Рішення

від 26.05.2023 по справі 906/357/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/357/23

Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Рисухіна Д.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: Гасанов Р.А. - адвокат, ордер серії СА №1049672 від 07.03.2023 (в

режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Гриценка Андрія Петровича

до Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод"

про стягнення 261297,70 грн

Процесуальні дії по справі.

Фізична особа-підприємець Гриценко Андрій Петрович звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" про стягнення заборгованості у розмірі 261297,70 грн, з яких 185848,40 грн основного боргу, 19567,71 грн пені, 5531,26 грн 3% річних та 35350,73 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору надання транспортних послуг №31-1-22 від 31.01.2022 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Ухвалою господарського суду від 16.03.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків.

12.04.2023 на поштову адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків від 23.03.2023 №23/03-0001, до якої додано квитанцію №3С94-20Т8-В8МТ від 24.03.2023 про доплату судового збору та виписку по рахунку позивача від 26.03.2023 (а.с.43-47).

Ухвалою суду від 14.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 15.05.2023.

27.04.2023 до суду від позивача надійшла заява про долучення до справи доказів надіслання відповідачу заяви про усунення недоліків з оригіналами документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги (а.с.52-53).

Ухвалою суду від 15.05.2023 відкладено розгляд справи по суті на 26.05.2023.

Відповідач участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, правом подання відзиву на позову заяву не скористався, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином шляхом надіслання копії ухвали суду за місцезнаходженням юридичної особи та на адресу електронної пошти відповідача, зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (а.с.62-64).

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а неявка представника відповідача та неподання ним відзиву не перешкоджають розгляду справи, враховуючи приписи ст.ст.248, 252 ГПК України про строки та особливості розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу господарський суд, відповідно до ч.9 ст.165, ст.202 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі, судові витрати у вигляді сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу покласти на відповідача.

У судовому засіданні 26.05.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення умов договору надання транспортних послуг №31-1-22 від 31.01.2022 не виконав свої зобов`язання з оплати наданих послуг за період з 31.01.2022 по 21.02.2022 у повному обсязі, здійснивши лише часткову оплату на суму 50000,00 грн.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин не повідомив.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

31.01.2022 між Державним підприємством «Житомирський лікеро-горілчаний завод» (замовник, відповідач) та фізичною особою-підприємцем Гриценком Андрієм Петровичем (виконавець, позивач) укладено договір надання транспортних послуг №31-1-22 (далі - договір) (а.с.12-16), відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого, виконавець зобов`язується надати замовнику (надалі - послуги) з використанням механізмів, а саме Scania G380, DAF XF460 FT та напівпричіп DL-НПС. Місце надання Послуг - Україна (усі області). Доставка буде здійснюватися по маршруту: Київська область с.Вороньків, вул.Українська, 127В - Житомирська обл., м.Чуднів, вул.Соборна, 21.

Згідно з п.1.4 договору, розрахункова вартість послуг, що надаються виконавцем, визначається виходячи з вартості зазначеної в пункті 3 договору.

Пунктом 2.7 договору передбачено, що після завершення надання послуг, виконавцем надаються підписані з його боку документи, оформлені належним чином: талон замовника/ подорожній лист, товарно-транспортна накладна (чи інші залежно від виду використаної транспортної техніки та конкретної послуги).

Відповідно до п.п.2.8, 2.9 договору, за результатами наданої послуги та /або всіх наданих послуг, у строк не пізніше трьох робочих днів від дня закінчення роботи техніки, але не пізніше останнього числа звітного місяця виконавцем складається за результатами оформлених та підтверджених печаткою або штампом замовника документів та передається на підпис замовнику акт наданих послуг з копіями документів, на підставі яких складався акт. Замовник, у разі відсутності у нього зауважень до наданих послуг, зобов`язується підписати акт зі свого боку, своєчасно оплатити надані виконавцем послуги в розмірі та у строки, визначені у цьому договорі.

У розділі 3 сторонами погоджено порядок оплати. Зокрема, за п.3.1 договору, ціна тонни доставки вантажу складає 820,00 гривень. Замовник оплачує надані послуги у розрахунку об`єм вантажу доставлений до місця визначеного в п.1.2 та обчислюється виконавцем відповідно до товарно-транспортних накладних.

Плата за надані послуги перераховується замовником згідно виставленого виконавцем рахунка протягом 15-ти банківських днів після підписання акта наданих послуг сторонами (п.3.2 договору).

Відповідно до п.4.3 договору, за порушення строків оплати наданих послуг виконавець має право нарахувати замовнику пеню за кожен день прострочення у розмірі половини облікової ставки НБУ, яка діяла у цей період, від простроченої суми, а замовник зобов`язується на вимогу виконавця сплатити зазначену пеню.

Сплата стороною визначених цим договором штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) не звільняє її від обов`язку виконати умови договору (п.4.12 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками і діє до 31 грудня 2022 року (п.7.1 договору).

Як вбачається з викладених у позовній заяві обставин, позивач на виконання умов договору у період з 31.01.2022 по 21.02.2022 надав відповідачу послуги з перевезення вантажу, що підтверджується наявними у справі товарно-транспортними накладними (а.с.18-29).

22.02.2022 за результатами надання послуг сторони склали та підписали акт здачі - прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого транспортні послуги були надані автомобілем Scania G380 за січень - лютий 2022 року на загальну суму 235848,40 грн. В акті зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають (а.с.17).

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №0022-02/22 від 22.02.2022 на оплату транспортних послуг на суму 235848,40 грн (а.с.30).

Відповідач зі свого боку 29.04.2022 здійснив оплату вказаних послуг частково на суму 50000,00 грн, про що свідчить банківська виписка по рахунку фізичної-особи підприємця від 26.03.2023 (а.с.45).

Отже, за розрахунком позивача, неоплаченими залишились послуги з перевезення на суму 185848,40 грн.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не виконав взяті на себе договірні зобов`язання щодо оплати наданих послуг, позивач звернувся з даним позовом до суду та, крім вказаної суми основного боргу, просив стягнути 19567,71 грн пені, 5531,26 грн 3% річних та 35350,73 грн інфляційних втрат.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Частинами 1 та 2 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Положеннями ст.ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Суд встановив, що правовідносини між сторонами у даній справі виникли за договором, який за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.

За змістом ст.908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами)).

Аналогічні положення містяться у ст.ст. 306, 307 ГК України.

Відповідно до п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила), договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання;

перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

За п.11.1 Правил визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Факт надання позивачем транспортних послуг за період з 31.01.2022 по 21.02.2022 підтверджується товарно-транспортними накладними, які складені з дотриманням форми, наведеної у Додатку 7 до вказаних Правил, а також актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.02.2022 на суму 235848,40 грн.

Вказані документи підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печаткою відповідача, що є підставою для здійснення ним оплати за надані виконавцем послуги, відповідно до п.п.2.9, 3.2 договору.

Відповідач факту надання йому позивачем послуг з перевезення вантажу не заперечив і заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання зобов`язань за договором в частині повної оплати цих послуг суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за надання транспортних послуг у розмірі 185848,40 грн заявлені відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 5531,26 грн 3% річних та 35350,73 грн інфляційних втрат суд враховує таке.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ІПС «LIGA 360» наведений у позовній заяві розрахунок 3% річних та інфляційних втрат (а.с.6-7), суд встановив, що позивач неправильно визначив дату закінчення і дату початку нарахування у період, коли відповідачем була здійснена часткова оплата боргу.

Так, позивач нарахував 3% річних за період з 16.03.2022 по 29.04.2022 на суму 235848,40 грн, а з 30.04.2022 по 28.02.2023 на суму 185848,40 грн у той час, коли правильним є нарахування з 16.03.2022 по 28.04.2022 на суму 235848,40 грн, а з 29.04.2022 по 28.02.2023 на суму 185848,40 грн (з урахуванням здійсненої відповідачем 29.04.2022 оплати у розмірі 50000,00 грн).

Для розрахунку інфляційних втрат позивач визначив період з 01.04.2022 по 29.04.2022 на суму 235848,40 грн, а з 01.05.2022 по 31.01.2023 на суму 185848,40 грн, допустивши таку ж помилку, як зазначено вище.

Відтак, за розрахунком суду, правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, є вимоги позивача про стягнення з відповідача 5527,14 грн 3% річних та 35350,73 грн інфляційних втрат, у задоволенні 4,12 грн 3% річних слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 19567,71 грн пені за період з 16.03.2022 по 28.02.2023 суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Пунктом 4.3 договору передбачено, що за порушення строків оплати наданих послуг виконавець має право нарахувати замовнику пеню за кожен день прострочення у розмірі половини облікової ставки НБУ, яка діяла у цей період, від простроченої суми, а замовник зобов`язується на вимогу виконавця сплатити зазначену пеню.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ІПС «LIGA 360» наведений у позовній заяві розрахунок пені (а.с.6), суд встановив, що позивач неправильно визначив дату закінчення і дату початку нарахування у період, коли відповідачем була здійснена часткова оплата боргу, точно так, як вже зазначалося вище при нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач нарахував пеню за період з 16.03.2022 по 29.04.2022 на суму 235848,40 грн, а з 30.04.2022 по 28.02.2023 на суму 185848,40 грн у той час, коли правильно обраховувати з 16.03.2022 по 28.04.2022 на суму 235848,40 грн, а з 29.04.2022 по 28.02.2023 на суму 185848,40 грн (з урахуванням здійсненої відповідачем 29.04.2022 оплати у розмірі 50000,00 грн).

Таким чином, за перерахунком суду, правомірною і обґрунтованою є вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 19560,87 грн; в решті суми - 6,84 грн слід відмовити.

Водночас, згідно з приписами ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі №922/1716/20).

Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У даному випадку суд зазначає, що отримання кредитором 3% річних та суми інфляційних втрат оцінюється судами як сума, яка поряд з пенею, компенсує кредитору шкоду, завдану порушенням боржника. Така позиція зумовлена тим, що пеня, компенсація 3% річних та інфляційних втрат виконують функцію компенсації збитків, завданих кредитору порушенням зобов`язання. Відповідно, присудження кредитору 3% річних та інфляційних втрат дозволяє суду зменшити розмір пені (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

За наведеного, враховуючи ступінь виконання відповідачем зобов`язання, здійснення ним часткової оплати наданих послуг, а також те, що стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, в певній мірі, компенсують знецінення несплачених коштів, в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором, суд дійшов висновку з метою дотримання принципів розумності, справедливості та добросовісності зменшити розмір пені до 8995,51 грн, яка відповідає сумі пені, нарахованої за прострочення виконання зобов`язання в межах ч.6 ст.232 ГК України.

Відповідно до ч.1 і ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять її у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у дослідженні доказів, надати пояснення, обґрунтувати переконливість поданих доказів та позицій у справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).

Згідно зі ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково, стягнути з відповідача на користь позивача 185848,40 грн основного боргу, 8995,51 грн пені, 5527,14 грн 3% річних та 35350,73 грн інфляційних втрат, у задоволенні решти позову відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.ч.1, 2, ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123 ГПК України).

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.2 ч.1); інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.3 ч.4).

Згідно з ч.1 ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається з позовної заяви, попередній розрахунок суми судових витрат, понесених позивачем на правову допомогу, складає 15000,00 грн, позивач просив здійснити розподіл судових витрат, відповідно до ст.129 ГПК України.

Згідно з приписами ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 цього Кодексу).

За змістом ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 ГПК України).

З матеріалів справи слідує, що правову допомогу ФОП Гриценку А.П. надавав адвокат Гасанов Р.А., повноваження та обсяг прав якого підтверджуються ордером на надання правничої (правової) допомоги серії СА №1049672 від 07.03.2023 та свідоцтвом Ради адвокатів Черкаської області про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧК №001184 від 02.09.2019 (а.с.34-35).

Згідно акта надання послуг №36 від 06.03.2023, виконавцем - адвокатом Гасановим Р.А. на підставі договору від 03.02.2023 надано замовнику - ФОП Гриценку А.П. послугу зі складання позовної заяви на суму 15000,00 грн. Вказану суму сплачено позивачем у повному обсязі згідно рахунка на оплату №36 від 28.02.2023, про що свідчить квитанція №0594-К8НР-Н415-Т6ТР від 06.03.2023 (а.с.33).

Відповідач жодних заперечень з приводу стягнення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не надав, клопотання про зменшення розміру таких витрат не заявляв.

Враховуючи вищевикладене та висновок суду про часткове задоволення позову, з огляду на приписи ст.129 ГПК України, судові витрати у вигляді сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру правомірно заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені до 8995,51 грн.

3. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (вул.Святослава Ріхтера, буд.38, м.Житомир, Житомирська обл., 10008, код ЄДРПОУ 00375504) на користь Фізичної особи-підприємця Гриценка Андрія Петровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 185848,40 грн основного боргу, 8995,51 грн пені, 5527,14 грн 3% річних, 35350,73 грн інфляційних втрат, 3694,31 грн судового збору та 14138,31 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 31.05.23

Суддя Прядко О.В.

Друк:

1 - у справу;

2 - позивачу (рек.), представнику позивача на ел.пошту: romangasanov90@gmail.com;

3 - відповідачу (рек.) + zlgz@lgz.com.ua.