Ухвала

від 14.12.2016 по справі 761/33475/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційний суд міста Києва

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12016100000001593 щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м. Нелідово Тверської області, Російська Федерація,

що зареєстрований та проживає за адресою:

АДРЕСА_1 , не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України,

за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року,

у с т а н о в и л а :

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31.10.2016 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України, повернуто прокурору.

Цією ж ухвалою постановлено вважати дію застосованого до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді застави продовженим.

Своє рішення суд мотивував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України, оскільки виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення не містять даних про час і місце вчинення кримінальних правопорушень.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними

Справа № 11-кп/796/2012/2016

Категорія: ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_8

Доповідач: ОСОБА_1

органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури м. Києва ОСОБА_5 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акта вимогам закону не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки вони мають бути підтверджені доказами, дослідженими у судовому засіданні, і не містити істотних протиріч.

Стверджує, що в обвинувальному акті чітко викладено фактичні обставини кримінальних правопорушень, зазначено місце розташування Комунального підприємства «Інженерний центр» (далі КП «Інженерний центр»), в якому на момент вчинення відповідних діянь працював ОСОБА_7 , період роботи обвинуваченого і підписання ним документів, які містили завідомо неправдиві відомості, а так само період вчинення діянь, якими державі завдано збитків на суму 696371 гривня. Вказуючи в ухвалі про неможливість ототожнення фактичних обставин кримінальних правопорушень з даними про місце розташування підприємства, суд, на думку прокурора, вийшов за межі судового розгляду, визначені ст.337 КПК України.

Крім того, прокурор звертає увагу на те, що під час підготовчого судового засідання сторона захисту також наполягала на призначенні судового розгляду на підставі обвинувального акта, і на істотні порушення судом вимог кримінального процесуального закону при продовженні дії запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки клопотання про це прокурором не заявлялося, і на момент прийняття судом рішення запобіжний захід втратив дію.

Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурорів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити; провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.

Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Як встановив суд першої інстанції, відповідно до змісту обвинувального акта ОСОБА_7 обвинувачується у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, що вчинена в особливо великих розмірах, а також у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки.

Водночас, ні виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, ні формулювання обвинувачення не містять даних про місце вчинення особою дій, які утворюють склад закінченого злочину за ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України в кожному випадку окремо, час вчинення обвинуваченим конкретних дій, які утворюють склад вказаних злочинів, як і неможливість встановлення вказаних обставин. При цьому місце розташування КП «Інженерний центр», службовою особою якого був ОСОБА_7 , не можна ототожнювати з місцем вчинення кримінальних правопорушень.

Згідно з п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в ухвалі суду першої інстанції, про те, що вказаним вимогам закону обвинувальний акт не відповідає, оскільки не містить даних про місце і час вчинення кримінальних правопорушень, а так само про неможливість під час досудового розслідування встановити такі обставини.

Як зазначено в обвинувальному акті, зокрема, викладі фактичних обставин кримінальних правопорушень, ОСОБА_7 у період з 2011 по 2012 роки, будучи службовою особою КП «Інженерний центр» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розташованого за адресою: м. Київ, пров. Георгіївський, 9, зловживаючи своїм службовим становищем під час виконання програми соціально-економічного розвитку міста Києва на 2012 рік, в ході проведення будівельних робіт з реконструкції приймального відділення та спеціалізованих відділень Олександрівської клінічної лікарні м. Києва, благоустрій території та протизсувні роботи на вул. Шовковичній, 39/1 (1 та 2 черга), підписав акти приймання виконаних будівельних робіт КБ-2 №№ 8, 9, 10, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 35, 48 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат КБ-3, у яких містилися завідомо неправдиві відомості щодо реальних обсягів та вартості виконаних будівельних робіт на вказаному об`єкті, чим вчинив розтрату коштів підприємства на загальну суму 696371 гривня, заподіявши КП «Інженерний центр» збитки на вказану суму, в особливо великих розмірах, та вчинив службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки.

У формулюванні обвинувачення, крім викладеного раніше, зазначено права та обов`язки ОСОБА_7 в силу займаної посади, який згідно з наказом по КП «Інженерний центр» від 15.03.2011 року № 172/193 обіймав посаду заступника директора з виробництва, більш детально вказано, на підставі яких нормативних документів, а також згідно яких угод та їхніх умов здійснювалися будівельні роботи, і що ОСОБА_7 як службовою особою підприємства, уповноваженою на здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функції була підписана низка актів прийняття виконаних будівельних робіт із зазначенням їхніх реквізитів та сум, підготовлених та роздрукованих невстановленими службовими особами ТОВ «АСП-ТРАНСБУД» (генпідрядник) та підписаних директором ТОВ «АСП-ТРАНСБУД» ОСОБА_9 і начальником відділу технічного нагляду КП «Інженерний центр» ОСОБА_10 , у яких містилися завідомо неправдиві відомості щодо реальних обсягів та вартості виконаних будівельних робіт, які підтверджували факт виконання генпідрядником робіт і були підставою для прийняття замовником КП «Інженерний центр» зазначених робіт та проведення оплати.

У подальшому невстановленими особами бухгалтерії КП «Інженерний центр» на виконання вказівок ОСОБА_7 та на підставі умов договору і підписаних ним актів були підготовлені та роздруковані платіжні доручення, які після підписання їх ОСОБА_7 передані до Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві для проведення оплати і на підставі яких було проведено перерахування бюджетних коштів на рахунок генпідрядника.

Таким чином обвинувальний акт не містить жодних даних про місце та час вчинення ОСОБА_7 конкретних дій, які входять до об`єктивної сторони інкримінованих йому складів закінчених кримінальних правопорушень, що спростовує доводи прокурора про протилежне.

Висновки суду про те, що місце вчинення кримінальних правопорушень і місце роботи обвинуваченого не можна ототожнювати, абсолютно логічні і в ніякому разі не можуть свідчити, що суд вийшов за межі судового розгляду, як на це вказує прокурор.

І, як правильно зазначено в ухвалі суду першої інстанції, такі недоліки обвинувального акта перешкоджають вирішенню питання щодо підсудності кримінального провадження.

А тому твердження прокурора про те, що обвинувальний акт відповідає вимогам закону, необґрунтовані.

Недоречними є і посилання в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження як таких, що мають бути підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, оскільки на стадії підготовчого судового засідання докази не досліджуються. А думка учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду заслуховується судом, однак не є вирішальною під час прийняття рішень у підготовчому судовому засіданні.

Що стосується ухвали в частині рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, то воно не є предметом даного апеляційного розгляду.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції навів в ухвалі ґрунтовні мотиви повернення обвинувального акта прокурору, а тому підстав для її скасування з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016100000001593 щодо ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України, повернуто прокурору, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3