Рішення

від 25.05.2023 по справі 902/156/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" травня 2023 р. Cправа № 902/156/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВН ЛІМІТЕД" (вул. Миколи Оводова, буд. 38, м. Вінниця)

до: Немирівської міської ради (вул. Соборна, буд. 26, м. Немирів, Вінницька обл., 22800)

до: Державної інспекції архітектури та містобудування України (бульвар Лесі Українки, буд. 26, м. Київ, 01133)

про визнання права власності

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/156/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВН ЛІМІТЕД" до Немирівської міської ради та Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання права власності на самочинно збудовану допоміжну будівлю, що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 0523010100:01:005:0666 та знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Немирів, вул. Українська, 14.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 03.08.2022 у справі № 902/156/22, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2022, відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВН Лімітед".

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у складі від 24.01.2023 рішення Господарського суду Вінницької області від 03.08.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 у справі № 902/156/22 скасовано. Справу № 902/156/22 направлено на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу документообігу суду від 27.02.2023 справу № 902/156/22 розподілено судді Матвійчуку В.В.

Суд, ухвалою від 03.03.2023 прийняв справу № 902/156/22 до свого провадження з призначенням до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 30.03.2023.

29.03.2023 на електронну адресу суду надійшла заява № 03-34-682 від 28.03.2023 скріплена електронним цифровим підписом першого відповідача про розгляд справи за відсутності представника Немирівської міської ради. Поряд з цим, перший відповідач повідомляє, що не заперечує щодо задоволення позовних вимог.

За результатами судового засідання 30.03.2023 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 30.03.2023 про відкладення підготовчого засідання на 18.04.2023.

12.04.2023 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення № б/н від 12.04.2023 (вх. № 01-34/3501/23 від 12.04.2023) представника другого відповідача - Топал Т.Ю. на виконання вимог ухвали суду від 30.03.2023.

Виконавши завдання підготовчого провадження, суд 18.04.2023 закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 25.05.2023, про що постановив відповідну ухвалу.

На визначену судом представники сторін не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, ухвалою суду від 18.04.2023, яка направлена на адреси їх електронної пошти.

З огляду на неявку представників сторін, суд зважає на наступне.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

За наслідками судового засідання 25.05.2023 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВН Лімітед" (далі Товариство), на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, укладеного з Немирівською міською радою 05 лютого 2020 р., посвідченого приватним нотаріусом Немирівського районного нотаріального округу Вінницької області Люлько Л.М. та зареєстрованого в реєстрі за №161 набуло право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523010100:01:005:0666, площею 5,32 га, яка розташована за адресою: Вінницька обл., м. Немирів, вул. Українська, 14.

Позивачем стверджується, що після реєстрації права власності на земельну ділянку та подальшої інвентаризації майна Товариством на земельній ділянці було виявлено будівлю, що не зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо якої відсутній документ, який дає право виконувати будівельні роботи.

На замовлення Товариства ПП "Універсал Інжиніринг" було здійснено звіт про проведення технічного обстеження несучих конструктивних елементів та на відповідність архітектурним і пожежним нормам допоміжної будівлі на території існуючого заводу ТОВ "ЛВН Лімітед" по вул. Українській, 14 в, в м. Немирів, Вінницької область.

Згідно абзацу четвертого розділу 5 Звіту про проведення технічного обстеження несучих конструктивних елементів та на відповідність архітектурним і пожежним нормам допоміжної будівлі на території існуючого заводу ТОВ "ЛВН Лімітед" по вул. Українській, 14 в м. Немирів, Вінницької обл., що затверджений ПП "Універсал Інжиніриг" 11.05.2021 р. дана будівля може використовуватися як допоміжна.

Позивач вважає, що положення ч.5 ст.376 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню щодо зазначеної будівлі, з огляду на наступне:

- будівництво Об`єкта здійснене на земельній ділянці відповідного цільового призначення (11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості), яка на час здійснення будівництва (2006 рік) перебувала в постійному користуванні ДП «Алко Інвест Україна» (на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії 1-ВН №003192. зареєстрованого за №237 від 28.12.2001 р.).

- вказана земельна ділянка була передана Товариству «ЛВН Лімітед», як правонаступнику ДП «Алко Інвест Україна», в користування на умовах оренди, а в 2020 році Товариство стало власником земельної ділянки;

- будівництво допоміжної будівлі здійснене за кошти та силами ДП «Алко Інвест Україна» (правонаступником якого є ТОВ «ЛВН Лімітед» ), яке до 04.10.2016 здійснювало діяльність на земельній ділянці.

Позивачем зазначається, що при передачі земельної ділянки ДП «Алко Інвест Україна» передало ТОВ «ЛВН Лімітед» згідно передавального акту від 01.09.2016 все майно, права та обов`язки, стосовно всіх кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються.

За доводами позивача земельна ділянка надавалася Немирівською міською радою у користування (власність) саме для здійснення будівництва (розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд), - будівництво Об`єкта в межах земельної ділянки не може порушувати будь-яких прав Немирівської міської ради (суміжного землекористувача).

Будівництво допоміжної будівлі із дотриманням вимог ч. 3 ст.375 ЦК України підтверджується Звітом про проведення технічного обстеження, що скріплений особистою печаткою кваліфікованого виконавця (експерта Шпак А.А.: спроможність якого виконувати роботи з технічного обстеження будівель і споруд підтверджується кваліфікаційним сертифікатом Серії АЕ №003197 від 17.03.2014 року) та затвердженого ПП "Універсал Інжиніринг", ідентифікаційний код 33526462.

Товариство, з урахуванням вимог Порядку №158, зверталося до Державної інспекції архітектури та містобудування (далі ДІАМ) щодо прийняття в експлуатацію Об`єкта шляхом подання відповідної декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Відповідну декларацію ДІАМ було повернуто Товариству на доопрацювання.

Беручи до уваги лист ДІАМ від 31.01.2022, яким обґрунтовано причини повернення декларації про готовність об`єкта до експлуатації ТОВ ''ЛВН Лімітед" на доопрацювання та повідомлено про можливі механізми прийняття в експлуатацію Об`єкта, - одним з таких механізмів (як випливає із змісту листа ДІАМ від 31.01.2022), враховуючи те, що допоміжна будівля є самочинним будівництвом, є подання декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду за формою, наведеною в Додатку 5 до Порядку №461.

Перший відповідач - Немирівська міська рада в заяві № 03-34-557 від 22.03.2022 не заперечує проти задоволення позову.

Другий відповідач - у відзиві на позовну заяву №б/н від 08.06.2022 (вх. № 01-34/4541/22 від 08.06.2022) та додаткових поясненнях у справі №б/н від 12.04.2023 (вх. № 01-34/3501/23 від 12.04.2023) заперечує проти позову. Суть заперечень зводиться до наступного. Наявність звіту про технічне обстеження, на який посилається позивач, не є доказом відсутності порушень будівельних норм, а лише встановлює технічну можливість експлуатації. В свою чергу встановити наявність або відсутність відхилень від вимог державних будівельних норм можливо тільки за результатами експертизи проектів будівництва в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів від 11.05.2011 №560.

Більш того, відповідно до п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461, у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Проте, позивачем до суду не надано і матеріали даної справи не містять результатів експертизи проекту будівництва, як доказ відсутності істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості, тому відсутні умови для визнання права власності на них на підставі рішення суду.

Крім того другий відповідач зауважує на тому, що позивачем не надано відомостей про наявність у нього проектної та робочої документації, що є грубим порушенням вимог статті 26 Закону №3038-VІ і є наслідком цілої низки помилково встановлених обставин.

Враховуючи, що у позивача відсутня проектна документація та належно затверджений проект, тому неможливо встановити до якого класу наслідків відносяться об`єкти будівництва у даній справі.

За наведеного, другий відповідач вважає, що оскільки позивачем до суду не надано і матеріали даної справи не містять належних доказів розрахунку класу наслідків об`єкта будівництва, розробленого уповноваженою на це особою, а також результатів експертизи проекту будівництва, як доказ відсутності істотних порушень будівельних норм і правил у збудованих об`єктах нерухомості, тому відсутні умови для визнання права власності на них на підставі рішення суду.

Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 18.12.2019 у справі № 200/22329/14-ц, другий відповідач вважає, що визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено. Зазначений висновок також викладений у постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 по справі № 6-159цс15.

Крім того другий відповідач зазначає, що у позивача відсутні, як документи, які надають право виконувати будівельні роботи, так і документи, що засвідчували б прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, обов`язковість яких передбачена статтями 27, 29-31, 39 Закону № 3038-VІ.

Суд зважає, що наведені позиції учасників справи подано до суду при розгляді справи попереднім складом суду, до ухвалення Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду постанови в даній справі про скасування рішення Господарського суду Вінницької області від 03.08.2022 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 у справі №902/156/22 і направлення справи на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

Під час нового розгляду справи свою позицію щодо правовідносин у справі надано лише другим відповідачем - Державною інспекцією архітектури та містобудування України.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує наступне.

Згідно Державного акту на право постійного користування землею серії І-ВН №003192, виданого Немирівською міською Радою народних депутатів Немирівського району Вінницької області та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею за №237 від 28.12.2001, земельна ділянка з кадастровим номером 0523010100:01:005:0666, площею 5,32 га, яка розташована за адресою: Вінницька область, м.Немирів, вул. Українська, 14 перебувала в постійному користуванні Дочірнього підприємства «Алко Інвест Україна», ідентифікаційний код 31359573 для будівництва заводу з виробництва та розливу алкогольних напоїв.(т.1, а.с. 26-29).

04.10.2016 щодо ДП «Алко Інвест Україна» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено реєстраційний запис 11601120039000301 про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті реорганізації, правонаступником вказано ТзОВ «ЛВН Лімітед».(т.1, а.с. 31-35).

В процесі реорганізації на підставі передавального акту б/н від 01.09.2016, затвердженого протоколом власника (Компанії «Немірофф Інтелекттьюал Проперті Істеблішмент») ДП «Алко Інвест Україна» №30092016 від 30.09.2016 за Товариством проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке розміщене на земельній ділянці та належало ДП «Алко Інвест Україна».(т.1, а.с. 30, 36-49).

В подальшому, Немирівська міська рада рішенням №105 від 30.03.2017 припинила право ДП «Алко Інвест Україна» на постійне користування земельною ділянкою площею 5,32 га (кадастровий номер 0523010100:01:005:0666). Затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для розміщення та експлуатації Товариством основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в м.Немирів, вул. Українська, 14, Вінницької області. Надано Товариству в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 0523010100:01:005: 0666) площею 5,32 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (11.02.) в м.Немирів, вул. Українська, 14, Вінницької області терміном на 49 років.(т.1, а.с. 50).

Як стверджується матеріалами справи, 04.04.2017 Немирівська міська рада (Орендодавець) та ТОВ «ЛВН ЛІМІТЕД» (Орендар) уклали договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0523010100: 01:005:0666, який зареєстровано 27.04.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 20171753. (т.1, а.с. 51-55).

Надалі, на підставі заяви директора філії Товариства в місті Немирові Вінницької області Шушлебиної Н.М. від 13.11.2019 №12-30/1820 Немирівська міська рада прийняла рішення №1198 від 14.11.2019 про продаж Товариству земельної ділянки площею 5,3200 га (відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки) за 7022304,00 грн., без ПДВ, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, по вул.Українська,14 в м. Немирів Вінницької області, з розстроченням платежу.(т.1, а.с. 56-57).

Матеріали справи свідчать, що 05.02.2020 Немирівська міська рада (Продавець) та ТОВ «ЛВН ЛІМІТЕД» (Покупець) уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, який посвідчено приватним нотаріусом Немирівського районного нотаріального округу Вінницької області Люлько Л.М., про що внесено реєстровий запис №161. Товариство набуло право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523010100:01:005:0666, площею 5,32 га, яка розташована за адресою: Вінницька область, м. Немирів, вул. Українська, 14.(т.1, а.с. 8-25).

Позивач зазначає, що після укладення вищевказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки ним було виявлено будівлю, що не зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На замовлення Товариства, спеціалісти ПП «Універсал Інжиніринг» обстежили допоміжну будівлю, за результатами чого склали звіт про проведення технічного обстеження несучих конструктивних елементів та на відповідність архітектурним і пожежним нормам допоміжної будівлі на території існуючого заводу ТОВ «ЛВН ЛІМІТЕД» по вул.Українській,14 в м. Немирів Вінницької область, де в абз.4 розділу « 5», серед іншого, зазначено: дана будівля може використовуватись як допоміжна. (т.1, а.с. 67-74).

В подальшому, з метою реєстрації самочинного будівництва, заявою №12-18/0740 від 19.05.2021 Товариство просило Немирівську міську раду розглянути питання щодо самочинного будівництва на його території та отримання містобудівних умов та обмежень.(т.1, а.с. 76).

25.06.2021 посадовими особами Відділу містобудування та архітектури Немирівської міської ради було обстежено спірну допоміжну будівлю та встановлено наступне: земельна ділянка, на якій розташований об`єкт, належить ТОВ «ЛВН ЛІМІТЕД» на праві власності; об`єкт не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, об`єкт побудований в 2006 році за кошти та силами ДП «Алко ІнВест Україна», правонаступником якого є Товариство; щодо об`єкта відсутній документ, який дає право виконувати будівельні роботи, що, враховуючи положення ч.1 ст.376 ЦК України, вважається самочинним будівництвом; на дату проведення обстеження об`єкт не експлуатується. (т.1, а.с. 78).

26.07.2021 Немирівська міська рада звернулась до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області (надалі в тексті - Департамент) щодо проведення перевірки будівництва допоміжної будівлі за адресою: вул.Українська,14, у м. Немирів, на що Департамент листом №1002-485-1.14 від 26.07.2021 повідомив раду, що з 18.03.2020 Інспекція та її територіальні органи не здійснюють заходів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду до початку функціонування Державної інспекції архітектури та містобудування України. (т.1, а.с. 79).

Товариство 01.10.2021 звернулось до Відділу містобудування та архітектури Немирівської міської ради із заявою №12-04/1618 на видачу містобудівних умов та обмежень. (т.1, а.с. 86).

Листом від 19.11.2021 №2021-11-05 у видачі вказаних документів було відмовлено через невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (п.3 ч.4 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», позаяк діючим Генеральним планом м. Немирів від 08.04.1997 функціональну зону території, в якій розміщена земельна ділянка з кадастровим номером 0523010100:01.005:0666 - визначено, як «садибну забудову», що передбачає будівництво індивідуальних житлових будинків та не дає підстав для формування промислової зони (зони «промислових підприємств») і відповідно розміщення об`єктів промисловості. Видача містобудівних умов та обмежень забудови вищевказаної земельної ділянки буде можливою лише після внесення змін до Генерального плану м. Немирів та/або розроблення і затвердження плану зонування чи детального плану території, яким буде змінено функціональну зону, в якій розміщена вказана земельна ділянка, на виробничу (промислову).(т.1, а.с. 87).

За наслідками відмови в наданні містобудівних умов та обстежень, а також беручи до уваги початок функціонування Державної інспекції архітектури та містобудування України (надалі в тексті - ДІАМ), а також те, що допоміжна будівля побудована в 2006 році, загальна її площа згідно технічного паспорту на допоміжну (господарську) будівлю від 29.11.2021 (№ТІ01: 5388-0752-6496-7884) 137 м2 (тобто до 300 м2), згідно розділів 2, 5 Звіту про технічне обстеження відповідна будівля за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та може використовуватися як допоміжна і безпечна для експлуатації - Товариство спробувало ввести допоміжну будівлю в експлуатацію згідно вимог Порядку проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних, будинків, господарських (присадибних) будівель та споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.07.2018 №158.

30.11.2021 Товариство просило ДІАМ прийняти в експлуатацію об`єкт (вих.№20-18/2065 від 30.11.2021) до якої було додано необхідні додатки. (т.1, а.с. 89-92).

Відповідно до Витягу з Реєстру будівельної діяльності про стан розгляду вищезазначеної декларації, що розміщені на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, доступ до яких отримується при введенні реєстраційного номеру ІУ161211130859 за посиланням https://e-construction.gov.ua/Dermitsdocnew/search - декларацію про готовність об`єкта до експлуа-тації («декларація про готовність за амністією») було повернуто на доопрацювання у зв`язку з невідповідністю виду документа типу реєстраційної дії. (т.1, а.с. 93-109).

Матеріали справи свідчать, що на прохання Товариства пояснити причини повернення ДІАМ на доопрацювання декларації та доданих до неї документів (заява №20-30/0009 від 04.01.2022, т. 1, а.с. 110), ДІАМ листом від 31.01.2022 №157/04/18-22 повідомила, що дія Порядку №158 не поширюється на спірний об`єкт, а тому допоміжна будівля не може бути прийнята в експлуатацію в порядку, передбаченим пунктом 1 розділу III Порядку №158. (т.1, а.с. 111, 112)

Вважаючи, що встановити право власності на спірний об`єкт нерухомості можливо лише за рішенням суду, позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду, зазначивши відповідачами Немирівську міську раду та ДІАМ.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, позицій відповідачів та третіх осіб, а також щодо оцінки наявних у справі доказів, суд виходив із такого.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Отже, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як встановлено судом, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВН ЛІМІТЕД" заявлені до Немирівської міської ради та Державної інспекції архітектури та містобудування України направлені на визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва в порядку ст. 376 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право приватної власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частин першої, другої статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Положення ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України слід розуміти у системному зв`язку з положеннями ст. 182 Цивільного кодексу України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає жодних винятків. Як правило, усі об`єкти нерухомого майна в силу свої специфіки після завершення будівництва підлягають прийняттю в експлуатацію та державній реєстрації.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.02.2019 у справі № 308/5988/17.

Отже, для того, щоб новостворене майно стало об`єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: завершення будівництва; прийняття до експлуатації; державна реєстрація.

Допоки ці умови не виконано, особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва (створення майна).

Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (ст. 90 Земельного кодексу України), землекористувачі (ст. 95 Земельного кодексу України), особи, які набули право користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки, або з інших передбачених законом підстав.

Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2019 року справа №306/2140/17, від 18 лютого 2019 року справа №308/5988/17-ц, від 26 грудня 2018 року справа №727/720/17, від 07 лютого 2018 року справа №127/18746/15-ц.

В матеріалах справи наявна копія листа Відділу містобудування та архітектури Немирівської міської ради від 19.11.2021 №2021-11-05 про розгляд звернення Товариства від 01.10.2021 №12-04/1618 щодо видачі містобудівних умов та обмежень, в якому у видачі вказаних документів було відмовлено через невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (п.3 ч.4 ст.29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", позаяк діючим Генеральним планом м. Немирів від 08.04.1997 функціональну зону території, в якій розміщена земельна ділянка з кадастровим номером 0523010100:01.005:0666 - визначено, як "садибну забудову", що передбачає будівництво індивідуальних житлових будинків та не дає підстав для формування промислової зони (зони "промислових підприємств") і відповідно розміщення об`єктів промисловості. Також повідомлено, що видача містобудівних умов та обмежень забудови вищевказаної земельної ділянки буде можливою лише після внесення змін до Генерального плану м. Немирів та/або розроблення і затвердження плану зонування чи детального плану території, яким буде змінено функціональну зону, в якій розміщена вказана земельна ділянка, на виробничу (промислову).

За наслідками відмови в наданні містобудівних умов та обстежень, з початком функціонування ДІАМ, виходячи з положень Порядку проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних, будинків, господарських (присадибних) будівель та споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.07.2018 №158, Товариство просило ДІАМ прийняти в експлуатацію об`єкт (вих.№20-18/2065 від 30.11.2021) з наданням необхідних додатків.

Проте, відповідно до Витягу з Реєстру будівельної діяльності про стан розгляду вищезазначеної декларації, що розміщені на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, доступ до яких отримується при введенні реєстраційного номеру ІУ161211130859 за посиланням https://e-construction.gov.ua/Dermitsdocnew/search - декларацію про готовність об`єкта до експлуатації ("декларація про готовність за амністією") було повернуто на доопрацювання у зв`язку з невідповідністю виду документа типу реєстраційної дії.

Саме відмова Відділу містобудування та архітектури Немирівської міської ради містобудівних умов та обмежень та повернення Держінспекцією архітектури та містобудування України декларації на доопрацювання й свідчить про наявність спору про право позивача та й стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 18.12.2019 у справі № 916/633/19: «Отже, об`єкт незавершеного будівництва за визначенням частини 3 статті 331 ЦК України за своєю правовою природою є сукупністю будівельних матеріалів, які є майном, що належить забудовнику (особі, яка на законних підставах здійснює відповідне будівництво).

Поняття ж самочинного будівництва, правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені у статті 376 ЦК України, яка унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.

Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина 2 статті 376 ЦК України). Проте в окремих випадках стаття 376 ЦК України передбачає можливість визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Таким чином, поняття "об`єкт незавершеного будівництва" (частина 3 статті 331 ЦК України) та "самочинно збудований об`єкт" (частина 1 статті 376 ЦК України) мають різний правовий статус та відмінне законодавче регулювання.

Як зазначено вище, чинне законодавство передбачає можливість набуття особою за певних умов права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна за рішенням суду.

У той же час об`єкт незавершеного будівництва є лише сукупністю належних забудовнику будівельних матеріалів і наявність судового рішення про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на новостворену річ - об`єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні статті 181 та частини 2 статті 331 ЦК України, оскільки не звільняє забудовника від обов`язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію в загальному порядку та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно".

В свою чергу, в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.02.2022 у справі № 369/14226/18 міститься висновок про те, що згідно з частиною 1 статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудовано з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині 1 статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Cудом достеменно встановлено, що спірну будівлю збудовано без документа, який дає право виконувати будівельні роботи (тобто з порушенням вимог нормативно-правових актів), отже, вона (будівля) є самочинно збудованим об`єктом, а не є об`єктом незавершеного будівництва.

Відповідно до ч. 2 -5 ст. 376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту.

Судом враховано, що будівництво спірного Об`єкта здійснене на земельній ділянці відповідного цільового призначення (11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості), яка на час здійснення будівництва (2006 рік) перебувала в постійному користуванні ДП "Алко Інвест Україна" (на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії 1-ВН №003192. зареєстрованого за №237 від 28.12.2001). Вказана земельна ділянка була передана ТОВ «ЛВН Лімітед», як правонаступнику ДП «Алко Інвест Україна», в користування на умовах оренди, а в 2020 році Товариство стало власником земельної ділянки. Будівництво допоміжної будівлі здійснене за кошти та силами ДП «Алко Інвест Україна», правонаступником якого є ТОВ «ЛВН Лімітед», яке до 04.10.2016 здійснювало діяльність на земельній ділянці.

Відповідачами не вказано і не надано доказів, а судом відповідно не встановлено, що самочинно збудоване нерухоме майно порушує права і законні інтереси інших осіб, у тому числі, суміжних землекористувачів, створює загрозу життю і здоров`ю людей, майну фізичних та юридичних осіб, іншим чином не порушує права третіх осіб.

Згідно пункту 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Технічне обстеження проводиться суб`єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно з Законом України «Про архітектурну діяльність» одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат (далі - виконавці). Таким чином, законодавством передбачено особливий порядок визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду, яке не звільняє позивача від обов`язку прийняття об`єкту в експлуатацію у встановленому порядку.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 23.01.2023 в даній справі наголошено, що чинне процесуальне законодавство не містить імперативних вказівок про те, що відповідність об`єкта самочинного будівництва вимогам архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил (частина 3 статті 375 ЦК України) має підтверджуватися виключно експертним висновком, складеним відповідно до положень статей 98, 99, 101 ГПК України.

При цьому звіт про технічне обстеження, складений за формою, наведеною в Додатку № 1 до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 ( Порядок № 461) є допустимим доказом щодо можливості надійної та безпечної експлуатації самочинно збудованого об`єкта.

Судом встановлено, що на земельній ділянці, яка розташована за адресою: вул. Українська, 14, м. Немирів, Вінницька область за кадастровим номером 0523010100:01:005:0666, знаходиться самочинно збудований об`єкт: допоміжна будівля.

На замовлення Товариства Приватним підприємством "Універсал Інжиніринг" (експерт Шпак А.А., спроможність якого виконувати роботи з технічного обстеження будівель і споруд підтверджується кваліфікаційним сертифікатом Серії АЕ №003197 від 17.03.2014 року) обстежено допоміжну будівлю, за результатами чого 11.05.2021 складено звіт про проведення технічного обстеження несучих конструктивних елементів та на відповідність архітектурним і пожежним нормам допоміжної будівлі на території існуючого заводу ТОВ "ЛВН Лімітед" на вул. Українській, 14 в м. Немирові Вінницької області.

У Звіті зазначено, що на підставі результатів обстеження несучих елеметнів конструкцій будівлі відповідно до нормативних документів з питань обстеження, паспортизації, безпечної та надійної експлуатації будівель і споруд, допоміжна будівля, яка знаходиться на території існуючого заводу по виробництву і розливу алкогольних напоїв ТОВ «ЛВН Лімітед» по вул. Українській, 14 в м. Немирів Вінницької області, в цілому відноситься до ІІ-ї категорії технічного стану (працездатності). Стан будівлі - задовільний. Всі існуючі елементи фундаментів, зовнішніх та внутрішніх цегляних стін здатні сприймати навантаження, діючі на них на теперішній час. Будівля в цілому відповідає архітектурним та пожежним нормам. Всі конструктивні елементи будівлі відповідають ІІ ступені вогнестійкі. Виходячи з вищевикладеного, дана будівля може використовуватися як допоміжна будівля і безпечна для експлуатації.

Таким чином з огляду на те, що: 1) самовільне будівництво Об`єкта здійснене на земельній ділянці відповідного цільового призначення, яка на час здійснення будівництва (2006 рік) перебувала в постійному користуванні ДП «Алко Інвест Україна»; 2) самочинне будівництво здійснене за кошти та силами ДП «Алко Інвест Україна» правонаступником якого є ТОВ «ЛВН Лімітед»; 3) самочинне будівництво проведено з дотриманням стандартів, які дозволяють їх надійну та безпечну експлуатацію, 4) позивач звертався до компетентних органів з метою введення в експлуатацію самочинно зведеного об`єкту, проте отримав відмову; 5) самочинне будівництво не порушує права інших осіб, доказів протилежного учасниками справи не надано та такі відсутні у матеріалах справи; 6) у матеріалах справи відсутні рішення уповноважених посадових осіб або суду, якими ухвалено знести самочинно збудовані позивачем приміщення, що є предметом цього спору, суд зазначає, що у даній справі встановлено наявність передбачених законом умов, за яких право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та спрямовані на відновлення його невизнаного права.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

При винесенні даного рішення суд врахував висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Серявін та інші проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають до задоволення, з підстав наведених вище.

Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, оскільки спір виник внаслідок самочинного будівництва, суд покладає витрати по сплаті судового збору на позивача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛВН ЛІМІТЕД" (вул. Миколи Оводова, буд. 38, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 39195903) право власності на самочинно збудовану допоміжну будівлю, що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 0523010100:01:005:0666 та знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Немирів, вул. Українська, 14.

Витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВН ЛІМІТЕД" зі сплати судового збору у справі №902/156/22, залишити за позивачем.

Примірник рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - info.zavod@nemiroff.pro, представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідача 1 - nemyrivotg@gmail.com, відповідача 2 - office@diam.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 31 травня 2023 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Миколи Оводова, буд. 38, м. Вінниця)

3 - відповідачу 1 (вул. Соборна, буд. 26, м. Немирів, Вінницька обл., 22800)

4 - відповідачу 2 (бульвар Лесі Українки, буд. 26, м. Київ, 01133)