Рішення

від 02.05.2023 по справі 910/764/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.05.2023Справа №910/764/23Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Крисько О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу №910/764/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний експрес"

про стягнення 64167,65 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Бобчик І.М.;

від відповідача: Землянніков О.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний експрес" (далі - відповідач) про стягнення 64167,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у процесі митного оформлення згідно договору-доручення про надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів №2 від 22.04.2021, відповідачем було втрачено товар за міжнародною накладною №7974058131, у зв`язку з чим позивачем понесені збитки у розмірі фактичної вартості товару в сумі 64167,65 грн (що еквівалентно 1630,40 Євро).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 відкрито провадження у справі №910/764/23 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 14.02.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 судове засідання призначено на 24.03.2023.

У судовому засіданні 24.03.2023 суд, у відповідності приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголосив перерву до 13.04.2023.

31.03.2023 року через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначає про укладення між позивачем та чеською компанією IMFsoft,s.r.o. у спрощений спосіб договору про купівлю апаратури для аналізу диму LAMBDA controller LCP80 у кількості 10 шт. за ціною 1630,40 євро, а саме: на підставі виставленого інвойсу (рахунку) чеською компанією та оплатою позивача.

У судових засіданнях 13.04.2023 та 25.04.2023 оголошувались перерви, зокрема, до 02.05.2023.

У судовому засіданні 02.05.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити; представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити.

Разом з цим суд зазначає, що у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім, відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 02.05.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

22.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний Експрес" (далі - виконавець) укладено договір-доручення про надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів №2 (далі - договір-доручення), відповідно до умов пункту 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає, а виконавець зобов`язується: за обумовлену плату (додаток №1) і в обумовлений термін надавати послуги (додаток №1) по митному оформленню міжнародних експрес-відправлень замовника в Київській митниці Держмитслужби; дії, пов`язані з наданням послуг митного оформлення міжнародних експрес-відправлень (МЕВ) замовнику, здійснювати самостійно від свого імені за рахунок і за дорученням замовника в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством.

Відповідно до умов пункту 9.1 договору-доручення, він діє протягом 1 року з 22.04.2021 року по 22.04.2022 року.

Вказаний договір підписаний повноважними представниками замовника та виконавця та скріплений печатками обох сторін.

Укладений правочини за своїм змістом та правовою природою є договором доручення, який підпадає під правове регулювання норм глави 68 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частини 1 статті 1000 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Згідно статті 1003 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

За умовами пунктів 2.1.1 - 2.1.6 договору-доручення виконавець зобов`язаний: здійснювати послуги митного оформлення МЕВ у порядку, встановленому чинними законодавчими та нормативними актами; нараховувати митні платежі у відповідності до чинного законодавства України; на прохання замовника надавати документ на право здійснення митно-брокерської діяльності виконавця; зберігати конфіденційність інформації, що мають документи замовника; доводити до відома замовника вимоги митного законодавства України, знайомити його при необхідності з цими документами, надавати консультації про перелік необхідних документів для брокерських послуг, попереджувати замовника про встановлені заборони чи обмеження щодо розпорядження товарами у випадках, якщо митне оформлення не завершено; надавати передбачені цим договором послуги в терміни, узгоджені з замовником.

Розділом 4 договору-доручення визначені умови сплати митних платежів, а саме: митні платежі (мито, митні збори, акцизний збір, ПДВ) мають бути сплачені до того моменту, як до митниці будуть пред`явлені необхідні документи на товари та інші предмети (пункт 4.1 договору-доручення); митні платежі (мито, митні збори, акцизний збір, ПДВ) можуть бути сплачені виконавцем за попередньою усною домовленістю з замовником (пункт 4.2 договору-доручення).

Відповідальність за правильність нарахування митних платежів несе виконавець (пункт 4.2 договору-доручення).

Відповідно до частини 1 статті 1004 Цивільного кодексу України повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Як встановлено судом, 25.01.2022 року позивач оплатив рахунок (інвойс) №105322 від 25.01.2022 року, виставлений чеською компанією IMFsoft, s.r.o. на купівлю апаратури для аналізу диму: LAMBDA controller LCP80 в кількості 10 штук загальною вартістю 1630,40 Євро, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою та не заперечується сторонами.

Даний товар був відправлений чеською компанією IMFsoft, s.r.o. по міжнародній мережі ARAMEX за №7974058131, втім позивачем отриманий не був.

03.08.2022 року представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо надання інформації про перебування міжнародного відправлення №7974058131, у відповідь на який відповідач листом №58 від 09.08.2022 року повідомив про те, що ТОВ "Міжнародний Експрес" (міжнародний експрес-перевізник та офіційний представник ARAMEX International LLC в Україні) отримав по міжнародній мережі ARAMEX відправлення №7974058131 для послідуючої його передачі кінцевому отримувачу в м. Житомирі. 05.07.2022 року представники ТОВ "Міжнародний Експрес" зробили всі необхідні процедури з митного оформлення відправлення №7974058131 та внесли за отримувача всі передбачені законодавством платежі в сумі 9972,00 грн. для послідуючого його випуску із зони митного контролю. Але, на нажаль, як виявилося пізніше, фізичне місце перебування відправлення не вдалося встановити. Представники ТОВ "Міжнародний Експрес" зробили все можливе для того, щоб відправлення було знайдене, але станом на 09.08.2022 року місце перебування відправлення залишається невідомим, а тому воно офіційно вважається втраченим. На даному етапі ТОВ "Міжнародний Експрес" продовжує проводити заходи по з`ясуванню місця перебування відправлення та його доставки за місцем призначення.

При цьому, факт проведення процедури митного оформлення міжнародного відправлення №7974058131 підтверджується листом №7.8-3/28.9/8.19/12728 від 09.08.2022 року Київської митниці щодо оформлення МЕВ №7974058131, відповідно до якого митним органом 05.07.2022 року оформлено товари, що надійшли по лінії експрес-перевізника ТОВ "Міжнародний Експрес" за інвойсом №105322 від 25.01.2022 року, за митною декларацією типу ІМ40АА №UA100290/2022/366047.

11.12.2022 року представник позивача повторно звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо надання інформації про перебування міжнародного відправлення №7974058131, у відповідь на який відповідач листом №77 від 21.12.2022 року повідомив про те, що міжнародне відправлення №7974058131 надійшло на Україну 14.02.2022 року, проте було помилково оформлено відповідачем як ТР-81 №619006 замість декларування вантажу за декларацією у режимі ІМ-40. В подальшому, 05.07.2022 року міжнародне відправлення №7974058131 було переоформлено як ВМД №366047, при цьому відповідачем на підставі договору-доручення було сплачено за отримувача (ТОВ "Котлозавод "Крігер") суму обов`язкових платежів у розмірі 9972,00 грн. Після митного оформлення вантаж було переміщено з митного складу до зони сортування для доставки одержувачам по території України. Однак, зважаючи на те, що співробітники офісу відповідача практично не працювали через військові дії на території України, контроль за переміщенням всіх вантажів на ЦСС був ослаблений. У зв`язку з цим, місцезнаходження міжнародного відправлення №7974058131 відповідачу не відоме.

На підтвердження здійснення 05.07.2022 року митного оформлення міжнародного відправлення №7974058131, відповідачем до вказаного листа надано копію ВМД №366047.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Проте, як зазначає позивач, відповідач частково виконав взяті на себе зобов`язання згідно з договором-доручення, здійснивши 05.07.2022 року митне оформлення міжнародного відправлення №7974058131, що підтверджується ВМД №366047, однак не повернув позивачу товар згідно міжнародного відправлення №7974058131, а саме: апаратуру для аналізу диму: LAMBDA controller LCP80 в кількості 10 штук, у зв`язку з чим зобов`язаний відшкодувати позивачу саме вартість втраченого товару у сумі 1630,40 Євро.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача листом №214 від 22.12.2022 року з вимогою сплатити на рахунок ТОВ "Котлозавод "Крігер" суму вартості втраченого вантажу LAMBDA controller LCP80 в кількості 10 штук у розмірі 1630,40 Євро.

У відповідь на вказану вимогу відповідач листом №79 від 29.12.2022 року повідомив позивача про те, що ТОВ "Міжнародний Експрес" на виконання умов саме договору-доручення здійснено всі необхідні процедури з митного оформлення спірного відправлення та сплачено за позивача всі передбачені законодавством платежі у загальному розмірі 9972,00 грн, у зв`язку з чим відповідач просив позивача сплатити на користь ТОВ "Міжнародний Експрес" вказану суму обов`язкових платежів.

При цьому, стосовно вимоги позивача щодо компенсації вартості втраченого товару відповідач повідомив, що ТОВ "Міжнародний Експрес" є міжнародним експрес-перевізником, який у своїй діяльності керується Конвекцією про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень, згідно з пунктом 3 статтею 22 якої відповідальність перевізника у випадку знищення, утрати, пошкодження або затримки в перевезенні вантажу обмежується сумою 17 спеціальних прав запозичення за кілограм, за винятком випадків, коли вантажовідправник зробив у момент передачі вантажного місця перевізнику особливу заяву про заінтересованість у доставці та сплатив додатковий збір, якщо це необхідно. Отже, всі інші вимоги щодо матеріальної компенсації є такими, що не відповідають встановленій законодавчій нормі.

За змістом вказаного листа відповідач також зазначив про те, що ситуація із втратою міжнародного відправлення сталася з незалежних від волі ТОВ "Міжнародний Експрес" обставин внаслідок дії форс-мажору, а саме воєнних дій на території України.

Відтак, зважаючи на відмову відповідача здійснити відшкодування вартості втраченого вантажу за міжнародним відправлення №7974058131 у розмірі 1630,40 Євро, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 1630,40 Євро (що за офіційним курсом НБУ станом на 13.01.2023 року складає 64167,65 грн) збитків, що складають вартість втраченого майна.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Правовідносини, які виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, а також правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування та митного оформлення товарів.

Так, статтею 4 Митного кодексу України визначено, що: міжнародні експрес-відправлення - належним чином упаковані міжнародні відправлення з документами чи товарним вкладенням, які приймаються, обробляються, перевозяться будь-яким видом транспорту за міжнародним транспортним документом з метою доставки одержувачу прискореним способом у визначений строк; декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування; експрес-перевізник - перевізник, який на виконання угоди (угод) з іноземним оператором про обмін міжнародними експрес-відправленнями здійснює прискорене перевезення міжнародних експрес-відправлень з використанням будь-якого виду транспорту, забезпечує приймання, обробку, пред`явлення таких відправлень митним органам для митного контролю та митного оформлення, видачу одержувачам (повернення відправникам), а також використовує інформаційні, телекомунікаційні, інформаційно-телекомунікаційні системи для відстеження проходження міжнародних експрес-відправлень протягом усього часу переміщення від відправника до одержувача, електронну систему обліку та зберігання відправлень; митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; повірений - особа, яка діє на підставі договору доручення з експрес-перевізником і здійснює пред`явлення міжнародних експрес-відправлень митному органу за місцезнаходженням одержувача (відправника).

Відповідно до частини 3 статті 233 Митного кодексу України митний орган, у зоні діяльності якого розташований пункт пропуску через державний кордон України, здійснює пропуск вантажу експрес-перевізника на митну територію України на підставі поданих експрес-перевізником відповідно до вимог статті 194-1 цього Кодексу загальної декларації прибуття та митної декларації, передбаченої частиною першою статті 94 цього Кодексу, яка одночасно є документом контролю доставки з пункту пропуску через державний кордон України до центральної сортувальної станції, та направляє його під митним контролем до митного органу призначення.

Статтею 266 Митного кодексу України передбачено обов`язки, права та відповідальність декларанта та уповноваженої ним особи, відповідно до якої декларант зобов`язаний: здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

З наведених норм законодавства вбачається, що митне оформлення товару базується на додержанні учасниками ЗЕД вимог законодавства про обов`язкове декларування, тобто подання відомостей митним органам про всі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон, а також тих, митний режим яких змінюється. Декларування виражається в поданні митної декларації в усній, електронній або письмовій формі, інших документів та інформації, необхідних для митного оформлення і митного контролю.

Декларант - це юридична чи фізична особа, яка здійснює декларування товарів чи транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

При цьому, декларантом може бути: 1) власник або за його дорученням відправник чи одержувач; 2) митний брокер; 3) експедитор; 4) перевізник.

Відповідно до статті 416 Митного кодексу України митний брокер - це підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний брокер провадить митну брокерську діяльність у будь-якому митному органі України.

Згідно зі статтею 417 Митного кодексу України взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються відповідним договором.

За наявними матеріалами справи судом встановлено, що відповідач ТОВ "Міжнародний експрес" - є експрес-перевізником та офіційним представником ARAMEX International LLC в Україні, який також здійснює митно-брокерську діяльність на підставі свідоцтва №000899/00 від 15.01.2009 року та згідно з умовами договору-доручення від 22.04.2021 року здійснює функції митного брокера позивача, тобто надає позивачу послуги з митного оформлення міжнародних експрес-відправлень.

На виконання умов договору-доручення відповідачем було здійснено всі процедури з митного оформлення міжнародного відправлення №7974058131, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією ВМД №366047, згідно якої товар за спірним міжнародним відправленням 05.07.2022 року пройшов митний контроль та митне оформлення на Київській митниці.

Відтак, за висновком суду, відповідач виконав у повному обсязі передбачені умовами договору-доручення обов`язки щодо надання послуг з декларування та митного оформлення товару.

Відповідно до умов пункту 6.1 договору-доручення сторони несуть юридичну та матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору.

Згідно з пунктом 6.3 договору-доручення виконавець несе повну юридичну відповідальність за достовірність даних, заявлених ним у документах, що подаються до митниці для оформлення.

Пунктом 6.6 договору-доручення передбачено, що виконавець несе відповідальність в розмірі фактичних збитків, які не можуть перевищувати вартість послуг виконавця в разі несвоєчасного чи неякісного виконання своїх зобов`язань.

З аналізу наведених положень договору-доручення вбачається, що відповідач несе юридичну відповідальність за неналежне виконання ним умов договору в частині здійснення декларування та митного оформлення товару, правильності нарахування та оплати митних платежів, а також вірності даних, внесених ним до документів, що подаються для митного оформлення вантажу.

В свою чергу, умовами договору-доручення не передбачений обов`язок відповідача як митного брокера щодо забезпечення схоронності вантажу під час проходження процедури митного оформлення, так само як і обов`язок здійснювати відшкодування вартості втраченого або пошкодженого вантажу, переданого йому для митного оформлення.

За змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.11.2022 у справі №906/764/20, від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду 30.11.2022 у справі №904/5819/20, від 20.10.2022 у справі №910/3782/21, від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Таким чином, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Позаяк, позивачем не доведено суду належними засобами доказування обставин невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків за договором-доручення в частині декларування та митного оформлення міжнародного відправлення, а також нарахування та сплати митних платежів, у зв`язку з чим підстави для притягнення його до відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов саме договору-доручення про надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів №2 у вигляді стягнення 1630,40 Євро відсутні.

При цьому, суд відзначає, що заявлені ТОВ "Котлозавод "Крігер" до стягнення з відповідача грошові кошти у сумі 1630,40 Євро вартості втраченого товару фактично є збитками позивача, завданими перевізником внаслідок незабезпечення схоронності прийнятого до перевезення вантажу.

Згідно з частинами першою, третьою статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає, серед іншого, у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (частини 1, 2 статті 924 Цивільного кодексу України).

За змістом наведених норм обсяг відповідальності перевізника за договором перевезення може бути погоджений сторонами у відповідному договорі і не повинен суперечити положенням чинного законодавства.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У той же час, в 2009 році відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень" набрали чинності для України приписи Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень, яка застосовується до будь-якого міжнародного перевезення пасажирів, багажу або вантажу, яке здійснюється повітряним судном за винагороду, яка підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.

Статтею 22 Конвенції визначено межі відповідальності стосовно затримки багажу та вантажу, відповідно до пункту 3 якого відповідальність перевізника у випадку знищення, утрати, пошкодження або затримки в перевезенні вантажу обмежується сумою 17 спеціальних прав запозичення за кілограм, за винятком випадків, коли вантажовідправник зробив у момент передачі вантажного місця перевізнику особливу заяву про заінтересованість у доставці та сплатив додатковий збір, якщо це необхідно. У цьому випадку перевізник зобов`язаний сплатити суму, що не перевищує заявленої суми, якщо він не доведе, що ця сума перевищує дійсну заінтересованість відправника в доставці.

Приписами пункту 1 статті 23 вказаної Конвенції визначено, що суми, зазначені в спеціальних правах запозичення, у цій Конвенції розглядаються як такі, що стосуються спеціальних прав запозичення, як вони визначені Міжнародним валютним фондом. Переведення цих сум у національні валюти у випадку судових розглядів відбувається відповідно до вартості цих валют у спеціальних правах запозичення на дату ухвали суду. Вартість у спеціальних правах запозичення національної валюти держави-сторони, яка є членом Міжнародного валютного фонду, обчислюється згідно з методом визначення вартості, що застосовується Міжнародним валютним фондом для власних операцій і розрахунків на дату ухвали суду. Вартість у спеціальних правах запозичення національної валюти держави-сторони, яка не є членом Міжнародного валютного фонду, обчислюється за методом, установленим цією державою-стороною.

З наявного в матеріалах справи бланку міжнародного відправлення №7974058131 вбачається, що перевізником товару, а саме: апаратури LAMBDA controller LCP80 в кількості 10 штук вартістю 1630,40 Євро, є міжнародна мережа ARAMEX International LLC, офіційним представником на Україні якого є відповідач, тобто відповідач, як перевізник, несе обов`язок щодо видачі прийнятого до перевезення товару одержувачу та відповідальність за втрату, псування або пошкодження вантажу у відповідності та в межах, визначених саме приписами Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень.

Частиною третьою статті 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено право позивача на зміну предмета або підстави позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

При цьому, відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позаяк, у даному випадку, позивач своїм правом, встановленим статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, щодо зміни предмета або підстави позову не скористався.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, враховуючи, що позивачем належними та допустимими доказами факту невиконання або неналежного виконання відповідачем, як митним брокером, своїх обов`язків за договором-доручення, за яким пред`явлено даний позов, не доведено, а вимог щодо притягнення відповідача, як перевізника, до відповідальності за втрату вантажу у відповідності та межах, визначених приписами Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень, позивачем заявлено не було і своїм правом, встановленим статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, щодо зміни підстав позову позивач під час розгляду справи не скористався, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 165, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний експрес" про стягнення 64167,65 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31.05.2023.

СуддяТ.В. Васильченко