Рішення від 10.05.2023 по справі 910/13671/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.05.2023Справа № 910/13671/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Свіденко С.К., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Чернівецької Торгово-промислової палати (58000, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Небесної Сотні, буд. 20; ідентифікаційний код 14273380)

до Чернівецької обласної ради (58000, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Грушевського Михайла, буд. 1; ідентифікаційний код 25081241)

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

Представники сторін:

від позивача: Лютікова Н.О.

від відповідача: Єремійчук О.Д.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

До Господарського суду міста Києва звернулась Чернівецька Торгово-промислова палата з позовом до Чернівецької обласної ради, в якому просить суд витребувати з незаконного володіння Чернівецької обласної ради належний Чернівецькій Торгово-промисловій палаті на праві власності об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою вул. Небесної Сотні (колишня вул. Стасюка), 20 в м. Чернівці, що складається з будівлі торгово-виставкового центру Торгово-промислової палати літ. А, загальною площею 2 394, 0 кв.м господарської будівлі літ. Б, загальною площею 209, 20 кв.м, ворот №1.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що постановою Господарського суду Чернівецької області від 04.04.2006 у справі № 9/34 було задоволено позов Чернівецької Торгово-промислової палати до Чернівецької обласної ради та визнано нечинним Рішення Чернівецької обласної ради XVI сесії XXII скликання від 30.01.1998 "Про реєстр об`єктів комунальної власності обласної ради" в частині включення до додатку № 1 "Реєстр об`єктів права комунальної власності обласної ради" приміщення Торгово-промислової палати "Буковина" (вул. Стасюка, 20 в м. Чернівці), як об`єкту комунальної власності обласної ради. Визнано не чинним п. 6 додатку № 1 до рішення № 45-2/98 2-й сесії Чернівецької обласної ради XXIII скликання "Про порядок управління об`єктами спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області" щодо оформлення права власності Чернівецької обласної ради на об`єкт нерухомого майна , що розташований за адресою м. Чернівці, вул. Стасюка, 20. Визнано не чинним свідоцтво про право власності на будівлі за № 20 по вул. Стасюка в м. Чернівці від 16.10.2002 року.

Наведене вище рішення суду в частині визнання нечинними рішень Чернівецької обласної ради набуло законної сили на підставі постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 № 9/34. Законність вказаних судових рішень було підтверджено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.02.2009 № К-35493/06.

У зв`язку з чим, позивач вказує, що наведеними вище рішеннями суду, що набули законної сили було встановлено та підтверджено право власності позивача на нерухоме майно, що розташоване за адресою м. Чернівці, вул. Небесної Сотні (колишня вул. Стасюка), 20, яке виникло в нього на підставі закону.

29.12.2021 позивач звернувся в Центр надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради із заявою про державну реєстрацію за ним права власності на об`єкт нерухомого майна - будинок № 20, що розташований за адресою вул. Небесної Сотні (колишня вул. Стасюка) в м. Чернівці.

Втім, 05.01.2022 державним реєстратором за наслідками розгляду даної заяви було відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 62756245, в якості підстави для відмови в проведенні реєстрації права позивача на нерухоме майно державний реєстратор зазначив, що "подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують". За змістом рішення "жодний з наданих заявником документів не дає змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на об`єкт нерухомого майна за Чернівецькою Торгово-промисловою палатою. Наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, що полягають у вже зареєстрованому праві власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за іншим суб`єктом на підставі документа, який судами не скасований".

У зв`язку з чим, позивач вказує, що неможливість зареєструвати за собою право власності на належне Чернівецькій Торгово-промисловій палаті майно в позасудовому порядку є прямим порушенням її права власності, що вимагає захисту, з огляду на що й виникла потребу звернення до суду з даним позовом.

У поданій відповіді на відзив позивач зазначає, що чинним законодавством не встановлено строків проведення власником реєстрації належних йому майнових прав.

29.12.2021 позивач звернувся в Центр надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради із заявою про державну реєстрацію за ним права власності на об`єкт нерухомого майна - будинок № 20.

05.01.2022 державний реєстратор прав на нерухоме майно відділу Державної реєстрації прав на нерухому майно юридичного управлінь Чернівецької міської ради ухвалив рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 62756245. Зазначив в якості підстав відмови наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами Чернівецької обласної ради на вказаний об`єкт нерухомого майна на підставі документа, який судами не скасований.

Отже, саме з моменту отримання наведеної вище відмови у вчиненні реєстраційної дії, позивач дізнався, що він обмежений у своєму законному праві володіння належним йому майном. З цього моменту позивачу належить право на судовий захист свого порушеного права шляхом витребування належного йому майна з чужого незаконного володіння.

Позивач відзначає, що в 2009 році він відновив свої порушені права через суд і до моменту отримання позивачем відмови реєстратора в проведенні реєстрації існуючого майнового права власності на спірне нерухоме майно, належні позивачу права не було порушено.

Як про це вказує позивач, в 2006 році він дізнався про порушення свого права власності на спірне майно, яке відбулось шляхом ухвалення відповідачем Рішення Чернівецької обласної ради XVI сесії XXII скликання від 30.01.1998 "Про реєстр об`єктів комунальної власності обласної ради" в частині включення до додатку № 1 "Реєстр об`єктів права комунальної власності обласної ради" приміщення Торгово-промислової палати "Буковина" (вул. Стасюка, 20 в м. Чернівці), як об`єкту комунальної власності обласної ради та ухвалення рішення № 45-2/98 2-й сесії Чернівецької обласної ради XXIII скликання "Про порядок управління об`єктами спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області", згідно п. 6 додатку № 1 до якого зобов`язано провести оформлення права власності Чернівецької обласної ради на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою м. Чернівці, вул. Стасюка, 20.

Означені рішення, як такі що порушують права Чернівецької Торгово-промислової палати оскаржено позивачем відповідно до ст. 21 ЦК України до суду.

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 04.04.2006 у справі № 9/34 право власності позивача було захищено.

Оскаржувані рішення визнано протиправними та скасовано. Протиправними визнано дії відповідача щодо реєстрації за собою права власності на спірний об`єкт нерухомого майна.

Відтак, наявність в реєстрі запису про реєстрацію права власності відповідача, яку було зроблено на підставі визнаних недійсними в судовому порядку рішень, не обмежувала та не впливала на реалізацію позивачем належних йому прав до певного часу.

Порушення цих прав виникло тоді, коли він був позбавлений можливості здійснити реєстрацію своїх прав в державному реєстрі внаслідок відмови 05.01.2022 реєстратора в проведенні такої реєстрації з підстав наявності в реєстрі запису про право власності відповідача, що був вчинений на підстав: визнаних недійсними рішень.

Саме з цього часу в позивача виникло право на позов, яке він реалізував шляхом звернення до суду з позовом про витребовування майна з чужого незаконного володіння.

2. Стислий виклад позиції відповідача

У поданому відповідачем відзиві останній зазначає про безпідставність позовних вимог вказуючи, що оскільки позивач на сторінці 3 позову сам стверджує, що про порушення його права йому стало відомо ще у 2005 році, то за таких обставин на переконання відповідача строк позовної давності для пред`явлення віндикаційного позову Чернівецькою торгово-промисловою палатою давно сплив.

У зв`язку з чим, на думку відповідача, прив`язка позивача до відмови державного реєстратора як до моменту з якого виникає право витребування належного позивачу майна (заявлення віндикаційного позову) є хибною, оскільки, термін заявлення віндикаційного позову відліковується з моменту, коли позивачу стало відомо про порушення його прав, а не з дати відмови у проведенні державної реєстрації і тому є давно пропущеним. Виходячи із того, що з часу коли позивач дізнався про порушення своїх прав (2005 рік), в тому числі і з часу коли Вищим адміністративним судом України було ухвалено рішення від 04.02.2009 року на користь позивача, яке набуло законної сили і по 2021 роки позивачем не вчинялося жодних дій, в тому числі й по заявленню позовів спрямованих на відновлення порушеного права. Відтак, на переконання відповідача підстави для задоволення заявленого віндикаційного позову у цій справі відсутні.

З огляду на викладене, відповідач й просить суд застосувати до вимог позивача наслідки спливу строку позовної давності та відмовити в позові.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає, що виходячи із суперечливої логіки представника позивача, факт державної реєстрації прав власності за Чернівецькою обласною радою на належний позивачу об`єкт нерухомого майна як об`єкт права комунальної власності, про який, як стверджує позивач, Торгово-промислова палата дізналася ще в 2005 році (на підставі витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 4537795 від 25.08.2004) не обмежував і не впливав на реалізацію позивачем залежних йому прав до певного часу. Аж до того моменту, коли Чернівецька торгово-промислова палата, через 12 років після винесеного на її користь судом рішення, все таки вирішила зареєструвати своє право власності на зазначений об`єкт і отримала відмову від державного реєстратора.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли позивачу стало відомо або могло бути відомо про порушення його прав (відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.06.2021 у справі № 916/820/20 та від 20.01.2022 року у справі № 5009/4987/12 (908/25/21), а не як намагається стверджувати всупереч своїм же доводам позивача - з моменту, коли позивач вирішив здійснити державну реєстрацію своїх речових прав. Тому, хибною є позиція представника позивача щодо того, що порушення прав Чернівецької торгово-промислової палати слід відраховувати з моменту відмови у державній реєстрації таких прав. Оскільки, по-перше, заявлений позов стосується не оскарження відмови у державній реєстрації, а факту витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), а по-друге, перебіг строку позовної давності за цих умов розпочався, коли Чернівецькій торгово-промисловій палаті як власнику стало відомо про порушення її прав, а це, за твердженням позивача у його ж позові - 2005 рік, а не тоді, коли Чернівецька торгово-промислова палата вирішила здійснити державну реєстрацію свого речового права.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 позовну заяву Чернівецької Торгово-промислової палати залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду інформації із зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

09.01.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача на виконання вимог суду із супровідним листом надійшла позовна заява (нова редакція).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 01.02.2023.

30.01.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 підготовче засіданні відкладено на 22.02.2023.

03.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідача просить суд застосувати наслідки пропуску позивачем позовної давності із зверненням до суду з даним позовом та відмовити у задоволенні позовних вимог.

06.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про забезпечення електронного надіслання документів та проведення судових засідань в режимі відеоконференції.

08.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, клопотання про залучення до матеріалів справи копії витягу з ЄДР щодо процесуального представництва юридичної особи Чернівецької обласної ради (у порядку самопредставництва у судах).

10.02.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява із доданням до неї відзиву на позовну заяву, копії витягу з ЄДР щодо процесуального представництва юридичної особи Чернівецької обласної ради (у порядку самопредставництва у судах) та доказів його надіслання позивачу.

10.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції.

20.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли заяви позивача про забезпечення електронного надіслання документів та проведення судових засідань в режимі відеоконференції.

20.02.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

03.03.2023 та 07.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.04.2023.

18.04.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи.

У судових засіданнях неодноразово оголошувались перерви з 05.04.2023 до 26.04.2023 та з 26.04.2023 до 10.05.2023.

У судовому засіданні 10.05.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 10.05.2023 дослідивши її матеріали та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Позивач є власником об`єкту нерухомого майна - нежитлових приміщень, що розташовані за адресою м. Чернівці, вул. Небесної Сотні (колишня вул. Стасюка), 20, до складу якого входить будівля літ. А загальною площею 2136,6 кв.м., склад-гараж літ. Б площею 209,0 кв.м, ворота, замощення.

Набуття права власності відбулось на підставі рішення власника майна про передачу його у власність юридичній особі, у якості вступного внеску, за наступних обставин.

02.03.1993 між засновниками Торгово-промислової палати був підписаний договір про створення і діяльність Асоціації Торгово-промислова палата "Буковини". Від імені Чернівецької обласної державної адміністрації договір підписано Управлінням приватизації та комунальної власності в особі начальника управління Стецевича О.І., відповідно до п. 8 якого Управлінням приватизації та комунальної власності, в якості вступного внеску Чернівецької обласної державної адміністрації до Асоціації Торгово-промислова палата "Буковини" передано споруду по вул. Стасюка, 20 в м. Чернівці.

Розпорядженням представника Президента України № 207 від 30.03.1993 "Про дольову участь в ТПП "Буковина" в якості вступного внеску у Статутний фонд Торгово-промислової палати "Буковина" було внесено майно обласного державного торгового підприємства "Рута", в тому числі споруди, що розташовані за адресою вул. Стасюка (зараз вул. Небесної Сотні), 20 в м. Чернівці, яке ліквідується.

18.08.1993 нерухоме майно, що розташоване за адресою вул. Стасюка, 20 в м. Чернівці, за актом приймання-передачі основних засобів передано у власність Асоціації Торгово-промислова палата Буковини на підставі Розпорядження представника Президента України № 207 від 30.03.1993 "Про дольову участь в ТПП "Буковина" в якості вступного внеску.

08.12.1993 Ленінським РВК м. Чернівці був зареєстрований Статут асоціації "Чернівецька торгово-промислова палата Буковини", згідно п. 1.3. якого серед засновників ТПП "Буковини" є Чернівецька обласна державна адміністрація від імені якої діє Управління приватизації та комунальної власності в особі начальника управління Стецевича О.І.

Відповідно до п. 6.2. та 6.3. Статуту порядок формування статутного фонду визначений договором від 02.03.1993, який є невід`ємною частиною Статуту. Джерелами формування майна палати є вступні внески засновників.

Рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 160/5 від 05.10.1994 Чернівецькій Торгово-промисловій палаті Буковини, що розташована за адресою м. Чернівці, вул. Стасюка, 20 передано в постійне користування земельну ділянку площею 0,3516 га, для виробничих потреб, що знаходиться за адресою м. Чернівці, вул. Стасюка, 20.

20.05.1998 протоколом № 1 загальних зборів засновників Чернівецької Торгово-промислової палати у зв`язку із прийняттям Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" вирішено привести Статут Торгово-промислової палати Буковини у відповідність до вимог закону та затверджено нову редакцію Статуту Чернівецької торгово-промислової палати, який був зареєстрований 10.07.1998 Управлінням юстиції в Чернівецькій області.

Відповідно до п. 8.4. Статуту Палата є юридичним, майновим та фінансовим правонаступником Асоціації "Чернівецька торгово-промислова палата "Буковини".

Протоколом № 1 від 01.03.2018 засновників Чернівецької торгово-промислової палати до Статуту внесені зміни та затверджено його в новій редакції, згідно п. 8.4. якого Палата є юридичним, майновим та фінансовим правонаступником Асоціації "Чернівецька Торгово-промислова палата".

Отже, на підставі Розпорядження представника Президента України № 207 від 30.03.1993 "Про дольову участь в ТПП "Буковина" та належним чином зареєстрованого Статуту Асоціація "Чернівецька торгово-промислова палата Буковини", правонаступником якої є позивач, набула право власності на спірне майно, яке було передано їй власником - Чернівецькою обласною радою у якості вступного внеску.

В 2005 році позивач дізнався, що належне йому нерухоме майно, за рішенням: Чернівецької обласної ради було внесено до переліку об`єктів права комунальної власності Чернівецької обласної ради.

Відповідно до Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 4537795 від 25.08.2004 належний позивачу об`єкт нерухомого майна обліковується за Чернівецькою обласною радою, як об`єкт права комунальної. Запис був зроблений на підставі рішення Чернівецької обласної ради XVI сесії XXII скликання від 30.01.1998 "Про реєстр об`єктів комунальної власності обласної ради" та п. 6 Додатку № 1 Рішення №45-2/98 2-й сесії Чернівецької обласної ради XXIII скликання "Про порядок управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області".

Задля захисту своїх прав в лютому 2006 року Чернівецька Торгово-промислова палата звернулась в Господарський суд Чернівецької області з позовом до Чернівецької обласної ради про визнання:

- недійсним рішення Чернівецької обласної ради ХVІ сесії XXII скликання від 30.01.1998 "Про реєстр об`єктів комунальної власності обласної ради" в частині включення до додатку № 1 приміщення Торгово-промислової палати "Буковина" (вул. Стасюка, 20 в м. Чернівці ), як об`єкту права комунальної власності обласної ради;

- рішення Чернівецької обласної ради № 45-2/98 "Про порядок управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернівецької області" в частині пункту 6 додатку № 1;

- визнання недійсним свідоцтва про право власності територіальної громади сіл, селищ, міст Чернівецької області в особі обласної ради на об`єкт нерухомого майна домоволодіння по вул. Стасюка, 20 в м. Чернівці, видане 16.10.2002.

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 04.04.2006 у справі № 9/34 позов Чернівецької торгово-промислової палати до Чернівецької обласної ради був задоволений в повному обсязі. Визнано нечинним Рішення Чернівецької обласної ради XVI сесії XXII скликання від 30.01.1998 "Про реєстр об`єктів комунальної власності обласної ради" в частині включення до додатку № 1 "Реєстр об`єктів права комунальної власності обласної ради" приміщення Торгово-промислової палати "Буковина" (вул. Стасюка, 20 в м. Чернівці), як об`єкту комунальної власності обласної ради. Визнано не чинним п. 6 Додатку № 1 до рішення № 45-2/98 2-й сесії Чернівецької обласної ради XXIII скликання "Про порядок управління об`єктами спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області" щодо оформлення права власності Чернівецької обласної ради на об`єкт нерухомого майна , що розташований за адресою м. Чернівці, вул. Стасюка, 20. Визнано нечинним свідоцтво про право власності на будівлі за № 20 по вул. Стасюка в м. Чернівці від 16.10.2002.

Наведене вище рішення суду в частині визнання нечинними рішень Чернівецької обласної ради набуло законної сили на підставі постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 № 9/34.

Законність рішень суду першої та апеляційної інстанції було підтверджено Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.02.2009 № К-35493/06.

Відтак, наведеними вище рішеннями суду, що набули законної сили було встановлено та підтверджено право власності позивача на нерухоме майно, що розташоване за адресою м. Чернівці, вул. Небесної Сотні (колишня вул. Стасюка), 20, яке виникло в нього на підставі закону.

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно станом на дату звернення з позовом зареєстрованим власником нерухомого майна, що належить позивачу зазначено Територіальні громади міст селищ та сіл Чернівецької області в особі Чернівецької обласної ради; підставою для внесення даних відомостей слугували ті самі рішення Чернівецької обласної ради XVI сесії XXII скликання від 30.01.1998 та рішення № 45-2/98 2-й сесії Чернівецької обласної ради XXIII скликання від 09.07.1998, які визнано нечинними та скасовано наведеними вище рішеннями суду, що набули законної сили.

Таким чином, належний на праві власності позивачу об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою м. Чернівці, вул. Стасюка, 20 (зараз вул. Небесної Сотні), обліковується, як об`єкт права комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернівецької області, управління якими здійснює Чернівецька обласна рада на підставі рішень Чернівецької обласної ради, які було визнано нечинними та скасовано за рішеннями суду, що набули законної сили.

29.12.2021 позивач звернувся в Центр надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради із заявою про державну реєстрацію за ним права власності на об`єкт нерухомого майна - будинок № 20, що розташований за адресою вул. Небесної Сотні (колишня Стасюка) в м. Чернівці.

Разом із заявою державному реєстратору було надано документи, на підставі яких позивач набув право власності на наведений вище об`єкт нерухомого майна, що був переданий у власність позивача в якості вступного майнового внеску, а також рішення суду, що набрали законної сили, якими встановлений факт належності вказаного нерухомого майна на праві власності позивачу та протиправність дій Чернівецької обласної ради щодо реєстрації за собою права власності на вказане майно в Єдиному державному реєстрі речових прав.

Втім, 05.01.2022 державним реєстратором прав на нерухоме майно відділу Державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради за наслідками розгляду поданих документів було відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 62756245.

В якості підстави для відмови в проведенні реєстрації права позивача на нерухоме майно, державний реєстратор зазначив, що "подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують". За змістом рішення "жодний з наданих заявником документів не дає змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на об`єкт нерухомого майна за Чернівецькою Торгово-промисловою палатою. Наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, що полягають у вже зареєстрованому праві власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за іншим суб`єктом на підставі документа, який судами не скасований".

Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що з моменту отримання наведеної вище відмови у вчиненні реєстраційної дії, Чернівецька Торгово-промислова палата дізналася, що обмежена у своєму законному праві володіння належним їй майном, та задля захисту свого порушеного права й звернулася до суду з позовом про витребування належного їй майна з чужого незаконного володіння.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Положеннями ст. 21 Господарського кодексу України встановлено, що з метою сприяння розвитку національної економіки, її інтеграції у світове господарство, а також створення сприятливих умов для підприємницької діяльності в Україні можуть створюватися торгово-промислові палати, як добровільні об`єднання підприємців та організацій. Торгово-промислова палата є недержавною самоврядною статутною організацією, створеною на засадах членства , що має статус юридичної особи. Держава сприяє торгово-промисловим палатам у виконанні ними статутних завдань. Порядок утворення та діяльності торгово-промислових палат встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Приписами ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Приписами ст. 328 ЦК України закріплено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно ст. 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Статтею 182 ЦК України унормовано, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Виходячи з цієї норми, фактичне володіння передбачає фактичне панування особи над річчю.

Під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння річчю, яке не має правової підстави (передбаченої законом, договором чи адміністративним актом) або правова підстава якого відпала чи визнана недійсною.

Аналіз вказаної норми та зміст позовних вимог за даним позовом свідчить про те, що даний позов відноситься до віндикаційних позовів (витребування майна з чужого незаконного володіння).

Віндикаційним позовом захищаються права власності в цілому, оскільки він пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння користування та розпорядження одночасно. Однак право власності за власником зберігається, тому що може бути підтвердженим правовстановлюючими документами, або іншими письмовими доказами.

Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

Володіння - це фактичне, фізичне панування над майном, яке передбачає повний фізичний контроль його власника чи законного володільця.

Власник має право витребувати своє майно від особи, в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред`явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача, які і становлять предмет доказування.

Аналіз ст. 387 Цивільного кодексу України свідчить про те, що віндикаційний позов ґрунтується передусім на тому, що право власності на річ є абсолютним і слідує за річчю, зберігаючись навіть у випадку незаконного вибуття з володіння власника та в період перебування в незаконному володінні іншої особи. Тому віндикаційна вимога може бути заявлена щодо витребування лише індивідуально-визначеної речі.

Таким чином, звертаючись з даним позовом, позивач має надати докази на підтвердження права власності на спірне майно, має довести індивідуальні ознаки майна, що витребовується, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном.

Крім того, при розгляді віндикаційного позову позивач повинний підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази.

Отже, умовами задоволення такого позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння.

Згідно ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Таким чином, майном у розумінні Цивільного кодексу є речі та майнові права і обов`язки.

За приписами ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

В ході розгляду надої справи судом встановлено, що постановою Господарського суду Чернівецької області від 04.04.2006 у справі № 9/34 встановлено, що з моменту передачі майна та приміщення за актом від 18.08.1993 в якості вступного внеску Чернівецької обласної ради до Асоціації "Чернівецька торгово-промислова палата Буковини", остання набула право власності на передане їй майно та приміщення, а отже і позивач, як правонаступник Асоціації. Віднесення належного позивачу на праві власності приміщення до об`єктів права комунальної власності за рішенням 16 сесії обласної ради 22 скликання від 30.01.1998 та реєстрація права власності на нього за рішенням 2 сесії обласної ради 23 скликання від 09.07.1998 за відповідачем відбулось із перевищенням повноважень обласної ради, - оскільки на момент прийняття зазначених рішень спірне приміщення за адресою м. Чернівці, вул. Стасюка, 20 не було власністю Чернівецької обласної ради.

Судом встановлено, що позивач набув право власності на спірне нерухоме майно, яке у встановленому законом порядку було передано до його статутного фонду.

Законність наведених вище висновків було підтверджено постановою Львівського апеляційного суду від 17.10.2006 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.02.2009 № К-35493/06.

Згідно приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, з огляну на викладене вище, слідує, що реєстрація права власності відповідача була проведена із порушенням законодавства, що діяло на момент її проведення, що відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" позбавляє наявні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи щодо права власності відповідача на спірне майно ознак дійсності.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" унормовано, що державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на майбутній об`єкт нерухомості.

Натомість, відповідно до висновків викладених в постанові ОП КГС ВС від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 за змістом ст. 2 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц зазначає, що факт володіння нерухомим майном зокрема підтверджується фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного володіння). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права. Зареєстроване право власності , визнається фактичним володінням нерухомим майном. Отже особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належать інший особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою зареєстроване право власності. Заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у державному реєстрі), але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності і надалі належить власникові. Саме тому, він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави ним заволоділа (п. 60, 62, 63, 64, 65 постанови).

В наведеній вище постанові Велика палата також дійшла правового висновку про те, що належним відповідачем за позовом про витребування нерухомого майна з незаконного володіння є особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, а віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача (п. 147 постанови).

У постанові від 09.11.2021 Велика палата Верховного Суду у справі № 466/8649/16-ц дійшла висновку, що саме наявність державної реєстрації права власності за відповідачем у випадку задоволення судом віндикаційного позову є підставою для реєстрації права власності за позивачем.

Отже, враховуючи , що за позивачем визнано право власності на спірне майно судовими рішеннями, які набрали законної сили, проте в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було внесено запис за відповідачем як власника спірного майна ( до прийняття вказаних судових рішень), якій міститься і досі, а також враховуючи відмову реєстратора, суд приходить до висновку, що позивачем обрано належний спосіб захисту свого порушеного права через витребування нерухомого майна з незаконного володіння відповідача.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Враховуючи викладене вище у своїй сукупності, оскільки, доводи якими позивач обґрунтовував позовні вимоги знайшли своє підтвердження, більш того, відповідачем спростовані не були, у зв`язку з чим, суд й дійшов висновку, що позов Чернівецької Торгово-промислової палати підлягає задоволенню.

Що ж стосується заявленої заяви про застосування сплину строку позовної давності до вимог позивача, в якій відповідач вказує, сам позивач зазначає, що про порушення його права йому стало відомо ще у 2005 році, у зв`язку з чим, відповідач й вказує, що строк позовної давності для пред`явлення індикаційного позову Чернівецькою Торгово-промисловою палатою давно сплив.

Так, відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 року)

Суд не вбачає підстав для застосування заявленого відповідачем сплину строку позовної давності, до вимог позивача, з огляду на слідуюче.

Як було встановлено судом вище, в 2005 році позивач дізнався, що належне йому нерухоме майне, рішенням Чернівецької обласної ради було внесено до переліку об`єктів права комунальної власності Чернівецької обласної ради.

З метою захисту свої прав в лютому 2006 року Чернівецька Торгово-промислова палата звернулась в Господарський суд Чернівецької області з позовом до Чернівецької обласної ради про визнання недійсним рішення Чернівецької обласної ради ХVІ сесії XXII скликання від 30.01.1998 року "Про реєстр об`єктів комунальної власності обласної ради" в частині включення до додатку № 1 приміщення Торгово-промислової палати "Буковина" ( вул. Стасюка, 20 в м. Чернівці ), як об`єкту права комунальної власності обласної ради; рішення Чернівецької обласної ради № 45-2/98 "Про порядок управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернівецької області" в частині пункту 6 додатку № 1; визнання недійсним свідоцтва про право власності територіальної громади сіл, селищ, міст Чернівецької області в особі обласної ради на об`єкт нерухомого майна домоволодіння по вул. Стасюка, 20 в м. Чернівці, вид 16.10.2002.

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 04.04.2006 у справі № 9/34 позов Чернівецької торгово-промислової палати до Чернівецької обласної ради бувзадоволений в повному обсязі. Визнано нечинним рішення Чернівецької обласної ради XVI сесії XXII скликання від 30.01.1998 "Про реєстр об`єктів комунальної власності обласної ради" в частині включення до додатку № 1 "Реєстр об`єктів права комунальної власності обласної ради" приміщення Торгово-промислової палати "Буковина" (вул. Стасюка, 20 в м. Чернівці), як об`єкту комунальної власності обласної ради. Визнано нечинним п. 6 додатку № 1 до рішення № 45-2/98 2-й сесії Чернівецької обласної ради XXIII скликання "Про порядок управління об`єктами спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області" щодо оформлення права власності Чернівецької обласної ради на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою м. Чернівці, вул. Стасюка, 20.

Рішення набуло законної сили на підставі постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 № 9/34. Законність рішень суду першої та апеляційної інстанції було підтверджено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.02.2009 № К- 35493/06.

За таких обставин, наведеними вище рішеннями суду, що набули законної сили позивач у спосіб, що був встановлений ст. 21 ЦК України та судовою практикою що існувала на той час, захистив належне йому право власності на спірний об`єкт нерухомого майна. Рішенням суду було встановлено правомірність набуття та підтверджено існування права власності позивача на нерухоме майно, що розташоване за адресою м. Чернівці, вул. Героїв Небесної Сотні (колишня вул. Стасюка), 20, яке виникло в нього на підставі закону.

29.12.2021 позивач звернувся в Центр надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради із заявою про державну реєстрацію за ним права власності на об`єкт нерухомого майна - будинок № 20, що розташований за адресою вул. Небесної Сотні (колишня Стасюка) в м. Чернівці.

05.01.2022 державний реєстратор прав на нерухоме майно Відділу Державної реєстрації прав на нерухому майно юридичного управлінь Чернівецької міської ради ухвалив рішення про відмову у державне реєстрації прав та їх обтяжень № 62756245. Зазначив в якості підстав відмов наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовизм правами Чернівецької обласної ради на вказаний об`єкт нерухомого мани на підставі документа, який судами не скасований.

Відтак, суд вказує, що саме з моменту отримання наведеної вище відмови у вчиненні реєстраційної дії, позивач дізнався, що він обмежений у своєму законному праві володіння належним йому майном. Відповідно з даного моменту й слід розпочинати відраховувати перебіг позовної давності не звернення до суду за захистом свого порушеного права шляхом витребування належного йому майна з чужого незаконного володіння.

При цьому, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством покладено на власника обов`язок проведення реєстрації належних йому майнових прав, втім, не встановлено в який саме строк має бути проведено таку реєстрацію.

Таким чином, звертаючись до суду з даним позовом 25.01.2023 (дата направлення позовної заяви до суду), Чернівецькою Торгово-промисловою палатою не було пропущено трирічний строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Разом з тим, суд відзначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Чернівецької Торгово-промислової палати - задовольнити.

2. Витребувати з незаконного володіння Чернівецької обласної ради (58000, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Грушевського Михайла, буд. 1; ідентифікаційний код 25081241) належний Чернівецькій Торгово-промисловій палаті (58000, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Небесної Сотні, буд. 20; ідентифікаційний код 14273380) на праві власності об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою вул. Небесної Сотні (колишня вул. Стасюка), 20 в м. Чернівці, що складаються з будівля торгово-виставкового центру Торгово-промислової палати літ. А, загальною площею 2 394, 0 кв.м, господарської будівлі літ. Б, загальною площею 209, 20 кв.м, ворот № 1.

3. Стягнути з Чернівецької обласної ради (58000, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Грушевського Михайла, буд. 1; ідентифікаційний код 25081241) на користь Чернівецькій Торгово-промисловій палаті (58000, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Небесної Сотні, буд. 20; ідентифікаційний код 14273380) судовий збір в сумі 14 148 (чотирнадцять тисяч сто сорок вісім) грн 58 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 29.05.2023

Суддя Дмитро БАРАНОВ