Постанова

від 12.09.2023 по справі 500/763/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/763/23 пров. № А/857/11912/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного судувід 30 травня 2023 року, ухвалене суддею Баб`юком П.М. у м.Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у справі № 500/763/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.09.2022 року № 0391441-2409-1912 та № 0391442-2409-1912.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного судувід 30 травня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 05.09.2022 року № 0391441-2409-1912 та № 0391442-2409-1912, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік у розмірі 27084,60 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073,60 грн.

Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником та має у власності нежитлові будівлі сільськогосподарського призначення, а тому має права на пільгу зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає те, що позивач не є сільськогосподарським товаровиробником, а нежитлові будівлі, комплекс гаражів, не є будівлями сільськогосподарського призначення. Тому з цих підстав відповідач вважає, що позивач не має право на пільгу зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що позивачу належить на праві приватної власності нерухоме майно, яке складається з нежитлової будівлі гаражів, загальною площею 397,4 кв. м, нежитлової будівлі гаражів, загальною площею 410,3 кв. м та нежитлової господарської будівлі, загальною площею 20,0 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Також позивачу на праві приватної власності належить нежитлова будівля сільськогосподарського призначення для вирощування свиней та великої рогатої худоби, площею 677,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

05.09.2022 року відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення форми «Ф» № 0391441-2409-1912, на підставі якого позивачу визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік в сумі 14898,60 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 0391442-2409-1912 на підставі якого позивачу визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік в сумі 12186,00 грн.

Не погодившись із цими рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, внормовано приписами статті 266 Податкового кодексу України (далі ПК України, в редакції, чинній па момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування території громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміре мінімальної заробітної плати, встановленої законом па 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно із підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. Цей клас включає підклас 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Апеляційний суд встановив те, що позивачу на праві власності належать нежитлова будівля для вирощування свиней та великої рогатої худоби, загальною площею 677,0 кв.м, яка відноситься до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (1271) та комплекс гаражів, у яких за словами позивача він зберігає сільськогосподарську техніку та запчастини, відноситься до підкласу 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші». Відповідач не спростував твердження позивача про те, що комплекс гаражів використовується позивачем для зберігання сільськогосподарської техніки та запчастин.

Отже, об`єкти нежитлової нерухомості, яким володіє позивач належить до будівель сільськогосподарського призначення.

Водночас, підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, для звільнення від сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки містить і іншу умову, крім приналежності об`єктів нежитлової нерухомості до будівель сільськогосподарського призначення, а саме, власник цих будівель має бути сільськогосподарським товаровиробником.

За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Апеляційний суд встановив, що позивач перебуває на податковому обліку як суб`єкт підприємницької діяльності, видами діяльності якого є вирощування зернових культур, розведення свиней та великої рогатої худоби.

Крім того, згідно із інформацією, що зазначена у податковій декларації за 2021 рік позивач отримав дохід за результатами здійснення господарської діяльності з оброблення насіння для відтворення, розведення свиней, розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів, розведення великої рогатої худоби молочних порід, вирощування інших однорічних і дворічних культур.

З цього сліду, що позивач, як фізична особа, є сільськогосподарським товаровиробником, та здійснює виробництво сільськогосподарської продукції.

Таким чином, позивач має право на звільнення від сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки з підстав, передбачених підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Отже, оскаржені податкові повідомлення-рішення відповідача є протиправними і їх необхідно скасувати.

Цей висновок є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного судувід 30 травня 2023 року в справі № 500/763/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Постанова складена 12.09.2023 року