Рішення

від 09.05.2023 по справі 160/879/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2023 року Справа № 160/879/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого суддіНіколайчук С.В. за участі секретаря судового засіданняФедуркіній А.В. за участі: позивача представника відповідача Котова І.І. Скочко О. А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комунального закладу "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради (49005, м.Дніпро, пл. Соборна, 14, код ЄДРПОУ 13428538) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до комунального закладу "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради, в якій просить:

- визнати протиправними дії Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради» , ЄДРПОУ 13428538, щодо визначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , причини інвалідності як загальне захворювання по зору, викладене в довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ДАВ № 125850 від 22.11.2021 року;

- зобов`язати Комунальний заклад «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної ради» визначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 причину інвалідності як захворювання, пов`язане з виконанням трудових обов`язків. Переглянути акт огляду позивача офтальмологічною МСЕК (4941 м.Дніпро вул.Панікахи 53), яка є структурним підрозділом відповідача № 1410 від 22.11.2021 року і визначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (1) причину інвалідності, як захворювання пов`язане із виконанням трудових обов`язків (2) ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) позивачем, що одержав ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ним трудових обов`язків, (3) визначити відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілому відповідно до положень ЦК України та Кодексу законів про працю України.

В обґрунтування правової позиції позивач зазначив, що не згідний з визначенням причини інвалідності (загальне захворювання по зору), оскільки останній з 1978 року позивач працював викладачем в галузі освіти понад 40 років, що підтверджується трудовою книжкою, та спричинило втрату зору.

При зверненні позивача до відповідача із скаргою з питань зміни причини інвалідності, останній листом від 06.12.2022 року № 5/433 відмовив у зміни причин інвалідності. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою від 23 січня 2023 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Ухвалою від 24 березня 2023 року суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04 квітня 2023 року 11-30 год.

Ухвалою від 04 квітня 2023 року суд закрив підготовче провадження та розгляд справи переніс на 25.04.2023 року. В подальшому розгляд справи суд переніс на 09.05.2023 року.

Ухвалою від 25 квітня 2023 року Комунальному закладу "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради відмовлено у клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду.

15.02.2023 року представник Комунального закладу "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування правової позиції зазначив, що поняття причин інвалідності, як захворювання пов`язане із виконанням трудових обов`язків, на яку посилається позивач, не передбачено Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 03.12.2009 року № 1317. Без встановлення діагнозу професійного захворювання, МСЕК не має можливості розглядати питання встановлення або зміни причини інвалідності на «професійне захворювання». Позивачем ніяких документів про його професійне захворювання, втрату ним професійної працездатності не надано.

23 грудня 1994 року позивач був вперше оглянутий МСЕК, основний діагноз: висока ускладненна близорукість дистрофічна форма з вираженими змінами на глазному дні, початкова катаракта обоїх очей.

22 листопада 2021 року після огляду МСЕК, за результатами якого складено акт №1410, позивачу встановлено другу групу інвалідності, загальне захворювання по зору, безстроково, основний діагноз: обидва ока, ускладнена дегенеративна високого ступеня міонія, центральна та переферична дегенерація сітківки з низькими зоровими функціями та трубчастим полем зору, збіжна косоокість.

На думку представника відповідача, підстав для зміни причини інвалідності не вбачається.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .

Позивач є інвалідом ІІ групи відповідно довідки серії 12ААВ № 125850 від 22.11.2021 року, де причиною інвалідності зазначено «загальне захворювання».

17.05.2022 року позивач звернувся до відповідача з заявою про зміну причини інвалідності з загального захворювання на професійне захворювання.

Листом від 06.12.2022 року № 5/433 Комунальний заклад «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради повідомив позивача про визнання професійного захворювання передбачено за наявності акта розслідування хронічного професійного захворювання, тому без встановлення діагнозу професійного захворювання МСЕК не має можливості розглянути питання встановлення зміни причини інвалідності на «професійне захворювання».

Не погоджуючись з діями відповідачів щодо відмови про зміну причини інвалідності з загального захворювання на професійне захворювання, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій осіб з інвалідністю.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.

Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Медико-соціальні експертні комісії визначають, зокрема, групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю.

Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317 (далі - Положення) визначає порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медикосоціальними експертними комісіями.

Відповідно до пункту 2 Порядку медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Пунктом 10, 11 Порядку передбачено, що інвалідність, що настала внаслідок професійного захворювання, передбаченого переліком професійних захворювань, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1662 (Офіційний вісник України, 2000 р., № 45, ст. 1940), встановлюється у разі наявності акта розслідування хронічного професійного захворювання, складеного за формою згідно з додатком 15 до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1112 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 35, ст. 2337), та висновку спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я, який має право встановлювати остаточний діагноз щодо професійних захворювань.

Ступінь втрати професійної працездатності працівників (у відсотках), ушкодження здоров`я яких пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків, та потреба у медичній і соціальній допомозі визначаються на підставі направлення лікувально-профілактичного закладу, роботодавця або уповноваженого ним органу чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або територіального органу Пенсійного фонду України, суду чи прокуратури. Огляд потерпілого проводиться комісією за участю представника Пенсійного фонду України після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами та висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології або його відділення) про професійний характер захворювання.

Особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. І група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Відповідно до п.26 Порядку причинами інвалідності є:

- загальне захворювання;

- інвалідність з дитинства;

- нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я);

- професійне захворювання.

Інвалідність - це стійкий розлад функцій організму, зумовлений захворюванням, наслідком травм або зродженим дефектом, який призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті. В свою чергу, Обмеження життєдіяльності - це повна або часткова втрата здатності обслуговувати себе, самостійно пересуватись, орієнтуватись, спілкуватись, контролювати свою поведінку, вчитись, займатись трудовою діяльністю.

В свою чергу, інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового каліцтва, якщо нещасний випадок настав, зокрема під час виконання трудових обов`язків (в тому числі і під час відрядження). При цьому, факт доведення причинно-наслідкового зв`язку в даному випадку має бути доведений, та визначений відповідною медико-соціальною комісією під час встановлення такій особі інвалідності.

Професійна захворювання це хвороба, у розвитку якого переважну роль відіграють несприятливі умови праці. До професійних хвороб належать ті, що виникають внаслідок безпосередньої дії на людей виробничих шкідливих факторів. Або це хвороби, що за певних виробничих умов розвиваються значно частіше, ніж звичайно.

Загальне захворювання, як причина інвалідності визначається за залишковим принципом, тобто якщо інвалідність не спричинена нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням, то її причиною визнається загальне захворювання. До загального захворювання прирівнюють нещасний випадок невиробничого характеру.

Аналізуючи вищенаведене, суд звертає увагу, що інвалідність, що настала внаслідок професійного захворювання має підтверджуватись, в першу чергу, актом розслідування хронічного професійного захворювання.

Вирішуючи означений адміністративний позов, суд, повинен перевірити право позивача на зміну причини інвалідності з загального захворювання на інвалідність, як захворювання, пов`язане з виконанням трудових обов`язків.

Згідно із п.1.4 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України № 561 від 05.09.2011р. (далі - Інструкція № 561), медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до п. 1.10 Інструкції № 561 при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Тобто рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка обов`язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить, що встановлення причинного зв`язку інвалідності позивача з роботою викладачем в галузі освіти, де останній працював 40 років, повинно здійснюватися виключно на підставі документів, що підтверджують достовірність факту отримання захворювання.

З матеріалів справи видно, що 23 грудня 1994 року позивач був вперше оглянутий МСЕК, основний діагноз: висока ускладненна близорукість дистрофічна форма з вираженими змінами на глазному дні, початкова катаракта обоїх очей, VIS OD=0,04 з кор,-16, ОД= 0,2, VIS OS=0,01 з кор.-16, ОД = 0,1.

Встановлено третю групу інвалідності, загальне захворювання, строком до 01.01.1996 року, про що свідчить акт огляду №1870.

В подальшому позивач оглядався неодноразово на предмет продовження групи інвалідності, підвищення групи інвалідності, а саме:

-16.01.1996 року акт огляду №78, продовження третьої групи інвалідності; -10.09.1998 року, акт огляду №1399, третя група інвалідності встановлена позивачу безстроково;

-23.11.2000 року акт огляду №2031, підстав "Для підвищення групи інвалідності не встановлено;

-14.12.2015 року акт огляду б/н, підстав для підвищення групи інвалідності не встановлено.

22 листопада 2021 року після огляду МСЕК складено акт №1410, позивачу встановлено другу групу інвалідності, загальне захворювання по зору, безстроково, основний діагноз: обидва ока, ускладнена дегенеративна високого ступеня міонія, центральна та переферична дегенерація сітківки з низькими зоровими функціями та трубчастим полем зору, збіжна косоокість, VIS OD=0,07 н/к VIS OS=0,09 н/к.

Довідкою до акта медико-соціальної експертної комісії серії 12ААВ № 125850 від 22.11.2021 року підтверджується встановлення позивачу другої групи інвалідності, де причиною інвалідності зазначено «загальне захворювання».

Разом з тим з наданої довідки суд не може встановити, що втрата працездатності позивача виникла саме у зв`язку з виконанням трудових обов`язків.

Під час розгляду справи суду не надано належних доказів які могли би свідчити, що втрата працездатності позивача виникла у зв`язку із виконанням трудових обов`язків, зокрема, акта розслідування хронічного професійного захворювання, медичних документів від лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я.

Довідки від сімейного лікаря ,на якв посилається позивач не є у даному випадку належними доказами доведення наявності захворювання , пов`язаного із виконанням трудових обов`язків.

З огляду на вищевикладене та приймаючи до уваги встановлені судом обставини, за відсутності належних доказів, які могли би свідчити, що втрата зору позивача виникла у зв`язку із виконанням трудових обов`язків, суд вважає, що позивач не підтвердив право зміни причин інвалідності з «загального захворювання» на «професійне захворювання».

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач вмотивованих доводів на підтвердження позову не надав, натомість, відповідачі виконали покладений на них ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок, а саме довели правомірність своїх дій в розумінні ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, чим спростували твердження позивача про порушення його прав та інтересів.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд зробив висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комунального закладу "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради" (49005, м.Дніпро, пл. Соборна, 14, код ЄДРПОУ 13428538) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 31.05.2023 року.

Суддя С.В. Ніколайчук