Постанова

від 23.05.2023 по справі 761/33475/16

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

іменем України

23 травня 2023 року

м. Київ

справа № 761/33475/16-к

провадження № 51-4314 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 07 червня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100000001593, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Нелідово Тверської області російської федерації, жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 07 червня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 367 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права обіймати посади, пов?язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно господарських функцій, на строк 1 рік, без штрафу.

На підставі ст. 49, ч. 4 ст. 74 КК України ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання за ч. 2 ст. 367 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Також суд прийняв рішення про долю речових доказів.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він, будучи службовою особою КП «Інженерний центр», неналежно виконуючі свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, в період 2011 - 2012 років підписав офіційні документи, в яких містилися завідомо неправдиві відомості, що завдало тяжкі наслідки державним інтересам.

Так, ОСОБА_7 був призначений з 15 березня 2011 року на посаду заступника директора з виробництва КП «Інженерний центр» та відповідно до посадової інструкції, затвердженої 07 липня 2011 року, до його посадових обов`язків входив контроль за технічним наглядом на об`єктах, замовником яких є КП «Інженерний центр», та забезпечення використання матеріальних ресурсів, у тому числі бюджетних коштів за роботами, замовником яких виступало комунальне підприємство. При цьому 17 травня 2011 року ОСОБА_7 видано кваліфікаційний сертифікат інженера технічного нагляду першої категорії, яким уповноважено його на здійснення технічного нагляду за будівництвом об`єктів архітектури.

В подальшому, 22 лютого 2012 року ОСОБА_7 призначено на посаду виконуючого обов`язки директора, а з 12 липня 2012 року - на посаду директора зазначеного підприємства. Також 27 серпня 2012 року між виконавчим органом Київської міської ради в особі Голови КМДА ОСОБА_8 та ОСОБА_7 укладено контракт, відповідно якого останній як директор КП «Інженерний центр» був уповноважений на здійснення поточного керівництва підприємством, забезпечення працюючих роботою, організацію виробничо-господарської, соціально-побутової та іншої діяльності, забезпечення виконання завдань підприємства, передбачених чинним законодавством, статутом цього підприємства та зазначеним контрактом.

Таким чином ОСОБА_7 постійно обіймав у КП «Інженерний центр» керівну посаду та відповідно до службових обов`язків був уповноважений на виконання організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функції, тобто був службовою особою.

Водночас ОСОБА_7 як керівник підприємства повинен був забезпечити, зокрема, належне виконання завдань та раціональне використання бюджетних коштів за роботами, замовником яких виступало комунальне підприємство.

Так, на виконання однієї з бюджетних програм 02 вересня 2011 року між КП «Інженерний центр» та ТОВ «АСП-ТРАНСБУД» (код ЄДРПОУ 35393403) було укладено договір № 177/11-33 «Про виконання робіт з реконструкції по об`єкту «Реконструкція приймального відділення та спеціалізованих відділень Олександрівської клінічної лікарні міста Києва, благоустрій території та протизсувні роботи на вул. Шовковичній, 39/1». Вартість робіт згідно з умовами договору становила 46 298 964,76 грн. Надалі було укладено ряд додаткових угод до цього договору, якими узгоджувались графіки виконання будівельних робіт та фінансування проведення будівельних робіт.

Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «АСП-ТРАНСБУД» - Генпідрядник, зобов`язався виконати роботи з реконструкції по зазначеному об`єкту (роботи з виготовлення проектно-кошторисної з документації (стадія Р), будівельно-монтажні роботи, закупівля інженерного обладнання), а КП «Інженерний центр» - Замовник, зобов`язався прийняти виконанні роботи та здійснити їх оплату. За умовами договору, розрахунки за виконані роботи здійснювалися на підставі підписаних сторонами договору актів приймання виконаних будівельно-монтажних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість придбаного обладнання та виконаних будівельно-монтажних робіт форми КБ-3. Так, було узгоджено, що генпідрядник щомісячно, не пізніше 27 числа звітного місяця, надає замовнику вказані акти та довідки, а замовник у 5-ти денний термін розглядає та за відсутності зауважень (претензій) підписує зазначені документи або повертає генпідряднику з мотивованою відмовою. Оплата виконаних робіт повинна була здійснюватися протягом 10 банківських днів після підписання актів здачі-приймання будівельно-монтажних робіт, форм КБ-2в, КБ-3, з урахуванням авансових платежів.

