Постанова

від 09.03.2021 по справі 357/6397/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №357/6397/2019 Головуючий у І інстанції - Кошель Б.І.

апеляційне провадження №22-ц/824/617/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Немудрої Ю.П. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Тугоркан , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації прав власності та витребування майна з чужого незаконного володіння ,

встановив:

В червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 , ТОВ Тугоркан про скасування державної реєстрації прав власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, мотивуючи свої вимоги тим, що їй належить нежитлова будівля магазин, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлова будівля магазин-кафетерій, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлова будівля магазин, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом з тим, ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 28 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, було затверджено мирову угоду, укладену 21 грудня 2018 року між сторонами по справі, за якою визнано за ОСОБА_3 право власності на нежитлову будівлю магазин, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю магазин-кафетерій, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю магазин, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року ухвалу Сквирського районного суду від 28 грудня 2018 року скасовано, а справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Однак, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 червня 2019 року ОСОБА_3 було продано всі три магазини 31 травня 2019 року відповідачу ОСОБА_2 .

Позивач зазначає, що будучи присутньою в судовому засіданні суду апеляційної інстанції та знаючи про скасування ухвали суду, на підставі якої ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на вказані магазини, остання продала їх третій особі.

Разом з тим відповідачка не повертає позивачці спірні магазини та не дає можливості здійснювати в них діяльність та розпоряджатися належним їй майном.

Просила скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на магазин-кафетерій, загальною площею 95,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47151550 від 31 травня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778255432103.

Скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на магазин, загальною площею 34,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47151665 від 31 травня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778293232204.

Скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на магазин-кафетерій, загальною площею 24,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47151721 від 31 травня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778358032000;

Витребувати вказані об`єкти нерухомості у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , визнавши за нею право власності на ці об`єкти нерухомості.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилалася на те, що за довідкою від 22 жовтня 2010 року Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, торгівельному павільйону Вериженко , який знаходився за адресою: вул. Таращанська (напроти автостоянки ) присвоєно юридичну адресу: АДРЕСА_1 .

Витягом від 01 березня 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права підтверджується реєстрація відповідного договору оренди земельної ділянки.

Також, технічною документацією із землеустрою підтверджується належність нежитлової будівлі - магазину кафетерію, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 саме ОСОБА_1 , зокрема, рішенням Шкарівської сільської ради від 05 грудня 2006 року погоджено ОСОБА_1 передачу в оренду земельної ділянки терміном на 49 років для встановлення продовольчого павільйону.

Управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради видано дозвіл №54 на розміщення малої архітектурної форми саме ОСОБА_1

Білоцерківським районним відділом земельних ресурсів видано 10 січня 2007 року ОСОБА_1 довідку про присвоєння кадастрового коду земельній ділянці, на якій розміщено згаданий магазин-кафетерій.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, нежитлова будівля магазин - кафетерій, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 .

Крім того, 25 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та Шкарівською сільською радою Білоцерківського району Київської області укладено договір оренди земельної ділянки для обслуговування торгівельного павільйону із зупинкою для очікування громадського транспорту, що знаходиться в місті Біла Церква, масив Таращанський Білоцерківського району Київської області строком на 15 років.

Актом прийому-передачі від 25 квітня 2007 року ОСОБА_1 прийняла обумовлену вказаним договором оренди земельну ділянку під розміщення павільйону строком на 15 років.

Як вбачається із довідки від 22 жовтня 2010 року Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, торговельному павільйону Вериженко, який знаходився за адресою: вулиця Таращанська (кінцева зупинка) присвоєно юридичну адресу: АДРЕСА_1 .

Витягом від 01 березня 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права підтверджується реєстрація вищевказаного договору оренди земельної ділянки саме ОСОБА_1 .

Крім того, технічною документацією із землеустрою також підтверджується право власності ОСОБА_1 на вказаний магазин, зокрема, рішенням виконавчого комітету Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області №79 від 08 листопада 2005 року дозволено ОСОБА_1 встановити тимчасовий торговельний павільйон із зупинкою для очікування громадського транспорту на масиві Таращанський в м. Біла Церква (в районі кінцевої зупинки).

Також, на ім`я ОСОБА_1 видано дозвіл №6 від 06 грудня 2005 року на розміщення малої архітектурної форми.

Білоцерківський районний відділ земельних ресурсів 10 січня 2007 року видав ОСОБА_1 довідку про присвоєння кадастрового коду названій вище земельній ділянці.

Окрім зазначеного, рішенням виконавчого комітету Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 10 травня 2011 року №46 встановлено ОСОБА_1 зручний для населення режим роботи торговельного павільйону за адресою АДРЕСА_1 .

Таким чином, нежитлова будівля магазин, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 .

Також, відділом містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Білоцерківської районної державної адміністрації було видано ОСОБА_1 паспорт прив`язки тимчасової споруди в складі зупинки громадського транспорту по АДРЕСА_2 з терміном дії до 01 квітня 2019 року.

Також, 01 вересня 2016 року між Білоцерківською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 було укладено договір №53 оренди земельної ділянки строком на п`ять років щодо користування земельною ділянкою для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Серед названого, належність ОСОБА_1 зазначеного магазину підтверджується і проектом землеустрою, зокрема, рішенням виконавчого комітету Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 08 вересня 2015 року №64 присвоєно відповідній земельній ділянці та нежитловій будівлі (павільйон продовольчих товарів), власник ОСОБА_1 адресу: АДРЕСА_2 .

Як вбачається із витягу від 26 жовтня 2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, вищевказаний договір оренди №53 був зареєстрований.

З огляду на зазначене, нежитлова будівля магазин, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 .

За таких обставин, повністю підтверджується належність нежитлової будівлі магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлової будівлі магазину - кафетерію, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлової будівлі магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 саме ОСОБА_1 .

Зауважує про те, що два із зазначених магазинів є групою тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, відтак, не передбачається обов`язку реєстрації права власності, як на об`єкти нерухомого майна.

Разом з тим, як вбачається із ухвали від 28 грудня 2018 року, Сквирський районний суд Київської області, розглянувши у підготовчому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу позики згідно договору позики від 01 листопада 2013 року, ухвалив: затвердити мирову угоду, яка укладена 21 грудня 2018 року між позивачем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за умовами якої: визнати за ОСОБА_3 , право власності на нежитлову будівлю магазин, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю магазин - кафетерій, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю магазин, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу позики згідно договору позики від 01 листопада 2013 року.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою Сквирського районного суду позивачем подано на неї апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.

Однак, ОСОБА_3 вже було зареєстровано право власності на зазначені магазини.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року згадану ухвалу Сквирського районного суду скасовано.

Однак, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 червня 2019 року ОСОБА_3 , після скасування апеляційним судом ухвали, на підставі якою за нею було зареєстровано право власності на спірні приміщення, було продано вказані магазини 31 травня 2019 року ОСОБА_2 , рішення про державну реєстрацію прав №47151550 від 31 травня 2019 року, №47151721 від 31 травня 2019 року, №47151665 від 31 травня 2019 року.

Тобто, знаючи про скасування ухвали Сквирського районного суду на підставі якої за ОСОБА_3 було зареєстроване право власності на вказані магазини, остання продала їх третій особі.

Разом з тим, ОСОБА_2 не повертала позивачу зазначений вище магазини та не давала можливості здійснювати в ньому діяльність та розпоряджатися належним майном.

Також, як з`ясувалось 01 жовтня 2019 року, 26 червня 2019 року державним реєстратором комунального підприємства Реєстрація нерухомості Сіваченком В.Л. зареєстровано право власності на вищезгадані спірні приміщення за ТОВ Тугоркан , де засновником та директором є ОСОБА_2 .

З огляду на зазначене, вважає, що є помилковим твердження суду першої інстанції, які покладені в обґрунтування рішення щодо недоведеності яким чином його права чи інтереси можуть бути поновлені внаслідок прийняття судового рішення про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, з огляду на недоведеність прав позивача на вказане майно.

Просила скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2020 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На апеляційну скаргу ОСОБА_2 подала відзив, обґрунтовуючи його тим, що на підтвердження права власності на спірні нежитлові будівлі позивач наводить договори оренди земельних ділянок, довідки сільської ради, технічні документації із землеустрою, рішення сільської ради, дозволи на розміщення малих архітектурних форм, паспорт прив`язки тимчасової споруди.

Предмет доказування - власність позивача на: нежитлову будівлю магазин-кафетерій, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 3220489500:02:021:0250; нежитлову будівлю магазин-кафетерій, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 3220489500:02:021:0249; нежитлову будівлю магазин, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці з кадастровим номером 3220489500:02:021:0870.

Договір оренди та акт прийому-передачі від 25 квітня 2007 року земельної ділянки площею 0,0200 га, також технічна документація із землеустрою щодо цієї ділянки, довідка Шкарівської сільської ради №02-18-1659 від 22 жовтня 2010 року, дозвіл №6 від 06 грудня 2005 року, рішення виконавчого комітету Шкарівської сільської ради №46 від 10 травня 2011 року є неналежними доказами, так як не є документами, що посвідчують право власності на нежитлову будівлю магазин-кафетерій, окрім цього вони стосуються продовольчого торгівельного павільйону (тимчасової споруди), а не нежитлової будівлі.

Також за інформацією Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області від 14 травня 2019 року №15/551 паспорт прив`язки торгового павільйону на земельній ділянці з кадастровим номером 3220489500:02:021:0249 не видавався.

Договір оренди та акт прийому-передачі від 25 квітня 2007 року земельної ділянки площею 0,0079 га, також технічна документація із землеустрою щодо цієї ділянки, довідка Шкарівської сільської ради №02-18-1660 від 22 жовтня 2010 року є неналежними доказами, так як не є документами, що посвідчують право власності на нежитлову будівлю магазин-кафетерій, окрім цього вони стосуються продовольчого торгівельного павільйону (тимчасової споруди), а не нежитлової будівлі.

Також за інформацією Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області від 14 травня 2019 року №15/551 паспорт прив`язки торгового павільйону на земельній ділянці з кадастровим номером 3220489500:02:021:0250 не видавався.

Паспорт прив`язки тимчасової споруди, договір оренди №53 від 01 вересня 2016 року та проект землеустрою щодо земельної ділянки площею 0,0060 га, рішення виконавчого комітету Шкарівської сільської ради №64 від 08 вересня 2015 року є неналежними доказами, так як не є документами, що посвідчують право власності на нежитлову будівлю магазин, окрім цього вони стосуються продовольчого торгівельного павільйону (тимчасової споруди), а не нежитлової будівлі.

Також, за інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно станом на 28 вересня 2019 року відсутня реєстрація будь-якого іншого речового права (права оренди) на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:02:021:0870.

Є помилковим твердження позивача, що надані суду докази підтверджують належність спірного нерухомого майна саме ОСОБА_1 .

Також є помилковим твердження позивача, що група тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності є нежитловою будівлею.

ОСОБА_2 під час купівлі спірних нежитлових будівель для власних потреб не мала наміру придбати майно в особи, яка не має на це права, та не допустила грубої необережності при визначенні власника цього майна, ознайомившись з відомостями з Державного реєстру прав на нерухоме майно та поклавшись на презумпцію добросовісного виконання своїх обов`язків нотаріусом.

Просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2020 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 28 грудня 2018 року у справі №376/3274/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики від 01 листопада 2013 року, затверджено мирову угоду, за умовами якої визнано за ОСОБА_3 право власності на нежитлову будівлю магазин, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю магазин-кафетерій, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю магазин, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; провадження у справі закрито.

На підставі вищезазначеної ухвали, державний реєстратор КП Реєстрація нерухомості Сіваченком В.Л. 01 березня 2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено записи про право власності: №30545842 про реєстрацію права власності на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин-кафетерій) площею 24,1 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778358032000 за ОСОБА_3 ; №30543917 про реєстрацію права власності на магазин-кафетерій площею 95,2 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778255432103 за ОСОБА_3 ; №30544594 про реєстрацію права власності на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин) площею 34,1 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778293232204 за ОСОБА_3

31 травня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В., зареєстрований в реєстрі за №3412, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_2 нежитлове приміщення - громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин-кафетерій), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 24,1 кв.м.

Того ж дня, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В., зареєстрований в реєстрі за №3409, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_2 нежитлове приміщення - магазин-кафетерій, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 95,2 кв.м.

Також, 31 травня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В., зареєстрований в реєстрі за №3415, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_2 нежитлове приміщення - громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 34,1 кв.м.

З наданих відповідачем розписок вбачається, що за вищевказані об`єкти ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 165013 грн., в якості розрахунку за магазин-кафетерій, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; в розмірі 250777 грн., в якості розрахунку за магазин-кафетерій, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; в розмірі 134695 грн., в якості розрахунку за магазин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

На виконання умов договорів купівлі-продажу, за актами приймання-передачі від 31 травня 2019 року, ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_2 отримала: нежитлове приміщення - громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин-кафетерій), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 24,1 кв.м.; нежитлове приміщення - магазин-кафетерій, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 95,2 кв.м.; нежитлове приміщення - громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 34,1 кв.м.

21 травня 2019 року постановою Київського апеляційного суду ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 28 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу, вказану ухвалу скасовано і справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

13 червня 2019 року внесено запис в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації ТОВ Тугоркан , номер запису 13531020000009690, засновником якого є ОСОБА_2

26 червня 2019 року, на підставі актів-передачі нерухомого майна від 25 червня 2019 року, державним реєстратором Комунального підприємства Реєстрація нерухомості Сіваченком В.Л. було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності №32214663, №32215795, №32215124 щодо реєстрації права власності на вищевказані спірні нежитлові будівлі за ТОВ Тугоркан .

Крім цього, в підтвердження заявлених позовних вимог, позивачкою надано наступні документи:

- договір оренди земельної ділянки від 25 квітня 2007 року для встановлення продовольчого павільйону, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , укладеного між нею та Шкарівською сільською радою, Білоцерківського району Київської області, строком на 15 років;

- акт прийому-передачі земельної ділянки від 25 квітня 2007 року, згідно якого ОСОБА_1 прийняла обумовлену вказаним договором земельну ділянку для встановлення продовольчого павільйону;

- довідку від 22 жовтня 2010 року, видану Шкарівською сільською радою Білоцерківського району Київської області, про присвоєння юридичної адреси торгівельному павільйону, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- рішення Шкарівської сільської ради від 05 грудня 2006 року, згідно якого погоджено ОСОБА_1 передати в оренду земельну ділянку терміном на 49 років для встановлення продовольчого павільйону;

- дозвіл №54 Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради на розміщення малої архітектурної форми ОСОБА_1 ;

- довідку від 10 січня 2007 року про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, на якій розміщено згаданий магазин-кафетерій, видану Білоцерківським відділом земельних ресурсів;

- договір оренди земельної ділянки від 25 квітня 2007 року для обслуговування торгівельного павільйону із зупинкою для очікування громадського транспорту, що знаходиться в АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 та Шкарівською сільською радою Білоцерківського району Київської області, строком на 15 років;

- акт прийому-передачі від 25 квітня 2007 року, згідно якого ОСОБА_1 прийняла обумовлену договором оренди земельну ділянку під розміщення павільйону;

- довідку від 22 жовтня 2010 року, видану Шкарівською сільською радою Білоцерківського району Київської області, про присвоєння юридичної адреси торговельному павільйону, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- рішення виконавчого комітету Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області №79 від 08 листопада 2005 року, яким надано дозвіл ОСОБА_1 встановити тимчасовий торговельний павільйон із зупинкою для очікування громадського транспорту на масиві Таращанський в м. Біла Церква (в районі кінцевої зупинки);

- дозвіл №6 від 06 грудня 2005 року на розміщення малої архітектурної форми на ім`я ОСОБА_1 , наданого Білоцерківською районною державною адміністрацією;

- довідку №177 від 10 січня 2007 року, виданої Білоцерківським районним відділом земельних ресурсів, про присвоєння вищезазначеній земельній ділянці кадастрового коду;

- паспорт прив`язки тимчасової споруди в складі зупинки громадського транспорту по АДРЕСА_2 з терміном дії до 01 квітня 2019 року, виданий відділом містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Білоцерківської районної державної адміністрації Вериженко А.К.;

- договір №53 від 01 вересня 2016 року оренди земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_1 прийняла в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, укладений між ОСОБА_1 та Білоцерківською районною державною адміністрацією укладено, строком на 5 років.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено яким чином його права чи інтереси можуть бути поновлені внаслідок прийняття судового рішення про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, з огляду на недоведеність наявності прав позивача саме на нерухоме майно - нежитлову будівлю магазин-кафетерій, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю магазин-кафетерій, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю магазин, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , які відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна є фактично предметом спору, з огляду на заявлені позовні вимоги.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року № 1952-IV).

Пунктом 5 частини першої статті 19 Закону №1952-IV визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року (справа №911/3594/17) зроблено висновок, що: за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи .

У пункті 46.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року (справа №610/1030/18) вказано, що: відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі № 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц) .

У пункті 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року (справа №916/1608/18) зазначено, що: однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ). Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98) .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року (справа №522/7636/14-ц) вказано, що за змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Саме такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року (провадження № 6-251цс15). Цей висновок також був неодноразово підтриманий і Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 05 грудня 2018 року (провадження №14-247цс18 та № 14-179цс18) .

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, відповідно до ухвали Сквирського районного суду Київської області від 28 грудня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, затверджено мирову угоду укладену 21 грудня 2018 року між останніми, за умовами якої визнано за ОСОБА_3 право власності на нежитлову будівлю магазин, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю магазин - кафетерій, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю магазин, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала на неї апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, проте ОСОБА_3 вже було зареєстровано право власності на зазначені магазини.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року згадану ухвалу Сквирського районного суду Київської області скасовано.

Проте, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 червня 2019 року ОСОБА_3 , після скасування апеляційним судом ухвали, на підставі якої за нею було зареєстровано право власності на спірні приміщення, було продано вказані магазини 31 травня 2019 року ОСОБА_2 , рішення про державну реєстрацію прав №47151550 від 31 травня 2019 року, №47151721 від 31 травня 2019 року, №47151665 від 31 травня 2019 року.

Знаючи про скасування ухвали Сквирського районного суду Київської області від 28 грудня 2018 року, на підставі якої за ОСОБА_3 було зареєстроване право власності на вказані вище магазини, остання продала їх третій особі.

Окрім всього, 26 червня 2019 року державним реєстратором комунального підприємства Реєстрація нерухомості Сіваченком В.Л. зареєстровано право власності на вищезгадані спірні приміщення за ТОВ Тугоркан , де засновником та директором є ОСОБА_2 .

З огляду на вищевказані правові позиції Верховного Суду та фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що державна реєстрація права власності ОСОБА_2 та ТОВ Тугоркан на магазин-кафетерій, загальною площею 95,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин-кафетерій), загальною площею 24,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин), загальною площею 34,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 підлягає скасуванню, оскільки була проведена на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 28 грудня 2018 року яка в подальшому була скасована постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року.

Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на вказані вище магазини та витребування їх у ТОВ Тугоркан з огляду на наступне.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 319 ЦК України, встановлюється, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти до свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Стаття 321 ЦК України гарантує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише в випадках, прямо передбачених законом.

Положеннями ст.328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права.

Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб`єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб`єктивного права особою.

Такі позови можуть подаватися щодо визнання права власності чи інших речових прав на певне майно (ст. 392 ЦК України).

На підтвердження своїх позовних вимог, а також належності ОСОБА_1 спірного нерухомого майна, остання подала до суду паспорт прив`язки, договори оренди земельних ділянок, дозволи на розміщення малих архітектурних форм, які у відповідності до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 17 серпня 2000 року №507 є рухомою річчю.

Відтак, вищезазначені докази не можуть підтверджувати належність позивачу спірного нерухомого майна.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на спірні магазини та витребування їх у ТОВ Тугоркан не підлягає до задоволення.

На підставі вищевикладеного, оцінивши та надавши оцінку усім зібраним по справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, проаналізувавши усі обставини по справі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності до ч.1,13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки колегія суддів частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме в частині скасування державної реєстрації права власності на магазини за ОСОБА_2 та ТОВ Тугоркан , то з останніх підлягає стягненню судовий збір в частині вищезазначених позовних вимог, за які позивач при подачі позову та апеляційної скарги сплатив 2 305,20 грн.

Вказана сума підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача у розмірі по 1152,60 грн. з кожного окремо.

Керуючись : ст.ст.367,374,376,381-384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Тугоркан , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації прав власності та витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на:

магазин-кафетерій, загальною площею 95,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47151550 від 31 травня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778255432103;

громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин-кафетерій), загальною площею 24,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47151721 від 31 травня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778358032000;

громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин), загальною площею 34,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47151665 від 31 травня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778293232204.

Скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Тугоркан (код ЄДРПОУ 43060733) на:

магазин-кафетерій, загальною площею 95,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47586612 від 02 липня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778255432103;

громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин-кафетерій), загальною площею 24,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47586053 від 02 липня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778358032000;

громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин), загальною площею 34,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47587286 від 02 липня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778293232204.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1152 (одна тисяча сто п`ятдесят дві) грн. 60 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Тугоркан (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Чайковського, 104, код ЄДРПОУ 43060733) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1152 (одна тисяча сто п`ятдесят дві) грн. 60 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 11 березня 2021 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба