Постанова

від 24.05.2023 по справі 357/6397/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 травня 2023 року

м. Київ

справа № 357/6397/19

провадження № 61-4166св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Тугоркан»,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2020 року в складі судді Кошель Б. І. та постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2021 року в складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О., і касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тугоркан» та ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Тугоркан» (далі - ТОВ «Тугоркан») та просила:

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на: магазин-кафетерій загальною площею 95,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47151550 від 31 травня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778255432103; громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин-кафетерій), загальною площею 24,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47151721 від 31 травня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778358032000; громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин), загальною площею 34,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47151665 від 31 травня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778293232204;

- скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Тугоркан» на: магазин-кафетерій загальною площею 95,2 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47586612 від 02 липня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778255432103; громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин-кафетерій), загальною площею 24,1 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47586053 від 02 липня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778358032000; громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин), загальною площею 34,1 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47587286 від 02 липня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778293232204;

- витребувати вищевказане майно у ТОВ «Тугоркан», визнавши за нею право власності на ці об`єкти нерухомості.

На обґрунтування позову зазначала, що їй на праві власності належить нежитлова будівля-магазин, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлова будівля магазин-кафетерій, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлова будівля магазин, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 28 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики було затверджено мирову угоду, укладену 21 грудня 2018 року між сторонами по справі, за якою визнано за ОСОБА_3 право власності на належні їй об`єкти: нежитлову будівлю-магазин, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлову будівлю магазин-кафетерій, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю-магазин, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись з вказаною ухвалою вона оскаржила її в апеляційному порядку та постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року ухвалу Сквирського районного суду від 28 грудня 2018 року скасовано, а справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Однак, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 31 травня 2019 року ОСОБА_3 продала всі три магазини відповідачу ОСОБА_2 .

Будучи присутньою в судовому засіданні суду апеляційної інстанції та знаючи про скасування ухвали суду, на підставі якої за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на вказані магазини, остання продала їх ОСОБА_2 , яка в подальшому, будучи засновником та директором ТОВ «Тугоркан», зареєструвала їх за товариством.

Враховуючи наведене, вона позбавлена можливості розпоряджатися належним їй майном, тому ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з безпідставності та недоведеності позовних вимог. ОСОБА_1 не надала належні та допустимі докази на підтвердження належності їй на праві власності спірного нерухомого майна.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 березня 2021 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на:

- магазин-кафетерій загальною площею 95,2 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47151550 від 31 травня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778255432103;

- громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин-кафетерій) загальною площею 24,1 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47151721 від 31 травня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778358032000;

- громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин) загальною площею 34,1 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47151665 від 31 травня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778293232204.

Скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ «Тугоркан» на:

- магазин-кафетерій загальною площею 95,2 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47586612 від 02 липня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778255432103;

- громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин-кафетерій) загальною площею 24,1 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47586053 від 02 липня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778358032000;

- громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин) загальною площею 34,1 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47587286 від 02 липня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778293232204.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що державна реєстрація права власності ОСОБА_2 та ТОВ «Тугоркан» на спірну нерухомість була проведена на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 28 грудня 2018 року, яка в подальшому була скасована постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року. Проте, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_3 після скасування апеляційним судом ухвали, на підставі якої за нею було зареєстровано право власності на спірні приміщення, 31 травня 2019 року уклала договір купівлі-продажу спірних магазинів ОСОБА_2 . Враховуючи наведене, наявні підстави для задоволення вимог про скасування державної реєстрації права власності на спірне майно.

Вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на вказані вище магазини та витребування їх у ТОВ «Тугоркан» задоволенню не підлягають, оскільки на підтвердження належності спірного нерухомого майна позивач надала до суду паспорт прив`язки, договори оренди земельних ділянок, дозволи на розміщення малих архітектурних форм, які у відповідності до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 17 серпня 2000 року №507, є рухомою річчю.

Відтак, вищезазначені докази не можуть підтверджувати належність позивачу спірного нерухомого майна.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг

У березні 2021 року ТОВ «Тугоркан» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2021 року та залишити в силі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2020 року.

На обґрунтування касаційної скарги зазначало про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про витребування спірного майна від добросовісного набувача та визнання за ним права власності на вказане майно, відсутні підстави для скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Тугоркан» та ОСОБА_2 на нього.

Державна реєстрація не є підставою набуття права власності, не можна ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

У березні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2021 року та залишити в силі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2020 року.

На обґрунтування касаційної скарги зазначала про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, яка була чинною на час вирішення справи апеляційним судом, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним припиненням цим рішенням речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства, тому задоволення вимог ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності на спірне майно може відбутися лише одночасно з припиненням цим судовим рішенням права власності на нього за ТОВ «Тугоркан» та ОСОБА_2 .

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2021 року в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про їх задоволення.

На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року (провадження № 6-140цс14), від 24 червня 2015 року (провадження № 6-251/цс15), від 16 вересня 2015 року (провадження № 6-1203цс15), від 02 березня 2016 року (провадження № 6-3090цс15), від 21 грудня 2016 року (провадження № 6-2233цс16), постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року в справі № 823/2042/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

Також оскаржила судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надані нею докази у повній мірі підтверджують факт належності їй на праві власності спірного нерухомого майна, тому наявні підстави для його витребування з чужого незаконного володіння ТОВ «Тугоркан».

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 20 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ТОВ «Тугоркан» і витребувано її матеріали з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1

17 травня 2021 року матеріали справи № 357/6397/19 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

ОСОБА_1 направила відзиви на касаційні скарги ОСОБА_2 та ТОВ «Тугоркан», в яких просила залишити їх без задоволення.

ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотаннями про закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.

ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України.

Перевіривши вказані клопотання, Верховний Суд не встановив підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав, наведених у них.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 28 грудня 2018 року у справі №376/3274/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики від 01 листопада 2013 року затверджено мирову угоду, за умовами якої визнано за ОСОБА_3 право власності на нежитлову будівлю-магазин, розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлову будівлю магазин-кафетерій, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю-магазин, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; провадження у справі закрито.

На підставі вищезазначеної ухвали державним реєстратором КП «Реєстрація нерухомості» Сіваченко В. Л. 01 березня 2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи: №30545842 про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин-кафетерій) площею 24,1 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778358032000; №30543917 про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на магазин-кафетерій площею 95,2 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778255432103; №30544594 про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин) площею 34,1 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778293232204.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 28 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу, вказану ухвалу скасовано і справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Незважаючи на скасування апеляційним судом ухвали суду першої інстанції про затвердження мирової угоди, якою за ОСОБА_3 було визнано право власності на спірну нерухомість, остання відчужила її на користь ОСОБА_2 .

Так, 31 травня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є. В., зареєстрований в реєстрі за № 3412, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_2 нежитлове приміщення - громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин-кафетерій), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 24,1 кв. м.

Того ж дня між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є. В., зареєстрований в реєстрі за № 3409, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_2 нежитлове приміщення - магазин-кафетерій, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 95,2 кв. м.

Також 31 травня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є. В., зареєстрований в реєстрі за № 3415, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_2 нежитлове приміщення - громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 34,1 кв.м.

13 червня 2019 року внесено запис в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації ТОВ «Тугоркан», номер запису 13531020000009690, засновником якого є ОСОБА_2

26 червня 2019 року на підставі актів-передачі нерухомого майна від 25 червня 2019 року державним реєстратором КП «Реєстрація нерухомості» Сіваченком В. Л. було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності №32214663, №32215795, №32215124 щодо реєстрації права власності на вищевказані спірні нежитлові будівлі за ТОВ «Тугоркан».

25 квітня 2007 року Шкарівська сільська рада Білоцерківського району Київської області (орендодавець) уклала з суб`єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (орендар) договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове (на 15 років) платне користування земельну ділянку із земель комерційного призначення для встановлення продовольчого павільйону в АДРЕСА_1 загальною площею 0, 02 га.

Згідно довідки Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 22 жовтня 2010 року торгівельному павільйону ПП ОСОБА_1 , який знаходився за адресою: АДРЕСА_1, присвоєно юридичну адресу: АДРЕСА_1 .

25 квітня 2007 року Шкарівська сільська рада Білоцерківського району Київської області (орендодавець) уклала з суб`єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (орендар) договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове (на 15 років) платне користування земельну ділянку із земель комерційного призначення для обслуговування торгівельного павільйону із зупинкою для очікування громадського транспорту в місті Білій Церкві, масив «Таращанський», загальною площею 0, 0079 га.

Згідно довідки Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області твід 22 жовтня 2010 року торгівельному павільйону ПП ОСОБА_1 , який знаходився за адресою: АДРЕСА_3, присвоєно юридичну адресу: АДРЕСА_3 .

01 вересня 2016 року Білоцерківська районна державна адміністрація Київської області (орендодавець) уклала з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) договір оренди земельної ділянки № 53 , за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове (на 5 років) платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області загальною площею 0, 0060 га.

Рішенням виконавчого комітету Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 08 вересня 2015 року № 64 присвоєно земельній ділянці площею 0,0030 га та нежитловій будівлі (павільйон продовольчих товарів) площею 27 кв. м (власник ОСОБА_1 ) адресу: АДРЕСА_2 .

Встановлено, що спірне нерухоме майно розташоване на земельних ділянках, орендодавцем яких є фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , зокрема:

магазин-кафетерій загальною площею 95,2 кв. м розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин-кафетерій) загальною площею 24,1 кв. м розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;

громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин) загальною площею 34,1 кв.м розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з частиною першою статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12- 37гс19).

Встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем.

Підприємницька діяльність ОСОБА_1 станом на дату звернення з позовом до суду та на час ухвалення судами судових рішень припинена не була.

Для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею як фізичної особи-підприємця на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19).

У справі, що переглядається, спір виник щодо проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, які в установленому законом порядку були передані в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 для здійснення нею підприємницької діяльності, а також щодо витребування вказаної нерухомості з чужого незаконного володіння ТОВ «Тугоркан».

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Тугоркан», з володіння якого позивачка просить витребувати спірне нерухоме майно, а тому такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частинами першою та другою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки суди не встановили правову природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами, у зв`язку з чим порушили норми цивільного процесуального законодавства щодо визначення предметної юрисдикції справи та розглянули у порядку цивільного судочинства справу, яка підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, ухвалені ними судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України Верховний Суд роз`яснює позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови він може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Тугоркан», ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2021 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Тугоркан», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції господарського суду, і протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови вона може звернутися до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов