Ухвала

від 30.05.2023 по справі 953/2692/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/2692/23 Головуючий 1ї інстанції: ОСОБА_1

Апеляційне провадження № 11-сс/818/606/23 Доповідач ОСОБА_2

Категорія: тримання під вартою

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 01 травня 2023 року, якою задоволено клопотання слідчого ОВС УСБУ в Харківській області ОСОБА_8 , погодженого прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 , та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 22022220000000618 від 12 квітня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, 3 ст.436-2 КК України, до 29 червня 2023 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

ОВС УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022220000000618 від 12 квітня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, 3 ст.436-2 КК України.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_9 в період з березня по квітень 2022 року та в період з грудня 2022 року по січень 2023 року, перебуваючи за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , використовуючи власний мобільний телефон та електронний пристрій із вбудованими у них камерами, використовуючи телеграм канал під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а також облікові записи на сервісі відеохостингу «Youtube» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в яких він є адміністратором і які є відкритими та загальнодоступними до перегляду невизначеній кількості осіб, виготовив текстові та відеоматеріали, які містять інформацію щодо виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом створення уяви щодо збройної агресії РФ проти України, як внутрішньо-громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною тимчасової окупації частини території України, глорифікацію осіб, які здійснювали збройну агресію РФ проти України, які стали доступними до перегляду невизначеній кількості осіб.

01 травня 2023 року ОСОБА_9 вручено повідомлення про підозру за ч.2 ст.436-2, ч.3 ст.436-2 КК України.

01.05.2023 року слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим з прокурором, про застосування запобіжного заходу виді тримання під вартою стосовно підозрюваного

ОСОБА_9 обґрунтування клопотання слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним злочинів, передбачених ч.2, 3 ст.436-2 КК України, та наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 5 ст. 177 КПК України, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою та визначити розмір застави, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб.

Ухвалою слідчогосудді Київськогорайонного судум.Харковавід 01.05.2023року задоволеноклопотанняслідчого та застосовано до ОСОБА_9 (Lira Lopez Gonzalo Angel Quintilio) запобіжний захід у виді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» у межах строку досудового розслідування до 29 червня 2023 року включно.

Визначено розмір застави402 600 грн.,які можливо внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави вирішено ОСОБА_9 з-під варти звільнити з покладенням на нього строком на два місяці обов`язків: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першим викликом; не відлучатись з м. Харкова без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; носити електронний засіб контрою.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою обрати до підозрюваного запобіжний захід у виді особистого зобов`язання або зменшити заставу до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що стороною обвинувачення не доведено та не обґрунтовано наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також органом досудового розслідування обрано не вірну кваліфікацію дій підозрюваного.

Зазначає, що слідчим суддею не враховано матеріальний стан підозрюваного та було встановлено надмірний розмір застави, який є непомірним для нього, а також судом не було прийнято до уваги те, що підозрюваний є громадянином США та ОСОБА_11 , раніше не судимий, має постійне місце проживання у м. Харкові та є батьком двох малолітніх дітей.

Прокурор у кримінальному провадженні також подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу слідчого судді в частині визначення розміру застави скасувати та постановити в цій частині нову, якою визначити заставу у розмірі 745 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2000000 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що слідчим суддею при обранні розміру застави не було враховано ступінь суспільної небезпеки вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.

Вказує, що підозрюваний пояснював, що джерелом його доходу є підприємницька діяльність, робота з цінними паперами, нерухомістю за межами України, поширення на власних облікових записах в мережі «Youtube» відеозаписів, створених особисто ним, при чому за наявною інформацією, станом на теперішній час, на трьох каналах у мережі «Youtube», які адмініструються підозрюваним, загальна кількість підписників становить 334 тис. осіб та розміщено 274 записів, які мають в загальній кількості приблизно 22 мільйони переглядів. За наявними і загальнодоступними в мережі Інтернет даними, орієнтований загальний дохід власника каналів, враховуючи кількість записів, переглядів, підписників може становити від 0,5 до 6 доларів за 1000 переглядів внаслідок монетизації каналів, залежно від місцезнаходження і орієнтованої інформації розміщеної у відеозаписах. Крім того, суду було надано матеріали кримінального провадження, в яких містяться наслідки обшуку у підозрюваного, де було виявлено 9000 доларів США, що дає підстави вважати, що визначений судом розмір застави не буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив задовольнити їх в повному обсязі, також посилався на те, що ОСОБА_9 не є суб`єктом інкримінованого злочину, оскільки не є громадянином України, а кваліфікація за ч.3 ст.436-2 КК України штучно створеною з огляду на тотожність продовжуваних дій.

Позиції інших учасників судового провадження

Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника на підтримання вимог його апеляційної скарги, доводи прокурора, який підтримав поданою ним апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Мотиви суду

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику суду.

Згідно ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у виді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.177, 178 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у відповідності до вимог ст.193,194КПК України заслухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, і дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного такого виняткового виду запобіжного заходу як тримання під вартою, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.2, 3 ст.436-2 КК України,а наявністьсамої обґрунтованоїпідозри підтверджуєтьсявідповідними письмовимидоказами,зібраними підчас досудовогорозслідування.

КПК України не містить визначення терміну «обґрунтована підозра» і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).

Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Відповідно до вимог п.п.4,5 ч.1 ст.277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням із прокурором. Повідомлення має містити, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, в повідомленні про підозру за ознаками злочинів, передбачених ч.2, 3 ст.436-2 КК України, вказано зміст підозри та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється останній, із зазначенням статей (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Обґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих йому злочинів, передбачених ч.2, 3 ст.436-2 КК України, підтверджується відомостями, які містяться у: протоколами обшуку від 15.04.2022 р. та 01.05.2023 р.; протоколами огляду речей і документів від 19.04.2022 р. та 21.04.2023 р., за період 01.03.2023-06.03.2023; висновком експерта ХНДІСЕ ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса №797/798/56-62/63-69 від 13.01.2023; висновком експерта КНДІСЕ №8719/23-39 від 27.03.2023 року.

Зважуючи на такий обсяг відомостей, матеріали судового провадження об`єктивно свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв`язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання, в тому числі й для стороннього спостерігача, причетності ОСОБА_9 до вчинення кримінальних правопорушень, згідно підозри.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання захисника про невірну кваліфікацію дій підозрюваного, оскільки слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Так, ЄСПЛ в своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Судом першої інстанції також правильно взято до уваги й самі фактичні обставини (фабули злочину) згідно підозри, а саме те, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні, в тому числі умисного тяжкого злочину, а саме виготовлення та поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році вчинених повторно, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку як інкримінованого злочину, так й самої особи підозрюваного.

Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

За таких обставини, враховуючи, що дії підозрюваного ОСОБА_9 , за вчинення яких йому повідомлено підозру, класифікуються в тому числі, як тяжкий злочин,а саме кримінальнеправопорушення протимиру,безпеки людствата міжнародногоправопорядку,внаслідок чогоколегія суддіввбачає,що існуєсуспільний інтерес,який свідчить проте,що більшм`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.1,2,5 ч.1 ст.177 КПК України.

За таких обставин колегія суддів зазначає, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів та суду,знищити,сховати абоспотворити будь-якуіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення;вчинити іншекримінальне правопорушення,що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового розслідування, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Крім того,ЄСПЛ в своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Таким чином, доводи захисника про те, що фактично лише тяжкість інкримінованого злочину формально стала єдиною підставою для обрання найбільш суворого виду запобіжного заходу - тримання під вартою є необґрунтованими.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

За таких обставин доводи сторони захисту про недоведеність висновків суду першої інстанції з цього приводу та їх декларативність не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, не є слушними та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на відомостях провадження.

Зважаючи навагомість доказівта обґрунтованістьпідозри увчиненні,в томучислі,тяжкого кримінальногоправопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку,за якепередбачено покарання у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк, з конфіскацією майна або без такої, а також враховуючи особу підозрюваного, слідчий суддя, керуючись положеннями ч.1 ст.194 КПК України, обґрунтовано, враховуючи суспільний інтерес, який в даному випадку превалює над приватним, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, дійшов до цілком правильного висновку про застосування щодо підозрюваногозапобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Колегія суддів приймає до уваги, що підозрюваниймає постійне місце проживання та реєстрації у м.Харків, раніше не судимий, має малолітніх дітей, однак такі відомості не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених п.1,2,5 ч.1 ст.177 КПК України, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою. Крім того, зазначені обставини існували на час інкримінованих підозрюваному дій, однак, згідно підозри, вони не стали для нього стримуючим фактором для уникнення від вчинення дій відповідно до повідомлення про підозру.

Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, тому колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого, оскільки слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження підозрюваногона свободу саме в такий спосіб процесуального примусу.

Крім того, слідчим суддею враховані всі підстави та обставини, передбачені ст. 178 КПК України, відомості про особу та наявні докази, про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК, згідно яких суд вправі визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Розмір заставиповинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

З урахуванням обставин інкримінованих ОСОБА_9 нетяжкого та тяжкого кримінальних правопорушень, майнового стану підозрюваного, відсутності міцних соціальних зв`язків та офіційного джерела доходу в Україні, наявності ризиків, передбачених п.1, 2, 5 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що застава в розмірах, визначених п.3 ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити належного виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, а тому визначив заставу в розмірі, що перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, - 150прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 402 600 грн.

За наслідками апеляційного перегляду колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов цілком обгрунтованого та правильного висновку щодо необхідності застосування застави саме у визначеному ним розмірі.

Так, порядок визначення розміру застави регулюється ст. 182 КПК.

Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого кримінального правопорушення, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (п. 3 абз. 1, абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК).

Розмір застави визначається судом із урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК).

Тому, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, він не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу до особи було застосовано безальтернативне ув`язнення.

Разом із цим, сума застави повинна бути оцінена, враховуючи самого підозрюваного, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні (п. 78 рішення ЄСПЛ від 28.09.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії»/ Mangouras v. Spain, заява №12050/04).

Твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що обраний судом розмір застави для підозрюваного не відповідає його майновому стану та є завідомо непомірним для нього, є безпідставними, оскільки він обраний судом у межах встановлених відповідно до положень ч.5 ст.182 КПК України,а доводиостаннього зцього приводумають сутосуб`єктивний характер,з урахуваннямтого,що при проведенні обшуку за адресою мешкання підозрюваного було виявлено грошові кошти у сумі 9000 доларів США, що може свідчити про відповідний дохід підозрюваного.

Підстав для зменшення розміру застави, визначеної судом першої інстанції при обранні запобіжного заходу, про що ставить питання захисник, на цьому етапі провадження колегія суддів не вбачає, оскільки матеріали кримінального провадження підтверджують наявність обставин, які дають підстави вважати, що саме обраний судом розмір застави зможе достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Також, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги прокурора, оскільки суд першої інстанції, дотримуючись вимог ст. 177-178,183 КПК України, обґрунтовано у своїй ухвалі дійшов висновку щодо можливості застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, який у разі її сплати стане надійною запорукою дотримання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків, що обумовлено правовими наслідками, передбаченими ч.8,10 ст.182 КПК України, а покладення на нього додаткових обов`язків: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першим викликом; не відлучатись з м. Харкова без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; носити електронний засіб контрою, що, вочевидь, забезпечить дотримання вимог ст.2 та ч.2 ст.28 КПК України, щодо проведення досудового розслідування у розумні строки.

Доводи прокурора про більш значні доходи підозрюваного, в тому числі від надходжень за перегляди відеозаписів на власних облікових записах в мережі «Youtube», не є достатніми для твердження про виключний характер обставин кримінального провадження, який може надати право слідчому судді на вихід за встановлені законом межі при визначенні розміру застави, оскільки такі доводи носять характер припущень, не підтверджені належними доказами та не обґрунтовують ще більш збільшення розміру застави, який й так було збільшено слідчим суддею.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для призначення підозрюваному застави у розмірі 745 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки прокурором не наведено достатніх обставин, які б свідчили про наявність виключних випадків для застосування застави в значно більшому розмірі, ніж передбачено законом.

За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційних скаргах захисника та прокурора, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.407,419, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районногосуду м.Харковавід 01травня 2023року прозастосування запобіжногозаходу увиді триманняпід вартоющодо підозрюваного ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Колегія суддів:

ОСОБА_2 ОСОБА_12 ОСОБА_4