Постанова

від 30.05.2023 по справі 288/216/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 288/216/23

Головуючий у 1-й інстанції: Рудник М.І.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

30 травня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Курка О. П. Шидловського В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 31 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділення поліції № 2 Житомирського районного управління поліції Головного управління поліції в Житомирській області про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення та про визнання бездіяльності протиправною,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Попільнянського районного суду Житомирської області з позовом до відділення поліції № 2 Житомирського районного управління поліції Головного управління поліції в Житомирській області про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення та про визнання бездіяльності протиправною.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 31 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Сторони в судове засідання не з`явилися, на адресу суду надіслали заяви про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що під час апеляційного розгляду справи, що позивач перебуває в шлюбі з ОСОБА_2 .

Від вказаного шлюбу мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Станом на теперішній час в провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Дружина позивача систематично перешкоджає йому у спілкуванні з його рідними дітьми.

З метою припинення порушення свого законного права, позивач звернувся до Виконавчого комітету Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області із письмовою заявою про затвердження Висновку щодо визначення способу участі батька у вихованні малолітніх дітей.

25 листопада 2022 року рішенням Виконавчого комітету Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області № 194 було затверджено Висновок служби у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради про визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до умов затвердженого Висновку, батьку дітей ОСОБА_1 рекомендується спілкуватись з дітьми відповідно до графіку. Також дружині позивача ОСОБА_2 рекомендовано поважати батьківські права та не чинити перешкод у спілкуванні батька з дітьми.

Однак, в порушення вимог, зазначених у вказаному Висновку, ОСОБА_2 продовжила систематичне перешкоджання ОСОБА_1 у спілкуванні з його дітьми.

Позивач неодноразово звертався до правоохоронних органів із заявами про порушення його прав, неодноразово викликав працівників поліції, перебуваючи в с. Криве, Житомирського району, Житомирської області, де тимчасово проживає його дружина ОСОБА_2 разом з їхніми спільними дітьми, однак до цього часу, працівники поліції продовжують вчиняти злочинну бездіяльність стосовно порушених прав позивача, а 07.01.2023 року вчинили стосовно останнього кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 365 КК України.

Прибувши 07.01.2023 року у день, час та спосіб, визначений вказаним Висновком до місця проживання дружини, остання почала чинити перешкоди позивачу у спілкуванні з дітьми, поводила себе зухвало, провокувала його на конфлікт та у категоричній формі відмовлялась виконувати вищевказане рішення Димерської селищної ради.

В подальшому позивач переконався, що самостійно він не зможе усунути перешкоди у спілкуванні зі своїми дітьми, зателефонував до поліції, щоб у цивілізований спосіб відновити своє порушене право на спілкування з дітьми.

Прибувши за викликом позивача працівники поліції категорично відмовились усувати перешкоди, створені дружиною позивача та звинуватили його у завідомо неправдивому виклику поліції та незаконного притягли останнього до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП.

На думку позивача така поведінка працівників поліції є злочинною та такою, що створює склад злочину, передбачений ст. 365 КК України.

Таким чином співробітниками Відділення поліції № 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області було вчинено перевищення своїх службових повноважень та службову недбалість, які виразились у незаконному притягненні позивача до адміністративної відповідальності та у систематичному ігноруванні законних вимог ОСОБА_1 і не виконанні покладених на них обов`язків.

Вважаючи прийняту постанову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Як вбачається з вимог ст. 183 КУпАП, завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань. Дії правопорушника спрямовані на зрив роботи таких служб, як пожежна охорона, поліції, медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

У відповідності до ст. 222 КУпАП України розгляд справ про правопорушення, передбачені ст. 183 цього Кодексу, покладено на органи Національної поліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Винність діяння є обов`язковою ознакою адміністративного правопорушення (проступку), викладеного у ст.9 КУпАП.

В адміністративному позові позивач категорично заперечував свою вину у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для справи.

Згідно до ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

У відповідності до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова про адміністративне правопорушення не може оцінюватися судом в розумінні ст. 73 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 183 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази, які б її обґрунтовували в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Колегія суддів зазначає, що в порушення зазначених вимог закону, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, що є порушенням вимог ст. 251 КУпАП.

Наданий відповідачем диск з відео-файлом за фактом складання адміністративної постанови відносно позивача за ст. 183 КУпАП, не має підтверджень завідомо неправдивого виклику поліції.

Відповідно до вищевикладеного, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, жодного іншого доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, відповідачем по справі не надано.

Суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду достовірних доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, суд приходить до висновку про невиконання обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення, що покладений на нього ст. 77 КАС України, у зв`язку із чим дана постанова підлягає скасуванню.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 31 березня 2023 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ГБВ № 016008 від 07 січня 2023 року поліцейським ВП № 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Павловим П.В. притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.183КУпАП, відносно ОСОБА_1 згідно постанови серії ГБВ № 016008 від 07 січня 2023 року - закрити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Курко О. П. Шидловський В.Б.