Постанова

від 30.05.2023 по справі 640/3627/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року

м. Київ

справа № 640/3627/19

адміністративне провадження № К/9901/2716/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №640/3627/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технозв`язок» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року (головуючий суддя Пащенко К.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року (головуючий суддя Безименна Н.В., судді: Бєлова Л.В., Кучма А.Ю.),

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технозв`язок» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2019 №01902615140105, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 867840,00грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 578560,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 289280,00грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2020, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу податкового органу.

Ухвалою суду від 29.05.2023 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 30.05.2023.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження з урахуванням положень статті 345 України.

Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, які сторонами не оспорюються, з`ясував наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 28.12.2018 по 14.01.2019 відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Технозв`язок» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 30.09.2018.

За результатами перевірки складено акт від 28.01.2019 № 51/26-15-14-01-05/24102082, в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 578560,00 грн., у т.ч. за березень 2016 року на 83295,00грн., за квітень 2016 року на 83372,00грн., за березень 2017 року на 7500,00грн., за серпень 2017 року на 300111,00грн., за вересень 2017 року на 100000,00грн., за вересень 2018 року на 4282,00 грн. (а.с.47-76 т.1).

Відповідач дійшов висновку про фіктивність операцій позивача з ТОВ «ТФ Комсервіс», ТОВ «ТД Металбудпостач», ТОВ «Ін-Текс».

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 18.02.2019 №01902615140105, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 867840,00грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 578560,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 289280,00грн.

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся з позовом до суду, стверджує про необґрунтованість висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, щодо ймовірності порушення позивачем податкового законодавства за ланцюгом постачання між його контрагентами та іншими суб`єктами господарювання, оскільки він не несе та не може нести відповідальності за порушення податкового законодавства підприємствами по ланцюгу постачання. При цьому, позивач наголошує на тому, що висновки акта перевірки засновані на припущеннях і що контролюючим органом навіть не було проведено відповідних перевірок вищезазначених контрагентів щодо реальності вчинення фінансово-господарської діяльності з їх постачальниками та з ТОВ «Технозв`язок». Також в обґрунтування своєї правової позиції позивач вказує, що кримінальні провадження, на які посилається податковий орган, не стосуються ТОВ «Технозв`язок» і що наразі відсутні відповідні судові рішення.

Відповідач проти позову заперечив, наполягає на тому, що позивачем було неправомірно занижено податок на прибуток та податок на додану вартість за період, що перевірявся, а також стверджує про безтоварність операцій позивача з ТОВ «ІН-ТЕКС», ТОВ «ТД «Металбудпостач», ТОВ «ТФ Комсервіс», зазначаючи про відсутність у вказаних контрагентів трудових ресурсів та засобів, необхідних для виконання відповідних операцій. Також відповідач вказує, що ТОВ «ІН-ТЕКС» і ТОВ «ТФ Комсервіс» анульовано свідоцтва про реєстрацію їх як платників ПДВ, що в базі АІС СФП ТОВ «ІН-ТЕКС», ТОВ «ТД «Металбудпостач», ТОВ «ТФ Комсервіс» обліковуються як фіктивні підприємства, а також, що у відношенні посадових осіб цих товариств порушені кримінальні провадження, під час їх допиту установлено непричетність таких осіб до ведення фінансово-господарської діяльності товариств.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що реальність господарських операцій між контрагентами підтверджується матеріалами справи, висновки податкового органу, щодо порушення позивачем п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України ґрунтуються виключно на припущеннях щодо відсутності факту здійснення господарських операцій з ТОВ «ТФ Комсервіс», ТОВ «ТД Металбудпостач», ТОВ «Ін-Текс», що не відповідають фактичним обставинам.

Податковий орган оскаржив рішення судів попередніх інстанцій у касаційному порядку. В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що судами не враховано докази щодо того, що операції позивача з контрагентами не можна кваліфікувати як такі, що мали реальний характер, з огляду на те, що контрагенти позивача мають ознаки фіктивності. Відповідач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин, де Суд вказував за яких обставин господарську операцію можна визнавати такою, яка здійснена для отримання необґрунтованої податкової вигоди. На підставі викладеного, відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами податкового органу не погодився. Товариство вказує, що касаційна скарга податкового органу суперечить наявним в матеріалах справи первинним документам. Враховуючи зазначене, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга податкового органу підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається відповідач дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ «ТФ Комсервіс», ТОВ «ТД Металбудпостач», ТОВ «Ін-Текс» фактично не відбувались, оскільки в базу даних «Податковий блок» внесено облікову картку суб`єктів фіктивного підприємництва по вказаним контрагентам позивача та в рамках кримінальних проваджень було допитано осіб, на яких здійснено реєстрацію вказаних суб`єктів господарювання, які повідомити про свою непричетність до господарської діяльності вказаних підприємств.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

У цій справі на підставі наявних матеріалів судами встановлено, що 20.03.2017 між ТОВ «Технозв`язок» (замовник) і ТОВ «ІН-ТЕКС» (виконавець) укладено договір № 240317, предметом якого є проведення ремонтно-відновлювальних робіт 420 кв.м. даху будівлі за адресою: м. Київ, вул. Сабурова, 20 (а.с.79-81), на підтвердження виконання якого матеріали справи містять податкову накладну від 27.03.2017 № 48, квитанцію про її прийняття для реєстрації в ЄРПН, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 27.03.2017 на суму 37500,00 грн., у т.ч. 7500,00 грн. ПДВ та оборотно-сальдову відомість по рахунку 631, яка свідчить про повне здійснення розрахунків між сторонами та відсутність заборгованості на кінець звітного періоду (а.с.82-85 т.1).

31.08.2017 між позивачем (покупець) і ТОВ «ТД «Металбудпостач» (постачальник) укладено договір поставки б/н, предметом якого є виготовлення Постачальником та передача у власність Покупця товару: профілю оцинкованого в обсязі та переліку, визначеному у Специфікації (Додатку № 1) до цього договору (а.с.86-88 т.1), на підтвердження виконання умов якого матеріали справи містять специфікацію №1 з повною номенклатурою придбаного товару, податкові накладні від 30.09.2017 № 40, від 31.08.2017 №№ 44, 45, 47, квитанції про прийняття вказаних податкових накладних для реєстрації в ЄРПН, видаткові накладні від 30.09.2017 № РН-00503, від 31.08.2017 №№ РН-00346, РН-00398, РН-00402, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631, яка свідчить про повне здійснення розрахунків між сторонами та відсутність заборгованості на кінець звітного періоду (а.с.89-103 т.1).

01.02.2016 між ТОВ «Технозв`язок» (замовник) і ТОВ «ТФ Комсервіс» (як Підрядником) укладено договір про виконання підрядних робіт № 29 (а.с.104-106 т.1), предметом якого є виконання будівельно-монтажних робіт на об`єктах: 1) KIE REC PER Київська обл., Броварський район, с. Переможець, вул. Перемоги; 2) KIE REC OSE Київська обл., Вишгородський район, с. Хотянівка, вул.Об`їздна Східна, 50-А; 3) KIE REC GAT Київська обл., Києво-Святошинський район, с.Тарасівка, вул.Київська, 1-Б; 4) KIE REC MUZ Київська обл., Києво-Святошинський район, с.Музичі, вул.Шевченка, 76-А. На підтвердження товарності операцій за вказаним договором позивачем суду надано: податкові накладні від 19.02.2016 № 3, від 22.02.2016 № 4, від 23.02.2016 № 5, від 26.02.2016 № 6, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631, яка свідчить про наявність дебіторської заборгованості на кінець періоду в сумі 1000000,00 грн. (107-112 т.1).

Наведені обставини також відображені контролюючим органом в акті перевірки позивача.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та доводів відповідача, викладених у касаційній скарзі, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, ґрунтуються на тому, що договір з ТОВ «ІН-ТЕКС» та первинні документи від імені контрагента позивача підписані директором Стешенком В.С., договір із ТОВ «ТД «Металбудпостач» та первинні документи від імені вказаного контрагента підписані директором Оніщенком Б.В. і договір із ТОВ «ТФ Комсервіс» та первинні документи від імені вказаного контрагента позивача підписані директором Михайлович Ю.В., які заперечують свою участь у діяльності вказаних суб`єктів господарювання.

Розглянувши доводи податкового органу, суди вказали, що факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Касаційний суд відзначає, що такий правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 06.03.2018 у справі N2а-9375/11/1370, від 13.03.2018 у справі N 826/13582/13-а, від 27.03.2018 у справі N816/809/17.

Суд касаційної інстанції погоджується, що посилання контролюючого органу на неподання контрагентами позивача податкової звітності не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ними договорами. Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності не відбувалося отримання платником податків від його контрагента товарів (роботи, послуг).

Разом з тим, з наявної в матеріалах справи копії протоколу допиту свідка від 13.06.2018 в рамках кримінального провадження №4201710106000000079 від 18.04.2017, вбачається, що Оніщенко Б.В. зареєстрував на своє ім`я ТОВ «ТД «Металбудпостач», на якому працював керівником близько пів року, однак чим займалось товариство йому невідомо, основні контрагенти також невідомо, договорів поставки та купівлі-продажу ТМЦ не укладав, не підписував, податкові накладні в ЄРПН не реєстрував (а.с.156-163).

Згідно з протоколом додаткового допиту свідка від 02.09.2017 в рамках кримінального провадження №32017230000000013 від 14.02.2017, ОСОБА_2 , останній повідомив, що реєстрацію ТОВ «ТФ Комсервіс «Україна» здійснив на своє ім`я за пропозицією знайомих, оскільки йому пообіцяли заробітну плату та жодного відношення до ведення фінансово-господарської діяльності вказаного товариства не має (а.с.188-194).

Відповідно до пояснень ОСОБА_3 від 22.05.2017, останній заперечує своє відношення до господарської діяльності ТОВ «Ін-Текс» і взагалі не знав, що він є засновником вказаного товариства (а.с.202-205 т.1).

Суд касаційної інстанції наголошує, що платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у правильності оформлення таких документів та у достовірності наведених у цих документах відомостей. В інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин, оскільки втрачає можливість підтвердити податковий кредит в силу відсутності належним чином оформлених первинних документів. Надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 зазначила, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Велика Палата звернула увагу, що відповідно до положень статті 90 КАС обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Керуючись правилами оподаткування при оцінці податкових наслідків операцій позивача з названими контрагентами суди послалися на подані платником первинні документи, які складені за наслідками розглядуваних операції, а саме - податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення. Крім того, зазначили, що не є підставою для збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам податкового органу, якими він мотивує правомірність оспорюваних нарахувань за цими операціями.

При цьому, суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності та взаємозв`язку за правилами статті 90 КАС України та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам. Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам податкового органу, якими він мотивує правомірність оспорюваних нарахувань за цими операціями.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у даній справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті; взаємозв`язок між отриманими товарами (послугами) та використанням їх у господарській діяльності.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; визначити об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв`язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу, оцінити дотримання учасниками господарських операцій норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції. Зокрема, суди не з`ясували, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими контрагентами, хто персонально брав у цьому участь, не допитано осіб, задіяних в такому процесі, як свідків з метою з`ясування характеру та змісту здійснених операцій, а також достовірності їхніх пояснень, наданих у рамках розслідування кримінальної справи.

Судами попередніх інстанцій в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи залишено поза увагою, обставини, що входять до предмета доказування в даній справі та мають істотне значення для вирішення питання щодо права позивача на формування даних податкового обліку за розглядуваними операціями з придбання товарів. Таким чином, судами не досліджено комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов`язане нарахування податкового зобов`язання, обставини справи встановлено неповно, вимоги процесуального законодавства щодо безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів виконано не було, що і потягло за собою прийняття рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з`ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Суд касаційної інстанції зазначає, що під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об`єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі №640/3627/19 скасувати. Справу №640/3627/19 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду