Постанова

від 30.05.2023 по справі 185/4465/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5619/23 Справа № 185/4465/23 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У. М. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельні ділянки,

-за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Залізко В`ячеслав Сергійович,

на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2023 року про повернення позовної заяви, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

29 березня 2023 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельні ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 26 грудня 2006 року вона набула у власність дві земельні ділянки, розташовані на території Богданівської сільської ради, згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ЯГ №581961, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю №010602202445.

На теперішній час вона втратила оригінал правовстановлюючого документу Державний акт на право приватної власності на землю і не може повноцінно реалізувати своє право власності. Просила визнати за нею право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 1223581300:07:001:0024, 1223581300:07:001:0025.

КОРОТКИЙ ЗМІСТСУДОВОГО РІШЕННЯ

06квітня 2023рокуухвалою судді Павлоградського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобластіпозовну заяву ОСОБА_1 до Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельні ділянки повернуто позивачу.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

У квітні 2023 року, не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Залізко В.С., подана апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування вказаної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вона зареєструвала своє право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 1223581300:07:001:0024, 1223581300:07:001:0025 в державному реєстрі після 01 січня 2013 року, тому суд першої інстанції, повернувши позовну заяву, неправильно застосував норми матеріального права.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від інших учасників справи письмових заперечень на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно доч.2ст.369ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені впунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Залізко В.С., оскаржується ухвала Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області про повернення позовної заяви, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції треба залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що до позову була додана ксерокопія державного акту на право приватної власності на землю серії ЯГ №581961, виданого ОСОБА_1 на підставі розпорядження Павлоградської районної державної адміністрації №519-р-05 від 20 жовтня 2005 року.

Також до позову доданий витяг з Державного земельного кадастру, який підтверджує реєстрацію права власності ОСОБА_1 за земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 1223581300:07:001:0024, 1223581300:07:001:0025.

Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі Порядок), передбачено можливість проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, реєстрацію якого проведено до 01 січня 2013 року, у випадку втрати правовстановлюючого документа на нерухоме майно.

Пунктом 53 Порядку передбачено, що для державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку, права власності на закінчений будівництвом об`єкт чи об`єкт незавершеного будівництва, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, у зв`язкуіз втратою,пошкодженням чипсуванням відповідногодержавного актана правовласності чи постійного користування земельною ділянкою, свідоцтва про право власності на нерухоме майно використовуються відомості з Державного земельного кадастру або Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, та паперовий носій інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації).

У разі наявності в заявника копії примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого державного акта, свідоцтва про право власності на нерухоме майно подається також відповідна копія.

Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованих речових прав на підставі таких документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, або на паперових носіях інформації (в реєстрових книгах, реєстраційних справах, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), а у разі коли таким майном є закінчений будівництвом об`єкт чи об`єкт незавершеного будівництва, - також за наявності відомостей про його технічну інвентаризацію, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, з обов`язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа.

Отже, у випадку втрати, пошкодження або зіпсування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого органом місцевого самоврядування або місцевою адміністрацією, державного акту на право власності на земельну ділянку, за видачею свідоцтва на заміну втраченого, пошкодженого чи зіпсованого документа,необхідно звертатись саме до державного реєстратора.

Наведеними нормами закону передбачено досудовий порядок врегулювання спору про визнання право власності на земельну ділянку у випадку втрати правовстановлюючого документу державного акту, виданого до 01 січня 2013 року звернення власника з заявою до органу державної реєстрації прав з заявою про проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку у зв`язку із втратою оригіналу правовстановлюючого документу, однак позивачем не додано до позовної заяви доказів вжиття ним заходів досудового врегулювання спору.

За змістом позовної заяви та доданих до неї матеріалів у позивача наявні всі документи, необхідні для проведення державної реєстрації права власності: копія втраченого державного акта, витяг з Державного земельного кадастру про державну реєстрацію земельних ділянок із зазначенням відомостей про право власності та підстави його набуття. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що у цьому випадку право власності визнається не рішенням суду, а шляхом проведення його державної реєстрації згідно пункту 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до п.7 ч.4ст.185 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли до неї не додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Згідно з вимогами ч.5ст.185 ЦПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 1223581300:07:001:0024, 1223581300:07:001:0025 виникло у ОСОБА_1 26 грудня 2006 року на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №581961, виданого ОСОБА_1 на підставі розпорядження Павлоградської районної державної адміністрації №519-р-05 від 20 жовтня 2005 року, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010602202445.

Таким чином, доводи ОСОБА_1 про те, що її право власності на земельні ділянки було зареєстроване в державному реєстрі після 01 січня 2013 року, а саме 04 вересня 2017 року є необґрунтованими, оскільки її право власності на вказані земельні ділянки було зареєстроване 26 грудня 2006 року, а не з моменту внесення інформації про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у цьому випадку право власності визнається не рішенням суду, а шляхом проведення його державної реєстрації згідно п.53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Крім того, у роз`ясненнях Державного комітету України із земельних ресурсів від 28квітня 2010року щододій привтраті,заміні державногоакта,виявленні вньому помилокзазначено,що згідно з Інструкцією про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, яка затверджена наказом Держкомзему від 22.06.2009 р. №325 (z0735-09), що зареєстрований в Мін`юсті 06.08.2009 р. за №735/16751, організацію робіт з видачі державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою (далі - державні акти) у разі втрати (пошкодження) державного акта здійснюють Головні управління Держкомзему в містах Києві та Севастополі, управління (відділи) Держкомзему в районах (містах), міжміські, міжрайонні, міськрайонні управління (відділи) Держкомзему (далі - територіальні органи Держкомзему).

Землевласникам (землекористувачам), які бажають замінити державний акт, необхідно письмово звернутися до відповідного територіального органу Держкомзему.

У заяві(клопотанні)зазначається: у разі втрати (пошкодження) - де, коли і за яких обставин втра чено (пошкоджено) державний акт.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви, оскільки позивачем не було вжито заходів досудового врегулювання спору про визнання право власності на земельні ділянки у випадку втрати правовстановлюючого документу.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми процесуального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви, з дотриманням норм процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,в інтересахякої дієадвокат ЗалізкоВ`ячеслав Сергійович,залишити без задоволення.

Ухвалу Павлоградського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від06квітня 2023рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Судді: