Рішення

від 29.05.2023 по справі 200/1476/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2023 року Справа№200/1476/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Волинської митниці Держмитслужби про скасування картки відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (далі за текстом ТОВ, позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Волинської митниці Держмитслужби (надалі Волинська митниця, відповідач) про скасування картки відмови у митному оформленні № UA205030/2023/000116 та зобов`язання відповідача здійснити коригування відомостей щодо митної вартості у митній декларації 23UA205030002756U2, за якою товар випущено у вільний обіг, відповідно до відомостей щодо митної вартості заявлених у митній декларації за першим методом, за якою відмовлено у митному оформленні.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.02.2023 р до Волинської митниці була подана ВМД для митного оформлення № 23UA205030002708U8. Однак, у митному оформленні було відмовлено карткою відмови № UA205030/2023/000116 з посиланням на п.6 статті 54 Митного кодексу України з підстав неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ст.53 Митного кодексу України. При цьому, відповідачем в рішенні (картці) про відмову у митному оформленні не зазначено те, що документи, подані для підтвердження митної вартості, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Також, відповідач не довів у рішенні про відмову те, що встановлені ним обставини не дають позивачу права на застосування першого методу згідно з положеннями ст. 58 МК України, оскільки не наведено жодне положення ст. 58 МК України, яке не дозволяє застосувати перший метод. Таким чином, рішення про відмову у митному оформленні позивач вважає протиправним.

Ухвалою суду від 12.04.2023 року позовна заява залишена без руху та позивачу було надано десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали усунути недоліки поданого адміністративного позову шляхом надання до суду розрахунку різниці між задекларованою і скоригованою митницею митної вартості товару, та доказів сплати судового збору відповідно до заявленої вимоги майнового характеру, через те, що за подання даного позову позивачем сплачено судовий збір як за одну вимогу немайнового характеру скасування картки відмови, в розмірі 2684,00 грн., однак зобов`язання здійснити коригування митної вартості фактично є проханням скасувати рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки спірне коригування здійснено відповідачем у вигляді відповідного рішення, тому спір у даній справі носить одночасно майновий (про скасування рішення про коригування митної вартості товарів) і немайновий (про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення) характер.

17 квітня 2023 року до суду надійшли письмові пояснення представника позивача, в яких останній зазначив, що питання оскарження дій митного органу стосовно правомірності винесення рішення про коригування митної вартості товарів, так само як і питання про його скасування як протиправного, не є предметом заявлених ним позовних вимог, та, відповідно, не є предметом спору у даній справі. Так, позивачем була подана одна заява на митне оформлення, у прийнятті якої відмовлено протиправно, тобто, правопорушення одне, отже і позовна вимога теж одна стосується відновлення порушеного права на застосування основного (першого) методу визначення митної вартості.

Приймаючи до уваги викладене, оскільки позивач не посилається на протиправність прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів, та не вказує на незаконність дій відповідача з його прийняття, а просить скасувати картку відмови у митному оформленні та зобов`язати відповідача здійснити коригування відомостей щодо митної вартості у митній декларації, ним сплачений судовій збір відповідно до заявлених вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача.

04 травня 2023 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, згідно якому відповідач позовні вимоги не визнає з огляду на їх необґрунтованість, зазначивши, що 23.02.2023 р. декларантом в інтересах ТзОВ «Меркурій» подано митну декларацію, якій присвоєно номер №23UA205030002708U8, та перелік документів, визначених в гр.44 МД, згідно Класифікатору документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій». Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності. Тому керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, в тому числі ч.6 ст.54 МК України, у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ, митницею відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2023/000051/2. Дані обставини призвели до неможливості здійснення митного оформлення ввезеного товару за визначеною декларантом вартістю та у межах строку, визначеного ст.255 МК України, та, як наслідок, стали підставою для написання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2023/000116.

Разом з цим, станом на день подання вказаного відзиву митне оформлення товару, що належить ТзОВ «Меркурій», здійснено шляхом випуску товарів у вільний обіг по МД №23UA205030002756U2 від 24.02.2023 р. за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом (без надання гарантій), що свідчить про те, що декларант погоджується із прийнятим митним органом рішенням про коригування митної вартості, оскільки при випуску товарів у вільний обіг ТзОВ «Меркурій» самостійно було заявлено митну вартість, визначену митним органом без надання гарантій, передбачених ч. 7 ст. 55 МК. Враховуючи викладене, представник відповідача вважає заявлені позовні вимоги з боку позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що саме відмова у застосуванні першого методу без висновку про неможливість його застосування та необхідності застосування другорядного методу і є порушенням права позивача на застосування першого методу, а протиправність вимоги, що зобов`язує позивача застосувати другорядний метод обраний відповідачем в рішенні про коригування митної вартості, визначає недоцільність оскарження такого рішення. Щодо твердження відповідача про те, що картка відмови є похідним рішенням від рішення про коригування митної вартості - воно є помилковим. Спочатку відповідач має дійти висновку про неможливість застосування основного (першого) методу, а після дійти висновку про необхідність застосування другорядних методів шляхом послідовних висновків обрати правильний метод. Але в основі обрання одного з другорядних методів має бути висновок про неможливість застосування першого. У самій назві рішення про коригування визначено, що воно є наступним, оскільки коригується основний (перший) метод після рішення про неможливість його застосування. В цій справі відповідач обґрунтовує неможливість застосування основного методу тим, що прийнято рішення про коригування митної вартості. Цим висновком порушено право позивача на основний метод.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача зазначив, що саме рішенням про коригування митної вартості митний орган дійшов висновку про не можливість застосування методу, обраного декларантом, а саме першого методу визначення митної вартості товару. Безпосередньо у даному рішенні наводяться причини неможливості застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 Митного Кодексу України - МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) та методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ). Тому митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме на рівні 1,63 євро/кг., за МД №UA205030/2023/1074 від 28.01.2023. Також, відповідач зауважує, що саме картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від рішення про коригування митної вартості, а не навпаки, що неодноразово підтверджувалося у постановах Верховного Суду (постанова ВС від 18 травня 2022 року у справі №520/3246/20, постанова ВС від 19 серпня 2020 року у справі №140/754/19).

У додаткових поясненнях представник позивача зазначив, що відповідачем не надано до суду жодного доказу про те, чому неможливо визначити митну вартість за основним (першим) методом, який би і був підставою для застосування другорядного. Після рішення про неможливість прийняти митну декларацію із заявленою декларантом митною вартістю приймається рішення про її коригування. Інакше бути не може, оскільки декларант подає митну декларацію де митна вартість вже визначена і спочатку має бути рішення відносно неї.

Ухвалою суду від 08.05.2023 року клопотання представника Волинської митниці Держмитслужби про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій», зареєстроване 10.09.1997 року за кодом ЄДРПОУ 25105958, місцезнаходження: 85612, Донецька область, Мар`їнський район, місто Курахове, вулиця Побєди, будинок 49, основний вид діяльності 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

23.02.2023 року позивачем подано до митного оформлення митну декларацію №23UA205030002708U8 від 23.02.2023 року на товар: «Парафін із вмістом масел менш як 0,75 мас.%: - Повністю очищений парафін 56/58/ FULLY REFINED PARAFFIN WAX 56/58 - 21000 кг. - 840 картонних коробок. Показники якості згідно сертифікату аналізу: температура плавлення - 56.45С; масова частка масел - 0,40; колір за шкалою Сейболта - 30; світлостійкість - 4; пенетрація за температурою 25С 1/10 мм -17; кінематична в`язкість за температури 100С по цельсію мм2/с -3.761; запах - 1. Торговельна марка: Kunlun. Виробник: Petrochina Company Limited. Країна виробництва: CN», із зазначенням ціни товару - 29967,00 EUR, яка визначена за першим методом.

До митної декларації додано:

- пакувальний лист б/н від 10.02.2023;

- рахунок-проформа 2912 від 29.12.2022;

- інвойс (рахунок-фактура) 000000052 від 10.02.2023;

- автотранспортна накладна б/н від 21.02.2023;

- декларація походження товару 000000052 від 10.02.2023;

- банківський платіжний документ, що стосується товару 221229/000132629 від 29.12.2022;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 19 від 20.02.2023;

- довідка № 6 від 20.02.2023, що підтверджує вартість перевезення товару;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів FD-2812/20 від 28.12.2020;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору 21 від 30.11.2022;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору 23 від 23.12.2022;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору 6 від 30.12.2022;

- договір про надання послуг митного брокера ДБ2501-1 від 25.01.2023;

- договір-заявка Б/Н від 16.02.2023;

- сертифікат аналізу від 30.11.2022.

Не погодившись з митною вартістю товару, визначеною декларантом, 24.02.2023 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № №UA205030/2023/000051/2, згідно якого вартість задекларованого товару 31330,75 EUR скориговано митним органом за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості та після коригування митна вартість товару склала 34230 EUR.

Підставою для прийняття зазначеного рішення стали розбіжності, що містилися у документах, поданих на підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

- пакувальний лист від 10.02.2023 №б/н містить ознаки електронного копіювання підписів та печаток продавця товарів;

- Довідка про транспортні витрати від 20.02.2023 № 6 видана на маршрут Гданськ Київ, що суперечить маршруту Гданськ Вінниця з пакувального листа від 10.02.2023 №б/н;

Крім того, у рішенні про коригування митної вартості зазначено, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість самостійно. Згідно ст.54 МКУ митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містять розбіжності позивачу необхідно згідно ст.53 та ст.54 МКУ в 10-ти денний термін надати :1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. - та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта. Додатково декларантом подано не весь перелік запитуваних документів. Декларантом до митного оформлення було подано заяву з повідомленням про відсутність додаткових документів. За умови надання, згідно ч.3 ст.53 МКУ документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню (в тому числі складових митної вартості) і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України , також, вимогами ч.6 ст.54 МКУ передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, митницею відповідно до положень ст. 55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме:

Товар 1 1,63 євро/кг ., за МД №UA205030/2023/1074 від 28.01.2023.

У зв`язку з прийняттям вказаного рішення відповідачем оформлено картку відмови у митному оформленні пропуску товарів №UA205030/2023/000116 з підстав неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ст.53 Митного кодексу України відповідно до п.6 статті 54 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року.

Позивач вважає картку відмови у митному оформленні пропуску товарів №UA205030/2023/000116 протиправною, що виступило підставою для звернення до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право, зокрема:

на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Частинами першою, третьою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи згідно переліку, наведеного у цій нормі.

За вимогами частин першої, третьої, шостої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За змістом цих норм митна вартість товарів визначається декларантом, водночас митний орган контролює правильність визначення такої вартості і за результатами здійснення такого контролю, у випадку неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 МК України, приймає рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України.

Відповідно до частин першої, четвертої, сьомої статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.

Частиною другою статті 263 МК України визначено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів, у тому числі у зв`язку з прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості товарів нова митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення товарів, не пізніше 10 робочих днів з дати такої відмови, якщо товари протягом зазначеного часу не розміщено на складі тимчасового зберігання чи на складі митного органу.

Тобто, у разі незгоди декларанта з митною вартістю, що визначена митним органом, законом передбачено подання нової МД, в якій зазначаються: сума митних платежів, обчислена згідно з митною вартістю, визначеною декларантом; сума платежів, обчислена згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

На різницю між зазначеними сумами декларант надає гарантії, зокрема шляхом забезпечення сплати різниці між самостійно визначеною сумою митних платежів та сумою митних платежів, що нарахована митним органом.

Судом встановлено, що 23.02.2023 року позивачем подано до митного оформлення митну декларацію №23UA205030002708U8 (форма МД-2), у якій митна вартість товару була визначена за основним методом - графа 43, код МВВ - 1.

24.02.2023 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA205030/2023/000051/2 та визначив митну вартість товару за резервним методом (графа 31 рішення, код МВВ митного органу - 6).

Цього ж дня позивач подав до відповідача нову МД (форма МД-2) №23UA205030002756U2, у якій митна вартість товару визначена за резервним методом (ліва колонка графи 43, код МВВ - 6; права колонка не заповнена), а у п`ятій колонці графи 47 (код способу розрахунків вказано «01»).

Правила заповнення митних декларацій (далі - МД) на бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2 визначає Порядок заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 651; зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 р. за № 1372/21684 (далі - Порядок № 651).

Згідно глави 2 розділу ІІ «Заповнення граф митних декларацій» Порядку № 651 графа 43 «Метод визначення вартості Код» (далі також - МВВ) графа заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, з нарахуванням митних платежів.

У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався.

У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.

Тобто, у лівому підрозділі графи вказується порядковий номер МВВ, який застосовано декларантом, а у правому підрозділі - порядковий номер МВВ, який застосовано митним органом у прийнятому рішенні про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до графи 47 «Розрахунок податків» глави 2 розділу ІІ цього Порядку у полі «СО» (п`ята колонка «СП») зазначається код способу розрахунку відповідно до класифікатора способів розрахунку.

У графі B «Подробиці розрахунків» зазначається код виду платежу відповідно до класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами.

Відповідно до Класифікатора способів розрахунків, який затверджено наказом Мінфіну від 20 вересня 2012 року № 1011, сплачені декларантом митні платежі (виходячи з митної вартості, визначеної декларантом) показуються з кодами розрахунку «01» (безготівкова форма сплати), «02» (унесення готівки до каси митного органу), «15», «72», «91» або «92».

Різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом (забезпечується шляхом надання митним органам забезпечення сплати митних платежів у способи, встановлені статтею 308 Митного кодексу України), зазначається з кодом розрахунку «55».

Як зазначено вище, 24.02.2023 року декларант подав до відповідача нову електронну МД (форма МД-2) №23UA205030002756U2, у лівому підрозділі графи 43 якої проставлено «6» - тобто визначений декларантом резервний метод визначення митної вартості. Правий підрозділ залишено пустим, що свідчить про самостійне визначення декларантом митної вартості, без урахування рішення про коригування митної вартості.

При цьому, позивач мав право скористатись правом випущення товару у вільний обіг на умовах, визначених частиною сьомою статті 55 МК України (сплати самостійно нарахованих митних платежів та різниці між ними і митними платежами, нарахованими митним органом), вказавши у правому підрозділі графи 43 порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом, а у п`ятій колонці графи 47 щодо способу оплати - код розрахунку «55».

Однак позивач цього не зробив, фактично погодившись із митною вартістю, визначеною митним органом і у новій МД №23UA205030002756U2 від 24.02.2023 року і, як уже було зазначено вище, праву колонку графи 43 не заповнив, а у п`ятій колонці графи 47 (код способу розрахунків вказано 01 - безготівкова форма сплати).

З урахуванням наведеного, до предмета доказування у цій справі входять обставини заповнення МД, яку подано до митного оформлення, а також обставини щодо подання нової МД у випадку прийняття митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості.

Дослідження відомостей з відповідних граф МД є необхідним для правильного вирішення такого спору, зокрема для висновку про те, погодився чи не погодився декларант із скоригованою митним органом митною вартістю.

Останнє, в свою чергу, має значення для висновку про те, чи продовжує існувати між сторонами правовий спір.

У випадку, якщо спір між сторонами вичерпано внаслідок погодження декларанта із митною вартістю, визначеною митним органом, у задоволенні позову про скасування рішення про коригування митної вартості необхідно відмовити.

Правова позиція з цього питання була висловлена Верховним Судом у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 816/2396/17.

Також суд вважає необґрунтованими посилання представника позивача на положення ч. 6 ст. 307 Митного кодексу України, оскільки надання гарантії у спірних правовідносинах здійснюється відповідно до частини сьомої статті 55 МК України, зокрема шляхом забезпечення сплати різниці між самостійно визначеною сумою митних платежів та сумою митних платежів, що нарахована митним органом.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що рішення про коригування митної вартості товару №UA205030/2023/000051/2 від 24.02.2023, на підставі якого позивачем митному органу подано нову декларацію №23UA205030002756U2 від 24.02.2023 року без урахування приписів частини 7 статті 55 Митного кодексу України, у якій декларант заявив метод визначення митної вартості та митну вартість товару, визначені митним органом відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів, позивачем не оскаржувалося, докази скасування наведеного рішення матеріали справи не містять, суд виходить з того, що спір між сторонами вичерпано, тому у суду відсутні правові підстави для скасування картки відмови у митному оформленні № UA205030/2023/000116.

Приймаючи до уваги, що рішення про коригування митної вартості є чинним, тому суд вважає, що також відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача здійснити коригування відомостей щодо митної вартості у митній декларації 23UA205030002756U2, за якою товар випущено у вільний обіг, відповідно до відомостей щодо митної вартості заявлених у митній декларації за першим методом, за якою відмовлено у митному оформленні.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Наведене означає, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом він не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто, суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного суду від 19.02.2019 по справі №824/399/17-а.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Зважаючи на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 32, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Волинської митниці Держмитслужби про скасування картки відмови та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Судове рішення складено та підписано 29 травня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.М. Чучко