Рішення

від 24.05.2023 по справі 920/357/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.05.2023м. СумиСправа № 920/357/23Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. розглянувши без повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/357/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» (вул. Реміснича, буд. 35, м. Суми, 40004, ідентифікаційний код 41884537)

до відповідача: Комунального підприємства Тростянецької міської ради «Тростянецькомунсервіс» (вул. Миру, буд. 2Д, м. Тростянець, Охтирський район, Сумська область, 42600, ідентифікаційний код 14025535)

про стягнення 12 219,48 грн

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати в сумі 11 103,30 грн та 3 % річні в сумі 1 116,18 грн; а також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ним відповідачу поставлено електричну енергію на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (заява-приєднання від 08.03.2022), відповідачем електричну енергію було прийнято, однак за неї не сплачено в установлений договором термін, що є порушенням умов договору, що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних у відповідних розмірах.

У позовній заяві представник позивача, посилаючись на норми статтей 12, 247, 249 ГПК України, просить суд визнати справу малозначною та розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Також у позовній заяві представником позивача наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються з судового збору в сумі 2 684,00 грн.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 07.04.2023 у справі №920/357/23 постановлено клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задовольнити; прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі та призначити розгляд справи по суті на 11.05.2023 без повідомлення (виклику) сторін про дату, час і місце судового засідання, за наявними у справі матеріалами; встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог статей 165, 251 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановити позивачу семиденний строк для подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання із урахуванням вимог статей 166, 251 ГПК України; встановити відповідачу семиденний строк для подання до суду заперечення на відповідь на відзив з дня її отримання із урахуванням вимог статей 167, 251 ГПК України.

Проте 11.05.2023 розгляд зазначеної справи не відбувся у зв`язку з відпусткою судді Джепи Ю.А. з 09.05.2023 до 11.05.2023, що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Ухвалою від 12.05.2023 у справі № 920/357/23 судом постановлено призначити розгляд справи по суті на 24.05.2023 без повідомлення (виклику) сторін про дату, час і місце судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Копії ухвал від 07.04.2023 про відкриття провадження у справі та від 12.05.2023 надіслано судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 .

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернуто на адресу суду відділенням поштового зв`язку, копію ухвали суду від 07.04.2023 отримано уповноваженим представником відповідача 13.04.2023.

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд даної справи Господарським судом Сумської області.

Станом на 24.05.2023 від відповідача на адресу суду не надходило відзиву на позов та письмових заперечень по суті позовних вимог позивача.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 43 та 33 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами, у відповідності до частини другої статті 178 ГПК України.

Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

У зв`язку з реформуванням ринку електричної енергії, на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) з 01.01.2019 забезпеченням споживачів електричною енергією займаються різні суб`єкти ринку електричної енергії, зокрема, оператори системи розподілу та електропостачальники, одним з яких є позивач у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ», яке діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 червня 2018 року № 429.

Пунктом 3.1.9 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Постанова) «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (далі - Правила) передбачено, що споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

Відповідно до частини другої пункту 1.2.15 Правил, для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

На виконання вимог Постанови позивачем направлено відповідачеві заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з 08.03.2022. Вказана заява-приєднання підписана уповноваженим представником відповідача 08.03.2022, що підтверджує факт приєднання відповідача до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Зазначений факт підтверджується копією заяви-приєднання від 08.03.2023 та копією договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (а.с. 8-16).

Сторонами суду не надано доказів, що договір визнавався недійсним у судовому порядку, а тому договір підлягав обов`язковому виконанню сторонами.

У результаті приєднання до умов договору про постачання електричної енергії відповідачу відкрито особовий рахунок за № НОМЕР_1 .

Згідно із пунктом 2.1 договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір), за цим договором постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 5.8 договору визначено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Оплата рахунка позивача має бути здійснена відповідачем у строки, визначені у рахунку, але не менше п`яти робочих днів від дати отримання відповідачем цього рахунка, або протягом п`яти робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої відповідачем (пункт 5.10 договору).

Згідно із комерційною пропозицією оплата електричної енергії, у тому числі за послугу з розподілу, здійснюється відповідачем у формі повної оплати вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показниками засобів комерційного обліку електричної енергії. Оплата рахунка позивача за фактично спожиту електричну енергію має бути здійснена відповідачем у строки, визначені в рахунку, але не більше п`яти робочих днів від дати його отримання відповідачем.

Пунктом 5.11 договору визначено, що у разі порушення відповідачем строків оплати позивач має право вимагати сплату 3 % річних та інфляційних нарахувань. 3% річних, інфляційні нарахування нараховуються за кожен прострочений день оплати за цим договором.

Відповідно до пункту 6.2 договору відповідач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату активної електричної енергії згідно з умовами даного договору.

Згідно пунктом 4.13 Правил для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа) на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку. Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу (пункт 4.14 Правил).

Позивач належним чином виконував умови договору та здійснював постачання електричної енергії споживачу, а споживач в свою чергу здійснював споживання електричної енергії, проте оплату спожитої електричної енергії відповідач здійснював не вчасно.

Так за особовим рахунком № НОМЕР_1 відповідачу за спожиту активну електричну енергію виставлені рахунки за травень-листопад 2022 року. Всі рахунки отримані і підписані відповідачем наручно або шляхом накладення електронного цифрового підпису.

На підтвердження обсягів і вартості спожитої у вказаний період електроенергії сторонами договору також складені і підписані акти прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії за травень-листопад 2022 року.

Зазначені рахунки оплачені відповідачем з порушенням строків, вказаних у пункті 5.10 договору та комерційній пропозиції.

У зв`язку із здійсненням відповідачем оплати спожитої електричної енергії з порушенням установлених договором термін, що є порушенням умов договору та підставою для стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат у відповідних розмірах.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача. Тому вказані вище обставини є такими, що встановлені судом на підставі належних та допустимих доказів, які надані позивачем.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до приписів статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 ЦК України, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання, або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно із статтею 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві твар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Пунктом 1 частини першої статті 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов`язання, передбачених статтею 611 цього ж Кодексу є сплата неустойки.

За змістом статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 цього Кодексу).

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат суд вважає арифметично вірним.

Оскільки судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь 3 % річних в сумі 1 116,18 грн за загальний період з 08.06.2022 по 21.12.2022 та інфляційних втрат в сумі 11 103,30 грн за загальний період з 08.06.2022 по 21.12.2022 визнаються судом правомірними, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн підлягають відшкодуванню останньому за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Задовольнити позовні вимоги.

2.Стягнути з Комунального підприємства Тростянецької міської ради «Тростянецькомунсервіс» (вул. Миру, буд. 2Д, м. Тростянець, Охтирський район, Сумська область, 42600, ідентифікаційний код 14025535) на користь Комунального підприємства Тростянецької міської ради «Тростянецькомунсервіс» (вул. Миру, буд. 2Д, м. Тростянець, Охтирський район, Сумська область, 42600, ідентифікаційний код 14025535) на рахунок НОМЕР_2 в АТ «ОТП Банк» 3 % річних в сумі 1 116,18 грн (одна тисяча сто шістнадцять гривень вісімнадцять копійок), інфляційні втрати в сумі 11 103,30 грн (одинадцять тисяч сто три гривні тридцять копійки); а також на рахунок НОМЕР_3 в АБ «Укргазбанк») відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 3 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 30 травня 2023 року у зв`язку з відпусткою судді Джепи Ю.А. з 26.05.2023 по 29.05.2023.

СуддяЮ.А. Джепа