Ухвала

від 24.05.2023 по справі 753/2977/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання - ОСОБА_4

за участю:

прокурора - ОСОБА_5

адвоката - ОСОБА_6

третьої особи, щодо майна якої

вирішується питання про арешт - ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 08 березня 2023 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , про арешт майна та накладено арешт на:

- системний блок 001999Є61886;

- системний блок 001999F75F18;

- системний блок 001999DF15EC;

- системний блок 00186139164145;

- системний блок 00186143022701;

- системний блок 001999У91D41;

- системний блок S4CG0586;

- системний блок 001999F6D4AD;

- системний блок S4GJ3651;

- системний блок 0018614469745;

- системний блок 00186156417996;

- системний блок PCOSASWA;

- системний блок YLCL037537;

- системний блок YLHR021504;

- системний блок S4CF9199;

- системний блок 00196283167048;

- системний блок GBR00014;

- системний блок Gamemax чорного кольору;

- мacbook сірого кольору А1466EMC3178;

- грошові кошти в сумі 31 500 доларів США (315 купюр по 100 доларів США);

- грошові кошти у сумі 2 600 євро,

- печатки та штампи «Examination Centre Академія післядипломної освіти управління охорони здоров`я Universal Test» у кількості 6 штук;

- печатки та штампи,

- макети дипломів,

- флеш-носії інформації у кількості 2 штуки; скретч- картка;

- жорсткі диски у кількості 3 штуки;

- папки з сертифікатами «Ukranian Medikal Council» та «Certificate of Good Standing»;

- чотири відтиски печатки;

- фіскальні чеки, листи з печаткою МОЗ та бланки сертифікатів;

- бланки сертифікатів «Ukranian Medical Council» «Certificate of Good Standing»,

- чорнові записи, документи про надання сертифікатів для працевлаштування, бланки сертифікатів;

- листи з печатками МОЗ та стрічки;

- папки з сертифікатами «Certificate of Good Standing» та документами;

- папки з сертифікатами «Certificate of Good Standing» «Ukranian Medical Council»;

- документи на імена різних людей у вигляді сертифікатів МОЗ з відповідною печаткою, характеристики, бланки сертифікатів, рукописні записи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить скасувати ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 08 березня 2023 року, постановити нову ухвалу, якою частково відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна, належного ОСОБА_7 , а саме: 18 системних блоків, ноутбук марки «мacbook» та грошові кошти в сумі 31 500 доларів США та 2 600 Євро.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022102020000078 від 30.06.2022, в рамках якого внесено клопотання про арешт майна, здійснюється відносно юридичної особи ВГО «Українська медична рада». При цьому, у наданих матеріалах та оскаржуваній ухвалі слідчого судді не міститься жодних відомостей про причетність ОСОБА_7 до вказаного кримінального провадження, підозра у вчиненні кримінального правопорушення останньому не оголошувалась. Тобто, ОСОБА_7 на даному етапі досудового розслідування у згаданому кримінальному провадженні приймає участь у статусі третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 64-2 КПК України, із вказаним клопотання про арешт майна повинен був звертатись прокурор, а не слідчий, що має місце в даному випадку.

Крім того, вказаний арешт на майно, належне ОСОБА_7 , був накладений у зв`язку із наявністю підстав, передбачених ч. 3 ст. 170, ст. 98 КПК України. При цьому, висновок слідчого судді про відповідність зазначеного вище майна критеріям, вказаним у ст. 98 КПК України, на думку автора апеляційної скарги, є помилковим, оскільки надані на обґрунтування внесеного на розгляд клопотання матеріали, не містять належних та об`єктивних обґрунтувань сторони обвинувачення відповідності майна ознакам речового доказу, а постанова про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні містить суто формальний характер.

Також, апелянт у своїй апеляційній скарзі зазначає і про те, що під час розгляду вказаного клопотання слідчий суддя не врахував та належним чином не дослідив докази законності набуття ОСОБА_7 майна - 18 системних блоків, ноутбук марки «мacbook» та грошові кошти в сумі 31 500 доларів США та 2 600 Євро у власність, зокрема, копії договору купівлі-продажу від 22.06.2021, зареєстрованого в реєстрі за №393, згідно якого ОСОБА_7 набуто у власність гроші в сумі 100 000 доларів США. Підтвердженням законності набуття у власність грошей в розмірі 2 600 Євро, як вважає апелянт, можуть слугувати нотаріально засвідчений афідевіт про факт їх передачі 12.08.2022. Щодо системних блоків та ноутбуку вказує на те, що ОСОБА_7 займається господарською діяльністю з проведення курсів мовної підготовки, є керівником ТОВ «Універсал Тест» та на підставі договору оренди (найму) від 01.02.2021 використовував приміщення, в якому було проведено обшук та вилучене зазначене майно.

Таким чином, накладаючи арешт на вказане майно слідчим суддею належним чином не було встановлено підставу та мету цього арешту, не дотримано вимог п.п. 4, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, а саме не враховано розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, заслуженого, третіх осіб, тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді, думку ОСОБА_7 , та його адвоката, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як убачається з матеріалів судового провадження, СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022102020000078 від 30.06.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Постановою слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 від 04.03.2023 вказане в клопотанні майно визнано в кримінальному провадженні № 42022102020000078 від 30.06.2022 речовим доказом.

06.03.2023 слідчий СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , звернулась до слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна, перелік якого викладено в клопотанні слідчого, посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 08 березня 2023 року клопотання слідчого задоволено.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Приймаючи таке рішення слідчий суддя прийшов до висновку, що з урахуванням обставин зазначеного кримінального провадження, а також того, що наведене майно цілком відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а відтак обґрунтовано має правовий статус речового доказу, з метою забезпечення його збереження, на переконання слідчого судді, є всі правові підстави для накладення арешту на вказане майно.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З урахуванням зазначеного слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання сторони обвинувачення та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Посилання апеляційної скарги про невідповідність арештованого майна ознакам речового доказу є недоведеними, оскільки вказане майно в повній мірі відповідає критеріям, вказаним у ст. 98 КПК України, можуть бути використані як доказ факту та обставин протиправних дій, що встановлюються під час кримінального провадження та у встановленому законом порядку визнані в кримінальному провадженні речовим доказом.

Інші доводи апеляційної скарги також є необґрунтованими та не можуть слугувати безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 08 березня 2023 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , в частині арешту майна, належного ОСОБА_7 , а саме: 18 системних блоків, ноутбук марки «мacbook» та грошові кошти в сумі 31 500 доларів США та 2 600 Євро,- залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/2171/2023 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_10

Доповідач: ОСОБА_1