Рішення

від 30.05.2023 по справі 500/763/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/763/23

30 травня 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника - адвоката Щербатюка Олега Дмитровича звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.09.2022 №0391441-2409-1912 та №0391442-2409-1912.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДПС у Тернопільській області від 05.09.2022 №0391441-2409-1912 та №0391442-2409-1912 позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за податковий період 2021 року, у розмірі 27084,60 грн.

Позивач зазначає, що підпункт «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, передбачає, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Саме до числа таких об`єктів, на думку позивача, належить нежитлові приміщення, що перебувають у його власності та використовується ним для вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур. Згадана нерухомість в оренду, лізинг, позичку нікому не передавалась, відтак, з огляду на викладене, не може бути об`єктом оподаткування, тому позивач вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.03.2023 після усунення недоліків позовної заяви, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статей 258-262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

13.04.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що ОСОБА_1 є власником: нежитлової будівлі гаражів, загальною площею 397,4 кв.м, нежитлової будівлі гаражів, загальною площею 410,3 кв.м. та нежитлової господарської будівлі, загальною площею 20,0 кв.м.

Представник відповідача вказує, що сам лише факт приналежності будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення (комплекс, приміщення складів) не є єдиною та беззаперечною умовою для застосування податкової пільги, передбаченої абзацом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Право на вказану пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто зайняті у процесі виробництва, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, відсутня будь-яка інформація, що підтверджує факт здійснення сільськогосподарської діяльності та використання у такій діяльності комплексу належних позивачеві нежитлових будівель та споруд, що в свою чергу свідчить про те, що останній безпосередньо не займається сільськогосподарською діяльністю, не зайнятий у процесі виробництва, переробки власно виробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації, а тільки документально обрав такий вид діяльності як неосновний. Аргументи, на які посилається позивач стосовно використання належних йому нежитлових будівель та споруд за цільовим призначенням, не підтверджуються жодним доказом.

Крім того, позивачем не було надано жодного документу на підтвердження того, що на момент формування спірного податкового-повідомлення рішення він був сільськогосподарським товаровиробником, внаслідок чого був би звільнений від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Таким чином, за умови, що результат господарської діяльності відповідає критеріям сільськогосподарського товаровиробника, визначеного чинним законодавством і відповідатиме основному виду економічної діяльності, то саме тоді позивач матиме підстави для застосування норм п. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України до приналежних йому об`єктів нерухомості, які класифікуються у класі 1271 Класифікатора «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства».

У зв`язку із не підтвердженням того, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, тому не може звільнятися від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

З урахуванням викладеного представник відповідача вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, представник відповідача заперечує щодо розміру заявлених позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Вказує, що зазначений позивачем розмір витрати, є завищеним, оскільки дана категорія справ є поширеною, судова практика сформована судами, а всі додатки до позовної заяви та докази, якими позивач обґрунтовує свою позицію, були у позивача. Тому, аналіз правових підстав та підготовка позовної заяви не потребують значної витрати часу, застосування спеціальних професійних навиків з правових питань, як визначає позивач.

Таким чином, сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступає відповідачем у справі, не відповідає ознакам співмірності, визначеним частиною п`ятою статті 134 КАС України, тому контролюючий орган просить відмовити у задоволені вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 18.04.2023 замінено відповідача у даній справі - Головне управління ДПС у Тернопільській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.

Ухвалою суду від 04.05.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів фактичного здійснення господарської діяльності у виді вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур, вирощування свиней, а також, використання нежитлових приміщень, що є об`єктом оподаткування у спірних правовідносинах, у такій діяльності.

На виконання вимог ухвали суду від 04.05.2023 представником позивача надано до суду докази здійснення господарської діяльності у виді вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур, вирощування свиней, а також, використання нежитлових приміщень, що є об`єктом оподаткування у спірних правовідносинах, у такій діяльності.

У зв`язку із виконанням представником позивача вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 04.05.2023, ухвалою суду від 22.05.2023 продовжено розгляд справи

Дослідивши докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Згідно свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №2429 від 29.08.2006, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності нерухоме майно, яке складається з нежитлової будівлі гаражів, загальною площею 397,4 кв. м, нежитлової будівлі гаражів, загальною площею 410,3 кв. м та нежитлової господарської будівлі, загальною площею 20,0 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно договору купівлі-продажу від 12.09.2009 ОСОБА_1 належить на праві приватної власності нежитлова будівля сільськогосподарського призначення для вирощування свиней та ВРХ, площею 677,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Головним управлінням ДПС у Тернопільській області були сформовані податкове повідомлення рішення форми «Ф» №0391441-2409-1912 від 05.09.2022, згідно із пп.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України визначено суму податкового зобов`язання, а саме податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваного фізичними особами, які є власниками об`єкту нежитлової нерухомості за податковий період 2021 рік у розмірі 14898,60 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0391442-2409-1912 від 05.09.2022, щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2021 року у розмірі 12186,00 грн.

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення від 05.09.2022 №0391441-2409-1912 та №0391442-2409-1912 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

01.01.2015 набув чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 №71-VIII, яким запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 ПК України.

За змістом підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Приписами підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Отже, аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що власник нежитлової нерухомості, яка за своїм окремими характеристиками і площею підпадає під об`єкт оподаткування, є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Спірним питанням у межах цих правовідносин є встановлення того, чи є нерухоме майно, що належить позивачу, об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналізуючи наведені вище нормативні приписи підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, суд дійшов висновку, що застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов`язкових умов: 1) власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; 2) об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та віднесений до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000; 3) об`єкт нерухомості не здається власником в оренду, лізинг, позичку.

Досліджуючи питання дотримання позивачем вищевказаних умов, судом враховано наступне.

Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації.

Згідно з ДК 018-2000 до групи Будівлі нежитлові інші (код 127) включено клас Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271).

Клас Будівлі сільськогосподарського призначення (код 1271) включає в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін.

Відтак згідно з ДК 018-2000 будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.

Враховуючи те, що в документах, що підтверджують право власності позивача на нежитлові будівлі гаражів, відсутні дані щодо віднесення будівель до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» або будь-якого іншого класу відповідно до ДК 018-2000, суд виходить з оцінки функціонального призначення об`єктів нерухомості.

Так, з огляду на функціональне призначення, гаражі що належать сільськогосподарському виробнику та розміщені на його території, використовуються як будівля для зберігання сільськогосподарської техніки та запасних частин, можна зарахувати до підкласу 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".

З наданих суду доказів вбачається, що належні позивачу об`єкти нерухомого майна, а саме нежитлові будівлі гаражів та нежитлові господарські будівлі, сільськогосподарського призначення для вирощування свиней та ВРХ відносяться до нежитлових будівель, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Досліджуючи питання щодо наявності у позивача як фізичної особи статусу сільськогосподарського товаровиробника, судом враховано, що за змістом підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Відповідно до підпункту 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Поняття сільськогосподарський товаровиробник також міститься у статті 1 Закону України Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років від 18.01.2001 №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. У свою чергу відповідно до норм вказаної сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов`язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.

За змістом статті 1 Закону України Про сільськогосподарський перепис від 23.09.2008 № 575-VI виробники сільськогосподарської продукції сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Отже, визначаючись щодо наявності у позивача як фізичної особи статусу сільськогосподарського товаровиробника, судом враховано, що за змістом проаналізованих законодавчих норм сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власновиробленої продукції рослинництва і тваринництва.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження наявності податкової пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, надано до суду свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В01 №379439, відповідно до якого позивач 30.07.2003 зареєстрований як фізична особа-підприємець; відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до яких позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку 3 групи за КВЕД є:

- 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння: олійних культур (основний)

- 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів

- 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур

- 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід

- 01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів

- 01.46 Розведення свиней

- 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві

- 01.63 Післяурожайна діяльність

- 01.64 Оброблення насіння для відтворення

- 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах

- 47.76 Роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашнім т тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах

- 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями ті тютюновими виробами

- 49.41 Вантажний автомобільний транспорт

49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду).

Згідно довідки №69 від 10.05.2023 виданої виконкомом Підволочиської селищної ради с. Оріховець, позивач з 2016 року і по даний час на території села Оріховець здійснює підприємницьку діяльність з вирощуванням сільськогосподарської продукції на власних та орендованих земельних ділянках і розведенням свиней та великої рогатої худоби. Також у своїй підприємницькій діяльності з вирощування сільськогосподарської продукції та розведенням свиней та великої рогатої худоби використовує належні йому на праві приватної власності нежитлові будівлі, господарські будівлі, будівлі гаражів, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , а також нежитлову будівлю сільськогосподарського призначення для вирощування свиней та ВРХ. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

З наданої податкової декларації про майновий стан і доходи фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2021 рік, зокрема, з визначення податкових зобов`язань по єдиному податку, вбачається отримання позивачем у 2021 році доходу за результатами здійснення видів господарської діяльності з оброблення насіння для відтворення, розведення свиней, розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів, розведення великої рогатої худоби молочних порід, вирощування інших однорічних і дворічних культур, тобто з виробництва сільськогосподарської продукції у розумінні підпункту 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Крім того, позивач для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовує також земельні ділянки з кадастровими номерами 6124685400:02:001:0390, 6124685400:01:005:0128, 6124685400:01:008:0170, 6124685400:01:008:0145, 6124685400:01:008:0198, 6124685400:01:008:0183, 6124685400:01:007:0003, 6124685400:01:008:0186, 6124685400:01:008:0184, 6124685400:01:008:0196, 6124685400:01:008:0194, 6124685400:01:008:0002, 6124685400:01:008:0159, 6124685400:01:008:0165, 6124685400:01:007:0001, 6124685400:01:008:0197, 6124685400:01:008:0185, 6124685400:01:008:0171, 6124685400:01:008:0073, 6124685400:01:008:0191 6124685400:01:608:0071, 6124685400:01:005:0103: 6124685400:01:007:0035, 6124685400:01:008:0195 6124685400:01:005:0001 6124685400:01:008:0202, 6124685400:01:008:0190, 6124685400:01:008:0169, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вищевказані докази розцінюються судом як достовірні докази здійснення позивачем. сільськогосподарського товаровиробництва у 2021 році.

З урахуванням викладеного та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належні йому на праві власності нежитлові приміщення використовуються ним у сільськогосподарській діяльності та не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Відтак податкові повідомлення-рішення від 05.09.2022 №0391441-2409-1912 та №0391442-2409-1912, якими позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке підлягає сплаті фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік, у розмірі 27084,60 грн, є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У цій справі, заперечуючи проти позову, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги повністю, то відповідно до частини першої статі 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути сплачену суму судового збору у розмірі 1073,60 грн, перераховану до бюджету відповідно до квитанції від 23.03.2023.

У позові представник позивача зазначає про вартість витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн, однак на підтвердження понесених витрат представником позивача не подано до суду жодних доказів.

Так, відповідно до ст.34 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Будь-яких документів для визначення розміру понесених витрат на правничу допомогу (договір, детальний опис робіт, акт наданих послуг, докази здійснення витрат) до суду не надано, а тому, підстави для їх відшкодування відсутні.

Керуючись статтями 72-77, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 05.09.2022 №0391441-2409-1912 та №0391442-2409-1912, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік у розмірі 27084,60.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 30 травня 2023 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (місцезнаходження: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ 44143637).

Головуючий суддяБаб`юк П.М.