Типова форма первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» була затверджена чинним на час вчинення злочину Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04 грудня 2009 року № 554. У цих актах, які підписувалися замовником та підрядником, була зафіксована інформація, яка підтверджує певні події та факти, що здатні спричинити наслідки правового характеру, тому ці акти є офіційними документами. Обов`язок подачі достовірних даних підрядником та їх перевірка замовником лежить виключно на посадових особах, які їх підписанням надають вказаним формам статус офіційних документів із настанням відповідних правових наслідків.

Однак ОСОБА_7 в період 2011 - 2012 років, перебуваючи на своєму робочому місці у м. Києві (пров. Георгіївський, 9), будучи уповноваженим підписувати зазначені вище акти приймання виконаних будівельно-монтажних робіт форми КБ-2в при належному виконанні робіт підрядником та відповідності їх видам і об`ємам проектно-кошторисної документації, неналежно виконуючі свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, не перевірив та не проконтролював фактичне виконання робіт підрядною організацією ТОВ «АСП-Трансбуд» та підписав 11 актів форми КБ-2в приймання виконаних підрядником будівельних робіт з листопада 2011 року по вересень 2012 року, у яких містилися завідомо неправдиві відомості щодо їх реальних обсягів та вартості. Внаслідок цього підряднику ТОВ «АСП-Трансбуд» було незаконно перераховано бюджетні кошти на загальну суму 696 371,00 грн, чим заподіяно КП «Інженерний центр» збитків на вказану суму.

Київський апеляційний суд ухвалою від 01 листопада 2022 року вирок місцевого суду залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 та закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Захисник вважає, що ОСОБА_7 в період перебування на посаді заступника директора КП «Інженерний центр» діяв відповідно до своїх посадових обов`язків, визначених Інструкцією від 07 липня 2011 року, та, всупереч висновкам судів попередніх інстанцій, не повинен був забезпечувати використання матеріальних ресурсів та належне виконання завдань, зокрема щодо раціонального використання бюджетних коштів за роботами, замовником яких було підприємство. Натомість, як зазначив захисник, у цей період ОСОБА_7 підписав ряд актів приймання будівельних робіт після того, як зазначені в них обсяг та вартість робіт були перевірені іншими уповноваженими та компетентними посадовими особами підприємства, що не суперечило зазначеній Інструкції. Як стверджує захисник, суди попередніх інстанцій не встановили, що підписані за цей період ОСОБА_7 акти форми КБ-2в містять дані про завищення обсягів виконаних будівельних робіт, що, на думку захисника, свідчить про належне виконання ОСОБА_7 свого прямого обов`язку в межах компетенції щодо дієвого контролю за проведенням технічного нагляду на об`єкті будівництва. Натомість перевірка цих актів на відповідність кошторисній документації здійснювалася іншою посадовою особою підприємства. Тому, на думку захисника, в цей період у діях ОСОБА_7 була відсутня об`єктивна сторона кримінального правопорушення, за яке його засуджено.

Надалі, як зазначив захисник, у період виконання обов`язків директора підприємства ОСОБА_7 підписав ряд актів приймання виконаних робіт після того, як ці акти були перевірені іншими посадовими особами на підтвердження обсягів і вартості виконаних робіт на об`єкті. За цими актами також не було встановлено завищення обсягів виконаних робіт, натомість знову встановлено завищення вартості виконаних робіт внаслідок неправильного застосування ресурсних елементів кошторисних норм, тоді як перевірка цієї вартості входила до посадових обов`язків інших осіб. Водночас захисник вважає, що в судових рішеннях не зазначено нормативний акт, яким визначалася компетенція ОСОБА_7 на цій посаді, його обов`язки, можливість реального їх виконання, які конкретно порушення він допустив та які від цього настали наслідки.

Захисник також зазначає, що за період роботи на посаді директора підприємства ОСОБА_7 підписав один акт приймання виконаних робіт. Захисник вважає, що висновки судів попередніх інстанцій щодо невідповідності обсягу та вартості виконаних робіт даним, які зазначені в цьому акті, суперечать висновку будівельної експертизи та виникли з причин, до яких засуджений не причетний. До того ж, захисник вважає, що суди попередніх інстанцій послалися лише на загальні положення підписаного ним контракту від 27 серпня 2012 року, натомість не зазначили які конкретні обов`язки ОСОБА_7 повинен був виконати, та чи мав він на це реальну можливість, які порушення він допустив.

Крім цього, захисник вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно встановили розмір завданої шкоди. Так, на думку захисника, суди безпідставно врахували висновки судово-економічної та будівельно-технічної експертиз як допустимі докази, тоді як ці експертизи були отримані в межах іншого кримінального провадження. До того ж, як зазначив захисник, під час проведення цих експертиз документи щодо виконаних підрядником робіт були досліджені не в повному обсязі, а визначений у судово-економічній експертизі розмір втрати активів через незаконне перерахування коштів підряднику не відповідає тій сумі, яка інкримінувалася засудженому, що, на його думку, свідчить про неналежність цих доказів.

Позиції інших учасників судового провадження

Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_7 і його захисник ОСОБА_6 просили задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.

Прокурор ОСОБА_5 вважав судові рішення щодо ОСОБА_7 законними, а касаційну скаргу захисника - необґрунтованою.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги і вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, згідно зі ст. 438 КПК України, є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу. Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок та виходить із фактичних обставин, встановлених ними.

Отже, суд апеляційної інстанції виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України).

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й умотивованості судового рішення, вбачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з вимогами ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Тобто у своєму рішенні апеляційний суд повинен проаналізувати доводи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на них вичерпну відповідь.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що мета викладення мотивів рішення полягає у тому, щоб показати сторонам, що їх почули. Це зобов`язує суд обґрунтовувати свої міркування об`єктивними аргументами і дотримуватись прав сторін. Хоча суд не мусить надавати відповідь на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, було вивчено.

Проте, переглядаючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 , наведених законодавчих приписів апеляційний суд не дотримався.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просив скасувати вирок і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю у діях останнього складу кримінального правопорушення. В обґрунтування цих вимог захисник зазначив конкретні доводи, аналогічні викладеним у його касаційній скарзі, що зводяться до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноти судового розгляду, а також не погоджувався з оцінкою окремих доказів.

Однак апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК України не надав вичерпної та переконливої відповіді про те, на яких підставах, передбачених процесуальним чи матеріальним законами, визнав всі наведені у скарзі доводи неспроможними.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 367 КК службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, при цьому ч. 2 цієї норми передбачено відповідальність за вчинення того самого діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

Передбачений ч. 1 ст. 367 КК України склад злочину, як і будь-який інший, містить обов`язкові елементи: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єктивна сторона, суб`єкт.

Об`єктивна сторона службової недбалості включає в себе наявність наступних складових: 1) діяння у формі невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них (дія чи бездіяльність); 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб (ч. 1 ст. 367 КК України) або тяжких наслідків (ч. 2 ст. 367 КК України); 3) причинний зв`язок між діянням (бездіяльністю) та наслідками.

Так, згідно з вироком місцевого суду, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він, будучи службовою особою, перебуваючи на посаді заступника директора (з 15 березня 2011 року по 21 лютого 2012 року), виконуючого обов`язки директора (з 22 лютого 2012 року), а потім - директора КП «Інженерні технології» (призначений 12 липня 2012 року), допустив службову недбалість, тобто неналежно виконав свої службові обов`язки, що полягало в тому, що він, не перевіривши та не проконтролювавши фактичне виконання будівельних робіт підрядною організацією, в період 2011 - 2012 років підписав ряд актів приймання виконаних робіт, в яких містилися завідомо неправдиві відомості щодо реальних обсягів та вартості виконаних будівельних робіт на об`єкті, внаслідок чого підрядна організація незаконно отримала бюджетні кошти, що завдало тяжкі наслідки державним інтересам.

В апеляційній скарзі захисник наголошував, зокрема, на тому, що під час перебування ОСОБА_7 на посаді заступника директора підприємства, в його службові обов`язки не входило виконання зазначених вище дій, а тому обвинувачення в цій частині є безпідставним.

Системний аналіз положень ст. 367 КК України дає підстави вважати, що відповідальність за цією нормою настає лише у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені в зазначеній статті наслідки, входили у коло службових обов`язків цієї службової особи, або якщо обов`язок діяти відповідним чином юридично був включений (законом, указом, постановою, наказом, інструкцією тощо) до кола службових повноважень такої особи.

Як зазначено вище, відповідальність за ст. 367 КК України наступає лише у випадку якщо дії, невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків спричинило передбачені в зазначеній статті наслідки, тобто за наявності причинного зв`язку між діянням особи та наслідками, передбаченими у цій статті.

Виходячи з фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судами попередніх інстанцій, такі наслідки були спричинені саме підписанням ОСОБА_7 актів приймання будівельних робіт без належного контролю та перевірки фактично виконаних робіт.

Разом із тим, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин, ОСОБА_7 підписав ряд актів приймання виконаних підрядником робіт (біля прізвища директора на той час ОСОБА_9 ) у період перебування саме на посаді заступника директора підприємства. А тому апеляційний суд повинен був з`ясувати чи дійсно підписання цих актів входило у коло службових обов`язків ОСОБА_7 на посаді заступника директора підприємства або чи включений був обов`язок їх підписання до кола його службових повноважень на той період.

Проте апеляційний суд належним чином ці обставини не перевірив, а лише перелічив передбачені посадовою інструкцією обов`язки заступника директора і директора підприємства та зазначив, що під час перебування на цих посадах ОСОБА_7 очолював виробничу групу, був службовою особою та повинен був діяти відповідно до посадової інструкції.

Крім цього, службова недбалість належить до злочинів з матеріальним складом, який визнається закінченим з моменту заподіяння істотної шкоди, яка у 100 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян (ч. 1 ст. 367 КК України), чи тяжких наслідків, які у 250 і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян (ч. 2 ст. 367 КК України).

Вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, підлягає доказуванню у кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України).

З матеріалів кримінального провадження слідує, що суд першої інстанції у вироку при формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, зазначив, що внаслідок службової недбалості, допущеної ОСОБА_7 , було спричинено шкоду у розмірі 696 371,0 грн. Однак далі у мотивувальній частині вироку, всупереч цьому, дійшов висновку, що ця сума не в повному обсязі підтверджена даними, що містяться в досліджених доказах. Допущення судом під час ухвалення рішень неточностей, протиріч чи суперечностей при встановленні обставин, які підлягають доказуванню, є неприпустимим, адже це ставить під сумнів законність ухваленого рішення.

В апеляційній скарзі захисник оспорював розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, який встановив місцевий суд. Захисник вказував на те, що оцінка такої шкоди місцевим судом, всупереч приписам ст. 94 КПК України, не ґрунтується на всебічному й повному дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у тому числі на оцінці кожного доказу, наданого сторонами кримінального провадження. При цьому захисник заперечував достовірність судово-економічної експертизи, яка була покладена в основу обвинувачення, стверджуючи, що один з актів приймання виконаних робіт за грудень 2011 року не був предметом дослідження цієї експертизи, а тому визначена сума шкоди є неправильною.

Суд апеляційної інстанції зазначив ці доводи захисника в ухвалі при викладенні змісту його апеляційної скарги, однак надалі у судовому рішенні апеляційного суду немає жодної оцінки цим доводам, тоді як установлення розміру матеріальної шкоди, який ставиться під сумнів стороною захисту, має правове значення для висновку про винуватість чи невинуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину, в разі визнання винуватим - для кваліфікації його дій. Таким чином, апеляційний суд не усунув зазначені вище суперечності при визначенні розміру матеріальної шкоди місцевим судом, не перевірив тверджень сторони захисту з даного приводу та не з`ясував чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність, натомість безпідставно відсторонився від виконання своєї функції.

Отже, апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК України та не перевірив доводи захисника про відсутність в діях ОСОБА_7 складу інкримінованого злочину і неправильного встановлення розміру матеріальної шкоди, натомість обмежився лише загальною фразою та цитуванням позиції місцевого суду про доведеність вини засудженого за ч. 2 ст. 367 КК України, не зазначивши власних висновків з цього приводу, що є явно недостатнім для переконливості мотивів, з яких виходив суд апеляційної інстанції при постановленні ухвали. Перевірка наведених доводів має суттєве значення і формальний підхід до цього, без надання обґрунтованих відповідей із посиланням на відповідні вимоги кримінального закону, є неприпустимим.

Допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, оскільки перешкодили цьому суду ухвалити законне та обґрунтованою рішення, а тому ухвала підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Що стосується інших доводів захисника, наведених у касаційній скарзі, про недоведеність, що в діянні ОСОБА_7 є склад інкримінованого кримінального правопорушення, а також про недопустимість та недостовірність як доказів висновків судово-економічної та будівельно-технічної експертиз, то, враховуючи підстави скасування ухвали апеляційного суду, їх перевірка на стадії касаційного перегляду не здійснюється, оскільки відповідні аргументи сторони захисту також підлягають перевірці під час нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, зважаючи на доводи та вимоги, наведені у касаційній скарзі захисника, скаргу слід задовольнити частково.

Під час нового розгляду кримінального провадження апеляційному суду необхідно врахувати викладене, ретельно, з використанням усіх процесуальних можливостей, перевірити обставини, що становлять предмет доказування у цьому кримінальному провадженні, та з дотриманням положень глави 31 КПК України ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_10 ОСОБА_2 ОСОБА_3