Постанова

від 24.05.2023 по справі 357/7692/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 травня 2023 року

м. Київ

справа № 357/7692/19

провадження № 61-7157св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - Приватне орендне сільськогосподарське підприємство «Сидори»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Фермерське господарство «Пролісок», Фермерське господарство «Дари Ланів», державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина Марина Олександрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного орендного сільськогосподарського «Сидори» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2020 року та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2020 року у складі судді Ярмоли О. Я., постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Заришняк Г. М., Рубан С. М., та касаційну скаргу Фермерського господарства «Пролісок», Фермерського господарства «Дари Ланів» на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Заришняк Г. М., Музичко С. Г.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року Приватне орендне сільськогосподарське підприємство «Сидори» (далі - ПОСП «Сидори») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Пролісок» (далі - ФГ «Пролісок»), Фермерського господарства «Дари Ланів» (далі - ФГ «Дари Ланів»), державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування, внесення змін до договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що 08 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ПОСП «Сидори» було укладено договір оренди землі № 40, за яким ОСОБА_1 передала в оренду останньому свою земельну ділянку площею 2,8474 га з кадастровим номером 3220486000:04:010:0089, розташовану у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, строком на десять років. 25 січня 2015 року було проведено державну реєстрацію зазначеного права оренди. ПОСП «Сидори» користувався земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належно сплачував орендну плату, але, починаючи з лютого 2018 року ОСОБА_1 вчиняє дії, спрямовані на позбавлення його права користування за договором оренди. За скаргою, поданою ОСОБА_1 та іншими особами до Міністерства юстиції України, наказом Міністерства від 15 березня 2018 року було скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на дану земельну ділянку за ПОСП «Сидори».

05 березня 2018 року, ОСОБА_1 передала в оренду свою земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Еліта-2010».

ПОСП «Сидори» звернулося до суду з позовом про визнання вказаного договору недійсним, але у цей же період, 04 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Еліта-2010» був укладений договір про розірвання їхнього договору оренди від 05 березня 2018 року. Після чого, на підставі заяви ОСОБА_1 , посвідченої приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дуднік І. В., державним кадастровим реєстратором відділу у Білоцерківському районі міськрайонного управління юстиції Головного управління (далі - МРУЮ ГУ) Держгеокадастру 07 грудня 2018 року здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:010:0089 на дві земельні ділянки, площею по 1,4237 га, кожна, з кадастровими номерами: 3220486000:04:010:00111 та 3220486000:04:010:0112.

11 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М. О. були прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу спірні земельні ділянки за ОСОБА_1

10 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклала договір оренди земельної ділянки № 19С за яким передала свою земельну ділянку в оренду ФГ «Пролісок», а також, 10 грудня 2018 року уклала договір оренди № 19С, передавши в оренду свою іншу земельну ділянку ФГ «Дари Ланів».

14 грудня 2018 року державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 1,4237 га з кадастровим номером 3220486000:04:010:0111 за ФГ «Пролісок» та про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 1,4237 га з кадастровим номером 3220486000:04:010:0112 за ФГ «Дари Ланів».

Вважало, що власник земельної ділянки не мала права передавати спірні земельні ділянки в оренду іншим особам. Скасування Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за ним права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:010:0089, що виникло на підставі договору оренди, не припинило цей договір і жодним чином не вплинуло на його дійсність.

Ураховуючи наведене, ПОСП «Сидори» просило суд:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Пролісок» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:010:0111 площею 1,4237 га;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 і ФГ «Дари ланів» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:010:0112 площею 1,4237 га;

- скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:010:00111 за ФГ «Пролісок» (індексний номер 44609858 від 14 грудня 2018 року);

- скасувати рішення державного реєстратора державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:010:0112 за ФГ «Дари Ланів» (індексний номер 44608111 від 14 грудня 2018 року);

- витребувати із незаконного володіння та користування ФГ «Пролісок» на користь ПОСП «Сидори» земельну ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:010:0111 площею 1,4237 га;

- витребувати із незаконного володіння та користування ФГ «Дари ланів» на користь ПОСП «Сидори» земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:010:0112 площею 1,4237 га;

- внести зміни до договору оренди від 08 серпня 2013 року № 40, укладеного між ОСОБА_1 та ПОСП «Сидори», шляхом його викладення в новій редакції, зокрема, щодо умов договору по визначенню об`єкта оренди землі та нормативно грошової оцінки земельних ділянок, які були сформовані внаслідок поділу.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2020 року у задоволенні позову ПОСП «Сидори» відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2019 року.

Рішення суду мотивовано тим, що зі скасуванням рішення державного реєстратора про реєстрацію за позивачем речового права на нерухоме майно - права оренди на спірну земельну ділянку та внесенням відповідних відомостей до реєстру, втрачаються ті правові наслідки, які з них випливають, а саме скасовується державна реєстрація речового права і особа відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статті 125 ЗК України вважається такою, що не набула відповідного речового права.

Скасувавши рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди ПОСП «Сидори», держава офіційно не визнає і не підтверджує факт набуття ним права оренди на спірну земельну ділянку, належну ОСОБА_1 , оскільки відповідні відомості були виключені з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2020 року заяву ФГ «Дари Ланів» задоволено.

Стягнуто з ПОСП «Сидори» на користь ФГ «Дари Ланів» витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року апеляційну скаргу ПОСП «Сидори» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2020 року залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ПОСП «Сидори» на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2020 року задоволено частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2020 року - залишено без змін.

Додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2020 року змінено, зменшено суму судових витрат, стягнутих судом з ПОСП «Сидори» на користь ФГ «Дари Ланів», з 10 000 грн до 5 000 грн; у іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що судом першої інстанції повно з`ясовано обставини справи, надана належна оцінка доказам. Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи. Доводи апеляційної скарги висновків суду в цій частині не спростовують.

Апеляційний суд вважав, що витрати на правову допомогу у сумі 5 000 грн є обґрунтованими, співмірними зі складністю справи та відповідають вимогам закону.

Що стосується іншої суми 5 000 грн - гонорар успіху, то на думку суду, ця сума не може вважатися обґрунтованими відповідно до вимог закону витратами на надання професійної правничої допомоги, а тому задоволення вимог і цій частині не відповідає вимогам закону.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року заяву ФГ «Пролісок», ФГ «Дари Ланів» про ухвалення додаткового рішення залишено без задоволення.

Апеляційний суд виходив із того, що представник ФГ «Пролісок» та ФГ «Дари Ланів» не надав суду належних розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

При цьому, суд вважав, що гонорар успіху не може вважатися обґрунтованими відповідно до вимог ЦПК України витратами на надання професійної правничої допомоги.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року до Верховного Суду, ПОСП «Сидори», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2020 року, додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Крім того, просить ухвалити додаткове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ФГ «Дари Ланів» про ухвалення додаткового рішення.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року до Верховного Суду, ФГ «Пролісок», ФГ «Дари Ланів», посилаючись на порушення норм процесуального права, просять скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення про задоволення їх заяви про ухвалення додаткового рішення.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ПОСП «Сидори» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували практику Верховного Суду про те, що договори оренди землі, які укладено після 01 січня 2013 року, набирають чинності з моменту їх підписання сторонами, а скасування рішення про державну реєстрацію права оренди не впливає на дійсність договору оренди землі.

Вважає, що суди попередніх інстанцій помилково ототожнили державну реєстрацію договору оренди землі з державною реєстрацією права оренди на земельну ділянку, що призвело до помилкового застосування

частини першої статті 210 ЦК України.

Суди не врахували, що при існуванні декількох договорів найму однієї й тієї самої речі різними наймачами, перевага повинна віддаватися договору, який був укладений раніше. При цьому скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ПОСП «Сидори» не призвело до припинення самого права оренди, яке підлягає захисту, оскільки було порушено відповідачами.

Вказує, що суд першої інстанції, з висновками якого частково погодився апеляційний суд, безпідставно стягнув з нього витрати на професійну правничу допомогу, оскільки представник ФГ «Дари Ланів» без поважних причин не надав суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс та планує понести у зв`язку з розглядом справи.

