Постанова

від 31.05.2023 по справі 814/1884/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 року

м. Київ

справа № 814/1884/16

касаційне провадження № К/9901/39605/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 (суддя Біоносенко В.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 (головуючий суддя - Золотніков О.С., судді - Осіпов Ю.В., Скрипченко В.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерська харчосмакова фабрика» до Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кривоозерська харчосмакова фабрика» (далі - позивач, Товариство, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 06.06.2016 №0000031400.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив про протиправність прийнятого рішення, вважає визначену контролюючим органом суму орендної плати за землю безпідставною, оскільки розрахунок орендної плати за дві земельної ділянки самостійно обраховано позивачем відповідно до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.07.2014 №000824, №000825. Під час перевірки контролюючим органом були використані витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки датовані 04.03.2016, в яких визначені розмір нормативної грошової оцінки землі вище, ніж у витягах 2014 року. Під час перевірки Товариство звернулось до відділу Держгеокадастру у Кривоозерському районі після чого було з`ясовано, що надані контролюючому органу витяги є помилковими, та відповідно до наданих витягів 13.06.2016, розмір нормативної грошової менше ніж зазначені у витягах від 08.07.2014, про що повідомлено відповідача.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 17.10.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 06.06.2016 № 0000031400.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що відповідач безпідставно під час обрахування податкового зобов`язання використав найбільше значення нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, оскільки витяги з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки від 13.06.2016 свідчать про меншу оцінку земельних ділянок, від тієї оцінки, яку використовував відповідач та від тієї оцінки, яку використовував позивач, що свідчить про протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, Інспекція звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову повністю.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального і процесуального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного рішення.

В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначає про заниження позивачем податкових зобов`язань з орендної плати за землю з підстав застосування меншої грошової оцінки землі, ніж було встановлено Держгеокадастром.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.09.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.05.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 31.05.2023.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 26.05.2016 №67/14/05467783, яким, серед іншого, встановлено порушення позивачем вимог підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271, підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження нарахування орендної плати за землю за 2015 рік на суму 59143,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.06.2016 №0000031400, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання по орендній платі за землю за основним платежем в сумі 59143,40 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 29572,00 грн, яке за результатами адміністративного оскарження залишено без змін.

Позивачем до контролюючого органу подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, в якій Товариством самостійно визначено річну суму земельного податку, яка підлягає сплаті за користування земельними ділянками, в розмірі 118574,82 грн, з розбивкою цієї суми рівними частками за місяцями, що складає 9881,24 грн.

До настання граничного терміну подання позивачем податкової декларації в порядку, передбаченому пунктом 286.2 статті 286 ПК України, для розрахунку орендної плати за землю, платник щорічно отримував у Відділі Держземагенства у Кривоозерському районі Миколаївської області витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, на підставі яких позивач розраховував та подавав відповідну податкову декларацію з орендної плати за орендовані земельні ділянки, які перебувають у користуванні підприємства.

Для розрахунку зазначених вище самостійно визначених податкових зобов`язань при подачі декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, позивачем було використано витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 08.07.2014 №000824, №000825.

Декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, подана позивачем, прийнята контролюючим органом 20.02.2015.

Зазначені у декларації податкові зобов`язання сплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджуються платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

В подальшому, Відділом Держземагенства у Кривоозерському районі Миколаївської області були видані витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 04.03.2016, відповідно до яких нормативно грошова оцінка земельних ділянок є більша ніж та, яка зазначена у витягах від 08.07.2014 №000824, №000825. Зокрема, різниця показників нормативної грошової оцінки по обох земельних ділянках складає 1971421,00 грн. Наявна розбіжність щодо визначення коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки по відповідних земельних ділянках.

Для з`ясування зазначених вище розбіжностей, Товариство звернулось до Відділу Держземагенства у Кривоозерському районі Миколаївської області щодо роз`яснень стосовно інформації в отриманих витягах з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельних ділянок, які знаходяться у позивача та у контролюючого органу.

13.06.2016 Товариством отримані нові витяги, відповідно до яких, в результаті перерахунку, нормативна грошова оцінка земель по обох земельних ділянках складає 3846334,10 грн, що на 2077580,90 грн менше, ніж зазначено у витягах від 04.03.2016 та на 106159,90 грн менше, ніж зазначено у витягах від 08.07.2014.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України).

Положеннями підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (пункти 288.1 - 288.3 статті 288 ПК України).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 ПК України).

Водночас положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Таким чином, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі. З набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, встановленого пунктом 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення відповідних змін до договору оренди розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Згідно з пунктом 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель (пункт 289.2 статті 289 ПК України).

Таким чином, нормативна грошова оцінка земельної ділянки проведена раніше, індексується на коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель кумулятивно залежно від дати оцінки, розрахований відповідно до пункту 289.2 статті 289 ПК України станом на 1 січня поточного року.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (підпункт 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов`язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель визначає Закон України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 № 1378-IV (далі - Закон № 1378-IV).

Так, статтею 1 Закону № 1378-ІV визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років (стаття 18 Закону № 1378-ІV).

Зазначені положення Закону № 1378-ІV не передбачають проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок кожного року, водночас передбачають розповсюдження такої оцінки на певний період.

Наведені вище положення ПК України визначають для такої нормативної грошової оцінки земельних ділянок проведення індексації на коефіцієнт індексації кумулятивно залежно від дати проведення оцінки.

Відповідно до статті 20 Закону № 1378-IV за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (стаття 23 Закону №1378-IV).

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Таким чином, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок (а отже і функціональний коефіцієнт окремої земельної ділянки) затверджується відповідним органом місцевого самоврядування, а витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель видає управління Держкомзему, яким підтверджуються дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки.

Ураховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наявність у матеріалах справи відповідних витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, які видані Управлінням Держгеокадастру за вказаними вище договорами оренди землі на земельні ділянки за відповідними кадастровими номерами земельних ділянок та за цими витягами нормативна грошова оцінка зазначених в договорі земельних ділянок складає 3846334,10 грн і такий розмір нормативно грошової оцінки підтверджується відповідним листом Управління Держгеокадастру, що відповідає проведеній індексації станом на 01.01.2016 з урахуванням положень 289.2 статті 289 ПК України, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що донарахування позивачу орендної плати за землю є безпідставним.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до правильного висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач у доводх касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій, не обґрунтовує і не зазначає, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова