Постанова

від 31.05.2023 по справі 420/1242/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31 травня 2023 року

справа № 420/1242/21

адміністративне провадження № К/990/15997/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок Ойл Трейд»

на постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 8 березня 2022 року (судді: Градовський Ю. М., Бітов А. І., Танасогло Т. М.)

у справі №420/1242/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок Ойл Трейд»

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

УСТАНОВИВ:

Рух справи

У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Світанок Ойл Трейд» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 серпня 2020 року за №0002733201, яким до Товариства на підставі пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 640 000,00 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року рішення суду першої інстанції змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 06 липня 2022 року касаційну скаргу Товариства задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Предметом цього касаційного перегляду є судові рішення ухвалені за результатами нового судового розгляду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року (суддя: Корой С. М.) адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25 серпня 2020 року №0002733201.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства витрати зі сплати судового збору у розмірі 9600,00 грн.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 33600,00 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 березня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, задоволено, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року скасовано, прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 березня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України задоволено частково, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року скасовано, прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства про стягнення судових витрат відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 березня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України задоволено частково, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року скасовано, прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства про стягнення судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 33600 грн відмовлено.

03 травня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства на постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 березня 2022 року у справі №420/1242/21, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2023 року, справу витребувано з суду першої інстанції.

15 травня 2023 року справа №420/1242/21 надійшла до Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги

Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункти 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України у поєднанні з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми абзацу 2 підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України за відсутності висновку щодо застосування норм права у подібних відносинах. Крім того, Товариство зазначає про порушення норм процесуального права в частині не дослідження судом апеляційної інстанції усіх зібраних у справі доказів.

Спірним питанням у даній справі є перевірка відповідності позивача визначенню платника податку, наведеному у пункті 212.1 статті 212 ПК України, з метою встановлення дати, з якої в останнього виник обов`язок реєстрації витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.

Позивач стверджує, що ухвалюючи судове рішення апеляційним судом застосовано приписи підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України у поточній редакції цієї статті кодексу, хоча у спірних правовідносинах застосуванню підлягав цей підпункт в редакції Закону України № 1797-VIII від 21 грудня 2016 року.

Згідно з підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції Закону України № 1797-VIII від 21 грудня 2016 року, тобто до 01 липня 2019 року визначено, що реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантажений) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (підпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками.

Отже, за позицією позивача, при встановленні наявності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України, мають враховуватися положення пункту 18 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, якими передбачено, що норми пункту 128-1 статті 128-1 цього Кодексу застосовуються, зокрема, з 1 жовтня 2019 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до п. 212.1 ст. 212 цього Кодексу).

Скаржник зазначає, що апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, не дослідив та не надав належної оцінки індивідуальним податковим консультаціям наданих у встановленому законом порядку позивачу Державною податковою служби України №1182/ІПК/99-00-09-04-06-06 від 03 серпня 2022 року, № 1433/ІКП/99-00-04-03-06 від 09 вересня 2022 року.

У відповідності до висновків вищенаведених індивідуальних податкових консультацій якщо суб`єкт господарювання здійснював діяльність, пов`язану із навантаженням-розвантаженням, зберіганням пального виключно на підставі договорів зберігання, такі операції не вважалися операціями з реалізації пального тільки до 01 липня 2019 року. Однак і ці докази не досліджені судом.

Товариство вважає, що суд першої інстанції правильно зазначив, а суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що протягом усього строку розгляду даної адміністративної справи відповідач не надав до суду доказів на підтвердження того, що позивач до 01 липня 2019 року здійснював операції, які вважалися операціями з реалізації пального.

Позивач просить:

- скасувати постанову П`ятою апеляційного адміністративного суду від 08 березня 2023 року, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року залишити в силі;

- скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 березня 2023 року, якою додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року скасовано і в задоволенні заяви Товариства про стягнення судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 33600 грн відмовлено, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року залишити в силі;

- скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 березня 2023 року, якою додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року скасовано і у задоволенні заяви Товариства про стягнення судових витрат зі сплати судового збору відмовлено, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 р залишити в силі;

- стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області, яке утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства усі документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у цій справі.

18 травня 2023 року від податкового органу на адресу суду надійшов відзив на касаційну скаргу Товариства, в якому відповідач просить залишити скаргу без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін. Відповідач вважає, що позивач до 1 липня 2019 року підпадав під визначення платника податку відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 ПК України як особа, яка реалізує пальне, при цьому реалізація пального, відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1. статті 14 ПК України (в редакції Закону № 2628-VIII, чинній з 01 липня 2019 року), це будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Обставини справи

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 17 грудня 2019 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сокар Україна»» укладено договір відповідального зберігання нафтопродуктів за №17/12-2009 (т.2 а. с. 33-37).

За умовами вказаного договору поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання, у кількості та асортименті на термін зберігання у відповідності з умовами цього договору.

На виконання умов даного договору було складено акцизні накладні за №10 та за №13 від 01 квітня 2020 року (а. с. 176).

В подальшому, наказом Головного управління ДПС у Харківській області від 23 липня 2020 року за №2335, на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу пального), підпунктів 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17, пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, частини першої статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», призначено проведення фактичної перевірки ТОВ «СВІТАНОК ОЙЛ ТРЕЙД» за місцем фактичного провадження діяльності у господарському об`єкті, розташованому за адресою: в`їзд Польовий, буд. 1, с. Докучаєвське, Харківський район, Харківська область, з 24 липня 2020 року, тривалістю не більше 10 діб. Передбачено проведення перевірки за період діяльності з 01 липня 2019 року по день закінчення перевірки з метою здійснення контролю за дотриманням вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», ПК України та інших нормативно-правових актів у сфері обігу пального, зняття його залишків, відбору проб і зразків.

23 липня 2020 року Головним управлінням ДПС у Харківській області видано направлення за №557 та №556 головним державним ревізорам-інспекторам відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і пального управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Представнику Товариства вручена копія наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 23 липня 2020 року за №2335 та пред`явлено службові посвідчення та направлення на проведення перевірки 28 липня 2020 року, про що свідчать наявні у направленнях на перевірку підписи.

За результатом перевірки господарського об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 складено акт (довідка) про результати фактичної перевірки від 03 серпня 2020 року за №1085/20-40-32-01-08/ НОМЕР_1 , у висновках якого встановлено порушення вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України, а саме встановлено, що у період з 01 квітня 2020 року по 30 червня 2020 року на акцизному складі за адресою: в`їзд Польовий, буд. 1, с. Докучаєвське, Харківський район, Харківська область, здійснювалось зберігання та відпуск пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.

На підставі встановленого порушення, 25 серпня 2020 року Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення за №0002733201, згідно з яким, до Товариства на підставі пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України застосовано штрафні санкції у сумі 640 000 грн.

Правове регулювання

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі- ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

1 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року №909-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», яким внесено зміни до ПК України у частині віднесення пального до підакцизної групи товарів.

Пунктом 12 Підрозділу 5 розділу XX ПК України установлено, що розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки:

акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 липня 2019 року;

акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 жовтня 2019 року;

акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

Відповідно до абзацу першого пункту 230.1.2. пункту 230.1. статті 230 ПК України (в редакції, чинній на час правопорушення) акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Стаття 128-1 ПК України регламентує порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах

Пунктом 128-1.1. статті 128-1 ПК України (в редакції, чинній на час застосування санкцій податковим повідомленням-рішенням від 25 серпня 2020 року) передбачено, що необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Повторне протягом року вчинення на тому самому акцизному складі будь-якого з порушень, передбачених абзацом першим цього пункту, -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Відповідно до пункту 18 підрозділу 5 розділу XX ПК України (в редакції, чинній на час застосування санкцій податковим повідомленням-рішенням від 25 серпня 2020 року) норми пункту 128-1.1 статті 128-1 цього Кодексу застосовуються:

- з 1 липня 2019 року - до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20 000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу);

- з 1 жовтня 2019 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20 000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу);

- з 1 квітня 2020 року - до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу);

- з 1 липня 2020 року - до розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу (незалежно від загальної місткості резервуарів, розташованих на акцизному складі такого розпорядника), а також до вітчизняних підприємств, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне).

Підпунктом 212.1.15 пункту 212.1. статті 212 ПК України (в редакції до 01 липня 2019 року) визначено, що платниками податку є особа, яка реалізує пальне.

Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1. статті 14 ПК (в редакції, чинній до 01 липня 2019 року), реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками.

Висновки Верховного Суду за результатами касаційного перегляду

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що у позивача як розпорядника акцизного складу, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, виник обов`язок обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі не пізніше 1 жовтня 2019 року відповідно до пункту 12 підрозділу 5 розділу XX ПК України.

Як установив контролюючий орган під час перевірки та підтверджено впродовж судового розгляду справи, ТОВ «Світанок Ойл Трейд» на акцизному складі за адресою: в`їзд Польовий,1, с. Докучаєвське, Харківська область, у період з 01 квітня 2020 року по 30 червня 2020 року здійснювало зберігання та відпуск пального без наявності зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі 30 рівнемірів - лічильників та 2 витратомірів - лічильників.

Пункт 128-1.1. статті 128-1 ПК України встановлює відповідальність за необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі.

Положення пункту 128-1.1. статті 128-1 ПК України застосовуються до розпорядників акцизних складів з урахуванням вимог пункту 18 підрозділу 5 розділу XX ПК України, яким визначено дату з якої застосовуються санкції в залежності від місткості резервуарів, розташованих на акцизному складі розпорядника, і лише незалежно від загальної місткості резервуарів, розташованих на акцизному складі такого розпорядника норми пункту 128-1.1. статті 128-1 ПК України застосовуються з 1 липня 2020 року до розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу.

Позивач впродовж розгляду справи в усіх судових інстанціях доводить, що Товариство до 1 липня 2019 року не підпадало під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу, а тому зберігання та відпуск пального без наявності зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі 30 рівнемірів - лічильників та 2 витратомірів - лічильників у період з 01 квітня 2020 року по 30 червня 2020 року, про що свідчать акцизні накладні від 01 квітня 2020 року №10, 13, на підставі яких позивач здійснював відпуск пального на адресу ТОВ «Торговий дім «Сокар Україна», не може тягнути відповідальність, яка виникла для позивача як розпорядника акцизного складу лише з 01 липня 2020 року відповідно до пункту 18 підрозділу 5 розділу XX ПК України.

Вирішуючи питання відповідності позивача до 1 липня 2019 року визначенню платника податку, наведеному у пункті 212.1 статті 212 ПК України, з метою встановлення дати, з якої застосовується штраф за не реєстрацію витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників в Реєстрі, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що Товариство до 1 липня 2019 року не підпадало під визначення платника податку відповідно до зазначеного пункту.

Аналіз підпункту 14.1.212 пункту 14.1. статті 14, підпункту 212.1.15 пункту 212.1. статті 212 ПК України (в редакції, чинній до 01 липня 2019 року) дає підстави для висновку, що платником податку є особа, яка реалізує пальне, при цьому не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.

Такий висновок відповідає позиції Державної податкової служби України, яка наведена в індивідуальній податковій консультації №1182/ІПК/99-00-09-04-06-06 від 03 серпня 2022 року (а. с. 192-195), яка надана позивачу у встановленому законом порядку позивачу, відповідно до якої «у разі, якщо суб`єкт господарювання здійснював діяльність, пов`язану із навантаженням-розвантаженням, зберіганням пального виключно на підставі договорів зберігання, такі операції не вважалися операціями з реалізації пального тільки до 01 липня 2019 року».

Як правильно зазначив суд першої інстанції, протягом усього строку розгляду справи відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що позивач до 01 липня 2019 року здійснював операції, які вважалися операціями з реалізації пального. Під час фактичної перевірки контролюючий орган встановив, що ТОВ «Світанок Ойл Трейд» здійснює діяльність виключно у частині зберігання пального, про що зазначено у пункті 13 акта перевірки.

На підставі оцінки документів та вищенаведених норм матеріального права суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у відповідача були відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України спірним податковим повідомленням-рішенням.

Натомість суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків, які засновані на відсутності доказів та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Висновки ж суду першої інстанції є результатом оцінки наявних у його розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції погоджується з ними, оскільки така оцінка здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

У зв`язку з незаконністю постанови апеляційного суду від 08 березня 2023 року, яким рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року скасовано, а у задоволені адміністративного позову Товариства відмовлено, підлягають скасуванню постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 березня 2023 року щодо додаткових рішень Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року та від 30 грудня 2022 року, якими вирішено питання про відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала ного посадова чи службова особа.

Результат касаційного перегляду судових рішень

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Суд касаційної інстанції скасовує або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на встановлені обставини справи в сукупності та враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанов суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення та додаткових рішень суду першої інстанції, які відповідають закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок Ойл Трейд» задовольнити.

Постанову П`ятою апеляційного адміністративного суду від 08 березня 2023 року у справі №420/1242/21 скасувати, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року залишити в силі.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 березня 2023 року у справі №420/1242/21 скасувати, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року залишити в силі.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 березня 2023 року у справі №420/1242/21 скасувати, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року залишити в силі.

Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок Ойл Трейд» витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 19200,00 (дев`ятнадцять тисяч двісті гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк