Ухвала від 29.05.2023 по справі 120/3581/23

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

м. Вінниця

29 травня 2023 р.Справа № 120/3581/23

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Мультян Марина Бондівна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою від 10.04.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу 5-денний строк для усунення виявлених судом недоліків, шляхом:

- надання до суду засвідчених копій документів, що долучені до матеріалів позовної заяви в трьох примірниках (для суду та для направлення відповідачам);

- надання до суду доказів сплати судового збору в розмірі 3220,80 грн за реквізитами для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у Він, обл./м.Вінниця/22030101, ЄДРПОУ 37979858, Банк одержувач: Казначейство України (ЕАП), р/р UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд., або надати документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;

- надання до суду належним чином засвідчену копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 .

25.04.2023 ОСОБА_2 було подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, у якій останній зазначив, що він частково задовольняє ухвалу суду від 10.04.2023 та надає нові відомості на підтвердження відсутності у позивача доходу. Також вказав, що всі інші вимоги ухвали він залишає без задоволення.

Ухвалою суду від 01.05.2023 продовжено строк виконання ухвали суду від 10.04.2023 у справі №120/3581/23 на 10 (десять) днів з дня отримання цієї ухвали суду. У задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовлено. Запропоновано позивачу у 10-денний строк з дня отримання копії даної ухвали надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду разом із доказами, які, на його думку, вказують на поважність причин пропуску строку.

23.05.2023 на адресу суду надійшла заява щодо виконання ухвали від 01.05.2023, в якій позивач вказує, що про порушення свого права на соціальний захист, дізнався з дати отримання відповіді ПФУ на його заяву про досудове врегулювання спору від 27.01.2020. Також зазначив, що у разі порушення органом ПФУ законодавства про пенсійне забезпечення, застосовувати шестимісячний строк звернення суд не може, оскільки адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким терміном.

Надаючи оцінку поданій заяві про поновлення строку звернення до суду, варто зазначити наступне.

Частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Особливості правого регулювання строків звернення до адміністративного суду передбачено статтею 122 КАС України. Зокрема, у частині першій цієї статті йдеться про те, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За загальним правилом, передбаченим нормою частиною 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як стверджує позивач, що про порушене право він "дізнався" з відповіді Пенсійного фонду України на його заяву від 27.01.2020.

Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в частині 2 статті 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 року по справі № 240/12017/19, зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Також, обґрунтовуючи свою заяву про усунення недоліків позовної заяви, позивач посилається на загальні норми, та конкретно не вказує через які об`єктивні причини не зміг вчасно звернутись до суду з даним позовом.

Водночас, суд наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

В той же час суд вважає, що звернення до суду у 2023 році із вимогами про зобов`язання ПФУ здійнити перерахунок пенсії позивача з 20.01.2016, не підпадає під описане вище виключення, адже як зазначив позивач про порушення свого права на отримання соціальних виплат дізнався із відповіді пенсійного органу на його заяву про перерахунку пенсії від 27.01.2020.

Окремо суд також зазначає про відсутність підстав для застосування норм ст. 51, 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) оскільки відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду викладеному у постанові від 24.12.2020 по справі № 510/1286/16-а вказані норми підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу. Втім, таких умов в даному спорі не встановлено.

Крім того, стосовно поважності причин пропустку строку зверенння до суду з вимогами до Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації позивач не зазначає.

Суд зазначає, що реалізація особою права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб. У разі якщо особа, яка необґрунтовано і не дотримуючись такого порядку, самостійно позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена її власною пасивною поведінкою.

Згідно частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами процесуальних дій, та підтверджені належними доказами.

Враховуючи викладене, суд не приймає заяву про поновлення строку звернення до суду та визнає її необґрунтованою, оскільки поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами. Наразі таких до суду надано не було.

Відтак, оскільки позивачем не наведено переконливих доводів та не надано належних доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, в силу чого суд не вбачає підстав для визнання причин пропуску такого строку поважними.

Крім того, залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху ухвалою від 10.04.2023, суд, окрім іншого, виходив із того, що положеннями частини 2 статті 94 КАС України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно із частинами 4, 5 статті 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

В порушення вказаних норм законодавства додані до позовної заяви документи не були засвідчені позивачем.

Висновок щодо обов`язку належного засвідчення копії документів узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постановах від 02.10.2018 у справі №2а-15994/12/2670, від 11.09.2018 у справі № 826/15414/17, від 11.02.2020 у справі №826/2935/14.

Разом із тим, позивач не виконав вимоги ухвали суду від 10.04.2023 у цій частині та подав належним чином засвідчені копії доказів.

Окрім того, надана стороною позивача копія відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 16.03.2023 за період з 1 кварталу 2022 року по 4 квартал 2022 року не засвідчена належним чином, відтак не може бути належним та допустимим доказом на підтвердження скрутного матеріального становища ОСОБА_1 .

Також, вимоги ухвали від 10.04.2023, в частині надання копії паспорта громадянина України позивач не виконав.

Суд зазначає, що ухвалою суду від 01.05.2023 позивачу було продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви, проте позивач не виконав вимоги ухвали суду від 10.04.2023, зокрема: не надав до суду засвідчені копії документів, що долучені до матеріалів позовної заяви в трьох примірниках (для суду та для направлення відповідачам); не надав належним чином засвідчену копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 16.03.2023 за період з 1 кварталу 2022 року по 4 квартал 2022 року та не неадав належним чином засвідчену копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 .

Наведене свідчить, що у встановлений судом строк стороною позивача не усунуто недоліків позовної заяви.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на викладене і беручи до уваги факт неусунення позивачем недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, позовну заяву належить повернути позивачу на підставі вищезазначених положень закону.

При цьому суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, наведені, зокрема, в рішеннях від 28.05.1985 у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" та від 13.02.2001 у справі "Кромбах проти Франції", згідно з якими держава може встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду.

У рішеннях від 20.05.2010 в справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 в справі "Наталія Михайленко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, в тому числі щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою.

Виходячи з системного аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України, можна дійти висновку, що державою встановлено доступні, чіткі та передбачувані процесуальні правила (обмеження), при умові дотримання яких особа може реалізувати право на судовий захист.

Відповідних правил під час звернення до суду з цим позовом не дотримано, на що звернуто увагу позивача в ухвалі суду від 10.04.2023 та в ухвалі суду від 01.05.2023, з наданням заявнику достатнього строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви.

Проте, оскільки зазначені недоліки позивач не усунув, існують підстави для застосування наслідків, визначених у пункті 1 частини 4 статті 169 КАС України, а саме повернення позовної заяви позивачу.

Керуючись ч. 4 ст. 169, ст.ст. 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяМультян Марина Бондівна