Рішення

від 31.05.2023 по справі 910/8539/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/131/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2023 Справа № 910/8539/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕДВІЖИМКА» (69035, м. Запоріжжя, вул. Жаботинського Леоніда, буд. 32; адреса для листування: 69002, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 94/3 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІЦЕНТР К», (04128, м. Київ, вул. Берковецька, буд. 6-К)

про стягнення 355256,00 грн.

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕДВІЖИМКА», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІЦЕНТР К», м. Київ про стягнення 355256,00 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 1187/ЦВЗ від 09.11.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 матеріали позовної заяви від 25.08.2022 (вх. № 8539/22) Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕДВІЖИМКА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІЦЕНТР К» про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення від 09.11.2020 № 1187/ЦВЗ у розмірі 355256,00 грн. передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2022 справу № 910/8539/22 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8539/22 у порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/131/22, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст., ст. 173, 174, 175, 193, 230, 231 ГК України, ст., ст. 509, 525, 526, 530, 610-612, 625, 629, 759-7962 ЦК України. Позов пред`явлений позивачем з наступних підстав: 09.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАПРОЕКТ ІНВЕСТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕПІЦЕНТР К» (відповідачем) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1187/ЦВЗ, за умовами якого відповідач отримав в тимчасове платне користування об`єкт оренди - нежитлове приміщення площею 322,96 кв.м., розташоване за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, 46, для розміщення центру видачі замовлень та здійснення продажу продовольчих та непродовольчих товарів. Факт прийняття відповідачем орендованого приміщення в користування підтверджується Актом прийому-передачі від 09.11.2020. 04.03.2021 між ТОВ «МЕГАПРОЕКТ ІНВЕСТ», ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕДВІЖИМКА» (позивачем) укладено угоду про зміну сторони в договорі оренди нежитлового приміщення № 1187/ЦВЗ від 09.11.2020, згідно з умовами якої усі права і обов`язки по договору оренди перейшли до позивача. Як зазначає позивач, умовами договору оренди № 1187/ЦВЗ від 09.11.2020 передбачено сплату орендної плати (за перші дванадцять місяців оренди - в фіксованому розмірі 64592,00 грн. без ПДВ, в подальшому - можлива зміна розміру орендної плати один раз на рік не більше 10 % від місячної орендної плати) та компенсація орендодавцю витрат на комунальні послуги,, а саме: електропостачання, гаряче та холодне водопостачання, водовідведення, теплопостачання. З 01.02.2022 розмір орендної плати становив 71051,20 грн. Позов пред`явлений позивачем з підстав невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди № 1187/ЦВЗ від 09.11.2020 зі сплати орендної плати. Відповідно до розрахунку позивача станом на час звернення до суду з позовом у даній справі заборгованість відповідача з орендної плати за квітень - липень 2022 року становить 284204,80 грн. Крім того, відповідачем не виконано зобов`язання щодо внесення передоплати за серпень 2022 року в сумі 71051,20 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, стягнути з відповідача на його користь 355256,00 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення від 09.11.2020 № 1187/ЦВЗ. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5328,84 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19500,00 грн.

Ухвалою суду від 03.10.2022 у справі № 910/8539/22 відповідачу запропоновано у строк до 19.10.2022, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання., а також у строк до 21.11.2022 подати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Позивачу цією ж ухвалою суду запропоновано у строк до 03.11.2022 подати суду відповідь на відзив на позовну заяву.

Відповідачем на підставі ст., ст. 165, 251 ГПК України подано суду відзив на позовну заяву вих. № б/н від 04.11.2022 (вх. № 13998/08-08/22 від 09.11.2022).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.05.2023 судом продовжений відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 09.11.2022, відзив на позовну заяву прийнятий судом до розгляду та залучений до матеріалів справи № 910/8539/22.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив та просить суд в задоволені позову відмовити повністю. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив наступне: орендоване майно, стягнення заборгованості з орендної плати за яке є предметом позовних вимог, знаходиться в м. Енергодар Запорізької області, яке з перших днів широкомасштабної збройної агресій Російської Федерації проти України опинилося в зоні бойових дій, а вже з 03.03.2022 перебувало у тимчасовій окупації військ Російської Федерації. Офіційно вперше на рівні органів державної влади наказом Міністерства юстиції України № 1307/5 від 01.04.2022 був затверджений перелік адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану, до вказано переліку включено Василівський район Запорізької області, куди територіально входить Енергодарська міська територіальна громада. Більш того, м. Енергодар з 03.03.2022 і до теперішнього часу перебуває в тимчасовій окупації. ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» листом від 11.03.2022 № б/н повідомило позивача про настання форс-мажорних обставин у зв`язку із початком 24.02.2022 військової агресії Російської Федерації проти України. У своєму лисі від 11.03.2022 № б/н відповідач посилався на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану. Лист від 11.03.2022 № б/н 17.03.2022 направлений на електронну пошту ТОВ «НЕДВІЖИМКА» pilipenkpil@gmail.com, на яку перед введенням воєнного стану неодноразово здійснювалося листування між позивачем та відповідачем. Крім того, як зазначає відповідач, в ході усних перемовин з позивачем, останній до 30.06.2022 заявляв про свою готовність укласти договір про дострокове припинення (розірвання) договору оренди № 1187/ЦВЗ від 09.11.2020. Проте така угода сторонами фактично укладена не була. Незважаючи на фактичну неможливість ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» використовувати об`єкт оренди з моменту окупації м. Енергодар військами Російської Федерації і відсутність у відповідача доступу до вказаного приміщення, 15.07.2022 позивач направив відповідачу претензію вих. № 05/22 від 07.07.2022 з вимогою щодо сплати орендної плати за договором оренди № 1187/ЦВЗ від 09.11.2020 за квітень - липень 2022 року в сумі 284204,80 грн. Листом від 31.08.2022 № 756-1/43 відповідач в черговий раз повідомив позивача про неможливість використовувати орендоване приміщення з цільовим призначенням через відсутність фізичного доступу до нього з моменту окупації м. Енергодар, а також відповідач повторно повідомив позивача про лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що наявні всі підстави для застосування до правовідносин сторін норми ч. 6 ст. 762 ЦК України, якою чітко закріплено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Отже, подання ТОВ «НЕДВІЖИМКА» позову у цій справі, на думку відповідача, має на меті неправомірно завдати майнову шкоду відповідачу та зловживанням позивачем своїм цивільним правом на подачу позову до суду.

18.11.2022 через службу діловодства господарського суду Запорізької області позивачем на підставі ст., ст. 166, 251 ГПК України подана відповідь на відзив на позовну заяву вих. № б/н від 16.11.2022 (вх. № 14553/08-08/22/08-08/22 від 18.11.2022), в якій позивач навів аргументи на спростування доводів відповідача та зазначив, що наведені відповідачем доводи, якими мотивовані його заперечення на позов, не спростовують заявлені позивачем вимоги та не є підставами, які звільняють відповідача від його обов`язку щодо сплати 355256,00 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення від 09.11.2020 № 1187/ЦВЗ. Свою позицію ТОВ «НЕДВІЖИМКА» мотивує тим, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів того, що протягом спірного періоду ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» повністю припиняло свою роботу в спірному приміщенні в м. Енергодар, не користувалося орендованим приміщенням або повернуло приміщення у володіння Орендодавця, або не могло у жодній мірі користуватися приміщенням через певні об`єктивні обставини. Таким чином, позивач вважає, що відсутні підстави для застосування положень ч. 6 ст. 762 ЦК України до правовідносин сторін за договором оренди № 1187/ЦВЗ від 09.11.2020.

07.12.2022 до служби діловодства господарського суду Запорізької області від відповідача на підставі ст., ст. 167, 251 ГПК України надійшли Заперечення (вих. № б/н від 28.11.2022, вх. № 15488/08-08/22 від 05.12.2022), в яких відповідач просить суд відмовити в задоволені позову із посиланням на обставини, які вже наводилися ним у відзиві на позовну заяву. Також відповідач при вирішенні спору у даній справі просить суд врахувати той факт, що відносно оренди державного та комунального майна Кабінет Міністрів України 27.05.2022 прийняв постанову № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», відповідно до якої на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31.12.2022 за договорами оренди державного та комунального майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна, які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану (Донецька область; Запорізька область в межах Бердянського, Василівського, Мелітопольського, Пологівського районів; Луганська область; Миколаївська область в межах Баштанського, Вознесенського районів (крім селищ міського типу Доманівка, Братське, м. Южноукраїнська), Миколаївського району (крім м. Миколаєва); Харківська область в межах Богодухівського району (крім мм. Валків, Богодухова, смт Краснокутськ), Ізюмського району, Куп`янського і Харківського районів (крім м. Мерефи, смт Нова Водолага, м. Харкова), Чугуївського району (крім м. Змієва); Херсонська область; Автономна Республіка Крим; м. Севастополь). Ситуація з орендою майна приватної власності за відповідними договорами оренди щодо об`єктів, які залишилися на тимчасово окупованих територіях, за своєю суттю є аналогічною за обставинами, які складися в м. Енергодар Запорізької області по відношенню до оренди державного і комунального майна, що дає підстави стверджувати про наявність правових підстав для застосування аналогії закону в порядку ч. 1 ст. 8 ЦК України, що передбачено ч. 10 ст. 11 ГПК України.

08.12.2022 до служби діловодства господарського суду Запорізької області від позивача надійшло клопотання вих. № б/н від 06.12.2022, відповідно до якого позивач на підставі ст. 80 ГПК України просить суд залучити до матеріалів справи № 910/8539/22 додаткові докази.

Розглянувши клопотання позивача про залучення доказів, дослідивши матеріали справи № 910/8539/22, з метою забезпечення принципу процесуальної рівності сторін, суд вважає за можливе відповідне клопотання позивача задовольнити.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 02.11.2022 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.05.2023 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи № 910/8539/22 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення - 31.05.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

09.11.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАПРОЕКТ ІНВЕСТ» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕПІЦЕНТР К» (орендар, відповідач у справі) укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 1187/ЦВЗ далі за текстом - Договір), за умовами якого Орендодавець зобов`язується передати, а Орендар зобов`язується прийняти в тимчасове платне користування об`єкт оренди згідно Плану-схеми (додаток № 1), що розташований за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, буд. 46. Опис об`єкту: нежитлове приміщення. Загальна площа об`єкту оренди становить 322,96 кв.м. (п. 11.1 розділ І Договору).

Об`єкт оренди передається Орендарю для наступного цільового використання: для розміщення господарської одиниці Орендаря - Центру видачі замовлень (ЦВЗ), а також для здійснення продажу продовольчими та непродовольчими товарами. (п. 11.3 Розділу І Договору).

Відповідно до умов п. 2.1 Договору факт передачі об`єкта оренди підтверджується Актом прийому-передачі об`єкта оренди, який підписується протягом 3 календарних днів, після підписання даного Договору сторонами.

Факт передачі в оренду нежитлового приміщення за Договором оренди № 1187/ЦВЗ від 09.11.2020 підтверджується Актом прийому-передачі об`єкту оренди від 09.11.2020, який підписано і скріплено печатками Орендодавця і Орендаря.

Розділом ІІІ «Орендна плата та порядок розрахунків» Договору сторони домовилися про наступне: щомісячна орендна плата за весь об`єкт оренди становить 64592,00 грн. без ПДВ з розрахунку 200,00 грн. без ПДВ за 1 кв.м. Сторони домовилися, що орендна плата починає нараховуватися Орендодавцем з моменту закінчення ремонтних канікул, вказаних в п. 3.2 Договору. (п. 3.1) Сторони погодили, що орендна плата у період з 09 листопада 2020 року до 31 грудня 2020 року (включно) буде нарахована Орендодавцем у розмірі 1 гривні у зв`язку зі здійсненням орендарем ремонту та/або перепланування та/або реконструкції та/або реставрації приміщення, надалі - ремонтні канікули. (п. 3.2) Сторони домовилися, що оплата за січень 2021 року становитиме 79177,29 грн. Оплата оренди починаючи з другого місяця після наданих ремонтних канікул становитиме суму, що вказана в пункті 3.1. Орендар зобов`язаний здійснити плату за січень 2021 року в строк до 11 січня 2021 року. (п. 3.3) Сторони домовилися, що протягом перших дванадцяти місяців оренди розмір орендної плати є фіксованим та не підлягає зміні. В подальшому. Починаючи з першого числа 13 місяця оренди розмір орендної плати може бути змінено Орендодавцем один раз на рік у розмірі не більше 10 % від місячної орендної плати за умови письмового попередження Орендаря за один календарний місяць до застосування нового розміру орендної плати. Новий розмір орендної плати вважається узгодженим на 32 день після відправлення відповідного повідомлення Орендодавцем за умови відсутності письмових заперечень Орендаря. (п. 3.5) З моменту закінчення строку ремонтних канікул, що вказані в п. 3.2 , але не пізніше 11 січня 2021 роу, Орендар перераховує Орендодавцю платіж в якості забезпечення виконання зобов`язань в розмірі місячної орендної плати за останній місяці оренди п. 3.1, який є орендним платежем за останній місяць дії цього Договору у разі належного виконання Орендарем умов цього Договору. (п. 3.6) Платежі, передбачені п. 3.1 цього Договору, сплачується Орендарем щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Орендодавця у вигляді 100 % попередньої оплати не пізніше 25 числа поточного місяці за наступний місяць. (п. 3.7)

Згідно з п. 9.1 Договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 30.09.2023 (включно), а в частині виконання грошового зобов`язання - до його повного виконання.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.

З матеріалів справи судом встановлено, що 04.03.2021 відповідачем (Сторона 3), ТОВ «МЕГАПРОЕКТ ІНВЕСТ» (Сторона 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕДВІЖИМКА» (Сторона 3, позивач у справі) укладено Угоду про заміну сторони в договорі оренди нежитлового приміщення № 1187/ЦВЗ від 09.11.2020, відповідно до якої Сторона 2 передає, а Сторона 3 приймає усі права та обов`язки, покладені за Договором оренди нежитлового приміщення № 1187/ЦВЗ від 09.111.2020, загальною площею об`єкта оренди 322,96 кв.м., приміщення що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, буд. 46, на Сторону 2, а Сторона 1, у свою чергу, не заперечує проти переходу прав і обов`язків від Сторони 2 до Сторони 3, що розуміється як згода Сторони 1. Передача прав і обов`язків на підставі даної Угоди не тягне для сторін будь-яких змін та/або доповнень до умов Договору оренди. (п., п. 1.1, 1.2 Угоди)

У відповідності до п. 2.1 Угоди перехід прав і обов`язків, що є предметом даної Угоди, здійснюється шляхом заміни сторони в Договорі оренди. Заміна сторони в Договорі оренди з усіма, виходячи з цього, правовими наслідками, здійснюється з моменту підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками всіх сторін даної Угоди.

Пунктом 3.1 Угоди погоджено, що Угода набирає сили з дати її підписання всіма Сторонами та скріплення печатками сторін.

Право власності позивача на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальною площею 789,7 кв.м. за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, буд. 46, приміщення 74 підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 247415185 від 09.03.2021)

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов п. 3.5 Договору оренди позивач направив відповідачу лист від 15.12.2021№ 8/21 «Щодо зміни розміру орендної плати за Договором оренди нежитлового приміщення № 1187/ЦВЗ від 09.11.2020», в якому повідомив, що з 01.02.2022 збільшує розмір орендної плати за об`єкт оренди на 10 %, який буде становити 71051,20 грн. без ПДВ з розрахунку 220,00 грн. без ПДВ за 1 кв.м. У зв`язку із чим, відповідачу пропонувалося підписати Додаткову угоду від 15.12.2021 до Договору оренди.

Судом встановлено, що в 2022 році позивачем виставлялися відповідачу рахунки на оплату за оренди нежитлового приміщення, зокрема: № 5 від 17.01.2022 за лютий 2022 року, № 13 від 15.02.2022 за березень 2022 року, № 21 від 14.03.2022 за квітень 2022 року, № 52 від 01.05.2022 за травень 2022 року, № 53 від 01.06.2022 за червень 2022 року, № 54 від 01.07.2022 за липень 2022 року та № 55 від 20.07.2022 за серпень 2022 року.

Також протягом лютого - травня 2022 року позивачем виставлялися відповідачу рахунки на компенсацію спожитих послуг за електроенергію, гаряче та холодне водопостачання, водовідведення і теплопостачання за цей період.

Фактичні обставини справи свідчать та позивачем не заперечується, що відповідачем сплачена орендна плата згідно Договору оренди № 1187/ЦВЗ від 09.11.2020 за січень - березень 2022 року, а також на виконання п. 3.4 Договору сплачені платежі за компенсацію комунальних послуг за січень - травень 2022 року, що підтверджується залученими до матеріалів справи банківськими виписками.

17.03.2022 у зв`язку із повномасштабним військовим вторгненням Російської Федерації на територію України та окупацією м. Енергодар, ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» листом від 11.03.2022 № б/н повідомило позивача про настання форс-мажорних обставин у зв`язку із початком 24.02.2022 військової агресії Російської Федерації проти України. У своєму лисі від 11.03.2022 № б/н відповідач посилався на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану.

Лист від 11.03.2022 № б/н направлявся на електронну пошту ТОВ «НЕДВІЖИМКА» pilipenkpil@gmail.com, що підтверджується роздруківкою скріншоту.

08.07.2022 позивач направив відповідачу Претензію вих. № 05/22 від 07.07.2022 з вимогою щодо сплати орендної плати за Договором оренди № 1187/ЦВЗ від 09.11.2020 за квітень - липень 2022 року в сумі 284204,80 грн. та сплату 6445,70 грн. компенсації комунальних послуг за березень - травень 2022 року.

Листом від 31.08.2022 № 756-1/43 відповідач повідомив позивача про неможливість використовувати орендоване приміщення з цільовим призначенням через відсутність фізичного доступу до нього з моменту окупації м. Енергодар, а також повторно послався на лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. У зв`язку із цим відповідач запропонував розірвати Договір оренди № 1187/ЦВЗ від 09.11.2020 шляхом підписання угоди про розірвання договору та акту прийому-передачі об`єкта оренди.

Листом від 27.09.2022 № 09/22 у відповідь на лист ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» від 31.08.2022 № 756-1/43 позивач запропонував погасити заборгованість з орендних платежів по вересень 2022 року включно, 30.09.2022 о 10:00 годині прибути уповноваженим представникам сторін до об`єкту оренди після чого відбудеться прийом-передачі приміщення, складання акту і передання ключів доступу до об`єкта та підписання додаткової угоди про розірвання Договору за взаємною згодою сторін з 30.09.2022.

Оскільки в досудовому порядку врегулювати спірні питання сторонам не вдалося, в вересні 2022 року ТОВ «НЕДВІЖИМКА» звернулося до суду з позовом у даній справі про стягнення з ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» заборгованості з орендної плати за квітень - липень 2022 року в розмірі 284204,80 грн. та передоплати за серпень 2022 року в сумі 71051,20 грн., а всього 355256,00 грн. заборгованості за Договором оренди нежитлового приміщення від 09.11.2020 № 1187/ЦВЗ.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України унормовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу норм статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору № 1187/ЦВЗ від 09.11.2020, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною 1 статті 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами частин 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Нормами статті 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, для сплати орендної плати за спірний період квітень - липень 2022 року позивачем виставлено відповідачу рахунки № 21 від 14.03.2022 за квітень 2022 року, № 52 від 01.05.2022 за травень 2022 року, № 53 від 01.06.2022 за червень 2022 року і № 54 від 01.07.2022 за липень 2022 року на загальну суму 284204,80 грн., а також рахунок № 55 від 20.07.2022 на суму 71051,20 грн. для здійсненні передплати за серпень 2022 року.

Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором оренди № 1187/ЦВЗ від 09.11.2020 відповідач не сплатив на користь позивача в повному обсязі орендну плату за період з квітня по липень 2022 року, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 284204,80 грн., а також в порушення умов Договору не сплатив передоплату за серпень 2022 року в розмірі 71051,20 грн.

Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що орендоване майно, стягнення заборгованості з орендної плати за яке є предметом позовних вимог, знаходиться в м. Енергодар Запорізької області, яке з перших днів широкомасштабної збройної агресій Російської Федерації проти України опинилося в зоні бойових дій, а вже з 03.03.2022 перебувало у тимчасовій окупації військами Російської Федерації. Отже, м. Енергодар з 03.03.2022 і до теперішнього часу перебуває в тимчасовій окупації.

ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» листом від 11.03.2022 № б/н повідомило позивача про настання форс-мажорних обставин у зв`язку із початком 24.02.2022 військової агресії Російської Федерації проти України. У своєму лисі від 11.03.2022 № б/н відповідач посилався на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану.

Як зазначає відповідач, в ході усних перемовин з позивачем, останній до 30.06.2022 заявляв про свою готовність укласти договір про дострокове припинення (розірвання) Договору оренди № 1187/ЦВЗ від 09.11.2020. Проте така угода сторонами фактично укладена не була.

В подальшому позивач направив відповідачу претензію вих. № 05/22 від 07.07.2022 з вимогою щодо сплати орендної плати за Договором оренди № 1187/ЦВЗ від 09.11.2020 за квітень - липень 2022 року в сумі 284204,80 грн.

Листом від 31.08.2022 № 756-1/43 відповідач в черговий раз повідомив позивача про неможливість використовувати орендоване приміщення з цільовим призначенням через відсутність фізичного доступу до нього з моменту окупації м. Енергодар, а також відповідач повторно повідомив позивача про лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

Проаналізувавши доводи позивача та відповідача, зміст листування сторін, судом встановлено, що фактично між Орендарем та Орендодавцем не досягнуто згоди щодо задоволення звернень Орендаря про дострокове розірвання Договору оренди та звільнення Орендаря від сплати орендної плати за період, коли Орендар фактично втратив можливість використання орендованого майна.

Згідно до частин 4, 6 статті 762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Норма права, закріплена в частині 6 статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.

Для застосування частини 6 статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені.

Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату наведена норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми Закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів статті 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20.

При цьому звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

Обґрунтовуючи необхідність застосування до спірних правовідносин положень частини 6 статті 762 ЦК України відповідач посилається на факт збройної агресії Російської Федерації проти України, ведення широкомасштабних бойових дій на території України, зокрема в м. Енергодарі Запорізької області, де розташоване нерухоме майно, яке є предметом Договору оренди № 1187/ЦВЗ від 09.11.2020, та перебування з 03.03.2022 по теперішній час м. Енергодар Запорізької області в тимчасовій окупації.

З цього приводу, суд зазначає наступне.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі відповідними указами Президента України строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений до 18.08.2023.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом № 309 від 22.12.2022, зареєстрований в у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Згідно вказаного Переліку з урахуванням наступних змін, внесених відповідними наказами, вся територія Енергодарської міської територіальної громади Запорізької області входить до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України (з 04.03.2022 по теперішній час).

Розділом 11 «Обставини непереборної сили» Договору оренди № 1187/ЦВЗ від 09.11.2020 передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи затримку у виконання будь-якого зобов`язання за цим Договором у разі настання форс-мажору (обставин непереборної сили). (п. 11.1) Сторона, що потрапила під дію форс-мажору, зобов`язана письмово повідомити про це іншу сторону протягом 15 календарних днів після того, як їй стане відомо про форс-мажор, та надати відповідні докази форс-мажору. (п. 11.2) Відповідно до цього Договору обставинами непереборної сили (форс-мажором) вважаються повені, епідемії, пандемії, епізоотії, землетруси й інші природні і штучні (техногенні) катастрофи і стихійні лиха, повстання, ембарго, війна або військові дії будь-якого виду, окупація, порушення громадського порядку, страйки, незаконні дії органів влади або будь-які інші обставини, що перебувають поза контролем і волею сторін, які відбулися після укладення цього Договору та які не дають стороні (сторонам) можливості належним чином виконувати свої договірні зобов`язання. (п. 11.3) У разі настання форс-мажору строк виконання зобов`язань за цим Договором подовжується на строк дії форс-мажору за умови, якщо сторонами не буде погоджено інше. (п. 11.4)

В свою чергу, слід зазначити, що відповідно до частини 3 статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також, торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Керуючись вищевказаною нормою, Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин. З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст., ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин листом від 11.03.2022 № б/н, в якому посилався на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

Позивачем зазначений факт не оспорюєтьтся.

Враховуючи що факт військової агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022, є загальновідомим, а також перебування нежитлового приміщення, що є предметом оренди за Договором оренди № 1187/ЦВЗ від 09.11.2020 в м. Енергодар Запорізької області, яке з 04.03.2022 по теперішній час перебуває в тимчасовій окупації, суд погоджується з доводами відповідача, що використання орендованого приміщення як за його цільовим призначенням, так і будь-яке інше фактичне використання цього майна підприємством яке знаходиться на підконтрольній Україні території та веде господарську діяльність відповідно до законодавства України є неможливим фізично.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідач, укладаючи Договір оренди № 1187/ЦВЗ від 09.11.2020, приймаючи нежитлове приміщення в орендне користування та зобов`язуючись своєчасно сплачувати орендну плату, не міг передбачити настання в Україні подій, які відбулися 24.02.2022.

З урахуванням викладеного, суд вважає наявними у спірних правовідносинах підстави для звільнення відповідача від сплати орендної плати у спірний період відповідно до частини 6 статті 762 ЦК України.

При вирішенні спору у цій справі суд також вважає за необхідне зазначити, що статтею 8 ЦК України унормовано, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Згідно ч. 10 ст. 11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Таким чином, аналогія закону та аналогія права допускається для застосування господарським судом виключно з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб та лише у випадку взагалі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини.

Відносно оренди державного та комунального майна Кабінет Міністрів України 27.05.2022 прийняв постанову № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», відповідно до якої на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31.12.2022 за договорами оренди державного та комунального майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна, які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану (Донецька область; Запорізька область в межах Бердянського, Василівського, Мелітопольського, Пологівського районів; Луганська область; Миколаївська область в межах Баштанського, Вознесенського районів (крім селищ міського типу Доманівка, Братське, м. Южноукраїнська), Миколаївського району (крім м. Миколаєва); Харківська область в межах Богодухівського району (крім мм. Валків, Богодухова, смт Краснокутськ), Ізюмського району, Куп`янського і Харківського районів (крім м. Мерефи, смт Нова Водолага, м. Харкова), Чугуївського району (крім м. Змієва); Херсонська область; Автономна Республіка Крим; м. Севастополь).

Ситуація з орендою майна приватної власності за відповідними договорами оренди щодо об`єктів, які залишилися на тимчасово окупованих територіях, за своєю суттю є аналогічною за обставинами, які складися в м. Енергодар Запорізької області по відношенню до оренди державного і комунального майна, що дає підстави стверджувати про наявність правових підстав для застосування аналогії закону в порядку ч. 1 ст. 8 ЦК України, що передбачено ч. 10 ст. 11 ГПК України.

Згідно ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 ГПК України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення від 27.10.1993 р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених ним вимог, не знайшли свого підтвердження за встановлених судом обставин, що склались між сторонами.

Заперечення відповідача на заявлені позовні вимоги враховані судом при вирішенні даного спору.

Враховуючи вище наведене, в задоволені позову відмовляється повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, приймаючи до уваги висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судового збору.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19500,00 грн., то з цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1, 2 ч. 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, з огляду на висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову, правові підстави для покладання на відповідача витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, відсутні.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕДВІЖИМКА», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІЦЕНТР К», м. Київ про стягнення 355256,00 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 1187/ЦВЗ від 09.11.2020 відмовити повністю.

Повне судове рішення складено « 31» травня 2023 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.