Ухвала

від 12.04.2017 по справі 814/1884/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1884/16

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представника позивача Свєтікової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Кривоозерська харчосмакова фабрика до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Кривоозерська харчосмакова фабрика (далі ТОВ Кривоозерська харчосмакова фабрика ) звернулось до суду з позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі Южноукраїнська ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 6 червня 2016 року № 0000031400.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 19 квітня по 19 травня 2016 року посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року. За результатами перевірки складено акт від 26 травня 2016 року за № 67/14/05467783, в якому, серед іншого, зазначено про порушення позивачем пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271, пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження нарахування орендної плати за землю за 2015 рік на 59143 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 6 червня 2016 року № 0000031400, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по орендній платі за землю за основним платежем 59143 грн. 40 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 29572 грн.. За результатами адміністративного оскарження назване рішення залишено без змін. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняте відповідачем на його підставі податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року позовні вимоги ТОВ Кривоозерська харчосмакова фабрика задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 6 червня 2016 року № 0000031400. Присуджено на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Южноукраїнської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області судовий збір у сумі 1378 грн..

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник Южноукраїнської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме положення статей 271 та 288 Податкового кодексу України. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 19 квітня по 19 травня 2016 року посадовими особами Южноукраїнської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Кривоозерська харчосмакова фабрика з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 26 травня 2016 року за № 67/14/05467783, в якому, серед іншого, зазначено про порушення позивачем пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271, пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження нарахування орендної плати за землю за 2015 рік на 59143 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 6 червня 2016 року № 0000031400, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по орендній платі за землю за основним платежем 59143 грн. 40 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 29572 грн.. За результатами адміністративного оскарження назване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що контролюючим органом безпідставно визначено позивачу суму грошового зобов'язання по орендній платі за землю оскарженим податковим повідомленням-рішенням.

Так, відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно пунктам 36.1 та 36.5 ст. 36 названого Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Підпунктом 286.2 ст. 286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

За приписами п. 287.3 ст. 287 Кодексу податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підпунктом 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 ПК України визначено, що базою оподаткування земельного податку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

У відповідності до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Кодексу розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки, а згідно пп. 288.5.2 цього ж пункту не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки.

Отже, податковим законодавством закріплено мінімальний та максимальний розміри орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання наведених вище приписів, позивачем до контролюючого органу подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, в якій ТОВ Кривоозерська харчосмакова фабрика самостійно визначено річну суму земельного податку, яка підлягає сплаті за користування земельними ділянками, в розмірі 118574 грн. 82 коп., з розбивкою цієї суми рівними частками за місяцями, що складає 9881 грн. 24 коп. відповідно (а. с. 105-107).

До настання граничного терміну подання позивачем податкової декларації в порядку п. 286.2 ст. 286 ПК України, для розрахунку орендної плати за землю, ТОВ Кривоозерська харчосмакова фабрика щорічно отримувало у Відділі Держземагенства у Кривоозерському районі Миколаївської області витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, на підставі яких позивач розраховував та подавав відповідну податкову декларацію з орендної плати за орендовані земельні ділянки, які перебувають у користуванні підприємства.

Для розрахунку зазначених вище самостійно визначених податкових зобов'язань при подачі декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, позивачем було використано витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 8 липня 2014 року за № 000824 та № 000825, (а. с. 95, 96).

Відповідно до пп. 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України у разі отримання податкової декларації, надісланої платником податків до контролюючого органу поштою або засобами електронного зв'язку, заповненої з порушенням вимог підпунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати цьому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Згідно пп. 49.9.2 п. 49.9 ст. 49 цього Кодексу у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк, податкова декларація, надана платником, за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу, вважається прийнятою.

Пунктом 49.16 названої статті Кодексу визначено, що незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Матеріалами справи встановлено, що подана позивачем декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік прийнята контролюючим органом 20 лютого 2015 року (а. с. 104-107).

Зазначені податкові зобов'язання сплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджуються платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи (а. с. 23-33).

Вказана обставина апелянтом не заперечується.

В подальшому, Відділом Держземагенства у Кривоозерському районі Миколаївської області були видані витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 4 березня 2016 року, згідно яких нормативно грошова оцінка земельних ділянок є більша ніж та, яка зазначена у витягах від 8 липня 2014 року за № 000824 та № 000825. Зокрема, різниця показників нормативної грошової оцінки по обох земельних ділянках складає 1971421 грн., і, крім того, наявна розбіжність щодо визначення коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки по відповідних земельних ділянках (а. с. 97, 98).

Для з'ясування зазначених вище розбіжностей, ТОВ Кривоозерська харчосмакова фабрика звернулось до Відділу Держземагенства у Кривоозерському районі Миколаївської області щодо роз'яснень стосовно інформації в отриманих витягах з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельних ділянок, які знаходяться у позивача та у контролюючого органу.

13 червня 2016 року товариством отримані нові витяги, відповідно до яких, в результаті перерахунку, нормативна грошова оцінка земель по обох земельних ділянках складає 3846334 грн. 10 коп., що на 2077580 грн. 90 коп. менше, ніж зазначено у витягах від 4 березня 2016 року, та на 106159 грн. 90 коп. менше, ніж зазначено у витягах від 8 липня 2014 року.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, у зв'язку із виявленням помилкового декларування орендної плати за земельну ділянку позивач не позбавлений можливості подання уточнюючого розрахунку у порядку, визначеному нормами ПК України.

На виконання вимог названої статті ПК Украйни, позивачем до Южноукраїнської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області подана уточнююча декларація з розрахунками по орендній платі за користування земельними ділянками на суму 18004 грн. 09 коп., з розбивкою цієї суми рівними частками за місяцями відповідно. При цьому зазначена уточнююча декларація відповідачем прийнята без зауважень, що також підтверджується матеріалами справи (а. с. 109-112).

Згідно акту перевірки, заниження нарахування орендної плати за землю на суму 59143 грн. за 2015 рік визначено контролюючим органом у зв'язку з використанням витягів про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 4 березня 2015 року.

Проте, системний аналіз наведених положень Податкового кодексу України призводить до висновку, що позивачем правомірно задекларовано та сплачено самостійно визначені податкові зобов'язання, згідно поданої декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік на суму 118574 грн. 82 коп., згідно витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 8 липня 2014 року за № 000824 та № 000825, та подальшого уточнюючого розрахунку на суму 18004 грн. 09 коп. за період 2014-2015 років, згідно витягів від 13 червня 2016 року, що призвело навіть до переплати відповідних податкових зобов'язань за 2014-2015 роки на загальну суму 56053 грн. 90 коп., а саме за 2014 рік на суму 38049 грн. 81 коп. та за 2015 рік на суму 18004 грн. 09 коп., а тому висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 6 червня 2016 року № 0000031400, є правильним.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 18 квітня 2017 року.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

В.О. Скрипченко