Також вважає, що справу слід передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки нею некоректно сформовані висновки у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19), через що виникли різні висновки та тлумачення колегіями суддів різних судових палат Касаційного цивільного суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Вказує, що від вказаних висновків Великої Палати Верховного Суду слід відступити, шляхом його уточнення, а саме чіткого розмежування моменту укладення і набрання чинності для договорів оренди землі, укладених до 01 січня 2013 року та після цієї дати, вказавши, що договори, які укладені до 01 січня 2013 року набирають чинності з моменту їх державної реєстрації, а укладені після 01 січня 2013 року - з моменту їх підписання сторонами. Крім того, слід розмежувати поняття державної реєстрації договору оренди землі та державної реєстрації права оренди на земельну ділянку.

Касаційна скарга ФГ «Пролісок», ФГ «Дари Ланів» мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, оскільки їх представником були надані всі необхідні документи для компенсації цих витрат.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги

У червні 2021 року ФГ «Пролісок», ФГ «Дари Ланів» подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ПОСП «Сидори», в якому вказують, що її доводи є безпідставними та не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій, тому просять залишити його касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Крім того, просять відмовити у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а також стягнути з ПОСП «Сидори» на їх користь витрати на професійну правничу допомогу по 10 000 грн кожному.

У червні 2021 року ПОСП «Сидори» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ФГ «Пролісок», ФГ «Дари Ланів», в якому вказує, що судом апеляційної інстанції було правильно відмовлено в задоволенні заяви про компенсацію вказаним особам витрат на професійну правничу допомогу, тому просить залишити їх касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ними ухвалу - без змін.

У червні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л. А., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ПОСП «Сидори», в якому заперечує проти її доводів, вважає їх необґрунтованими та такими, що не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій, тому просить залишити його касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Крім того, просить відмовити у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а також стягнути з ПОСП «Сидори» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. Також, заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, у разі задоволення касаційної скарги та позовних вимог ПОСП «Сидори», до 6 000 грн у суді першої інстанції, 5 000 грн у суді апеляційної інстанції та 4 000 грн у Верховному Суді.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 травня 2021 року справу передано судді-доповідачу Ждановій В. С.

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2021 року у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ПОСП «Сидори» та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ФГ «Пролісок», ФГ «Дари Ланів».

11 червня 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 вересня 2021 року, у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_2 , на підставі подання секретаря другої судової палати Червинської М. Є., справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А., Воробйової І. А., Черняк Ю. В., справу призначено до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року зупинено касаційне провадження у справі до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 357/8104/19.

Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2022 року поновлено касаційне провадження у справі.

16 серпня 2022 року ПОСП «Сидори» подало до Верховного Суду клопотання про зупинення касаційного провадження у справі, мотивоване тим, що на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває справа з подібними правовідносинами.

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року зупинено касаційне провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 357/8277/19 (провадження 14-65цс22).

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві приватної власності належала земельна ділянки площею 2,847 га з кадастровим номером 3220486000:04:010:0089, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

08 серпня 2013 року між ПОСП «Сидори» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі № 40, за яким ПОСП «Сидори» набув право оренди земельної ділянки площею 2,847 га з кадастровим номером 3220486000:04:010:0089, строком на 10 років, зі сплатою орендодавцю орендної плати, яка нараховується та видається орендарем в розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1 381,44 грн. Розмір орендної плати переглядається 1 раз на 2 роки за взаємною згодою сторін.

Згідно з пунктом 37 договору оренди він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Державну реєстрацію права оренди було проведено 25 січня 2015 року згідно з рішенням державного реєстратора реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Журова О. В., який прийняв рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за позивачем за індексним номером 18835672.

05 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Еліта-2010» було укладено договір оренди № 88 земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:010:008.

Наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 728/5 була задоволена колективна скарга громадян, в тому числі, і ОСОБА_1 , та було скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди за ПОСП «Сидори» на належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:010:0089, яке було зареєстроване на підставі договору оренди від 08 серпня 2013 року.

