Рішення

від 31.05.2023 по справі 904/1325/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2023м. ДніпроСправа № 904/1325/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблі-Мегатрейд"

до Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

про стягнення боргу

Суддя Юзіков С.Г.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача борг за поставлений товар у загальному розмірі 96 433,63грн., з яких: 84 358,80 грн. - борг за поставлений товар, 10 175,02 грн. - інфляційне збільшення, 1 899,81 грн. - 3% річних та судові витрати покласти на Відповідача.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що додана до позовної заяви копія договору поставки не містить підпису й печатки Позивача, Договір підписаний тільки Відповідачем. Крім того, у тексті позовної заяви, Позивач посилається на Договір поставки № 2022/п10мтс/161 від 09.02.2022, однак такий Договір сторони не підписували. Факт ненадання Позивачем укладеного Договору свідчить про його відсутність. З доданих до матеріалів справи документів неможливо встановити на підставі якого Договору Позивач здійснив поставку товару. При цьому, відповідно до п. 6.2. Договору оплата вартості товару здійснюється Покупцем на підставі рахунків, виставлених Постачальником, податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, на умовах і в строки, зазначені у додатках-специфікаціях до цього Договору. Відповідно до п. 1 Специфікації № 1 від 09.02.2022 умови оплати: протягом 15 календарних днів з моменту поставки, після надання постачальником рахунків-фактури та податкових накладних за фактично поставлений товар. Однак, всупереч вимог п. 6.2. Договору, Відповідач рахунки-фактури на оплату поставленого товару від Позивача не отримував. До позовної заяви Позивач не додав рахунків-фактури та доказів їх отримання Відповідачем. Крім того, відповідно до п. 15.6. Договору сторони визначають юридичну силу і значимість Договору і додаткових угод до нього. Сторони домовилися, що прострочені Покупцем грошові зобов`язання, передбачені цим Договором, повинні виконуватися без урахування індексу інфляції із застосуванням нульової відсоткової ставки річних від простроченої суми. У зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з Відповідача інфляційних витрат та 3 % річних є необґрунтованими та безпідставними. Також, Відповідач посилається на п. 8.1. Договору, який передбачає, що сторона звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором, якщо воно стало наслідком дії обставин непереборної сили, як-то: загроза війни, військовий конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту. Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (із відповідними змінами) із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України по всій території України оголошено ведення воєнного стану. У зв`язку з чим, настали обставини непереборної сили. Оскільки цей факт є загальновідомим, відповідно до положень ст.75 ГПК України не потребує доказуванню. На сьогоднішній день Відповідач позбавлений можливості реалізації власної товарної продукції споживачам. Окрім цього, на підприємстві оголошено простій не з вини працівників строком з 01.04.2022 до особливого розпорядження.

26.04.2023 від Відповідача надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, мотивоване тим, що АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" вважає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі вимагає проведення засідання з викликом сторін, оскільки, обставини, що стали предметом спору, які зазначені Позивачем у позовній заяві, не відповідають дійсності, а позовні вимоги такими, що не ґрунтуються на належних доказах.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше ( ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 252 ГПК України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Дослідивши матеріали справи та зміст позовної заяви, враховуючи предмет позову, доказове наповнення матеріалів справи, відзив Відповідача, суд вважає, що обставини справи не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Позивач відповідь на відзив не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

За твердженням Позивача, 09.02.2022 сторони уклали Договір поставки № 2022/п10мтс/161 (далі Договір) за п. 1.1. якого Постачальник (Позивач) зобов`язується передати у власність Покупцю (Відповідач) товар згідно з додатками специфікаціям за цінами, що є звичайними, справедливими, ринковими, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах, передбачених Договором.

Платіж будь-яка частина оплати вартості товару, яка здійснюється Покупцем на користь Постачальника в рахунок оплати за поставлений товар в строки і на умовах, передбачених цим Договором та додатками-специфікаціями до нього (п. 2.1. Договору).

Детальна інформація про кількість та якість товару міститься в додатках специфікаціях. Специфікації на товар, оформлені належним чином і підписані уповноваженими представниками сторін, становлять невід`ємну частину Договору. За згодою сторін у специфікаціях можуть бути вказані додаткові відомості про товар, а також інші умови виникнення та виконання зобов`язань за Договором (п. 3.1. Договору).

Поставка товару здійснюється транспортом, в строк і на умовах, зазначених у додатках-специфікаціях до Договору, які з моменту підписання сторонами є невід`ємною частиною Договору. Постачальник зобов`язується поставити товар на умовах поставки, зазначених в додатках-специфікаціях відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотерсм" в редакції 2010 року (п. 4.1. Договору).

Ціна товару становить грошову суму, виражену у національній валюті України, зазначену у специфікації на відповідний товар (п. 5.1. Договору).

Загальна сума Договору визначається як вартість товару, поставка якого здійснюється у відповідності з додатками-специфікаціями, які додаються до нього. Зміна загальної суми Договору здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін додатків-специфікацій на додатковий товар (п. 5.3. Договору).

Розрахунки за цим Договором здійснюються у національній валюті України. Датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця (п. 6.1. Договору).

Оплата вартості товару здійснюється Покупцем на підставі рахунків, виставлених Постачальником, податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. На умовах і в строки, зазначені в додатках-специфікаціях до цього Договору та з урахуванням особливостей, передбачених Розділом 9 цього Договору (п. 6.2. Договору).

Відповідно до п. 7.1. Договору Постачальник надає Покупцеві (його представнику) на товар, що поставляється відповідно до Договору, такі документи:

- рахунки-фактури на товар;

- сертифікат якості підприємства-виготовлювача/копія завірена Постачальником;

- податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством України, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі здійснення попередньої оплати за товар, податкові накладні надаються у 3-х денний строк з моменту здійснення попередньої оплати;

- копію витягу з реєстру платника податку на додану вартість/копія свідоцтва про реєстрацію платника єдиного податку;

- видаткові накладні.

Вищевказані документи передаються уповноваженому належним чином представнику Покупця по факту поставки товару. Реквізити на зазначених документах повинні бути чітко помітні (п. 7.2. Договору).

Зобов`язання Постачальника щодо поставки товару вважається виконаними після надання Постачальником товару та документів, зазначених у п. 7.1. цього Договору (п. 7.3. Договору).

У разі, якщо документи, зазначені в п.7.1. цього Договору не надані Постачальником або оформлені неналежним чином (з порушенням чинного законодавства та умов цього договору), Покупець має право затримати оплату товару до надання Постачальником повного комплекту належним чином оформленої документації, при цьому строк оплати зазначений у п.6.2. Договору збільшується на період надання документів, зазначених у п.7.1. Договору, оформлених належним чином (п. 7.8. Договору).

Відповідно до п. 8.1. Договору сторона звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором, якщо воно стало наслідком дії обставин непереборної сили, як-то: загроза війни, військовий конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії Іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена чи неоголошена війна,, дії: суспільного ворога, хвилювання, акти тероризму, диверсії, піратство, заворушення, вторгнення,, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення; введення комендантського часу, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств,: реквізиція, громадська демонстрація, блокада, - страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень і актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту і т.п., а також викликаних винятковими погодними умовами і стихійним лихом, -а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання ґрунту і зсуви, інші стихійні лиха і т.п., що роблять неможливим виконання Договору, і які безпосередньо вплинули на виконання умов даного Договору. При цьому строк виконання зобов`язань за Договором продовжується відповідно до часу, протягом якого діяли форс-мажорні обставини.

При настанні вищезазначених обставин непереборної сили, винна сторона повинна в п`ятиденний строк з моменту, коли їй стало відомо про їх настання, повідомити про них іншу сторону. Наявність зазначених обставин має бути підтверджено відповідно до вимог чинного законодавства України. Недотримання зазначених умов позбавляє сторону права посилатися на форс - мажорні обставини (п. 8.2. Договору).

Сторони несуть відповідальність за невиконання покладених на них обов`язків цим Договором відповідно до чинного законодавства України (п. 10.1. Договору).

Сторони визнають юридичну силу і значимість Договору і додаткових угод до нього, підписаних з використанням факсимільного зв`язку, з подальшим наданням оригіналів протягом семи календарних днів. Сторони домовилися, що прострочені Покупцем грошові зобов`язання, передбачені цим Договором, повинні виконуватися без урахування індексу інфляції та із застосуванням нульової відсоткової ставки річних від простроченої суми (п. 15.6. Договору).

Відповідно до Специфікації № 1 від 09.02.2022 до Договору № 2022/п10мтс/161 від 09.02.2022 сторони погодили товар на загальну суму 301 354,08 грн. Умови оплати: протягом 15 календарних днів з моменту поставки, після надання Постачальником рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлений товар.

На виконання Договору Позивач поставив, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 84 358,80 грн., що підтверджується Актом прийому-передачі від 20.05.2022 та накладною № 0000005 від 20.05.2022.

Відповідач поставлений товар не оплатив, у зв`язку з чим, у Відповідача виник борг у розмірі 84 358,80 грн.

Відповідач направив Позивачеві листа № 52-07/3609 від 27.12.2022, в якому зазначив, що внаслідок бойових дій порушені логістисчі напрямки транспортування товарної продукції АТ "ПІВДГЗК" через морські порти. Через відсутність логістичних каналів збуту, падіння попиту на залізорудний концентрат на внутрішньому та зовнішньому ринках, АТ "ПІВДГЗК" з березня 2022 скоротив на 90 % обсяги виробництва товарної продукції. Враховуючи вище зазначене, а також з огляду на складну ситуацію та тяжке фінансове положення, АТ "ПІВДГЗК" пропонує врегулювати питання погашення заборгованості та відтермінувати оплату за поставлені ТМЦ, з підписанням відповідної Додаткової угоди про внесення змін до Договору 2022/п/ОМТС/161 від 09.02.2022.

На прострочений борг Відповідача, Позивач нарахував 10 175,02 грн. індексу інфляції за період з червня 2022 року по січень 2023 рік та 3 % річних 1 899,81 грн. за період з 05.06.2022 до 05.03.2023.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є факт поставки товару Позивачем, наявність у Відповідача боргу перед Позивачем, обґрунтованість стягуваних сум.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України),

Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України)

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов заперечує, з викладених у відзиві підстав.

Перевіривши доводи і докази сторін, суд частково погоджується з Позивачем та частково приймає позицію Відповідача.

У відзиві Відповідач зазначає, що додана до позовної заяви копія Договору поставки не містить підпису й печатки Позивача, Договір підписаний тільки Відповідачем. Факт ненадання Позивачем укладеного Договору свідчить про його відсутність. З доданих до матеріалів справи документів не можливо встановити на підставі якого Договору Позивач здійснив поставку товару.

Згідно із ч.1 ст.627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Водночас не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Фактичне виконання усіма сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин ч. 8 ст. 181 ГК України, за змістом якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов.

Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 905/277/21.

Суд бере до уваги, що до матеріалів справи додано копію Договору поставки № 2022/п10мтс/161 від 09.02.2022, підписаного тільки Відповідачем, однак в позовній заяві Позивач посилається на даний Договір, до того ж, в акті прийому-передачі від 20.05.2022 та накладній № 0000005 від 20.05.2022, підписаних сторонами без заперечень, міститься посилання на даний Договір, отже наведені документи підтверджують поставку товару за спірним Договором.

Крім того, у листі Відповідача № 52-07/3609 від 27.12.2022, останній пропонує укласти додаткову угоду до Договору 2022/п/ОМТС/161 від 09.02.2022.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що підстави вважати спірний Договір неукладеним відсутні.

Щодо звільнення Відповідача від відповідальності, то, ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Згідно зі ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Лист Відповідача № 52-07/3609 від 27.12.2022, в якому він посилається на військову агресію, не дає підстав для звільнення Відповідача від відповідальності на підставі п. 8.1., 8.2. Договору, оскільки, відповідно до п. 8.2. Договору при настанні вищезазначених обставин непереборної сили, винна сторона повинна в п`ятиденний строк з моменту, коли їй стало відомо про їх настання, повідомити про них іншу сторону. Наявність зазначених обставин має бути підтверджено відповідно до вимог чинного законодавства України. Недотримання зазначених умов позбавляє сторону права посилатися на форс - мажорні обставини.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України по всій території України оголошено ведення воєнного стану.

Дослідивши надані докази, судом встановлено, що Відповідач звертаючись з листом № 52-07/3609 від 27.12.2022 пропустив строки (15 днів) на посилання на форс-мажорні обставини.

Крім того, на думку суду, воєнний стан на території України не означає, що Відповідач беззаперечно не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо).

Щодо ненадання Відповідачеві рахунку-фактури, суд бере до уваги, що п. 7.1. Договору передбачено, що Постачальник надає Покупцеві (його представнику) на товар, що поставляється відповідно до Договору, такі документи: рахунки-фактури на товар; сертифікат якості підприємства-виготовлювача/копія завірена Постачальником; податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством України, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі здійснення попередньої оплати за товар, податкові накладні надаються у 3-х денний строк з моменту здійснення попередньої оплати; копія витягу з реєстру платника податку на додану вартість/копія свідоцтва про реєстрацію платника єдиного податку; видаткові накладні.

Вищевказані документи передаються уповноваженому належним чином представнику Покупця по факту поставки товару. Реквізити на зазначених документах повинні бути чітко помітні (п. 7.2. Договору).

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач прийняв товар без жодних застережень, документ (акт) про недоліки не склав, з претензіями до Постачальника з цього приводу не звертався, що є свідченням відсутності підстав стверджувати, що Постачальник не передав одночасно з товаром належно оформлені документи.

Не склавши акт про недоліки, Відповідач не скористався правом на оскарження юридичного факту невиконання Позивачем зобов`язань з передачі належно оформлених документів одночасно з передачею товару та, відповідно, висловив згоду з виконанням Позивачем зазначених зобов`язань, що, в свою чергу, позбавило Відповідача права оскаржувати такий факт в подальшому.

Суд, також бере до уваги, що листом № 52-07/3609 від 27.12.2022 Відповідач підтвердив наявність заборгованості за спірним Договором та настання строку для його оплати, оскільки звернувся до Позивача з пропозицією переглянути строки оплати з графіком 12-14 місяців, а не з проханням надати рахунок-фактури для оплати.

Щодо недотримання Позивачем вимог п. 11.1 Договору стосовно обов`язкового досудового врегулювання вирішення суперечок між сторонами, суд бере до уваги, що при розгляді питання обмеження на звернення до суду, без застосування претензійного порядку врегулювання спорів необхідно враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в низці постанов Верховного Суду (які враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), зокрема, від 27.12.2018 зі справи №127/8837/16-ц, від 25.04.2019 зі справи №175/1387/16-ц, від 22.05.2019 зі справи №569/2609/15-ц, від 13.11.2019 зі справи №2-2550/09 про таке.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 зазначено, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Продавець (постачальник) наділений можливістю реалізувати своє право в порядку ч. 1 ст. 712 ЦК України на отримання від покупця за поставлений постачальником товар певної грошової суми, як шляхом пред`явлення досудової вимоги, так і шляхом безпосереднього звернення до суду з відповідним позовом.

У даному випадку Позивач скористався своїм правом вимоги оплати за поставлений постачальником товар, шляхом звернення з відповідним позовом до суду.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа №1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Посилання Відповідача на те, що Позивачем не дотримано досудового порядку вирішення спору є необґрунтованим, оскільки кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

З урахуванням викладеного, дослідивши надані до матеріалів справи докази (Договір, специфікацію, акт прийому-передачі, накладну, лист Відповідача), суд визнає обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи вимогу про стягнення основного боргу 84 358,80 грн.

Вирішуючи питання щодо заявлених Позивачем до стягнення з Відповідача індексу інфляції та 3 % річних, суд бере до уваги, що пунктом 15.6. Договору встановлено наступне: сторони визнають юридичну силу і значимість Договору і додаткових угод до нього, підписаних з використанням факсимільного зв`язку, з подальшим наданням оригіналів протягом семи календарних днів. Сторони домовилися, що прострочені Покупцем грошові зобов`язання, передбачені цим Договором, повинні виконуватися без урахування індексу інфляції та із застосуванням нульової відсоткової ставки річних від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду зробила наступний правовий висновок щодо можливості зміни у договірний спосіб порядку стягнення інфляції у частині застосування ст. 6 та 625 ЦК України:

" 4.18. Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

4.19. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

4.20. Із змісту ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка не містить застережень щодо можливості встановлення у договорі інших положень, окрім як визначення іншого розміру процентів річних від простроченої суми, та суті спірних відносин випливає, що відповідна норма має імперативний характер, що спрямована на захист майнового права та інтересу кредитора. Зміст норми можна вважати диспозитивним лише в контексті наділення учасників правовідносин свободою вибору щодо розміру процентів річних. Наведене свідчить про неможливість формулювання у договорі альтернативного правила, що анулює (скасовує, відміняє) відповідне право кредитора та виключає можливість прямого застосування норми ч. 2 ст. 625 ЦК України у разі наявності факту прострочення виконання грошового зобов`язання.

4.21. Тобто на свій розсуд сторони можуть лише зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Але, відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони не можуть, реалізуючи наявну свободу у визначенні умов договору, відступити повністю від положень ч. 2 ст. 625 цього Кодексу, змінити зміст відповідного правила та уникнути настання відповідальності за цієї статтею, домовившись про відсутність у кредитора взагалі права вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також процентів річних за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Подібний правовий висновок Верховного Суду сформульований у постанові від 16.04.2020 у справі № 914/479/19".

Таким чином, Позивач обґрунтовано та правомірно заявив у складі позову вимогу про стягнення інфляційних втрат, щодо 3 % річних, то сторонами визначено інший розмір процентів, зокрема 0 % річних, у в`язку з чим, вимога про стягнення 3 % річних задоволенню не підлягає.

Перевіривши розрахунки Позивача, за допомогою "Юридична інформаційно-пошукова система "Законодавство", судом встановлено, що розрахунки індексу інфляції проведено правильно.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, до стягнення належать: 84 358,80 грн. боргу, 10 175,02 грн. індексу інфляції, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

У позовній заяві Позивач просить стягнути з Відповідача 8 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

На підтвердження надання правничої допомоги Позивач до позову додав: Договір про надання правової допомоги № 239 від 06.02.2023, Акт (опис) виконаних робіт до договору про надання правової допомоги № 239 від 08.02.2023, платіжну інструкцію № 4073 від 07.02.2023 на суму 8 000,00 грн., ордер серії АЕ № 1065168 від 06.03.2023.

06.02.2023 Адвокатське бюро "Бражник і партнери" (далі Бюро) та ТОВ "МЕБЛІ-МЕГАЙТРЕД" (далі Клієнт) уклали Договір про надання правової допомоги № 239 (далі Договір № 239), за п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Адвокатське бюро зобов`язується надати Клієнту визначену цим Договором правову допомогу, а Клієнт зобов`язується сплатити винагороду Адвокатському бюро.

Відповідно до п. 2.1. Договору № 239 Адвокатським бюро надається наступна правова допомога:

2.1.1. усні та письмові консультації, роз`яснення з правових питань, що стосується стягнення заборгованості з АТ "ПГЗК" за договором поставки № 2022/п10мтс/161 від 09.02.2022 року;

2.1.2. складання процесуальних документів, а саме позовної заяви про стягнення заборгованості за вищевказаним договором поставки, а також складання будь-яких інших клопотань, заяв, скарг, необхідність у яких може виникнути під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції;

2.1.3. у разі необхідності участь у судових засіданням та надання іншої правової допомоги обумовленої предметом даного договору.

За надання правової допомоги за цим Договором Клієнт сплачує Адвокатському бюро винагороду у розмірі 8 000,00 грн. (п. 7.1. Договору № 239).

Відповідно до п. 7.2. Договору № 239 при визначені розміру гонорару (оплати додаткової винагороди) Адвокатським бюро до уваги беруться наступні фактори:

7.2.1.обсяги і час роботи, що вимагалися для неналежного виконання доручення, ступень складності питань, що стосуються доручення.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023 року (п. 11.1. Договору № 239).

08.02.2023 сторони підписали Акт (опис) виконаних робіт до договору про надання правової допомоги № 239, відповідно до якого Бюро надало Клієнту наступні послуги:

- усні та письмові консультації, роз`яснення з правових питань, що стосуються стягнення заборгованості з АТ "ПГЗК" за договором поставки № 2022/п10мтс/161 від 09.02.2022 1 000,00 грн.;

- складання процесуальних документів. А саме позовної заяви про стягнення заборгованості за вищевказаним договором поставки, а також складання будь-яких інших клопотань, заяв, скарг, необхідність у яких може виникнути під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції 5 000,00 грн.

- участь у судових засіданнях та надання іншої правової допомоги обумовленої предметом даного договору 2 000,00 грн.

На підтвердження оплати наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги, Позивач надав копію платіжної інструкції № 4073 від 07.02.2023 на суму 8 000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Стосовно вимог Позивача про стягнення з Відповідача витрат на правничу допомогу, суд вважає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини Позивача з Адвокатом стосовно надання правової допомоги і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг Відповідачем.

Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката.

Стосовно другої площини питання, що розглядається, то згідно з положенням ГПК України, стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою Відповідачем наданих Позивачеві послуг з правової допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг Позивачем не має беззаперечного статусу.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Вивчивши наданий Акт (опис) виконаних робіт, з урахуванням матеріалів справи, суд вважає, що витрати пов`язані з участю у судових засіданнях та наданні іншої правничої допомоги обумовленої даним договором у сумі 2 000,00 грн. не підлягає розподілу, оскільки розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами, при цьому, крім позовної заяви з додатками, Позивач до матеріалів справи не подавав інших документів (будь-яких інших клопотань, заяв, скарг).

Частиною 4 ст. 129 ГПК встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: … у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, суд вважає, що стягненню з Відповідача підлягають 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, решта витрат не підлягають розподілу.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Макаренка, буд. 6, код 00191000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблі-Мегатрейд" (50071, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. В. Великого, буд. 24-Д, код 34546026) 84 358,80 грн. боргу, 10 175,02 грн. індексу інфляції, 2 631,12 грн. судового боргу, 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК країни, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.

Суддя С.Г. Юзіков