Постанова

від 21.12.2020 по справі 640/3627/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3627/19 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві (правонаступника Головного управління ДФС у місті Києві) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Технозв`язок до Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.02.2019 №01902615140105.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ГУ ДПС у місті Києві (правонаступник ГУ ДФС у місті Києві) подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що господарські операції між позивачем та ТОВ ТФ Комсервіс , ТОВ ТД Металбудпостач , ТОВ Ін-Текс фактично не відбувались, оскільки в базу даних Податковий блок внесену облікову картку суб`єктів фіктивного підприємництва по вказаним контрагентам позивача та в рамках кримінальних проваджень було допитано осіб, на яких здійснено реєстрацію вказаних суб`єктів господарювання, які повідомити про свою непричетність до господарської діяльності вказаних підприємств.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що ймовірні порушення податкового законодавства контрагентами по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції, при цьому на момент складання відповідних податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку письмового провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Апелянтом заявлено клопотання про заміну первісного відповідача ГУ ДФС у м.Києві на ГУ ДПС у м.Києві, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби реорганізовано ГУ ДФС у м.Києві.

Відповідно до ч.1 ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Наведене клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню шляхом заміни відповідача ГУ ДФС у м.Києві його правонаступником ГУ ДПС у м.Києві та після такої заміни усі дії, вчинені в адміністративному процесі до його вступу, обов`язкові для ГУ ДПС у м.Києві в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для ГУ ДФС у м.Києві.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 28.12.2018 по 14.01.2019 відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Технозв`язок з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт від 28.01.2019 № 51/26-15-14-01-05/24102082, в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 578560,00 грн., у т.ч. за березень 2016 року на 83295,00 грн., за квітень 2016 року на 83372,00 грн., за березень 2017 року на 7500,00 грн., за серпень 2017 року на 300111,00 грн., за вересень 2017 року на 100000,00 грн., за вересень 2018 року на 4282,00 грн. (а.с.47-76 т.1).

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 18.02.2019 №01902615140105, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 867840,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 578560,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 289280,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що висновки податкового органу щодо фіктивності операцій позивача з ТОВ ТФ Комсервіс , ТОВ ТД Металбудпостач , ТОВ Ін-Текс є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу вимог п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

З акту перевірки позивача вбачається, що контролюючий орган дійшов висновку про документальне не підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ ТФ Комсервіс , ТОВ ТД Металбудпостач , ТОВ Ін-Текс .

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

20.03.2017 між ТОВ Технозв`язок (замовник) і ТОВ ІН-ТЕКС (виконавець) укладено договір № 240317, предметом якого є проведення ремонтно-відновлювальних робіт 420 кв.м. даху будівлі за адресою: м. Київ, вул. Сабурова, 20 (а.с.79-81), на підтвердження виконання якого матеріали справи містять податкову накладну від 27.03.2017 № 48, квитанцію про її прийняття для реєстрації в ЄРПН, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 27.03.2017 на суму 37500,00 грн., у т.ч. 7500,00 грн. ПДВ та оборотно-сальдову відомість по рахунку 631, яка свідчить про повне здійснення розрахунків між сторонами та відсутність заборгованості на кінець звітного періоду (а.с.82-85 т.1).

31.08.2017 між позивачем (покупець) і ТОВ ТД Металбудпостач (постачальник) укладено договір поставки б/н, предметом якого є виготовлення Постачальником та передача у власність Покупця товару: профілю оцинкованого в обсязі та переліку, визначеному у Специфікації (Додатку № 1) до цього договору (а.с.86-88 т.1), на підтвердження виконання умов якого матеріали справи містять специфікацію №1 з повною номенклатурою придбаного товару, податкові накладні від 30.09.2017 № 40, від 31.08.2017 №№ 44, 45, 47, квитанції про прийняття вказаних податкових накладних для реєстрації в ЄРПН, видаткові накладні від 30.09.2017 № РН-00503, від 31.08.2017 №№ РН-00346, РН-00398, РН-00402, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631, яка свідчить про повне здійснення розрахунків між сторонами та відсутність заборгованості на кінець звітного періоду (а.с.89-103 т.1).

01.02.2016 між ТОВ Технозв`язок (замовник) і ТОВ ТФ Комсервіс (як Підрядником) укладено договір про виконання підрядних робіт № 29 (а.с.104-106 т.1), предметом якого є виконання будівельно-монтажних робіт на об`єктах: 1) KIE REC PER Київська обл., Броварський район, с. Переможець, вул. Перемоги; 2) KIE REC OSE Київська обл., Вишгородський район, с. Хотянівка, вул.Об`їздна Східна, 50-А; 3) KIE REC GAT Київська обл., Києво-Святошинський район, с.Тарасівка, вул.Київська, 1-Б; 4) KIE REC MUZ Київська обл., Києво-Святошинський район, с.Музичі, вул.Шевченка, 76-А . На підтвердження товарності операцій за вказаним договором позивачем суду надано: податкові накладні від 19.02.2016 № 3, від 22.02.2016 № 4, від 23.02.2016 № 5, від 26.02.2016 № 6, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631, яка свідчить про наявність дебіторської заборгованості на кінець періоду в сумі 1000000,00 грн. (107-112 т.1).

Наведені обставини також відображені контролюючим органом в акті перевірки позивача.

При цьому, твердження контролюючого органу на фіктивності вказаних господарських операцій ґрунтуються на тому що договір із ТОВ ІН-ТЕКС та первинні документи від імені контрагента позивача підписані директором ОСОБА_1 , договір із ТОВ ТД Металбудпостач та первинні документи від імені вказаного контрагента підписані директором ОСОБА_2 і договір із ТОВ ТФ Комсервіс та первинні документи від імені вказаного контрагента позивача підписані директором ОСОБА_3 , які заперечують свою участь у діяльності вказаних суб`єктів господарювання.

Так, з наявної в матеріалах справи копії протоколу допиту свідка від 13.06.2018 в рамках кримінального провадження №4201710106000000079 від 18.04.2017, вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрував на своє ім`я ТОВ ТД Металбудпостач , на якому працював керівником близько пів року, однак чим займалось товариство йому невідомо, основні контрагенти також невідомо, договорів поставки та купівлі-продажу ТМЦ не укладав, не підписував, податкові накладні в ЄРПН не реєстрував (а.с.156-163).

Згідно з протоколом додаткового допиту свідка від 02.09.2017 в рамках кримінального провадження №32017230000000013 від 14.02.2017, ОСОБА_4 , останній повідомив, що реєстрацію ТОВ ТФ Комсервіс Україна здійснив на своє ім`я за пропозицією знайомих, оскільки йому пообіцяли заробітну плату та жодного відношення до ведення фінансово-господарської діяльності вказаного товариства не має (а.с.188-194).

Відповідно до пояснень ОСОБА_5 від 22.05.2017, останній заперечує своє відношення до господарської діяльності ТОВ Ін-Текс і взагалі не знав, що він є засновником вказаного товариства (а.с.202-205 т.1).

Колегія суддів звертає увагу, що законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є КПК України.

У ч. 1 ст. 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина 2 цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Матеріали досудового розслідування за вказаними вище кримінальними провадженнями не можуть бути враховані як доказ фіктивності господарської діяльності контрагентів позивача.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 822/551/18 та від 06 серпня 2019 року у справі №520/8681/18, який в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Посилання контролюючого органу на не подання контрагентами позивача податкової звітності в жодному разі не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ними договорами.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності не відбувалося отримання платником податків від його контрагента товарів (роботи, послуг).

Також відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності, адже комерційна діяльність не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо, або виконувати посередницькі функції при здійсненні операцій з купівлі продажу товарів (робіт/послуг).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Втім відповідачем не подано жодних належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його безпосереднього постачальника, зокрема, вироку по кримінальній справі щодо контрагентів позивача, в якому досліджувались господарські операції позивача з такими контрагентами, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 23.07.2020, який має бути врахований судом при виборі та застосування норм права до спірних правовідносин.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо фіктивність відповідних господарських операцій, належним чином підтверджених.

Здійснення господарської діяльності контрагентом, не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Жодних доказів на підтвердження того, що позивач або контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, матеріали справи не містять, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, зворотного не доведено.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності реального вчинення господарських операцій між позивачем та наведеними вище контрагентами, а твердження податкового органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій спростовано наявними матеріалами справи.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 09.10.2018 у справі №815/3459/17 та від 10.11.2020 у справі №822/6302/15.

Таким чином, висновки податкового органу, щодо порушення позивачем п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України ґрунтуються виключно на припущеннях щодо відсутності факту здійснення господарських операцій з ТОВ ТФ Комсервіс , ТОВ ТД Металбудпостач , ТОВ Ін-Текс , що не відповідають фактичним обставинам.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що наданими позивачем доказами підтверджується правомірність формування ним податкового кредиту на підставі первинних документів, з огляду на встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, дотримання позивачем вимог податкового законодавства, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що порушує права позивача, як платника податків та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Замінити відповідача Головне управління ДФС у м.Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м.Києві.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови виготовлено 21 грудня 2020 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма