Рішення

від 30.05.2023 по справі 922/1184/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1184/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СітіЕнерджі" (18001, м. Черкаси, вул. Святотроїцька 73, офіс 22, код ЄДРПОУ 44368037) до Комунального підприємства "Вода" Валківської міської ради Харківської області (63002, Харківська область, м. Валки, вул. Стадіонна, 3, код ЄДРПОУ 34473807) про стягнення 608 738,56грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 608 738,06грн, яка складається з суми основного боргу в розмірі 588 477,71грн, пені в розмірі 19 114,01грн, 3% річних в розмірі 1146,84грн. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача. Що стосується судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00грн, які позивач очікує понести в ході розгляду вказаного спору, він зазначає, що докази понесення таких витрат будуть надані протягом п`яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення або протягом п`яти днів з дня оприлюднення рішення в ЄСІТС у випадку письмового провадження.

Також, позивач, відповідно до ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, просить суд зазначити в резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, процентів за такою формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де СОБ - сума основного боргу, простроченого КП «Вода» за наказом, виданим на виконання цього рішення; 3 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати КП "Вода» суми основного боргу за період: з 30.03.2023 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів з відповідача на користь позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору про постачання електричної енергії № 2612/2022 від 26.12.2022 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за спожиту електричну енергію з посиланням на ст.ст.525, 526, 530, 546, 549, 655, 692 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174, 181, 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 31.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволено. Справу № 922/1184/23 визнано малозначною, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою визначено відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - 6 календарних днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановлено відповідачу строк 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов, позивачу встановлено строк на подання до суду відповіді на відзив - 5 календарних днів з дня його отримання.

Відповідач у відзиві на позов в частині стягнення суми основного боргу позовні вимоги визнає повністю, у зв`язку з чим просить суд застосувати наслідки, передбачені ч.1 ст.130 Господарського процесуального кодексу України та розподілити на відповідача 50% витрат зі сплати судового збору щодо визнаних позовних вимог із стягнення 588 477,71грн основного боргу у розмірі 3 530,87грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу, відповідач вважає їх безпідставними та необґрунтованими з посиланням на помилковість поданого позивачем розрахунку штрафних санкцій, порушення позивачем договірного порядку досудового врегулювання цього спору, неспівмірність розміру заявлених правових витрат.

Так, в обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що договір не містить виду відповідальності сторін у вигляді нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу) або відсильних норм, які встановлюють право сторони стягувати штрафні санкції на підставі положень комерційної пропозиції.

Як зазначає відповідач, в результаті укладання договору сторони погодили порядок здійснення розрахунків та відповідальність сторін на умовах, що відрізняються від положень комерційної пропозиції, а заявою-приєднанням відповідач надав згоду на застосування саме умов договору до спірних правовідносин, а тому положення комерційної пропозиції, на думку відповідача, можуть застосовуватись до спірних правовідносин лише в тій частині, що не суперечить умовам договору, за винятком випадків, коли в договорі зазначено протилежне.

Оскільки положення договору, які встановлюють правові наслідки порушення зобов`язань, втратили свою чинність з 20.02.2023, тобто до моменту прострочення відповідачем строку оплати вартості електричної енергії, тому вони не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Таким чином, у позивача відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій за порушення строку оплати вартості спожитої електроенергії.

Проте відповідачем надано свій контррозрахунок пені та зазначено про наявність підстав для її зменшення.

Також відповідач зазначає про те, що позивачем на підтвердження строку виникнення зобов`язання з оплати долучено Акт № 00000000218 прийому-передачі електричної енергії за січень 2023 року (дата формування - 2023р, місце - м. Черкаси) та Акт № 00000001068 прийому-передачі електричної енергії за лютий 2023 року (дата формування - 28.02.2023, місце - м. Черкаси), які не дозволяють достеменно засвідчити дату їх підписання сторонами у розумінні п.5.9 договору, адже ці акти містять виключно дату їх формування постачальником. З огляду на відсутність доказів, що підтверджують конкретну дату підписання зазначених актів, відповідач вважається таким, що прострочив оплату за договором після 30 числа місяця, наступного за розрахунковим, що узгоджується з вимогами п.5.9 договору.

Таким чином, враховуючи переважне застосування положень договору та правило тлумачення правових норм contra proferentem, відповідач вважає, що при встановленні порядку та строку оплати за надані послуги застосуванню підлягає саме п.5.9 договору, а не положення комерційної пропозиції. Крім того, положення комерційної пропозиції взагалі не підлягають застосуванню до спірних правовідносин з огляду на те, що цей документ не містить усіх істотних умов, передбачених Постановою № 312, та не містить відомостей, передбачених підп.2 (відомості про ліцензію), підп.7 (зобов`язання надавати компенсації споживачу), підп.10 (урахування пільг, субсидій), підп.11 (можливість постачання захищеним споживачам) п.3.2.8 розділу III Постанови № 312.

Що стосується порушення позивачем договірного порядку досудового врегулювання цього спору, відповідач зазначає про те, що положеннями п.4.2 договору встановлено обов`язок позивача забезпечити відповідачу можливість вирішення спірних питань шляхом досудового врегулювання, п.5.13 договору передбачено право відповідача на складання графіку погашення заборгованості, а також п.11.1, п.11.2 договору встановлено обов`язковий досудовий порядок розв`язання спору. Проте, вже 29.03.2023 позивач, всупереч пунктам 4.2, 5.13, 11.1, 11.2 договору, п.6 ст.222 Господарського кодексу України, звернувся до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості, чим порушив вищезазначені права відповідача та кореспондуючі їм власні обов`язки.

На підставі зазначеного відповідач просить суд прийняти визнання відповідачем позову в частині стягнення заборгованості з оплати вартості електричної енергії в розмірі 588 477,71грн, вирішити питання про розподіл судових витрат згідно з ч.1 ст.130 Господарського процесуального кодексу України; відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 19 114,01грн; зменшити розмір витрат на правову допомогу, заявлених до стягнення, до 1 000,00грн; розстрочити виконання рішення у цій справі на 10 місяців рівними платежами у кожному із місяців зі строком оплати - до останнього місяця відповідного місяця розстрочки.

В обґрунтування розстрочення рішення суду відповідач посилається на виняткові обставини у вигляді економічної кризи та військового вторгнення Російської Федерації, що призвели до скрутного економічного стану відповідача, який на цей час не здатний погасити заборгованість з оплати вартості електричної енергії за рахунок прибутку, одержаного від власної господарської діяльності, та змушений очікувати на рішення Валківської міської ради Харківської області щодо виділення з місцевого бюджету, який також зазнав значних втрат та видатків внаслідок бойових дій, грошових коштів на фінансування відповідача.

Враховуючи те, що позивачем не надано доказів, що підтверджують понесення будь-яких збитків, які, більш того, компенсуються шляхом стягнення 3% річних від суми заборгованості, приймаючи до уваги вищенаведені виняткові обставини, ступінь вини, майновий стан, останній вважає, що наявні підстави до істотного зменшення штрафних санкцій.

Заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від відповідача на адресу суду у встановлений строк не надходило.

Позивач у відповіді на відзив посилається на відсутність підстав для застосування ч.1 ст.130 Господарського процесуального кодексу України для повернення позивачеві половини сплаченого судового збору, оскільки норма вказаної статті не передбачає часткове визнання позовних вимог відповідачем. Також позивач не заперечує щодо застосування принципу Contra proferentem та вважає за доцільне його використання, адже редакція договору про постачання електричної енергії № 2612/2022 від 26.12.2022 укладалась через процедуру публічних закупівель за результатами протоколу щодо прийняття рішення № 2612/2022 та була запропонована позивачу самим відповідачем.

Що стосується посилання відповідача на відсутність бланкетних норм в договорі на комерційну пропозицію, позивач посилається на п.14.2 та р.15 договору, якими сторони визначили, що комерційна пропозиція (як додаток № 2) набуває чинності у разі, якщо викладена письмово та підписана уповноваженими представниками сторін, та є невід`ємною частиною такого договору.

Також позивач не погоджується з доводами відповідача щодо недотримання ним умов договору щодо досудового врегулювання спору, оскільки ані Правилами роздрібного ринку електричної енергії, ані типовим Положенням про Інформаційно-консультаційний центр не передбачено обов`язкового досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію, а відтак позивач вважає, що ним було дотримано виконання розділу 11 Договору.

Позивач вважає недоречними посилання відповідача на те, що існують підстави для зменшення розміру пені, так як розмір штрафної санкції складає 3,44% від загального розміру заборгованості та не є непосильним тягарем для відповідача.

Заперечуючи проти розстрочення виконання судового рішення, позивач посилається на те, що законодавцем визначено чіткі критерії для застосування відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення, обмежено строк надання такого відстрочення (розстрочення) виконання, визначено можливість вжиття заходів забезпечення на період дії відстрочки (розстрочення) та не передбачено можливості настання наслідків щодо порушення конституційного принципу обов`язковості виконання судового рішення.

Враховуючи інтереси як відповідача, так і позивача у даній справі, дотримуючись балансу, позивач зазначає, що загальновідомі обставини збройної агресії проти України наклали значний відбиток не тільки на фінансове становище відповідача, а й на всіх суб`єктів господарювання в Україні. Так, позивач зупинив свою діяльність з постачання електричної енергії у зв`язку зі зміною кон`юнктури ринку та неможливістю фінансово підтримувати додержання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачам.

Водночас, відповідач самостійно заклав в кошторис договірну ціну за 1 кВт/год, визначив необхідну кількість енергоносія, що і відобразилось в загальній ціні Договору.

За таких обставин, позивач вважає, що спекулювання на темі війни через один рік після початку повномасштабного вторгнення, невиконання взятих на себе зобов`язань протягом трьох місяців, недотримання власних графіків запропонованих в угоді про реструктуризацію зумовлюють неможливість задоволення розстрочення рішення прийнятого за результатами розгляду даної справи.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від учасників справи не надходило.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство "Вода" Валківської міської ради Харківської області (відповідач), ознайомившись з умовами Договору про постачання електричної енергії Споживачу (далі - Договір) на сайті електропостачальника Товариства з обмеженою відповідальністю "СітіЕнерджі" (позивач), приєднався до умов Договору на умовах Комерційної пропозиції Постачальника шляхом підписання заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії від 26.12.2023.

26.12.2022 між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії № 2612/2022 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язався постачати електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач прийняти та оплатити позивачу вартість поставленої електричної енергії у розмiрах, строки та порядку згiдно з умовами цього Договору.

Відповідно до п.1.2 договору умови цього договору розробленi вiдповiдно до Закону України "Про ринок електричної енергiї" та Правил Роздрiбного ринку електричної енергiї, затверджених постановою Нацiональної Koмiciї, що здiйснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, вiд 14.03.2018 № 312 iз змiнами i доповненнями (далi ПРРЕЕ), з урахуванням принципiв здiйснення публiчних закупiвель, передбачених законодавством у сферi публiчних закупiвель.

За умовами п.3 договору початком постачання електричної енергiї відповідачу є дата, зазначена в заявi-приєднаннi, яка є додатком 3 до цього договору.

Строк постачання електричної енергії сторони погодили у п.3.2 договору, відповідно до якого постачання електричної енергії здійснюється з 01.01.2023 по 31.12.2023.

Сторони погодили, що спосіб визначення цiни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерцiйнiй пропозиції позивача, яка є додатком № 2 до договору (п.5.1 договору).

Відповідно до п.5.3 договору, вартість 1 кВт/год становила 5,658744грн.

Загальна ціна товару, за умовами п.5.3.1 договору, становить 5 126 822,06рн, а обсяг поставки - 906 000,00кВт/год (п.3.5 договору).

У п.5.5 договору сторони погодили, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Приймання-передача електричної енергії, поставленої позивачем та прийнятої відповідачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання сторонами щомісячних Актів приймання-передачі (п.5.6 договору).

Оплата за договором (п.5.9) має бути здійснена відповідачем у строк, який не може бути більшим ніж 15 банківських днів з дати отримання рахунку та підписання сторонами акту приймання-передачі електричної енергії, але в будь-якому разі не пізніше 30 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 5.19 договору сторони визначили, що позивач за цим договором не має права вимагати вiд відповідача будь-якої іншої плати за електричну енергiю, oкpiм визначеної цим договором та додатками до нього.

Відповідно до п.13.1 договору цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2023. В частині оплати за спожиту електричну енергію та оформлення всіх необхідних документів на виконання даного договору, договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань за даним договором.

Додатками до цього договору, за умовами розділу 15 є: Додаток № 1 - Перелiк об`єктів та точок комерційного облiку Споживача; Додаток № 2 - Комерцiйна пропозицiя; Додаток № 3 - Заява-приєднання; Додаток № 4 - Порядок змiн умов Договору.

Між сторонами до договору про постачання електричної енергії підписано Комерційну пропозицію, яка є додатком № 2 до договору, відповідно до якої сторони у п.4 погодили термін надання акту приймання-передачі за спожиту електричну енергію, а саме: станом на останній календарний день розрахункового періоду позивачем складається Акт приймання-передачі електричної енергії та протягом 5 робочих днів надається відповідачу. Відповідач зобов`язаний розглянути та підписати вказаний Акт у строк, що не перевищує 5 робочих днів або дати мотивовану відмову від підписання такого Акту, у цей же строк.

Відповідач взяв на себе зобов`язання сплатити вартість поставленої (спожитої) електричної енергії на підставі Акту приймання-передачі електричної енергії та виставленого позивачем рахунку на оплату у строк до 20 числа місяця наступного за звітним.

Також у п.6 Комерційної пропозиції сторони дійшли згоди щодо розміру пені за порушення строку оплати або штрафу: у разі, якщо відповідач порушив терміни оплати, відповідачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, індекс інфляції та 3% річних за кожен день прострочення, без обмеження періоду нарахування, до дати повної оплати.

Цей договір діє з 01.01.2023 до 31.12.2023 включно, але до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань за даним договором.

16.01.2023 між сторонами укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якої, у зв`язку зі зростанням вартості послуг передачі та розподілу з 01.01.2023 було збільшено вартість 1 кВт/год. до 5,857536грн, на підставі чого п.5.1 договору та п.1 Додатку 2 (Комерційна пропозиція) до Договору сторонами викладено у новій редакції.

Цією ж додатковою угодою сторонами було викладено у новій редакції п.3.5 договору та п.2 Додатку 2 (Комерційна пропозиція) до Договору в частині зміни кількості кВт*год, а саме сторони погодили, що обсяг поставки електричної енергії згідно даного договору становить 875 252,33 кВт/год.

У п.3 додаткової угоди № 1 до договору сторони дійшли згоди, що інші умови вищевказаного договору залишаються незмінними і сторони підтверджують щодо них свої права, відповідальність та зобов`язання.

20.02.2023 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до умов якої сторони дійшли взаємної згоди та вирішили припинити дію договору шляхом його розірвання, договір діє в частині постачання електричної енергії до 28.02.2023 включно, а в частині проведення розрахунків та оформлення необхідних документів - до їх повного виконання.

У п.3 додаткової угоди № 2 до договору сторони погодили, що з моменту набрання чинності цією Додатковою угодою зобов`язання сторін, що виникли з зазначеного вище договору, припиняються і сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками, що виникли з договору, за винятком взаєморозрахунків за поставлену електричну енергію, що діють до їх повного виконання.

Позивач взяті на себе зобов`язання за договором виконав та поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 705 721,79грн, а саме: в січні 2023 року позивачем відповідачу поставлено електричної енергії в кількості 62 696 кВт/год на суму 367 244,08грн, в лютому 2023 року - 57 785 кВт/год на суму 338 477,71грн.

Відповідач зобов`язання за договором належним чином та в повному обсязі не виконав, за спожиту електричну енергію в січні 2023 року розрахувався в сумі 117244,08грн, у зв`язку з чим у нього перед позивачем за період з січня по лютий 2023 року утворилась заборгованість в розмірі 588 477,71грн.

На вказану суму позивач здійснив нарахування пені в розмірі 19 114,01грн та 3% річних в розмірі 1146,84грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам сторін, суд керується наступним.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частина 1 ст.202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону (ч.6 ст.276 Господарського кодексу України).

Частиною 7 ст.276 Господарського кодексу України визначено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд зазначає, що укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії на суму 588 477,71грн у встановлений договором строк не виконав.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог.

Вищезазначені обставини підтверджуються відповідачем, який позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу визнає в повному обсязі, про що суду надано відповідну заяву, викладену відповідачем у відзиві на позов.

За приписами п.1 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Аналогічна правова норма викладена в ч.1 ст.191 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої відповідач має право визнати позов - на будь-якій стадії судового процесу, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Суд зазначає, що визнання відповідачем позову (повністю або частково) це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

Частиною 1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.191 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши заяву відповідача про визнання позову в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 588 477,71грн, враховуючи те, що вона відповідає закону та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, вчинена уповноваженою на це особою відповідача, вона приймається судом, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 588 477,71грн підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 1146,84грн, суд керується наступним.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Як вбачається судом з наданого позивачем розрахунку 3% річних, такий розрахунок здійснено позивачем за період з 20.02.2023 по 03.03.2023 в сумі 362,21гpн на суму боргу в розмірі 367 244,08грн, з 04.03.2023 по 29.03.2023 в сумі 534,25гpн на суму боргу в розмірі 250 000,00грн, що утворилась у відповідача перед позивачем за січень 2023 року, а також з 21.03.2023 по 29.03.2023 в сумі 250,38гpн на суму боргу в розмірі 338 477,21грн, що утворилась за лютий 2023 року.

Дослідивши даний розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем неправильно визначено період прострочення заборгованості.

З цього приврду суд зазначає наступне.

Позивачем на підтвердження строку виникнення зобов`язання з оплати надано суду Акт № 00000000218 прийому-передачі електричної енергії за січень 2023 року, в якому позивачем зазначено лише рік формування цього Акту, а саме - 2023, та Акт № 00000001068 прийому-передачі електричної енергії за лютий 2023 року, в якому зазначено дату формування - 28.02.2023.

Дослідивши надані акти, судом вбачається, що вони не містять дати їх підписання сторонами, а тому суд позбавлений можливості встановити дату підписання актів відповідачем, адже ці акти містять виключно дату їх формування постачальником.

Оскільки умови договору щодо строків оплати (п.5.9) різняться від умов комерційної пропозиції (п.4) Додатку № 2 до договору, враховуючи переважне застосування положень договору та правило тлумачення правових норм contra proferentem, суд дійшов висновку, що при встановленні порядку та строку оплати за надані послуги застосуванню підлягає саме п.5.9 договору, а не положення комерційної пропозиції.

Так, у п.4 Комерційної пропозиції (додаток № 2 до договору) відповідач взяв на себе зобов`язання сплатити вартість поставленої (спожитої) електричної енергії на підставі Акту приймання-передачі електричної енергії та виставленого позивачем рахунку на оплату у строк до 20 числа місяця наступного за звітним.

При цьому, за умовами п.5.9 договору оплата за договором має бути здійснена відповідачем у строк, який не може бути більшим ніж 15 банківських днів з дати отримання рахунку та підписання сторонами акту приймання-передачі електричної енергії, але в будь-якому разі не пізніше 30 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Таким чином, з огляду на відсутність доказів, що підтверджують конкретну дату підписання відповідачем актів прийому-передачі електричної енергії, суд погоджується з доводами відповідача, стосовно того, що він зобов`язаний був сплатити кошти за отриману електричну енергію не пізніше 30 числа місяця, наступного за розрахунковим, а саме:

- за актом № 00000000218 прийому-передачі електричної енергії за січень 2023 року останнім днем сплати відповідачем заборгованості є 28.02.2023;

- за актом № 00000001068 прийому-передачі електричної енергії за лютий 2023 року останнім днем сплати відповідачем заборгованості є 30.03.2023.

Позивач у відповіді на відзив також не заперечує проти застосування принципу Contra proferentem та вважає за доцільне його використання, адже редакція договору про постачання електричної енергії № 2612/2022 від 26.12.2022 укладалась через процедуру публічних закупівель за результатами протоколу щодо прийняття рішення № 2612/2022 та була запропонована позивачу самим відповідачем.

Здійснивши свій розрахунок 3% річних на заборгованість в сумі 367 244,08грн за період з 01.03.2023 по 03.03.2023 та на заборгованість в сумі 250 000,00грн за період з 04.03.2023 по 29.03.2023, судом встановлено, що 3% річних на актом № 00000000218 прийому-передачі електричної енергії за січень 2023 року за вказані періоди складають 624,80грн.

Що стосується нарахування 3% річних на суму 250,38грн, розраховану за період з 21.03.2023 по 29.03.2023 на заборгованість, що утворилась за спожиту відповідачем електричну енергію в лютому 2023 року, суд вважає позовні вимоги в цій частині неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем неправильно визначено період прострочення заборгованості.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних на суму 624,80грн.

Оскільки, як вже було встановлено судом вище, позивачем неправильно визначено період початку прострочення відповідачем строків оплати за спожиту електричну енергію, з цих же підстав частковому задоволенню підлягають і позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 19 114,01грн.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Дослідивши умови спірного договору, суд дійшов висновку, що укладеним між сторонами договором передбачена відповідальність за порушення виконання грошового зобов`язання за договором у вигляді пені, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п.9.1 договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором Сторони несуть вiдповiдальнiсть, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Як вже було встановлено судом, сторони у п.5.19 договору визначили, що позивач за цим договором не має права вимагати вiд відповідача будь-якої іншої плати за електричну енергiю, oкpiм визначеної цим договором та додатками до нього.

Додатками до цього договору, за умовами розділу 15 є, зокрема: Додаток № 2 - Комерцiйна пропозицiя; Додаток № 3 - Заява-приєднання.

Суд зазначає, що підписуючи заяву-приєднання відповідач також засвідчив, що він приєднався до умов Договору про постачання електричної енергії саме на умовах Комерційної пропозиції позивача.

У п.6 Комерційної пропозиції сторони дійшли згоди, зокрема, щодо розміру пені за порушення строку оплати, а саме: у разі, якщо відповідач порушив терміни оплати, відповідачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення за кожен день прострочення, без обмеження періоду нарахування, до дати повної оплати.

Підписавши заяву-приєднання до умов Договору про постачання електричної енергії на умовах Комерційної пропозиції позивача, договір про постачання електричної енергії від 26.12.2023 № 2612/2022, Додаток № 2 до договору Комерцiйна пропозицiя без будь-яких зауважень та заперечень, відповідач був обізнаний про існуючий порядок розрахунків, у тому числі і правові наслідки порушення строків розрахунку.

Таким чином, суд не приймає заперечення відповідача, стосовно того, що договір не містить виду відповідальності сторін у вигляді нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу) або відсильних норм, які встановлюють право сторони стягувати штрафні санкції на підставі положень комерційної пропозиції, оскільки п.5.19 договору і є тією відсильною нормою, яка встановлює право позивача стягувати плату, визначену договором та додатками до нього, а відповідно до р.15 Комерційна пропозиція і є Додатком № 2 до укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії.

З цих же підстав суд не приймає посилання відповідача на невідповідність положень комерційної пропозиції вимогам, передбаченим Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 № 312, оскільки у п.14.2 договору сторони визначили, що Додатковi угоди та додатки до договору є його невiд`ємними частинами i набувають чинностi у разi, якщо вони викладенi в письмовiй формi, пiдписанi уповноваженими представниками сторін.

Суд наголошує, що комерційна пропозиція з боку відповідача підписана без будь-яких зауважень та заперечень, відповідачем не оскаржувалась та в судовому порядку недійсною не визнавалась.

Даний факт відповідачем не спростовано, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

При цьому, заперечуючи проти нарахування пені, відповідачем надано свій контррозрахунок пені, відповідно до якого розмір пені становить 10 413,33грн.

Здійснивши розрахунок пені на заборгованість в сумі 367 244,08грн за період з 01.03.2023 по 03.03.2023 та на заборгованість в сумі 250 000,00грн за період з 04.03.2023 по 29.03.2023, судом встановлено, що пеня за актом № 00000000218 прийому-передачі електричної енергії за січень 2023 року складає 10413,33грн, що співпадає з контррозрахунком відповідача.

Що стосується нарахування пені на суму 250,38грн, розраховану за період з 21.03.2023 по 29.03.2023 на заборгованість, що утворилась за спожиту відповідачем електричну енергію в лютому 2023 року, суд вважає позовні вимоги в цій частині неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем неправильно визначено період прострочення заборгованості.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 10 413,33грн.

Що стосується клопотання позивача про застосування положень ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз положень ст.ст.526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за час прострочення.

За змістом ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до приписів ст.5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Застосування ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у даному випадку, сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач буде позбавлений необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

За приписами ч.11, ч.12 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Враховуючи викладене, відповідно до положень ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України наявні правові підстави для зазначення у рішенні суду про проведення нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, 3% річних від суми заборгованості у розмірі 588 477,71грн, починаючи з 30.03.2023 та до моменту повного виконання рішення суду за наступною формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де:

СОБ - сума основного боргу, простроченого КП "Вода" за наказом, виданим на виконання цього рішення;

3 - розмір процентів;

КДП - кількість днів прострочення сплати КП "Вода";

КДР - кілкість днів у поточному році (в якому робиться відповідний розрахунок).

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються саме на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 10 місяців рівними платежами у кожному із місяців зі строком оплати - до останнього місяця відповідного місяця розстрочки, а також клопотання про зменшення розміру пені, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України підставою для розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення та зменшення розміру пені, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Суд зазначає, що підставою для розстрочки виконання рішення та зменшення розміру пені мають бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим у визначений строк.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

Підставою для розстрочення виконання рішення суду відповідач зазначає виняткові обставини у вигляді економічної кризи та військового вторгнення Російської Федерації, що призвели до скрутного економічного стану відповідача, який на цей час не здатний погасити заборгованість з оплати вартості електричної енергії за рахунок прибутку, одержаного від власної господарської діяльності, та змушений очікувати на рішення Валківської міської ради Харківської області щодо виділення з місцевого бюджету, який також зазнав значних втрат та видатків внаслідок бойових дій, грошових коштів на фінансування відповідача.

Підставою ж для зменшення розміру пені відповідач зазначає про відсутність його вини у простроченні зобов`язання за договором, наявність об`єктивних та незалежних від відповідача обставин, що позбавляють його можливості самостійно погасити заборгованість без фінансування з боку місцевого бюджету. Також відповідач посилається на визнання ним заборгованості. Враховуючи ці обставини, відповідач вважає, що наявні підстави для істотного зменшення штрафних санкцій.

Відповідачем не доведено, а з наданих ним документів, судом не вбачається, що вимоги позивача призвели чи можуть призвести до його потенційної неплатоспроможності або до зупинки роботи його підприємства, до суду не надано належних доказів, на підставі яких можна встановити підстави для розстрочення виконання судового рішення (звітів аудиторів, висновків експертів, економічних розрахунків, тощо).

Судом враховуються матеріальний баланс інтересів обох сторін. Суд також звертає увагу, що позивач знаходиться в тих самих умовах військового стану і на даний час позивач зупинив свою діяльність з постачання електричної енергії у зв`язку зі зміною кон`юнктури ринку та неможливістю фінансово підтримувати додержання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачам.

Крім того, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача складає менше 2% від загального розміру заборгованості. Також суд вважає, що зменшення штрафних санкцій може привести до втрати засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розстрочення виконання рішення та зменшення розміру пені.

При розподілі сум судового збору суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розглянувши клопотання відповідача про застосування наслідків, передбачених ч.1 ст.130 Господарського процесуального кодексу України, в частині повернення позивачу 50% судового збору з державного бюджету та розподілу на відповідача 50% витрат зі сплати судового збору щодо визнаних позовних вимог із стягнення суми основного боргу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування ч.1 ст.130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки норма вказаної статті стосується випадків повного визнання відповідачем позову та не може бути застосована у разі часткового визнання відповідачем позовних вимог.

Що стосується судових витрат на професійну правничу в розмірі 10000,00грн, то у відповідності до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України позивач звертаючись із позовом заявив, що докази понесення таких витрат будуть надані ним протягом п`яти днів за днем проголошення вступної та резолютивної частини рішення або протягом п`яти днів з дня оприлюднення рішення в ЄСІТС у випадку письмового провадження, а отже питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у даному рішенні судом не вирішується.

З урахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню частково.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Вода" Валківської міської ради Харківської області (63002, Харківська область, м. Валки, вул. Стадіонна, 3, код ЄДРПОУ 34473807) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СітіЕнерджі" (18001, м. Черкаси, вул. Святотроїцька 73, офіс 22, код ЄДРПОУ 44368037) - 588 477,71грн основного боргу, 624,80грн 3% річних, 10 413,33грн пені, 7194,18грн судового збору.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, в порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України нарахувати до стягнення з Комунального підприємства "Вода" Валківської міської ради Харківської області (63002, Харківська область, м. Валки, вул. Стадіонна, 3, код ЄДРПОУ 34473807) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СітіЕнерджі" (18001, м. Черкаси, вул. Святотроїцька 73, офіс 22, код ЄДРПОУ 44368037) 3% річних на суму основного боргу за Договором про постачання електричної енергії №2612/2022 від 26.12.2022, що становить 588 477,71грн, з 30.03.2023 до моменту повного виконання рішення суду за формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де:

СОБ - сума основного боргу, простроченого КП "Вода" за наказом, виданим на виконання цього рішення;

3 - розмір процентів;

КДП - кількість днів прострочення сплати КП "Вода";

КДР - кілкість днів у поточному році (в якому робиться відповідний розрахунок).

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 8 700,68грн та 522,04грн 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "30" травня 2023 р.

СуддяТ.А. Лавренюк