Рішення

від 17.05.2023 по справі 571/193/23

РОКИТНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №571/193/23

Провадження № 2/571/94/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року смт. Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Верзун О.П.,

за участю секретаря судового засідання Качановської О.Ф.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Рокитнівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Сільськогосподарське приватне підприємство «Мрія» про визнання права власності на земельну частку (пай), -

встановив:

Позивач звернулась до суду із позовом та просить визнати за нею право власності на земельну частку (пай), яка перебувала в колективній власності колишнього пайгоспу «Полісся» (КСП «Більшовик») за рахунок земель запасу в межах території Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що25.07.1985 року була прийнята в члени КСП «Більшовик» Рокитнівського району Рівненської області.

З 05.03.1990 року прийнята на роботу зоотехніком по племінній справі в КСП «Більшовик».

З 1990 року по 1997 роки перебувала у відпустці по догляду за дитиною, після виходу з якої звільнилася.

24.02.1992 року колгосп «Більшовик» реформовано у пайгосп «Полісся», а з 18.12.1999 перейменовано в сільськогосподарське приватне підприємство «Мрія».

На час розпаювання землі між членами пайгоспу «Полісся», маючи право на отримання земельної частки (паю) її не було включено до списку, який додавався до державного акту серії РВ № 00004 від 27.11.1995 р., Таким чином, в отриманих з Держгеокадастра відомостей вона відсутня у списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства.

Посилаючись на те, що перебувала у відпустці по догляду за дитиною вважає, що не мала належної інформації щодо її права на земельну ділянку.

Про порушення своїх прав дізналась у 2022 році, що і стало підставою для звернення до суду, оскільки селищна рада у добровільному порядку відмовила їй надати земельну ділянку із земель запасу.

Позивачем разом із позовною заявою подано клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності та визнання поважними причини пропуску позовної давності для звернення до суду.

Ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження у справі.

У судовому засіданні позивач підтримала свої вимоги повністю. Пояснила, що після закінчення школи звернулась до КСП «Бліьшовик» за направленням на навчання, де внесли запис у її трудову книжку про те, що вона є членом колгоспу, хоча на той час вона ніякої роботи в колгоспі не виконувала та звідки направили на навчання. Після державного розподілу мала повернутися на роботу до колгоспу. Проте, ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину. Для того, щоб отримувати декретні кошти звернулась в колгосп та 05.03.1990 формально була прийнята на роботу зоотехніком по племінній справі. А вже ІНФОРМАЦІЯ_2 народила другу дитину. Таким чином, в період з 1990 року по 1997 рік вона перебувала у декретних відпустках, так як під час із першої з них пішла в другу, яка тривала по 10.07.1997 року. У перерві між ними ненадовго (приблизно на тиждень) виходила на роботу та рахувалась на своїй посаді, хоча її роботу виконував інший працівник, а вона приходила на роботу та просто була присутня на робочому місці. По закінченню другої декретної відпустки розрахувалася за власним бажанням із колгоспу та поїхала жити до чоловіка у сусідню Житомирську область, де продовжує проживати на даний час.

Позивач підтвердила, що весь час перебування її декретних відпустках вона приходила в контору колгоспу по декретні гроші, спілкувалася із економістом, головним бухгалтером, зоотехніком, іншими колегами, спілкувалась із касиром, який видавав їй гроші, але про розпаювання нічого не чула, хоча знає, що її колеги отримали свої земельні паї, а вона не знала, що в списках членів громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства її немає.

На запитання представника відповідача, заперечила, що була ізольованою настільки, внаслідок чого їй не було відомо про розпаювання землі.

У червні 2022 року позивач оформляла на себе спадщину після смерті чоловіка, в тому числі, і його право власності на земельну частку (пай). З цієї пори їй стало відомо, що вона також має таке право, оскільки в її трудовій книжці є запис про прийняття її до членів колгоспу. Добровільно, селищна рада відмовила їй у наданні земельного паю, через що вона звернулась до суду із позовом.

Відповідач в особі представника Рокитнівської селищної ради Лесковець А.П. заперечила щодо позовних вимог та просила відмовити у позові за пропуском строку позовної давності. Пояснила, що розпаювання відбулося у 1995 році. Процес розпаювання обговорювався серед колективу та жителів селища. Кожен, хто мав право та був включений до списків отримав свій земельний пай. З усієї кількості членів колгоспу, а це більш як 500 осіб, випадок з позивачем є єдиним, коли особу не було включено у список на отримання земельного паю. Позивач звільнилась з роботи у 1997 році, а розпаювання відбулось у 1995 році, а тому протягом цих двох років позивач мала можливість з`ясувати, чому відсутня у списках та звернутися за захистом своїх прав оскільки систематично з`являлась у контору та спілкувалась з працівниками сільськогосподарського підприємства. Позивач не надала доказів на поважність причини пропуску позовної давності А тому, у зв`язку з пропуском строків позовної давності позивачем відповідач просила відмовити їй у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи без самостійних вимог СПП «Мрія» про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду не прибув, своїм правом на подання пояснень не скористався.

Заслухавши доводи сторін та дослідивши надані письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З наданої копії трудової книжки вбачається, що ОСОБА_4 25.07.1985 року прийнята в члени колгоспу «Більшовик» Рокитнівського району та в той же день направлена на навчання в Житомирський сільськогосподарський інститут по спеціальності «Зооінженер».

З 27.08.1985 по 28.02.1990 була зарахована в число студентів, а з 05.03.1990 прийнята на роботу в колгосп «Більшовик» та 10 липня 1997 року розрахована з роботи за власним бажанням.

Інших доказів у перебування позивача членом колгоспу та у підтвердження трудових відносин із колгоспом «Більшовик», пайгоспом «Полісся» та сільськогосподарським підприємством «Мрія» не надано. Разом з тим, суд вертає увагу на ту обставину, що запив у трудовій книжці під № 5 засвідчено печаткою пайгоспу.

За клопотанням позивача, судом витребувано державний акт на право колективної власності на землю серії РВ 00004 та додаток до нього - список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, серед якого позивача не зазначено.

Таким чином, ОСОБА_5 відсутня у списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, що є додатком до державного акта на право колективної власності на землю серії РВ 00004 та дає їй право на одержання земельного частки (паю).

Згідно зазначеного державного акта на право колективної власності на землю, пайгоспу «Полісся» передано у колективну власність 1718,7 гектарів землі для товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Масевицької сільської ради народних депутатів від 27.09.1995 року № 69.

Інших доказів учасниками по справі не надано.

Частиною другоюстатті 89 ЦПК Українивизначено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

За змістом статей22,23 ЗК України 1990 рокуправо власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянкив натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і у разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормамиЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Згідно з пунктами 1, 2Указу Президента України від 08 серпня 1995 року№ 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективнувласність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

З огляду на зазначене, особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Тобто, за умов відсутності трьох складових одночасно, а саме перебування позивача в членах колективного сільськогосподарського підприємства, отримання підприємством державного акта на право колективної власності на землю та включення особи до списку, доданого до цього акту, особа не має права на земельну частку (пай).

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з ньогододатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в колективному сільськогосподарському підприємстві.

Питання набуття та припинення членства в колективному сільськогосподарському підприємстві регулюється статутом підприємства.

Список громадян, які мають право на земельну частку (пай), як додаток до державного акту, формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства, підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради.

У спірних правовідносинах основою набуття статусу члена й виникнення відповідних прав, пов`язаних з членством у колективному підприємстві, є юридичний склад, що включає в себе прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про прийняття заявника до складу членів колективного сільськогосподарського підприємства та його трудова участь у діяльності цієї організації.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, державний акт на право колективної власності на землю видано пайгоспу «Полісся», в той час, як позивачем надано докази про її членство у колгоспі «Більшовик» та не надано жодного з доказів у підтвердження відносин з пайгоспом «Полісся». Крім того, у позові лише зазначається про те, що 24.02.1992 року колгосп «Більшовик» реформовано у пайгосп «Полісся», а з 18.12.1999 перейменовано в СГПП «Мрія», однак будь-яких доказів у підтвердження правонаступництва пайгоспу«Полісся» танадалі СГПП«Мрія» суду не наданою

Як зазначалося вище, позивач не включений до списку як така, що має право земельну частку (пай). Проте, сторона позивача до свого звернення до суду не з`ясувала та не пояснила суду, з яких причин ОСОБА_1 відсутня у списку, а саме: чи її було помилково не внесено, чи безпідставно не включено до такого, чи виключено з нього. Адже, ці питання вирішувалися загальними зборами членів колективного сільськогосподарського підприємства, на якому мала право бути присутньою і позивач. Рішення

Також, позивач посилаючись на те, що відсутня у списку - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, не пояснила, чи зверталася вона до загальних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства з питанням щодо внесення до списку або в подальшому, за згодою всіх власників сертифікатів, про проведення перепаювання.

Позивач посилається лише на своє незнання про проведення процедури розпаювання землі у колективному сільськогосподарському підприємстві, членом якого вона була, тобто на свою необізнаність із своїми правами. Суд критично оцінює вказані посилання з огляду на наступне.

Державним актом підтверджується, що земля передана пайгоспу «Полісся» 27.11.1995 року.

10.07.1997 року, згідно із записом №5 у трудовій книжці, позивача звільнено з роботи за власним бажанням.

Таким чином, судом встановлено, що в період процедури розпаювання позивач проживала на території Рокитнівської селищної ради, регулярно з`являлася у конторі колгоспу, де отримувала грошові кошти та спілкувалась з працівниками та адміністрацією підприємства, про що самостійно підтвердила. Відтак, суд дійшов до переконання, що позивач мала можливість з`ясувати чому не отримувала сертифікат про право власності на земельну частку (пай), причину, з якої вона відсутня у списках на розпаювання землі та звернутися за захистом своїх прав оскільки процес розпаювання землі був загальновідомим в масштабах цілої країни фактом, був предметом бурхливого обговорення у ЗМІ та серед членів колективів сільськогосподарських підприємств, що спростовує доводи позивача про те, що їй нічого не було відомо про розпаювання та її права на земельну частку (пай). Вказана обставина доводить, що позивач ОСОБА_1 , за минуванням більш як 25 років, звернулась до суду, тобто, поза межами строку позовної давності.

Відповідно дост.257 ЦК України,загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, що узгоджується з положеннямист.261 ЦК України.

Вказаний строк відповідає строку позовної давності, передбаченому статтею 71ЦК УкраїнськоїРСР ( в редакції 1963 року), чинного на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до якої загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до положень статті 76ЦК УкраїнськоїРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

За змістом пункту 6 Прикінцевих і перехідних положеньЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до статей 71,75ЦК УкраїнськоїРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.

Статтею 80ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Так, поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Обставини, які вказують на поважність причин пропуску строків звернення, повинні бути доведеними та підтвердженими належними доказами, що підтверджують неможливість звернення до суду у встановлений законом строк. Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду з поважних причин.

ОСОБА_1 у своєму клопотанні про поновлення пропущеного строку позовної давності та визнання поважними причини пропуску позовної давності для звернення до суду та у судовому засіданні не довела обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску з 1995 року позовної давності для звернення до суду із даним позовом та не надала доказів на поважність причини пропуску строку позовної давності.

Зазначені заявником підстави пропущення протягом більш як 25 років строку звернення до суду не є поважними, оскільки є суб`єктивними твердженнями, які не доводяться жодними доказами, не є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, які не залежать від волевиявлення сторони.

В цілому, вказані обставини дають підстави суду вважати, що позивач пропустила строки позовної давності з надуманих нею причин та погоджується в даному випадку із ствердженням представника відповідача, яка просила відмовити у позові за пропуском строку позовної давності.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 , не довела, що була помилково не включена до списку громадян або безпідставно з нього виключена та не була включена уточненого списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Як окремою підставою для відмови у задоволенні позову є відмова у задоволенні позову за пропуском позовної давності для звернення до суду із цим позовом, оскільки позивач про порушення своїх прав повинен був дізнатися з початку розпаювання земель колишніх колгоспів, що є загальновідомим фактом або не пізніше дати передачі землі пайгоспу. Тому ОСОБА_1 , як член колгоспу, повинна була дізнатись про порушення свого права на земельну частку (пай) з часу видачі пайгоспу «Полісся» у вересні 1995 року Державного акта на право колективної власності на землю. Однак, у передбачений законом строк позивач не звернувся до суду із вказаними вимогами, що є підставою для відмови у його задоволенні з підстав пропуску позивачем позовної давності.

Окрім того, згідно своєї позиції, відповідач наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог саме у зв`язку з пропуском позовної давності.

Суд, відповідно дост. 141 ЦПК України, судові витрати покладає на позивача, оскільки згідно ухвали суду від 27.02.2023 позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Керуючись ст.ст.12,13,81,265,268,354 ЦПК України,-

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Рокитнівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Сільськогосподарське приватне підприємство «Мрія» про визнання права власності на земельну частку (пай) відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення буде протягом п`яти днів з моменту проголошення його вступної та резолютивної частин.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , вид 05.06.1996.

Відповідач: Рокитнівська селищна рада, 34200, вул. Незалежності, 15, смт Рокитне, Сарненського району Рівненської області; ЄДРПОУ- 04387421.

Третя особа без самостійних вимог: Сільськогосподарське приватне підприємство «Мрія», 34253,вул.. Незалежності, 62 с. Масевичі, Сарненського району Рівненської області; ЄДРПОУ 30716819.

Повний текст виготовлено 22.05.2023 року.

Суддя: