Постанова

від 10.05.2023 по справі 681/786/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 травня 2023 року

м. Київ

справа № 681/786/22

провадження № 61-2635св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - начальник та державний виконавець Полонського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

зацікавлена особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вілія-Н»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полонського районного суду Хмельницької області від 15 листопада 2022 року у складі судді Горгулько Н. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог скарги і рішень судів попередніх інстанцій

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій просив:

- визнати неправомірною бездіяльність начальника Полонського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Полонський ВДВС у Шепетівському районі) та державного виконавця у зв`язку з надмірно тривалим виконанням рішення суду;

- зобов`язати начальника Полонського ВДВС у Шепетівському районі та державного виконавця призначити експертизу майнового стану Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілія-Н» (далі - ТОВ «Вілія-Н») за весь звітний період, встановити майновий статутний капітал у розмірі 68 000,00 грн, на який можна звернути стягнення;

- зобов`язати начальника Полонського ВДВС у Шепетівському районі та державного виконавця звернутися з поданням до суду, який видав виконавчий лист, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області Шпака А. В. від 01 лютого 2017 року № 33658119 та № 33657282.

В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначав, що рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 15 квітня 2016 року визнано незаконним та скасовано рішення загальних зборів учасників ТОВ «Вілія-Н» від 20 квітня 2015 року № 4 про розірвання з ним як директором трудового договору; скасовано наказ про його звільнення та поновлено на роботі на посаді директора товариства; стягнуто з ТОВ «Вілія-Н» на його користь 27 153,29 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 500,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Вказане рішення суду перебуває у Полонському ВДВС на примусовому виконанні, згідно з виконавчим листом від 26 квітня 2016 року № 681/654/15-ц у частині стягнення з ТОВ «Вілія-Н» на його користь 27 653,29 грн заборгованості.

Заявник вказував, що у своїх письмових зверненнях від 11 січня 2022 року та 05 серпня 2022 року на ім`я начальника Полонського ВДВС у Шепетівському районі Яремової А. В. зауважував, що виконавчий лист про стягнення на його користь середнього заробітку перебуває на виконанні понад шість років. Крім того, просив звернутися до Полонського районного суду Хмельницької області про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області Шпака А. В. від 01 лютого 2017 року № 33658119 та № 33657282.

Під час виконання рішення суду посадовими особами виконавчої служби допущено бездіяльність, судове рішення не виконується вже понад шість років. Державний виконавець посилається на відсутність коштів для погашення боргу, хоча у боржника існує статутний капітал у розмірі 68 000,00 грн, а кошти на рахунок товариства за виведене майно не внесені.

Ухвалою Полонського районного суду Хмельницької області від 15 листопада 2022 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано бездіяльність начальника Полонського ВДВС у Шепетівському районі Яремової А. В. та державного виконавця у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 681/654/15-ц, виданого 26 квітня 2016 року Полонським районним судом Хмельницької області, неправомірною у зв`язку з надмірно тривалим невиконанням рішення суду. Зобов`язано головного державного виконавця Полонського ВДВС у Шепетівському районі усунути порушення права заявника шляхом вчинення виконавчих дій щодо виконаня рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 15 квітня 2016 року за виконавчим листом № 681/654/15-ц відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Ухвала місцевого суду мотивована тим, що у період з 2019 року до 2021 року посадові особи органів ДВС не вжили усіх передбачених заходів щодо ефективного виконання рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 15 квітня 2016 року, яке перебуває на примусовому виконанні тривалий час, не вчиняли активних дій щодо виконання рішення суду, такі дії почали проводитись головним державним виконавцем тільки з травня 2021 року, після звернення ОСОБА_1 зі скаргою до відділу ДВС щодо належного виконання зазначеного рішення суду.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 в частині зобов`язання посадових осіб виконавчої служби призначити експертизу майнового стану ТОВ «Вілія-Н», а також звернення з поданням до суду, який видав виконавчий лист, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно, місцевий суд виходив з того, що Законом № 1404-VIII не передбачено безпосереднє призначення державним виконавцем експертизи майнового стану боржника та право звернення до суду державного виконавця в інтересах особи з поданням про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 02 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Полонського ВДВС у Шепетівському районі задоволено частково. Ухвалу Полонського районного суду Хмельницької області від 15 листопада 2022 року в частині зобов`язання головного державного виконавця Полонського ВДВС у Шепетівському районі усунути порушення права шляхом вчинення виконавчих дій щодо виконання рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 15 квітня 2016 року за виконавчим листом № 681/654/15-ц відповідно до Закону України № 1404-VIII скасовано. В іншій частині ухвалу місцевого суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у своїй скарзі заявник вимог зобов`язати головного державного виконавця Полонського ВДВС у Шепетівському районі усунути порушення права шляхом вчинення виконавчих дій щодо виконання рішення перед судом не ставив, а тому апеляційний суд дійшов висновку, що місцевий суд вийшов за межі вимог скарги, а також не конкретизував, які саме дії має вчиняти державний виконавець в межах своїх повноважень та не обґрунтував, які дії ним вчинені не були.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

22 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою ухвалу Полонського районного суду Хмельницької області від 15 листопада 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 лютого 2023 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 15 квітня 2016 року не виконується майже сім років. Судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не зазначено, які саме виконавчі дії можуть бути наслідком виконання судового рішення. Вказує, що визнання протиправної бездіяльності посадових осіб органу ДВС не призведе до виконання рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 15 квітня 2016 року.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження,Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції в частині скасування ухвали суду першої інстанції про зобов`язання головного державного виконавця усунути порушення права шляхом вчинення виконавчих дій - скасуванню із залишенням у силі ухвали суду першої інстанції в цій частині.

Обставини, встановлені судами

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 15 квітня 2016 року у справі № 681/654/15-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 26 листопада 2015 року та додаткові рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 03 грудня 2015 року та 27 січня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов задоволено частково.

Визнано рішення загальних зборів учасників ТОВ «Вілія-Н» від 20 квітня 2015 року № 4 про розірвання трудового договору з директором товариства ОСОБА_1 незаконним та скасовано це рішення.

Визнано наказ ТОВ «Вілія-Н» від 20 квітня 2015 року № 9 про звільнення ОСОБА_1 незаконним та скасовано цей наказ.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «Вілія-Н» із залишенням за ним права на невикористану щорічну відпустку.

Стягнуто з ТОВ «Вілія-Н» на користь ОСОБА_1 27 153,29 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу (сума заробітної плати визначена без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів).

Стягнуто з ТОВ «Вілія-Н» на користь ОСОБА_1 1 500,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 21 лютого 2018 року у справі № 681/177/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 10 травня 2018 року, cтягнуто з ТОВ «Вілія-Н» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку виконання рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 15 квітня 2016 року за період з 15 квітня 2016 року по 02 лютого 2017 року в сумі 23 000,00 грн та 6 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, а всього 29 000,00 грн.

У Полонському ВДВС у Шепетівському районі на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_1.

Постановою державного виконавця від 21 вересня 2018 року відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа від 21 лютого 2018 року № 681/177/17 про стягнення з ТОВ «Вілія-Н» на користь ОСОБА_1 29 000,00 грн заборгованості.

26 вересня 2018 року державним виконавцем здійснено запит до Єдиного реєстру МВС України щодо юридичної особи ТОВ «Вілія-Н» (код ЄДРПОУ 36009558) та цього ж дня направлено виклик державного виконавця ТОВ «Вілія-Н».

29 листопада 2018 року, 19 березня 2019 року, 09 липня 2019 року, 29 квітня 2020 року, 10 березня 2021 року, 15 березня 2021 року, 14 травня 2021 року, 18 жовтня 2021 року зроблено витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ТОВ «Вілія-Н».

30 листопада 2018 року, 22 березня 2019 року, 08 липня 2019 року, 10 липня 2019 року отримано відповіді з ДФС України на запит про стан рахунків боржника.

13 грудня 2018 року, 21 березня 2019 року, 09 липня 2019 року, 10 липня 2019 року, 29 квітня 2020 року створено запити до Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про зареєстровані за боржником транспортні засоби.

25 березня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів майна боржника.

29 травня 2019 року, 12 червня 2019 року державним виконавцем встановлено відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення.

10 липня 2019 року направлено на адресу керівника ТОВ «Вілія-Н» виклик державного виконавця щодо надання пояснень та документів.

17 липня 2019 року направлено до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль») платіжну вимогу № 52277296 на погашення боргу.

29 квітня 2020 року, 02 червня 2020 року, 31 липня 2020 року, 23 грудня 2020 року, 15 січня 2021 року, 10 березня 2021 року, 01 квітня 2021 року, 06 травня 2021 року державним виконавцем у черговий раз перевірений майновий стан боржника та його джерела доходу шляхом отримання відповідної інформації з Державної фіскальної служби України та Міністерства внутрішніх справ України.

28 квітня 2021 року державним виконавцем здійснено запити до: міського голови Полонської об`єднаної територіальної громади про існуючі рішення про виділення земельних ділянок для виробничої необхідності ТОВ «Вілія-Н», договори оренди земельних ділянок та інформацію про надання дозволів про початок робіт; Головного управління Держпродспоживслужби у Хмельницькій області про наявність будь-якого майна, що зареєстровано за ТОВ «Вілія-Н»; відділу Дежгеокадастру у Полонському районі Хмельницької області щодо існуючих рішень про виділення земельних ділянок для виробничої діяльності ТОВ «Вілія-Н», договори оренди земельних ділянок та про надання дозволів на початок робіт; Державної авіаційної служби України, Державної служби інтелектуальної власності України, Державної фіскальної служби України, Українського центру інноватики та патентно-інформаційних послуг, Державної інспекції України на морському та річковому транспорті щодо наявності майна, зареєстрованого за ТОВ «Вілія-Н»; Бюро технічної інвентаризації у Полонському районі щодо реєстрації на паперових носіях права власності на об`єкти нерухомості; Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області (далі - ГУ ДПС у Хмельницькій області) щодо сплати податків ТОВ «Вілія-Н»; Головного управління статистики у Хмельницькій області про звіт проведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Вілія-Н» за 2016 - 2020 роки.

13 травня 2021 року та 17 травня 2021 року з ГУ ДПС у Хмельницькій області отримано відповідь про те, що платник податків за основним місцем перебуває на обліку у Головному управлінні Державної податкової служби у Рівненській області.

14 травня 2021 року направлено до АТ «Райффайзен Банк Аваль» платіжні вимоги № 57817241 на погашення боргу.

14 травня 2021 року направлено на адресу керівника ТОВ «Вілія-Н» виклик державного виконавця щодо надання пояснень та документів.

17 травня 2021 року направлено до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Рівненський МВ ДВС ЗМУМЮ (м. Львів)) постанову від 17 травня 2021 року про доручення вчинення виконавчих дій.

17 липня 2021 року направлено до АТ «Райффайзен Банк Аваль» платіжні вимоги № НОМЕР_1 на погашення боргу.

Постановою державного виконавця від 02 вересня 2021 року доручено працівникам Рівненського МВ ДВС ЗМУМЮ (м. Львів) провести опис та арешт майна.

21 лютого 2022 року державним виконавцем винесена постанова про здійснення опису та арешту майна на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, і направлено до виконання Рівненському МВ ДВС ЗМУМЮ (м. Львів).

15 липня 2022 року державним виконавцем направлено повідомлення про злочин до ВПД № 3 Шепетівського РУП ГУНП у Хмельницькій області.

18 липня 2022 року державним виконавцем направлено подання до Полонського районного суду Хмельницької області про тимчасове обмеження виїзду з України керівника ТОВ «Вілія-Н».

01 серпня 2022 року державним виконавцем направлено подання до Полонського районного суду Хмельницької області про привід керівника ТОВ «Вілія-Н».

16 серпня 2022 року державним виконавцем направлено керівнику ТОВ «Вілія-Н» Осарчуку В. П. виклик щодо надання балансу (звіт про фінансовий стан) ТОВ «Вілія-Н» за період з 01 листопада 2018 року до цього часу, тобто станом на 16 серпня 2022 року.

За результатами дій державного виконавця на виконання рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 15 квітня 2016 року на користь ОСОБА_1 стягнуто 2 650,84 грн заборгованості

Правове обґрунтування

Щодо обов`язковості судового рішення

Статтями 129, 129? Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Вказані конституційні положення знайшли своє продовження у ЦПК України, а також у Законі України «Про судоустрій і статус суддів». Так, частинами першою, другою статті 18 ЦПК України та частинами другою, четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Отже, забезпечення виконання судових рішень покладається, у тому числі, на суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші процесуальні засоби, сприяють реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

На важливість належного виконання судових рішень неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 (справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (щодо забезпечення державою виконання судового рішення)) вказав, що судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України (абзац 15 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац 8 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018). Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого статті 55 Конституції України права кожного на судовий захист.

Забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статті 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Конституційний Суд України, взявши до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00; пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України», заява № 6318/03; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia», заява № 30779/04; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04).

Щодо вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання судового рішення

Відповідно до частини першої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частиною другою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України № 1404-VIII).

Частиною першою статті 18 Закону України № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 14, 18, 19 частини третьої статті 18 Закону України № 1404-VIII державний виконавець має право: викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; у разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно з частиною восьмою статті 48 Закону України № 1404-VIIIвиконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Частиною третьою статті 74 Закону № 1404-VIII передбачено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У справі, що переглядається Верховним Судом, підставою звернення ОСОБА_1 зі скаргою до суду на бездіяльність посадових осіб органів ДВС є тривале невиконання рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 15 квітня 2016 року, яким з ТОВ «Вілія-Н» на користь заявника стягнуто заборгованість.

Встановивши, що посадові особи органів ДВС не вживали всіх передбачених заходів щодо ефективного виконання рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 15 квітня 2016 року, яким з ТОВ «Вілія-Н» на користь заявника стягнуто заборгованість таяке перебуває на примусовому виконанні більше шести років, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для визнання неправомірною бездіяльність посадових осіб органів ДВС у виконавчому провадженні у зв`язку з надмірно тривалим невиконанням рішення суду.

Така бездіяльність державного виконавця, начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, порушує право заявника на справедливий судовий захист, невід`ємною складовою якого є право на виконання судового рішення, та призводить до безпідставного невиконання судового рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим, протягом тривалого часу.

Водночас ОСОБА_1 , звертаючись до суду зі скаргою, просив зобов`язати органи ДВС призначити експертизу майнового стану ТОВ «Вілія-Н» та звернутися з поданням до суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Верховний Суд звертає уваги, що суд не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом України № 1404-VIII можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби. Суд не вправі перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції державного виконавця, вказуючи на те, яке саме рішення він має прийняти, а тому відсутні належні процесуальні підстави для зобов`язання державного виконавця вчинити такі дії.

Враховуючи те, що Законом України № 1404-VIII не передбачено призначення державним виконавцем експертизи майнового стану боржника, як і не передбачено право звернення державного виконавця до суду в інтересах особи для захисту прав цих осіб, у тому числі і з поданням про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що такі вимоги скарги є необґрунтованими.

Судами правильно зазначено, що скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно за фізичними та юридичними особами можливе лише за позовом особи, яка вважає, що вказаним рішенням порушено її права, а не за клопотанням посадових осіб ДВС.

Водночас, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині зобов`язання головного державного виконавця Полонського ВДВС у Шепетівському районі усунути порушення права шляхом вчинення виконавчих дій щодо виконання судового рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявник таких вимог не заявляв, тоді як суд у силу положень статті 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог.

Верховний Суд не може погодитися із висновком апеляційного суду в цій частині з огляду на таке.

Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до наведеного положення у разі визнання оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності неправомірними суд в обов`язковому порядку зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця певним чином усунути порушення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 350/1325/17-ц (провадження № 61-35462св18), від 07 липня 2021 року у справі № 761/13085/14-ц (провадження № 61-12576св19), від 06 жовтня 2021 року у справі № 209/1944/18 (провадження № 61-18512св20), підстав відступити від зазначеного висновку Верховним Судом не встановлено.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову за результатами апеляційного перегляду, дійшов висновку про протиправність бездіяльності головного державного виконавця Полонського ВДВС у Шепетівському районі, проте не врахував наведених норм процесуального права та не вирішив питання про зобов`язання державного виконавця усунути встановлені порушення.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції вийшов за межі вимог скарги, є помилковим, оскільки, визнавши неправомірною бездіяльність державного виконавця Полонський ВДВС у Шепетівському районі, місцевий суд обґрунтовано прийняв рішення щодо зобов`язання державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), як це передбачено частиною другої статті 451 ЦПК України.

Наведене свідчить про те, що апеляційним судом безпідставно скасовано ухвалу суду першої інстанції в частині зобов`язання головного державного виконавця Полонського ВДВС у Шепетівському районі усунути порушення права шляхом вчинення виконавчих дій щодо виконання судового рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо у передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд на підставі статті 413 ЦПК України дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування постанови апеляційного суду в частині зобов`язання головного державного виконавця Полонського ВДВС у Шепетівському районі усунути порушення права шляхом вчинення виконавчих дій щодо виконання судового рішення із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції в цій частині.

Керуючись статтями 409, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 лютого 2023 року в частині скасування ухвали Полонського районного суду Хмельницької області від 15 листопада 2022 року скасувати, в цій частині ухвалу Полонського районного суду Хмельницької області від 15 листопада 2022 року залишити в силі.

В іншій частині постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: О. В. Білоконь

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

В. В. Яремко