Рішення

від 31.05.2023 по справі 400/12610/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2023 р. № 400/12610/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна агенція "ЧІЛІ", пр. Центральний, 107/1, офіс 534, м. Миколаїв, 54055,

до відповідача:Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001,

про:визнання протиправним та скасування рішення від 22.09.2021 року № 937,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламна агенція "Чілі" звернулося з позовом до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 22.09.2021 р. № 937 "Про затвердження комплексної схеми розміщення рекламних засобів по Херсонському шосе".

Оголошення про відкриття провадження у справі опубліковано в газеті «Николаевские новости» від 12.01.2022 р. № 5 (3975).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є неправомірним. На момент його прийняття позивач мав діючі дозволи на розміщення зовнішньої реклами, що не враховано при розробці та прийнятті оскаржуваного рішення.

Позивач двічі подавав заяви про забезпечення позову, у задоволенні яких судом двічі відмовлено.

14.01.2022 р. відповідач подав відзив на позов, в якому наголошує на тому, що оскаржуване позивачем рішення прийнято з метою покращення естетичного вигляду вулиці магістрального значення, впорядкування об`єктів зовнішньої реклами та благоустрою міста. Приймаючи рішення від 22.09.2021 р. № 937, відповідач реалізував свої повноваження у сфері благоустрою населеного пункту та порядку розміщення зовнішньої реклами, передбачені законами України.

21.01.2022 р. позивачем подано відповідь на відзив.

Представники сторін подали клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Рішеннями відповідача позивачу видано ряд дозволів на розміщення зовнішньої реклами по вул. Гмирьова, 1, вул. Новозаводська-Херсонське шосе, вул. Херсонське шосе 96, 94, 86, 2, 4, 8, 10, 50, вул. Космонавтів, 65-А, дію яких неодноразово продовжено.

22.09.2021 р. відповідачем прийнято рішення № 937, яким затверджено комплексну схему розміщення рекламних засобів по Херсонському шосе.

Згідно з Рішенням, видача рішень про встановлення пріоритету, дозволів (продовження, переоформлення) на місця, які не передбачені Схемою, забороняється (пункт 3); розміщення рекламних засобів по Херсонському шосе, продовження Дозволів повинно здійснюватися з дотриманням Державних будівельних норм, стандартів України та вимог уніфікації згідно зі Схемою 1 за типом конструкцій, розмірами, висотою від поверхні землі (пункт 4); фундаментний блок наземних рекламних засобів має бути заглиблений до рівня ґрунту з відновленням твердого покриття, трав`яного покриву (газону) та виконанням в повному обсязі інших робіт з благоустрою територій, де розміщений рекламний засіб. У разі, якщо з технічних причин здійснити заглиблення неможливо, фундаментний блок повинен обов`язково бути декоративно оформлений (пункт 5); суб`єктам господарювання, які мають діючі дозволи на місцях, які не передбачені Схемою 1, у місячний термін після прийняття цього рішення: звернутися для узгодження місць розташування, рекламних засобів у відповідності до затвердженої Схеми 1; перенести рекламні засоби самостійно на погоджені місця; звернутися для внесення відповідних змін до діючих Дозволів (пункт 6); вжити відповідних заходів в межах наданих повноважень та Порядку демонтажу рекламних засобів в м. Миколаєві, затвердженого рішенням Виконкому від 27.04.2012 р. № 464, стосовно демонтажу рекламних засобів, розміщення яких не відповідає Схемі 1 (пункт 7.1).

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280) встановлено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з пунктом 44 частини першої статті 26 Закону № 280 виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до підпункту 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону № 280 до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо організації благоустрою населених пунктів.

Статтею 4 Європейської хартії місцевого самоврядування від 15.01.1985 р., ратифікованої Україною 15.07.1997 р., органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

З наведеного вбачається, що до повноважень виконавчого комітету Миколаївської міської ради віднесено вирішення питання щодо організації благоустрою м. Миколаєва.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон № 2807) благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Відповідно до статті 3 Закону № 2807 система благоустрою населених пунктів включає, зокрема, управління у сфері благоустрою населених пунктів; визначення суб`єктів та об`єктів у сфері благоустрою населених пунктів; організацію благоустрою населених пунктів; стандартизацію і нормування у сфері благоустрою населених пунктів.

Пунктом 4 частини першої статті 21 Закону № 2807 встановлено, що елементами (частинами) об`єктів благоустрою є засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами.

Отже, Законом № 2807 прямо визначено, що зовнішня реклама є елементом благоустрою.

Згідно з частиною першою статті 22 Закону № 2807 комплексним благоустроєм вважається проведення на визначеній території населеного пункту (мікрорайон, квартал, парк, бульвар, вулиця, провулок, узвіз тощо) комплексу робіт з улаштування (відновлення) покриття доріг і тротуарів, обладнання пристроями для безпеки руху, озеленення, забезпечення зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами, встановлення малих архітектурних форм, здійснення інших заходів, спрямованих на поліпшення інженерно-технічного і санітарного стану території, покращання її естетичного вигляду.

Статтею 31 Закону № 2807 встановлено, що стандартизація і нормування у сфері благоустрою населених пунктів здійснюються з метою формування сприятливого для життєдіяльності людини середовища, в умовах якого забезпечуються захист довкілля, санітарне та епідемічне благополуччя населення, шляхом розроблення комплексу взаємопов`язаних нормативних документів, якими визначаються взаємопогоджені вимоги до об`єктів благоустрою.

До нормативних документів із стандартизації у сфері благоустрою населених пунктів належать документи, які містять: 1) визначення основних понять і термінів; 2) характеристику систем класифікації; 3) методи, методики та способи визначення об`єктів благоустрою населених пунктів; 4) метрологічні норми і вимоги до організації робіт з благоустрою населених пунктів; 5) інші нормативи із стандартизації у цій сфері, передбачені законом (ч.1 ст. 32 Закону № 2807).

Статтею 1 Закону України "Про рекламу" визначено, що зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про автомобільні дороги» (далі Закон № 2862) вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться (ст. 17 Закону 2807).

Відповідно до п. 1, п. 3 ч.1 ст. 21 Закону № 2862 органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за, зокрема, стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об`єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв.

Відповідно до частини першої, другої статті 38 Закону № 2862 розміщення реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до вимог статті 16 Закону України "Про рекламу" та цього Закону.

Забороняється розміщення рекламоносіїв, що перешкоджають оцінці дорожньо-транспортної ситуації або мають схожість (за зовнішніми ознаками, зображенням чи звуковим ефектом) з технічними засобами організації дорожнього руху і спеціальними сигналами, а також рекламоносіїв, що створюють ефект присутності на дорозі пішоходів або транспортних засобів.

Згідно з пунктом 4 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. № 2067, на територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв у межах повноважень, наданих чинним законодавством, що не дає підстав для скасування прийнятого рішення.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначав, що фактично наслідком прийняття оскаржуваного рішення є позбавлення його прав на реалізацію своїх майнових прав згідно з діючими дозволами, а також право відповідача неправомірно демонтувати належні позивачу рекламні засоби.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Стаття 1 Протоколу № 1 гарантує право власності. У справі Marckx v. Belgium, № 6833/74, §§ 63-64, Суд вперше зазначив, що: «... Визнаючи, що кожен має право на мирне користування своєю власністю стаття 1, по суті, гарантує право власності. Це чітке враження було залишене словами «власність» і «використання власності» (французькою мовою: «biens», «propriйtй», «usage des biens»)....

Проте другий пункт статті 1 уповноважує Договірну Державу «вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів». Таким чином, цей пункт призначає Договірні Держави самим визначати «необхідності» такого закону ...Стосовно «загальних інтересів», то ця норма в деяких випадках може спонукати законодавчий орган до здійснення «контролю за користуванням майном» (...)

Європейський суд з прав людини також сформулював висновок про те, що за певних обставин «законне очікування» отримання активу також може користуватися захистом статті 1 Протоколу № 1 (Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium, § 31; a contrario Gratzinger and Gratzingerova v. the Czech Republic (ухв.) [ВП], § 73).

Для того, щоб «очікування» було «законним», воно повинне бути більш конкретним, ніж звичайна надія і бути заснованим на нормі права або правовому акті (Kopecky v. Slovakia [ВП], §§ 49-50; Centro Europa 7 S.R.L. and di Stefano v. Italy [ВП], § 173; Saghinadze and Others v. Georgia, § 103; Ceni v. Italy, § 39; Belane Nagy v. Hungary [ВП], § 75).

Відповідно до п.3.3. Порядку демонтажу рекламних засобів у м. Миколаєві, затверджених рішенням рішення виконкому Миколаївської міської ради від 27.04.2012 р. № 464, демонтажу згідно з Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Миколаєві підлягають, зокрема, рекламні засоби, дозвіл яких скасовується до закінчення строку розміщення згідно з п.6.2. Правил, а саме у разі зміни містобудівної ситуації.

Відтак, у справі, що розглядається, право позивача на безумовне продовження дії дозволів на розміщення рекламних засобів не може вважатися «законним очікуванням», оскільки національний закон чітко встановлює право органу місцевого самоврядування визначати (у тому числі змінювати) правила розміщення зовнішньої реклами, та приймати рішення про відмову у продовженні дії дозволу за наявності визначених законодавством підстав, у тому числі, якщо розміщення таких рекламних засобів не відповідає новим правилам та схемам розміщення рекламних засобів у відповідному населеному пункті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду по справі № 826/4757/18 від 18.07.2019 р. та по справі № 1840/2539/18 від 31.07.2019 р.

Крім того, відомостей щодо отримання позивачем приписів щодо демонтажу або переміщення рекламних засобів сторонами не надано, а отже у суду відсутні докази можливого демонтажу рекламних засобів позивача, як і відсутні повноваження вирішувати спір на майбутнє.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи викладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 22.09.2021 р. № 937 прийнято на підставі повноважень, наданих відповідачу приписами чинного законодавства, та у спосіб, передбачений законом.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна агенція "Чілі" (пр. Центральний, 107/1, офіс 534, м. Миколаїв, 54055, ідентифікаційний код 36536271) до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 04056612) про визнання протиправним та скасування рішення від 22.09.2021 р. № 937 "Про затвердження комплексної схеми розміщення рекламних засобів по Херсонському шосе" - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Дата складення повного судового рішення 31.05.2023 р.

СуддяН.В. Лісовська