04 грудня 2018 року ОСОБА_1 та ТОВ «Еліта-2010» уклали договір про розірвання укладеного між ними договору оренди землі від 05 березня 2018 року.

07 грудня 2018 року державним кадастровим реєстратором були прийняті рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:010:0089, шляхом закриття поземельної книги і скасування кадастрового номера цієї земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Також, було прийнято рішення про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:010:0111, загальною площею 1,4237 га та державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:010:0112 загальною площею 1,4237 га, які утворилися внаслідок поділу.

10 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ «Дари Ланів» було укладено договір оренди земельної ділянки № 19С з кадастровим номером 3220486000:04:010:0112 загальною площею 1,4237 га.

10 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ «Пролісок» було укладено договір оренди земельної ділянки № 19С з кадастровим номером 3220486000:04:010:0111 загальною площею 1,4222 га.

11 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М. О. були прийняті рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на сформовані внаслідок поділу, спірні земельні ділянки, по 1,4237 га, кожна.

14 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М. О. прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:010:0111 за ФГ «Пролісок», а на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:010:0112 - за ФГ «Дари Ланів».

ПОСП «Сидори», дізнавшись про вище викладені обставини поділу земельної ділянки, направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) про внесення змін до договору оренди землі від 08 серпня 2013 року, де виклало пропозицію та обґрунтувало підстави для внесення змін до договору оренди в частині, що ідентифікують об`єкт оренди, а саме: кадастрових номерів та площі орендованих земельних ділянок, грошової оцінки, сформованих внаслідок поділу земельної ділянки, яка була першочергово передана в оренду позивачу.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ПОСП «Сидори» зазначає, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 823/378/16, 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, 05 червня 2019 року у справі № 392/1829/17, 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2723/17, 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц, Верховного Суду від 11 травня 2018 року у справі № 902/803/17, 23 травня 2018 року у справі № 704/1551/16-ц, 19 грудня 2018 року у справі № 291/421/17, 20 лютого 2019 року у справі № 917/410/18, 28 серпня 2019 року у справі № 537/4946/13-ц, 02 жовтня 2019 року у справі № 291/426/17, 11 грудня 2019 року у справі № 291/421/17, 03 квітня 2020 року у справі № 912/3294/18, 15 липня 2020 року у справі № 915/476/19, 02 жовтня 2020 року у справі № 912/3295/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, зазначає, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про зупинення розгляду справи (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПОСП «Сидори» підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ФГ «Пролісок», ФГ «Дари Ланів» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення судів першої та апеляційної інстанції по суті спору не відповідають.

У Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (статті 13, 41 Конституції України).

Відповідно до статті 13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. У такій редакції конституційна норма не лише покладає на власника обов`язки, а й орієнтовно вказує на його зобов`язання.

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

У пункті 5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз`яснено, що до державної реєстрації права власності за новим набувачем покупець за договором про відчуження майна, виконаним сторонами, не має права розпоряджатися цим майном, оскільки право власності на нього зберігається за продавцем, проте має право на захист свого володіння на підставі статті 396 ЦК України. При цьому слід мати на увазі, що після оплати вартості проданого майна і передання його покупцеві, але до державної реєстрації переходу права власності, продавець також не має права ним розпоряджатися, оскільки це майно є предметом виконаного продавцем зобов`язання, яке виникло з договору про відчуження майна (пункт 1 частини першої статті 346 ЦК України), а покупець є його законним володільцем. У разі укладення нового договору про відчуження раніше переданого покупцю майна без розірвання попереднього договору чи визнання судом його недійсним продавець несе відповідальність за його невиконання у виді відшкодування збитків новому покупцеві.

Відповідно до пунктів «а», «д» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням, своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав (стаття 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону України «Про оренду землі»).

Отже, ПОСП «Сидори» та ОСОБА_1 , уклавши договір оренди землі 08 серпня 2013 року, який містить всі істотні умови, передбачені статтею 15 Закону України «Про оренду землі», висловили своє волевиявлення на укладення договору в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, шляхом складання та скріплення підписом письмового документа.

Скасована у подальшому Міністерством юстиції України державна реєстрація права оренди за ПОСП «Сидори», сама по собі не свідчить про те, що договір не укладено, чи що договір між сторонами автоматично припиняється, як і про те, що позивач не має право оспорити договір, укладений ОСОБА_1 з іншими орендарями, за наявності чинного договору оренди тієї ж земельної ділянки.

Подібні правові висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 19 грудня 2018 року у справі № 291/422/17 (провадження № 61-29047св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 291/426/17 (провадження № 61-32794св18).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).

В абзаці п`ятому пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Верховний Суд вважає, що, оскільки ОСОБА_1 здійснила поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:010:0089 на дві земельні ділянки, а саме: земельну ділянку, площею 1,4237 га, з кадастровим номером 3220486000:04:010:0111, та земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:010:0112, загальною площею 1,4237 га, які утворилися внаслідок поділу, а в подальшому уклала договори оренди зазначених земельних ділянок з ФГ «Пролісок» та ФГ «Дари ланів», за наявності чинного договору оренди землі з ПОСП «Сидори», чим було порушено право орендаря, то позовні вимоги останнього про визнання відповідних договорів оренди недійсними та скасування рішень державного реєстратора про право оренди вказаних юридичних осіб є законними та обґрунтованими.

Правові висновки судів попередніх інстанцій про те, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі від 08 серпня 2013 року, укладеного між ПОСП «Сидори» та ОСОБА_1 , має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків, з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19), є помилковими.

Колегія суддів не може погодитися з такими правовими висновками, оскільки суди попередніх інстанцій не врахували, що норма статті 18 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої договір оренди землі набирав чинності після його державної реєстрації, втратила чинність з 01 січня 2013 року, а суди помилково ототожнили поняття «державної реєстрації договору оренди землі» з «державною реєстрацією права оренди».

У пункті 37 договору оренди землі, укладеного 08 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ПОСП «Сидори», сторони закріпили, що цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації.

Проте, умова договору оренди про його державну реєстрацію, за відсутності на час його укладення в чинному законодавстві України відповідної правової норми та порядку такої реєстрації, не несе для сторін жодного юридичного значення.

При цьому, у задоволенні позовних вимог ПОСП «Сидори» до державного реєстратора слід відмовити.

У постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина М. О. є неналежним відповідачем у позовних вимогах ПОСП «Сидори» про скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно.

Не можна погодитися й з висновками суду першої інстанції, з якими погодився й апеляційний суд, про те, що заходи щодо поділу земельної ділянки, яка була об`єктом договору оренди, та формування спірних земельних ділянок з кадастровими номерами: 3220486000:04:010:0111 та 3220486000:04:010:0112є чинними, внаслідок цього припинилося існування цієї земельної ділянки в дійсних межах, що унеможливлює ефективний захист прав позивача шляхом внесення змін до договору оренди землі від 08 серпня 2013 року, шляхом викладення його в новій редакції.

Згідно із частинами першою та другою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки) (положення частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі»).

Суди попередніх інстанцій встановили та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 здійснила поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:010:0089, яка перебувала в оренді у ПОСП «Сидори», на дві земельні ділянки, а саме: земельну ділянку, площею 1,4237 га, з кадастровим номером 3220486000:04:010:0111 та земельну ділянку, площею 1,4237 га, з кадастровим номером 3220486000:04:010:0112, без згоди останнього.

Такий поділ земельної ділянки не припиняє права оренди на неї орендаря, оскільки уся передана в оренду земельна ділянка була поділена і увійшла у дві сформовані земельні ділянки.

Тому договір оренди земельної ділянки не припинив своєї дії.

Отже, позовні вимоги щодо внесення змін до договору оренди землі від 08 серпня 2013 року, шляхом його викладення у новій редакції, зі зміною ідентифікації об`єкта оренди, задоволенню не підлягають, оскільки поділ земельної ділянки не припиняє права оренди орендаря щодо неї.

При цьому, колегія суддів, враховуючи принцип свободи договору, не вбачає за можливе змінювати й решту умов договору, оскільки зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України), істотних порушень решти умов договору не встановлено, а строк його дії ще не закінчився.

Щодо позовних вимог про витребування земельних ділянок Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону України «Про оренду землі» (у редакції чинній на час подання позову) Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об`єднаннями та організаціями.

Разом з тим, згідно зі статтею 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Отже, оскільки на даний час державна реєстрація права оренди ПОСП «Сидори» не здійснена, Верховний Суд вважає, що позовні вимоги про витребування спірних земельних ділянок є передчасними.

При цьому, Верховний Суд зазначає, що викладені у цій постанові правові висновки не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду у справі № 357/8277/19 (провадження 14-65цс22).

Згідно із частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки у справі немає необхідності встановлювати додаткові обставини справи, при цьому суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення по суті спору з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ПОСП «Сидори».

Касаційна скарга ФГ «Пролісок» та ФГ «Дари Ланів» з вимогою про скасування ухвали апеляційного суду з ухваленням судового рішення про стягнення на їх користь судових витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає, оскільки Верховний Суд скасовує судові рішення у справі по суті, а додаткове судове рішення не може існувати саме по собі. Крім того, колегія суддів задовольняє частково вимоги ПОСП «Сидори», тому відсутні правові підстави для стягнення з останнього витрат на правничу домомогу, понесених відповідачами.

Щодо судових витрат

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положення підпунктів б), в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема із: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки Верховний Суд задовольняє дві вимоги немайнового характеру ПОСП «Сидори» (та дві пов`язані з ними вимоги, за які судовий збір окремо не підлягав стягненню), а в решті вимог відмовляє, то з відповідачів у рівних частинах на користь позивача підлягає стягненню: за подання позовної заяви 3 842 грн, заяви про забезпечення позову - 960,5 грн, апеляційної скарги - 5 763 грн та касаційної скарги - 7 684 грн.

Верховний Суд відмовляє у задоволенні клопотань ФГ «Пролісок» та ФГ «Дари ланів», а також представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Л. А., про стягнення з позивача на їх користь витрат за надану правничу допомогу, оскільки, за наслідками розгляду справи Верховним Судом по суті, ПОСП «Сидори», незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, отримало очікуваний для себе результат.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 406, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» задовольнити частково, а касаційну скаргу Фермерського господарства «Пролісок» та Фермерського господарства «Дари ланів» залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2020 року, додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року скасувати.

Позов Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Пролісок», Фермерського господарства «Дари Ланів», державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10 грудня 2018 року № 19С, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Пролісок» щодо земельної ділянки площею 1,4237 га з кадастровим номером 3220486000:04:010:0111.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10 грудня 2018 року № 19С, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Дари ланів» щодо земельної ділянки площею 1,4237 га з кадастровим номером 3220486000:04:010:0112.

Скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки площею 1,4237 га з кадастровим номером 3220486000:04: 010:0111, індексний номер: 44609858 від 14 грудня 2018 року за Фермерським господарством «Пролісок».

Скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки площею 1,4237 га з кадастровим номером 3220486000:04:010:0112, індексний номер: 44608111 від 14 грудня 2018 року за Фермерським господарством «Дари ланів».

У задоволенні позовних вимог Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Пролісок», Фермерського господарства «Дари ланів» про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування, внесення змін до договору оренди землі відмовити.

У задоволенні позовних вимог Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» до державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни відмовити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), Фермерського господарства «Пролісок» (код ЄДРПОУ 32796608), Фермерського господарства «Дари ланів» (код ЄДРПОУ 32796613) в рівних частинах на користь Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» (код ЄДРПОУ 32638083) судові витрати за сплату судового збору: за подання позовної заяви у розмірі 3 842 гривні, заяви про забезпечення позову - 960,5 гривень, апеляційної скарги - 5 763 гривні та касаційної скарги - 7 684 гривні, а всього 18 249,5 гривень, по 6 083 (шість тисяч вісімдесят три) гривні 17 (сімнадцять) копійок з кожного.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець С. Ф. Хопта