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф в розмірі 7% вказаної вартості.

У випадку порушення Постачальником взятих на себе зобов`язань, визначених п. 2.3. та п. 2.6. договору Постачальник зобов`язується сплатити Покупцю штраф, за порушення строку заміни товару, в розмірі 20% від вартості товару, який підлягає заміні (пункт 8.3).

Сплата штрафних санкцій не звільняє Постачальника від виконання зобов`язань по Договору (пункт 8.4).

Пунктом 9.1. Договору поставки передбачено, що всі спірні питання, пов`язані з виконанням умов цього договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.

У випадку не вирішення спірних питань в досудовому порядку, спори передаються на розгляд в господарський суд згідно з чинним законодавством України (п.9.2. Договору поставки).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до повного виконання зобов`язань сторонами (п.11.1. Договору поставки).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Враховуючи умови договору, граничний строк виконання зобов`язання з поставки товару за договором поставки від 22.04.2021 №17464/53-124-01-21-14423 - 07.06.2021 (зважаючи на те, що останній день строку припадав на 06.06.2021 - неділю, то строк виконання зобов`язання з поставки товару відповідно до ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України переноситься на наступний робочий - 07.06.2021).

Листом від 07.06.2021 №61-5654/7568 Відокремлений підрозділ звернувся до Товариства щодо постачання ТМЦ.

Відповіді на вказаний лист відповідач не надав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією від 10.08.2021 №45-30/1531/10589 щодо виконання умов договору, яка залишена Товариством без відповіді та задоволення.

В матеріалах справи відсутні докази поставки продукції у строк, визначений договором.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Як встановлено статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Укладений між позивачем та відповідачем договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 630 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як передбачено ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст.525 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що у строк, визначений договором, поставка продукції не була поставлена.

Відповідачем доказів протилежного не надано, доводи позивача щодо порушення строку поставки товару не спростовано.

Відповідачем було долучено до матеріалів справи лист від 7 червня 2021 року №917, в якому Товариство просило погодити один із варіантів вирішення ситуації що склалася: 1. Погодити дострокове розірвання договору; 2. Погодити внесення змін у договір в частині зменшення обсягів поставки, залишивши лише постачання знаків 1.10, 1.9., 123.1, 1.23.2, 1.23.3, 1,28, 2.1; 3. Погодити внесення змін у договір в частині зміни вартості товару (в сторону збільшення).

При цьому, відповідачем не надано доказів надіслання вказаного листа позивачу.

В пункті 7.2. Договору сторонами погоджено, що сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за Договором, зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 5 днів з моменту їх настання або припинення.

В той час, відповідачем не надано доказів виникнення обставин щодо неможливості виконання обов`язків.

Також, як вірно відмічено судом першої інстанції, лист Товариства від 07.06.2021 №917 і граничний строк виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару за Договором - 07.06.2021.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на встановлені вище обставини, відповідачем було порушено встановлене договором зобов`язання з поставки товару.

Прострочка поставки продукції за договором з 08.06.2021 по 22.03.2023 складає 653 днів.

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Наведені норми свідчать, що за порушення зобов`язання боржник на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Право кредитора на нарахування пені виникає у боржника з наступного дня за днем, коли зобов`язання мало бути виконане, і припиняється через шість місяців.

Як погоджено у п.8.2. Договору, за порушення строку поставки товару Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф в розмірі 7% вказаної вартості.

Таким чином, відповідач з огляду на допущене ним прострочення поставки товару за Договором зобов`язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої продукції за кожен день прострочення, обумовленої в п. 3.1. Договору. Крім того відповідач за прострочення поставки товару зобов`язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 7% вказаної вартості, обумовленої в п. 3.1. Договору.

З матеріалів справи вбачається, що вартість товару, що підлягав поставці відповідачем за Договором становить 105500 грн 00 коп.

В той же час, пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

За таких обставин, дія Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

На момент прийняття рішення судом першої інстанції, на всій території України тривав карантин, який установлений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" №211 та який був неодноразово продовжений.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що доданий до позовної заяви розрахунок пені є арифметично правильним.

Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, вважає, що наданий розрахунок також є арифметично вірним.

У відзиві на позов представник відповідача просив зменшити розмір штрафних санкцій.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Положення ст.225 Господарського кодексу України конкретизують, що саме належить до складу збитків: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Відповідно до ч.5 ст.225 Господарського кодексу України, сторони господарського зобов`язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов`язання чи строків порушення зобов`язання сторонами.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності.

При цьому, позивачу слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Крім того, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач не здійснив поставку товару на суму 105500,00 гривень, при цьому позивач просить стягнути із відповідача 76256,50 гривень, тобто 72,28% від вартості невиконаного зобов`язання.

Тому колегія суддів вважає, що стягнення заявленої суми матиме наслідком отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача, а тому з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належних до стягнення суми штрафу та пені було правомірно обмежено судом першої інстанції.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, позивачем не доведено понесення як реальних збитків, так і упущеної вигоди, пов`язаних з невиконанням відповідачем зобов`язання за Договором, при цьому, пеня та штраф є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру пені та штрафу, зокрема встановивши до стягнення 5823 грн 60 коп. пені та 2215 грн 50 коп. штрафу.

Щодо твердження позивача, що він фактично був позбавлений можливості подати відповідь на відзив у встановлений ухвалою строк, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з квитанції №143290 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС позивач отримав відзив 19.05.2023 (а.с.114). Відповідно те, що представнику позивача за довіреністю 22.05.2023 стало відомо про відзив від 19.05.2023 є наслідком дій самого позивача.

Також, колегія суддів зазначає, що представник позивача у судовому засіданні 22.05.2023 сам заперечив проти відкладання розгляду справи (протокол судового засідання - а.с.123), що надало б йому можливість надати відповідь на відзив на позов.

А тому, колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта, що суд першої інстанції позбавив його можливості подати відповідь на відзив.

Відповідно до ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст.78 Господарського процесуального кодексу України,)

Згідно з ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення 5823 грн 60 коп. пені та 2215 грн 50 коп. штрафу та відмову у позові в частині стягнення пені в сумі 63067 грн 90 коп. та штрафу в сумі 5169 грн 50 коп.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.8, 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" на рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2023 у справі №918/332/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складений 19.09.2023.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.