Рішення

від 01.11.2007 по справі 20-5/415

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем

України

РІШЕННЯ

"01" листопада 2007 р.

справа № 20-5/415

За позовом: Товариства з обмеженою

відповідальністю „Пром-Агро-Сервіс”  (99011

м. Севастополь, вул. Керченська, б. 48, кв. 25)

до Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1 (НОМЕР_1 АДРЕСА_1);

про стягнення заборгованості в

розмірі 12397,03 грн.

Суддя Євдокимов

І.В.

Представники сторін:

Позивач:

Лутовінов С.В., довіреність б/н від 27.04.2007;

Відповідач:

не з'явився.

Суть спору:

Позивач, ТОВ „Пром-Агро-Сервіс”,

звернувся до суду з позовом до відповідача, суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1, про стягнення  заборгованості за

договором купівлі-продажу № 18 від 25.03.2005 в розмірі 12397,03 грн., з яких:

8513,50 грн. -основна заборгованість, 3325,12 грн. -пеня, 558,41 грн. -3%

річних.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги

тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо оплати  отриманого товару.

Відповідач в судове засідання

неодноразово не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце

судового засідання повідомлявся належним чином у встановленому порядку, за

адресою вказаною у позовній заяві.

Оскільки до повноважень

господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження

юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу

на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники

повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами

поштового зв'язку з позначками „адресат вибув”, „адресат не значиться”, і таке

інше, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом

обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом

певних процесуальних дій.

Як вбачається з поштових

повідомлень, вони повернути на адресу суду з відміткою “За закінченням терміну

зберігання”, а тому суд дійшов висновку, що відповідач не отримує

кореспонденцію за своєю юридичною адресою. 

Представнику позивача в судовому

засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст.

20, 22 Господарського процесуального кодексу 

України.

Суд визнав можливим розглянути

справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за

наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача,

дослідивши надані позивачем докази,  суд,

-

ВСТАНОВИВ:

25.03.2005 між позивачем  (постачальник) та  відповідачем 

(Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 18.

Відповідно до п. 1.1 договору

постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та

оплатити паливно-мастильні матеріали, відповідно до специфікацій, які є

невід'ємною частиною договору.

Згідно з накладною № 761 від

20.09.2005 позивач поставив відповідачеві товар на суму 16258,50 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору

розрахунки за поставлений товар здійснюються банківським переводом на

розрахунковий рахунок постачальника від відповідно до виставлених рахунків на

умовах вказаних  в специфікаціях.

Оплату за поставлений відповідач

зобов'язаний був здійснити не пізніш 29.09.2005 згідно з рахунком НОМЕР_2 від

20.09.2005.

Зобов'язання з постачання товару

позивачем виконувались належним чином, та 

своєчасно, але оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась

несвоєчасно та не повному об'ємі, у зв'язку з чим його заборгованість   перед позивачем   склала 8513,50 грн.

Суд вважає позовні вимоги такими,

що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України №

436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 

Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні

виконуватись належним чином  відповідно

до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,

а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту

або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання

або одностороння зміна  його умов не

допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 655 Цивільного

кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає

або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні

(покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і

сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, вимоги   позивача про стягнення суми основного боргу

обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 549 Цивільного

кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які

боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або

неналежно виконаного зобов'язання.  Пенею

є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового

зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 230 Господарського

кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу

України № 435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов'язань може забезпечуватися

пенею.

Відповідно до п. 7.2 договору у

випадку несвоєчасної сплати за продукцію відповідач сплачує позивачу пеню  в розмірі подвійної облікової ставки

Національного банку України за кожний день прострочення.

Позивачем нарахована пеня в розмірі

3325,12 грн. за період з 29.09.2005 по 06.09.2007.

Відповідно до ст. 3 Закону України

“Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір

пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати

подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за

який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232

Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення

виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором,

припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 258 Цивільного

кодексу України встановлена позовна давність в один рік до вимог про стягнення

неустойки (штрафу, пені). Право вимоги стягнення суми пені та штрафу виникло у

позивача 29.09.2005, а позов пред'явлено лише 07.09.2007.

Таким чином, вимоги позивача

стосовно стягнення з відповідача пені в сумі 3325,12 грн.,  задоволенню не підлягають.

Суму основного боргу в розмірі

1164,00 грн. позивач просить стягнути з урахуванням    3% річних.

Згідно ст. 611  Цивільного кодексу України  у разі порушення зобов'язання настають  правові 

наслідки, встановлені договором або законом.

           Відповідно до ст. 625 Цивільного

кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на

вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого

індексу інфляції за весь час прострочення, 

а також три відсотку річних 

від  простроченої  суми, 

якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором

або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом №

3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох

процентів річних та індексу інфляції, що передбачені

статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив

виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити

суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час

прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або

договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями

боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням

встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні

втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою

природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових

коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не

були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс

інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення

зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Відповідно наданому позивачем

розрахунку сума  3% річних складає

-558,41 грн.

Таким чином, з відповідача на

користь позивача підлягає стягненню 9071,91грн., з яких: 8513,5 грн.  - основний борг,   558,41 грн. -3% річних.

Керуючись ст. 49 Господарського

процесуального кодексу України, суд покладає 

на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 90,71 грн.  і витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу в сумі 86,35 грн. пропорційно задоволеним

позовним вимогам.

 На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22,

49, 75, 82 -85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В

:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 (НОМЕР_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний

код  НОМЕР_3, відомостей про наявність

поточних  рахунків в установах банків

немає) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю

„Пром-Агро-Сервіс”  (99011 м.

Севастополь, вул. Керченська, б. 48, кв. 25, код  ЄДРПОУ 32897823, відомостей про наявність

поточних  рахунків в установах банків

немає) заборгованість в сумі 

9071,91грн., з яких: 8513,50 грн. 

- основний борг,   558,41 грн. -3%

річних,   витрати по сплаті державного

мита в сумі 90,71 грн., а також  витрати

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 86,35 грн.

Видати наказ після набрання

рішенням законної сили.

3.          В інший частині позовних вимог  ТОВ „Пром-Агро-Сервіс” відмовити.

Суддя                                                                                                    І.В.  Євдокимов

Рішення

оформлено

згідно

з вимогами

ст.

84 ГПК України

та

підписано

06.11.2007

Розсилка:

1.          ТОВ „Пром-Агро-Сервіс”  (м. Севастополь, вул. Мечникова, 8-А)

2.          ТОВ „Пром-Агро-Сервіс”  (99011 м. Севастополь, вул. Керченська, б.

48, кв. 25)

3.          СПД 

ОСОБА_1 (НОМЕР_1 АДРЕСА_1);

4.          СПД 

ОСОБА_1 (АДРЕСА_2)

5.          Справа

6.          наряд