Постанова

від 29.05.2023 по справі 910/21139/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2023 р. Справа№ 910/21139/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «Київміськсвітло»

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2022

у справі № 910/21139/21 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік корпорейшн»

до Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «Київміськсвітло»

про стягнення 160 180,94 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Органік корпорейшн», попередня назва якого - «Група компаній БЕТІ» (далі - Товариство), звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «Київміськсвітло» (далі - Підприємство) 160 180,94 грн, з яких: 141 375,74 грн - інфляційні втрати, 18 805,20 грн - три проценти річних, посилаючись на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 у справі № 910/15814/18, яке набрало законної сили 01.07.2019, стягнуто з Підприємства на користь Товариства за договором підряду від 07.06.2017 № АДО-НБ-6 1 138 291,21 грн основної заборгованості, а також 8 981,59 грн пені, 49 211,59 грн трьох процентів річних, 133 863,02 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 10.08.2017 по 17.01.2019. Оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 у справі № 910/15814/18 виконано у добровільному порядку лише 06.08.2019, позивач просив достягнути з відповідача 18 805,20 грн трьох процентів річних, нарахованих за період з 18.01.2019 по 06.08.2019, та 141 375,74 грн інфляційних втрат, розрахованих, як різниця між загальним розміром інфляційних втрат за період з серпня 2017 року по серпень 2019 року, та сумою, яка вже була стягнута судом (з 10.08.2017 по 17.01.2019), посилаючись на правову позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі № 910/21139/21 позов задоволено частково, стягнуто з Підприємства на користь Товариства 80 736,67 грн інфляційних втрат, 18 711,64 грн трьох процентів річних та 1 491,72 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 у справі № 910/15814/18, яке набрало законної сили 01.07.2019, щодо стягнення трьох процентів річних у розмірі 49 211,59 грн та інфляційні у розмірі 133 863,02 грн стосувалось періоду прострочення з 10.08.2017 по 17.01.2019. Оскільки 06.08.2019 відповідач перерахував позивачу 1 138 291,21 грн боргу, обов`язок щодо сплати вказаної заборгованості є припиненим з вказаної дати, а тому доводи Підприємства, що цей день не вважається днем прострочення є обґрунтованими. У рішенні суд вказав на неправомірність заявлених позивачем вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 141 375,74 грн. За висновками суду задоволенню підлягають вимоги про стягнення 80 736,67 грн. Також в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд виходив з того, що позов підписано адвокатом Олійником О.С., який діє на підставі договору № 734/21 про надання правової допомоги від 01.07.2021, укладеному з Товариством. Від імені Товариства договір підписано представником Трапезовим Андрієм Миколайовичем, повноваження якого ґрунтуються на довіреності від 03.06.2019. З метою виконання своїх повноважень довіреністю Трапезова А.М. наділено правом вести від імені позивача відповідні справи в судах із всіма наданими законом процесуальними правами, а також правом укладати договори, необхідні для виконання вказаної довіреності. З огляду на це, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що укладення представником позивача Трапезовим А.М. договору з адвокатом Олійником О.С. для представництва позивача в суді вчинено в рамках повноважень, передбачених довіреністю від 03.06.2019. Інші доводи відповідача щодо дійсності довіреності, виданої позивачем Трапезову А.М., жодним чином не підтверджені.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, Підприємство звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та залишити позовну заяву позивача без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що місцевим господарським судом було прийнято рішення на підставі неповно досліджених доказів, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт вказував на те, що позовна заява від 13.12.2021 № СН/010 про стягнення заборгованості підписана представником позивача - адвокатом Олійником О.С., на підставі договору від 01.07.2021 № 734/21 про надання правової допомоги, в якому вказано, що він укладений між зазначеним адвокатом та Товариством в особі Трапезова А.М., що діє на підставі довіреності від 03.06.2019. За умовами цієї довіреності Трапезову А.М. надано повноваження вести від імені позивача справи в судах всіх інстанцій з усіма правами, наданими законом, у тому числі позивачу, відтак довіреність видана без права передоручення, відповідно, Трапезов А.М. мав особисто підписати вказану позовну заяву. Також апелянт зазначив, що до позовної заяви не додано установчого документа Товариства на підтвердження наявності повноважень особи на видачу довіреності на ім`я Трапезова А.М., отже, на думку апелянта, позовну заяву було підписано особою, яка не мала відповідних на це повноважень, а тому остання мала бути повернута Товариству на підставі п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України. Як стверджує скаржник, судом першої інстанції не взято до уваги, що згідно з пунктом 2.1.глави 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, у довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити представнику. Дії, які належить вчинити представнику, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Зі змісту наявних повноважень, закріплених у довіреності, на думку апелянта, не вбачається надання повноважень та прав Трапезову А.М. на укладення договору про надання правової допомоги з адвокатом. Також в довіреності не передбачено права Трапезова А.М. на передоручення наданих йому повноважень третім особам.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2023 апеляційну скаргу Підприємства передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.

В апеляційній скарзі скаржником викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване отриманням оскаржуваного рішення 28.12.2022 через систему Електронний суд.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/21139/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі № 910/21139/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

06.02.2023 матеріали справи № 910/21139/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі № 910/21139/21 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

21.02.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі № 910/21139/21, встановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено Товариству строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 21.03.2023.

Позивач скористався правом, наданим статтею 263 ГПК України, та 21.03.2023 надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні скарги.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги Підприємства, Товариство зазначило, що договір про надання правової допомоги був правомірно підписаний позивачем в особі представника Трапезова А.М. на підставі довіреності від 03.06.2019. У даному випадку повноваження надані адвокату Олійнику О.С. не в порядку передоручення, а на підставі довіреності, укладеного договору про надання правової допомоги та п.п. 2 ч. 1 ст. 20, п.п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Також Товариство вказало про необґрунтованість та безпідставність посилання апелянта на Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, оскільки довіреність від юридичної особи не підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 у справі № 910/15814/18 за позовом Підприємства до Товариства про стягнення 3 670 378,52 грн та за зустрічним позовом Товариства до Підприємства про стягнення 1 703 904,30 грн, яке набрало законної сили 01.07.2019, встановлено, що 07.06.2017 між Підприємством та Товариством був укладений договір підряду № АДО-НБ-6, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Товариство бере на себе зобов`язання власними і залученими силами та засобами, з використанням власних матеріальних ресурсів, на власний ризик виконати і здати в обумовлений цим договором строк роботи за предметом закупівлі: «Будівництво мережі архітектурно-декоративного підсвічування дерев по Русанівській набережній від мосту ім. Є.О. Патона через річку Дніпро по вул. Флоренції у Дніпровському районі міста Києва» відповідно до ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (ДК 021:2015-45000000-7-Будівельні роботи та поточний ремонт) відповідно до вимог замовника, які містяться в проектній документації, а Підприємство - прийняти та оплатити зазначені роботи.

Пунктом 1.5 договору визначено, що склад та обсяги робіт, терміни їх виконання та передачі результатів робіт замовнику визначені в проектній документації та з урахуванням обсягів бюджетних асигнувань, доведених замовнику в 2017 році, в календарному графіку виконання робіт, який є невід`ємним додатком до договору (додаток 1).

За змістом п. 3.1 договору договірна ціна (вартість) робіт за цим договором визначена відповідно до вимог ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 і становить 6 501 152,00 грн. з ПДВ та фінансується із спеціального фонду місцевого бюджету міста Києва в повному обсязі.

Відповідно до п. 4.3 договору протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами договору замовник перераховує підряднику аванс у розмірі 30% від договірної ціни, що становить 1 950 345,60 грн. з ПДВ на придбання матеріальних ресурсів.

Згідно з п. 4.7 договору після здійснення приймання закінченого обсягу виконаних робіт, що підтверджується підписаними сторонами актом КБ-2в на завершений обсяг робіт по об`єкту та довідкою КБ-3 із зазначенням вартості всього обсягу виконаних робіт по об`єкту (при позитивних результатах випробувань під навантаженням), замовник проводить остаточний розрахунок за фактично виконані роботи по об`єкту протягом 10 банківських днів від дати підписання сторонами акта готовності об`єкта до експлуатації.

Господарський суд міста Києва у своєму рішенні від 16.04.2019 у справі № 910/15814/18 дійшов до висновку про те, що Підприємством жодним належним, достатнім, достовірним та допустимим доказом не доведено обґрунтованості заявлених позовних вимог про відшкодування відповідачем збитків, а тому в задоволенні первісного позову Підприємства було повністю відмовлено.

Також в межах вказаної справи судом першої інстанції було встановлено, що Товариство виконало роботи за договором, про що свідчать підписані обома сторонами акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 (форми КБ-2в) за липень 2017 року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3) за липень 2017, без зауважень та заперечень. Станом на момент звернення до суду із зазначеним позовом заборгованість Підприємства з урахуванням часткових проплат становила 1 138 291,21 грн та була визнана останнім. Зустрічні позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 1 138 291,21 грн визнані правомірними та обґрунтованими.

У зв`язку з цим, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 у справі № 910/15814/18 у задоволенні позову Підприємства відмовлено повністю, а зустрічні позовні вимоги Товариства задоволено частково. Стягнуто з Підприємства на користь Товариства за договором підряду від 07.06.2017 № АДО-НБ-6 заборгованість у розмірі 1 138 291,21 грн, пеню у розмірі 8 981,59 грн, три проценти річних у розмірі 49 211,59 грн, інфляційні у розмірі 101 447,72 грн. В іншій частині зустрічного позову - відмовлено.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що суд стягнув з відповідача 133 863,02 грн інфляційних втрат та 49 211,59 грн трьох процентів річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за період з 10.08.2017 по 17.01.2019.

Посилаючись на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 у справі № 910/15814/18 зазначені компенсаційні виплати нараховані лише за період з 10.08.2017 по 17.01.2019, тому Товариство звернулося до суду з цим позовом, у якому просило достягнути з Підприємства 18 805,20 грн трьох процентів річних та 141 375,74 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 18.01.2019 по 06.08.2019.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги вважає частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19.

За відсутності інших підстав для припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, Товариство має право на стягнення компенсаційних виплат до фактичного виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 у справі № 910/15814/18.

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва в межах даної справи, 06.08.2019 Підприємство сплатило Товариству основну заборгованість в розмірі 1 138 291,21 грн, що підтверджується належним чином засвідченою копією платіжного доручення від 06.08.2019 № 238845551.

Проте, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення вказаних нарахувань.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського про те, що останнім днем нарахування трьох процентів річних було 05.08.2019.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 року в справі № 910/13071/19.

За розрахунком суду апеляційної інстанції, обґрунтований розмір трьох процентів річних складає 18 711,64 грн, нарахованих за період з 18.01.2019 по 05.08.2019 на суму боргу в розмірі 1 138 291,21 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

За розрахунком суду, загальний розмір інфляційний втрат за весь період прострочення з 10.08.2017 по 19.01.2019, нарахованих на суму боргу в розмірі 1 138 291,21 грн складає 214 599,69 грн.

Розмір інфляційних втрат за період прострочення з 10.08.2017 по 17.01.2019, нарахованих на суму боргу в розмірі 1 138 291,21 грн, складає 188 019,38 грн.

Відтак, враховуючи вищевикладене, розмір інфляційних втрат за період прострочення з 18.01.2019 по 05.08.2019, нарахованих на суму боргу в розмірі 1 138 291,21 грн, складає 26 580,31 грн (214 599,69 грн - 188 019,38 грн).

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі № 910/21139/21 в частині стягнення 54 156,36 грн (80 736,67 грн - 26 580,31 грн) є необґрунтованим, а тому підлягає зміні.

Доводи скаржника в частині відсутності повноважень у представника Товариства на підписання позову визнаються колегією судів апеляційної інстанції необґрунтованими, виходячи з наступного.

З матеріалів справи № 910/21139/21 вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що позов підписано адвокатом Олійником Олегом Станіславовичем, який представляє інтереси Товариства на підставі ордеру від 01.07.2021 серії КВ № 201992 та договору про надання правової допомоги від 01.07.2021 № 734/21.

Від імені Товариства договір підписано представником Трапезовим Андрієм Миколайовичем, повноваження якого ґрунтуються на довіреності від 03.06.2019.

Зі змісту довіреності від 03.06.2019 вбачається, що Товариство в особі генерального директора Демчука Сергія Володимировича уповноважило Трапезова А.М. на представництво інтересів позивача в судах всіх інстанцій. Також вказаною довіреністю надано право на укладання угод, необхідних для виконання цієї довіреності, укладати від імені довірителя всі види договорів, що передбачені положеннями чинного законодавства. Довіреність видана без права передоручення і діє до 03.06.2024.

Згідно з ч. 2 ст. 61 ГПК України обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності.

Зі змісту вказаної довіреності вбачається, що в ній відсутні будь-які обмеження чи застереження на представництво Трапезовим А.М. інтересів Товариства.

Судом апеляційної інстанції не беруться до уваги посилання апелянта на Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, оскільки для довіреності від юридичної особи не вимагається обов`язкового дотримання нотаріальної форми, а видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Відповідно до інформації, наявній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на момент видачі довіреності Демчук С.В. був директором Товариства.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (ч. 3 ст. 60 ГПК України).

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (ч. 1 ст. 246 ЦК України).

До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення) (ч. 2 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Враховуючи викладене, доводи апелянта про те, що до позову Товариство не додало установчого документу, що підтверджує право директора на підписання довіреності від імені Товариства, є необґрунтованими, оскільки останній наділений таким правом в силу закону.

Посилання скаржника на те, що Трапезов А.М. повинен був особисто здійснювати представництво інтересів, тому що довіреність видана без права передоручення, визнаються судом також необґрунтованими, оскільки умовами довіреності прямо передбачено право Трапезова А.М. на укладання договорів, необхідних для виконання цієї довіреності.

Враховуючи те, що довіреність була видана з метою представництва інтересів Товариства, зокрема, в судах, цілком закономірним є можливість укладення договорів про надання правової допомоги в інтересах позивача, що прямо передбачено п. 11 ч. 4 цієї довіреності.

Доводи скаржника щодо представництва адвокатом Олійником О.С. інтересів Товариства в порядку передоручення, що прямо заборонено вказаною довіреністю, визнаються колегію суддів апеляційного суду безпідставними, оскільки зазначений адвокат представляв інтереси позивача на підставі ордеру від 01.07.2021 серії КВ № 201992 та договору про надання правової допомоги від 01.07.2021 № 734/21.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що укладення представником позивача Трапезовим А.М. договору з адвокатом Олійником О.С. для представництва позивача в суді вчинено в рамках повноважень, передбачених довіреністю від 03.06.2019. Відтак, вимога скаржника про повернення позову чи залишення його без розгляду не підлягає задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємства на Товариства 18 711,64 грн трьох процентів річних та 22 812,25 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 18.01.2019 по 05.08.2019 на суму боргу в розмірі 1 138 291,21 грн.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до п. 1-4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).

З огляду на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зміну рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у справі № 910/21139/21 в частині розміру інфляційних втрат, які підлягають стягненню.

Відповідно до ч.ч. 4, 14 ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з наведеним, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у відповідності до вимог статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «Київміськсвітло» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі № 910/21139/21 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі № 910/21139/21 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «Київміськсвітло» (03680, місто Київ, вулиця Машинобудівна, будинок 40; ідентифікаційний код 03360905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Корпорейшн» (54029, місто Миколаїв, вулиця 8-го Березня, будинок 34-А; ідентифікаційний код 37739429) 26 580 (двадцять шість тисяч п`ятсот вісімдесят) грн 31 коп. інфляційних втрат, 18 711 (вісімнадцять тисяч сімсот одинадцять) грн 64 коп. трьох процентів річних та 679 (шістсот сімдесят дев`ять) грн 37 коп. судового збору.

3. Відмовити в іншій частині позову.»

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Органік Корпорейшн» (54029, місто Миколаїв, вулиця 8-го Березня, будинок 34-А; ідентифікаційний код 37739429) на користь Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «Київміськсвітло» (03680, місто Київ, вулиця Машинобудівна, будинок 40; ідентифікаційний код 03360905) 2 585 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят п`ять) грн 01 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови.

5. Матеріали справи № 910/21139/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до статей 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.05.2023.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова