Постанова

від 24.05.2023 по справі 181/660/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4210/23 Справа № 181/660/22 Суддя у 1-й інстанції - Літвінова Л.Ф. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Ровеньківський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), про часткове звільнення від сплати аліментів та зміну розміру заборгованості по аліментам,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувсь до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 10 серпня 2007 року у цивільній справі №2-652/07 з нього на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 .

До 2014 року він справно сплачував аліменти на дитину, шляхом переводу коштів на ім`я відповідачки через відділення «Укрпошти», але у липні 2014 року, внаслідок державного перевороту в Україні, на території де він був зареєстрований, почато АТО, а сама територія набула статусу «тимчасово окупованої», в зв`язку з чим припинило свою діяльність на вказаній території ДП «Укрпошта», він втратив роботу і був змушений змінити місце проживання.

З часом він захворів та перебував на тривалому лікуванні в зв`язку з чим не міг працювати. Крім того, у зв`язку із захворюванням йому було спочатку присвоєно третю групу інвалідності, потім - другу, зараз знову третю.

За цей час, третьою особою накладено арешт на його майно, рахунки та на грошові кошти, що містяться на рахунках, чим суттєво порушено його права.

Дізнавшись про арешт майна та рахунків, 02.09.2019 року він звернувся до третьої особи із заявою про надання розрахунку по заборгованості. Ознайомившись із наданим розрахунком від 10.10.2019 року, він дійшов висновку, що останній не об`єктивний та не справедливий, оскільки зроблений без врахування фактичних обставин, у яких він опинився, тому не відповідає вимогам СК України, хоча здійснювався відповідно до ч.2 ст.195 СК України, згідно якого заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Враховуючи зазначене, у жовтні 2020 року позивач повторно звернувся до третьої особи із заявою про перерахунок заборгованості по аліментам, при цьому, повідомив причини виникнення заборгованості, а також послався на обставини, які відповідно до СК України вважав достатніми для зміни способу розрахунку його заборгованості.

У листопаді 2020 року, ОСОБА_1 отримав новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 19.10.2020 року, із якого видно, що він здійснювався так само, як і попередній. Таким чином, з нього, як з непрацюючого на час виникнення заборгованості, визначено розмір заборгованості виходячи із середньої заробітної плати в місті Харків, починаючи з липня 2014 року по квітень 2020 рік, яка склала в цілому 102 344,63 грн.

Позивач вказував, що погодитись із таким способом розрахунку його заборгованості зі сплати аліментів не можна через його необ`єктивність, а отже з метою захисту своїх прав та інтересів, він змушений звернутися до суду із вказаним позовом.

Так, в період з липня 2014 року по вересень 2014 року включно, йому нарахована заборгованість в розмірі 2385,33 грн, яка складається з 139,11 грн за липень 2014 року + 699,22 грн за серпень 2014 року + 802,00 грн за вересень 2014 року + 745,00 грн за жовтень. Вказану заборгованість він змушений визнати, оскільки не має належних доказів, в підтвердження тієї обставини, що у зазначений період він дійсно не працював та не отримував дохід за цей період.

Проте, в період з 05.11.2014 року до 04.03.2015 року він не працював і не отримував середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а перебував на обліку у пошуках роботи в управлінні соціального захисту населення Адміністрації Слобідського району Харківської міської ради і його дохід складав 221 грн на місяць. Однак, державним виконавцем вказана обставина врахована не була.

Враховуючи зазначені обставини, позивач вважав правильним і справедливим, визначити в цей період заборгованість за аліментами на дитину в розмірі 634 грн в місяць, що є 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Тобто, по 634,00 грн на місяць протягом п`яти місяців з 05.11.2014 року до 04.03.2015 року, що разом складає 3170,00 грн.

Також позивач вказував, що в період з квітня 2015 року до липня 2016 року, він намагався знайти роботу, підробляв періодично де міг, тому розрахунок за період з квітня 2015 року до липня 2016 року у розмірі 15753,50 грн визнає. Проте, у період з 01 серпня 2016 року до 31 травня 2017 року він переніс ішемічний інсульт в басейні лівої СМА правосторонній геміпарез з акцентом в руці та лікувався.

Згодом, намагаючись отримати дохід, 12.06.2017 року він працевлаштувався до ПАТ «ПРОМАВТОМАТИКА». Однак, знову був госпіталізований до лікарні та перебував на лікуванні з 04.07.2017 року по 10.07.2017 року. Сумістити роботу і лікування через погані аналізи було неможливо і 31.07.2017 року він був змушений звільнитися. Заробітну плату він так і не отримав, хоча її було переведено йому на картку, гроші були чи заблоковані чи арештовані виконавцем, йому не ясно.

При цьому, із наданого виконавцем розрахунку від 19.10.2020 року, видно, що заборгованість збільшилась на 1467,00 грн. У період з 17.11.2017 року по 27.11.2017 року, з 30.11.2017 року по 08.12.2017 року, 15.02.2018 року по 21.02.2018 року він перебував на лікуванні та 29.03.2018 року йому було присвоєно третю групу інвалідності. У період з 11.07.2018 року по 17.07.2018 року, а також з 18.10.2018 року по 30.10.2018 року він знов перебував на лікуванні. За наслідками чергового обстеження, 10 січня 2019 року йому було присвоєно другу групу інвалідності. У період з 04.02.2019 року по 13.02.2019 року та з 17.10.2019 року по 28.10.2019 року він перебував на лікуванні, яке і наразі продовжується.

Таким чином, певний час ОСОБА_1 не міг працювати оскільки регулярно мав перебувати на стаціонарному лікуванні через тяжке захворювання. В свою чергу, державний виконавець у період з 01.08.2016 року до квітня 2020 року робив розрахунок відповідно до ч.2 ст.195 СК України. Проте, позивач вважав, що такий розрахунок не є справедливим через його необ`єктивність.

З огляду на вищевикладене, позивач вважав за необхідне звернутися до суду із вимогою про звільнення від заборгованості по аліментах зробленої виконавцем, яка утворилась через тяжку хворобу за часи його госпіталізації у період з серпня 2016 року по жовтень 2019 року, що загалом становить 21130,25 грн.

У 2019 році він звернувся до Територіального Центру зайнятості за місцем свого проживання, у пошуку спеціальної роботи, враховуючи стан його здоров`я, однак підходящої роботи не знайшлось та у вересні 2019 року з метою здобуття професійної освіти, він почав навчання у «Регіональному механіко-технологічному центрі професійної освіти Харківської області».

До теперішнього часу позивач не працевлаштувався та наразі навчається. В останній час його дохід складає пенсія по інвалідності розмірі 1500 грн на місяць та стипендія учня в розмірі 450 грн, а загалом 2000,00 грн.

Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що у 2018 році за відсутності коштів на лікування був змушений звернутися до благодійного фонду «Карітас Харків» по одноразову грошову допомогу на лікування.

Позивач, враховуючи розмір прожиткового мінімуму на дитину віком від 6 до 18 років з 1 грудня 2020 року та його дохід, вважав за справедливе визначити розмір заборгованості аліментів на дитину за період з серпня 2016 року до квітня 2020 року, яка утворилася через тяжку хворобу у період між госпіталізаціями відповідно до вимог абз.2 ч.2 ст.182 СК України, що буде складати загалом 29937,50 грн.

Водночас, ОСОБА_1 наголошував, що наразі він не отримує пенсію та, оскільки виконавчою службою арештовано його рахунки і заблоковано картку, за відсутності заробітку, він не має коштів на існування та лікування.

10 січня 2019 року позивачеві присвоєну другу групу інвалідності, у лютому 2021 року змінено на третю. Однак, перебуваючи в реєстрі боржників втратив право керувати транспортним засобом, а разом з цим, і єдине для нього джерело доходу, адже останній час він підробляв водієм на замовлення серед близьких та знайомих.

Постановою від 23.03.2021 року звернуто стягнення на стипендію позивача у Регіональному механіко-технологічному центрі професійної освіти Харківської області.

Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 не отримує з 2018 року пенсію, а з березня 2021 року і стипендію також, в зв`язку з чим знаходиться у вкрай тяжкому матеріальному стані.

За наведених обставин, позивач, з урахуванням уточнень, просив суд розрахунок із заборгованості по аліментах на дитину від 19.10.2020 року державного виконавця Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Луганській області на підставі Виконавчого листа від 10.09.2015 №2-652/07 Кремінського районного суду Луганської області щодо стягнення з ОСОБА_1 , 1976 року народження, на користь ОСОБА_2 , 1983 року народження, аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку відповідача, щомісячно, починаючи з 26 липня 2006 року і до досягнення дитини повноліття, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини, за період з липня 2014 року по квітень 2020 року, змінити наступним чином: заборгованість за аліментами на дитину визначену виконавцем за період з липня 2014 року по жовтень 2014 року у розмірі 2385,33 грн, залишити без змін; заборгованість за аліментами на дитину визначену виконавцем за період з листопада 2014 року до березня 2015 року, змінити, визначивши аліменти в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, разом за вказаний період 3170,00 грн; заборгованість за аліментами на дитину визначену виконавцем у розмірі 15753,50 грн в період з квітня 2015 року до серпня 2016 року залишити без змін; звільнити від заборгованості по аліментах визначеної виконавцем в період з серпня 2016 року до квітня 2020 року, за часи його госпіталізації (період стаціонарного лікування) в розмірі 21130,25 грн; заборгованість за аліментами на дитину визначену виконавцем в період з серпня 2016 року до березня 2020 року, під час його амбулаторного лікування, змінити, визначивши аліменти в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, разом за вказаний період 29937,50 грн; заборгованість визначену виконавцем у розмірі 1036,23 грн за квітень 2020 року, залишити без змін. При цьому, за наслідками перерахунку, звільнити ОСОБА_1 від заборгованості по аліментах на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що утворилась в період з липня 2014 року по квітень 2020 рік в розмірі 50062,07 грн та визначити остаточну заборгованість за аліментами на дитину в період з липня 2014 року до квітня 2020 року в розмірі 52282,56 грн.

Заочним рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Ровеньківський відділ державної виконавчої служби у Ровеньківському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про часткове звільнення від сплати аліментів та зміну розміру заборгованості по аліментам задоволено частково. Розрахунок із заборгованості по аліментах на дитину від 19.10.2020 року державного виконавця Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Луганській області (Ровеньківського відділу державної виконавчої служби у Ровеньківському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) на підставі Виконавчого листа від 10.09.2015 №2-652/07 Кремінського районного суду Луганської області щодо стягнення зі ОСОБА_1 , 1976 року народження, на користь ОСОБА_2 , 1983 року народження, аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку відповідача, щомісячно, починаючи з 26 липня 2006 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини, за період з липня 2014 року по квітень 2020 року, змінено наступним чином: заборгованість за аліментами на дитину визначену виконавцем за період з липня 2014 року по жовтень 2014 року у розмірі 2385,33 грн залишено без змін; заборгованість за аліментами на дитину визначену виконавцем за період з листопада 2014 року до березня 2015 року у розмірі 4042,75 грн залишено без змін; заборгованість за аліментами на дитину визначену виконавцем у розмірі 15653,50 грн в період з квітня 2015 року до серпня 2016 року залишено без змін; звільнено від заборгованості по аліментах визначеної виконавцем в період з серпня 2016 року до квітня 2020 року, за часи госпіталізації ОСОБА_1 (період стаціонарного лікування) в розмірі 21130,25 грн; заборгованість за аліментами на дитину визначену виконавцем в період з серпня 2016 року до березня 2020 року, під час амбулаторного лікування ОСОБА_1 , в розмірі 58106,50 грн залишено без змін; заборгованість визначену виконавцем у розмірі 1036,23 грн за квітень 2020 року залишено без змін. За наслідками перерахунку, звільнено ОСОБА_1 від заборгованості по аліментах на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що утворилась в період з липня 2014 року по квітень 2020 рік в розмірі 21130,25 грн та визначено остаточну заборгованість за аліментами на дитину в період з липня 2014 року до квітня 2020 року в розмірі 81214,38 грн. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення. Стягнуто зі ОСОБА_2 , 1983 року народження, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 416, 80 грн.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати в частині не задоволених вимог щодо зміни визначеного державним виконавцем розміру заборгованості по аліментах та ухвалити в цій частині нове рішення, яким розрахунок із заборгованості по аліментах на дитину від 19.10.2020 року державного виконавця Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Луганській області (Ровеньківського відділу державної виконавчої служби у Ровеньківському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) на підставі Виконавчого листа від 10.09.2015 №2-652/07 Кремінського районного суду Луганської області щодо стягнення зі ОСОБА_1 , 1976 року народження, на користь ОСОБА_2 , 1983 року народження, аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку відповідача, щомісячно, починаючи з 26 липня 2006 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини, за період з липня 2014 року по квітень 2020 року, змінити наступним чином:

- заборгованість за аліментами на дитину визначену виконавцем за період з липня 2014 року по жовтень 2014 року у розмірі 2385,33 грн залишити без змін;

- заборгованість за аліментами на дитину визначену виконавцем за період з листопада 2014 року до березня 2015 року, змінити, визначивши аліменти в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, разом за вказаний період 3170,00грн;

- заборгованість за аліментами на дитину визначену виконавцем у розмірі 15653,50 грн в період з квітня 2015 року до серпня 2016 року залишити без змін;

- заборгованість за аліментами на дитину визначену виконавцем в період з серпня 2016 року до березня 2020 року, під час амбулаторного лікування, змінити, визначивши аліменти в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, разом за вказаний період 29937,50 грн;

- заборгованість визначену виконавцем у розмірі 1036,23 грн за квітень 2020 року залишити без змін.

Також за наслідком перерахунку, звільнити ОСОБА_1 від заборгованості по аліментах на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що утворилась в період з липня 2014 року по квітень 2020 року в розмірі 33107,50 грн та визначити остаточну заборгованість за аліментами на дитину в період з липня 2014 року до квітня 2020 року в розмірі 52282,56 грн. В іншій частині, залишити рішення суду першої інстанції, без змін.

Інші учасники процесу не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на те, що заочне рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2023 року оскаржується в частині не задоволених вимог щодо зміни визначеного державним виконавцем розміру заборгованості по аліментах, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється.

Так, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині без змін, з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 10 серпня 2007 року у цивільній справі №2-652/07 зі ОСОБА_1 , 1976 року народження, на користь ОСОБА_2 , 1983 року народження, стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 26 липня 2006 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини.

Відповідно до розрахунків заборгованості зі сплати аліментів станом на 10.10.2019 року та станом на 19.10.2020 року, ОСОБА_1 , починаючи саме з липня 2014 року не сплачує аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , внаслідок чого, виникла заборгованість, що станом на 19.10.2020 року становить 102344,63 грн (а.с.16-17,18-19).

Постановою старшого державного виконавця Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 31.05.2018 року, при примусовому виконанні виконавчого листа (дублікат) №2-652/07 виданого 10.09.2015 року, накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на його рахунках у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (а.с.11,115).

Постановою старшого державного виконавця Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 13.07.2018 року, при примусовому виконанні виконавчого листа (дублікат) №2-652/07 виданого 10.09.2015 року, накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 , а саме будинок житловий з господарськими та побутовими спорудами, реєстраційний номер: 3890477, адреса: АДРЕСА_1 (а.с.12,65).

Постановою старшого державного виконавця Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 01.08.2018 року, при примусовому виконанні виконавчого листа (дублікат) №2-652/07 виданого 10.09.2015 року, накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на рахунках у АТ «Ощадбанк» та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (а.с.13,114).

Також судом установлено, що 11.09.2018 року державним виконавцем Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області при примусовому виконанні виконавчого листа (дублікат) № 2-652/07, винесено постанову від 11.09.2018 про накладення на ОСОБА_1 штрафу, у розмірі 30250,59 грн, за наявну заборгованість з аліментів, розмір якої перевищує суму платежів за 3 роки і становить на момент винесення постанови 60501,18 грн.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Луганській області у виконавчому провадженні №54377463 від 11.09.2018 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 30250,59 грн.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2021 року, апеляційну скаргу виконавця залишено без задоволення, а рішення без змін (а.с.77-80,142-145).

Листом від 10.10.2019 № 4511/17.4-48 Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, повідомлено ОСОБА_1 у відповідь на його заяву, що постанову про відкриття виконавчого провадження йому не направлено, оскільки УДППЗ «Укрпошта» з 27.11.2014 припинено приймання поштових відправлень на/з території та до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження відповідно до закону. В додатках до цієї постанови лише зазначені постанови про арешт коштів боржника (а.с.14).

Згідно довідки від 04.11.2014 року №6328000703 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м.Красний Луч, Луганської області, паспорт громадянина України серія та номер: НОМЕР_1 , виданий Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с.42).

Згідно виписки медичної карти стаціонарного хворого №6413, ОСОБА_1 01 серпня 2016 року переніс ішемічний інсульт в басейні лівої СМА правосторонній геміпарез з акцентом в руці внаслідок чого останній з 05.08.2016 року по 22.08.2016 року перебував на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні (а.с.44-45).

У період з 09.12.2016 року по 27.12.2016 року, з 04.04.2017 року по 10.04.2017 року, з 25.05.2017 року по 31.05.2017 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом еритроцит, ідіопатичний міелофіброз, поліцитемічна стадія, гіпертонічна хвороба ІІІ ст., 2 ст. СН І ст., стан після ішемічного інсульту (2016) (а.с.46,47,48).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 29 березня 2018 року УПСЗНА Слобідського району ХМР, ОСОБА_1 було присвоєно третю групу інвалідності, яку у подальшому, за наслідками чергового обстеження, 10 січня 2019 року, було змінено на другу групу інвалідності на строк до 01 лютого 2020 року, протипоказано тяжку фізичну працю (а.с.45,59).

Згідно довідки про отримання допомоги від 14.12.2020 року, виданої УПСЗНА Слобідського району ХМР, ОСОБА_1 з 10.01.2017 року до 31.01.2021 року призначено державну соціальну допомогу особі з інвалідністю другої групи у розмірі 1769,00 грн (а.с.45).

12 червня 2017 року ОСОБА_1 працевлаштувався до ПАТ «ПРОМАВТОМАТИКА» (наказ №27 від 09.06.2017 р.), однак 31.07.2017 року був звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпПУ (наказ №41/1 від 28.07.2017 року) (а.с.49).

У період з 04.07.2017 року по 10.07.2017 року, з 17.11.2017 року по 27.11.2017 року, з 30.11.2017 року по 08.12.2017 року, з 15.02.2018 року по 21.02.2018 року, з 11.07.2018 року по 17.07.2018 року, з 18.10.2018 року по 30.10.2018 року, з 04.02.2019 року по 13.02.2019 року, з 17.10.2019 року по 28.10.2019 року, з 25.08.2020 року по 31.08.2020 року, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом ідиопатичний мієлофіброз, поліцитемічна стадія, гіпертонічна хвороба ІІІ ст., 2 ст. СН І ст., стан після ішемічного інсульту (2016), доліхосігма, гіпотонічний коліт (а.с.50,51,52,53,54,55,56,57,58).

Згідно довідки Харківського міського центру зайнятості Харківського обласного центру зайнятості від 03.09.2019 року №3760, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Харківському міському центрі зайнятості як шукаючий роботу з 14.08.2019 року (а.с.60).

Відповідно до довідки №150 від 16.03.2021 року, ОСОБА_1 з 01.09.2019 року вступив до ДНЗ «Регіональний механіко-технологічний центр професійної освіти Харківської області» ІІІ атестаційного рівня, за наказом №11-ЗУДЗ від 30.08.2019 року. ОСОБА_1 навчається на денній формі навчання за професією «тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва». Строк закінчення навчання 30 червня 2022 року (а.с.61).

Постановою головного державного виконавця Хрустальнинського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) від 23.03.2021 року, при примусовому виконанні виконавчого листа (дублікат) №2-652/07 виданого 10.09.2015 року, було звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід в Управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради (а.с.62,113).

Згідно виписки по картковому рахунку та довідки АТ «Ощадбанк», ОСОБА_1 в головному управлінні з обслуговування клієнтів відкрито картковий рахунок № НОМЕР_3 . 06.08.2021 року та 07.09.2021 року на вказаний рахунок ОСОБА_1 було здійснено безготівкове зарахування на рахунок пенсії у розмірі 1483,20 грн, станом на 10 вересня 2021 року залишок коштів на рахунку становить 2966,40 грн (а.с.67,68).

Відповідно до довідки від 04.04.2022 року №509-5000710620 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м.Красний Луч, Луганської області, паспорт громадянина України серія та номер: НОМЕР_1 , виданий Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 (а.с.163).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо заборгованості за аліментами на дитину визначену виконавцем за період з листопада 2014 року до березня 2015 року та заборгованості за аліментами на дитину визначену виконавцем в період з серпня 2016 року до березня 2020 року, під час амбулаторного лікування позивача, суд першої інстанції виходив зі встановлених обставин справи та оцінивши усі надані докази в їх сукупності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції в оскаржуваній апелянтом частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Отже, одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Так, стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

17 травня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», яким внесені зміни до ч.2 ст.182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, у зв`язку з чим, при зменшеному за даним рішенням суду розміром аліментів, що присуджені до стягнення, мінімальний їх розмір складатиме 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Водночас, відповідно до ч.ч.2, 3 ст.195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що розрахунки заборгованості по аліментам є необ`єктивні та несправедливі, оскільки зроблені без врахування фактичних обставин, у яких він опинився, а тому не відповідає вимогам СК України, хоча здійснювалися відповідно до ч.2 ст.195 СК України, не заслуговують на увагу, адже чинним законодавством чітко передбачено, що заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

У справі, яка переглядається, у судовому засіданні судом першої інстанції було встановлено та як вбачається зі змісту позовної заяви не заперечується позивачем, що розрахунки заборгованості зі сплати аліментів станом на 10.10.2019 року та станом на 19.10.2020 року на загальну суму 102344,63 грн здійснювалися третьою особою відповідно до ч.2 ст.195 СК України, а отже у відповідності до чинного законодовства.

Крім того, позивачем ОСОБА_1 не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у нього існували будь-які обмеження, що перешкоджали б йому працевлаштуватися безпосередньо з 2014 року і по час його хвороби, отримувати дохід та своєчасно сплачувати аліменти, оскільки останньому було відомо, що рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 10 серпня 2007 року у цивільній справі №2-652/07 з нього стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 26 липня 2006 року і до досягнення дитиною повноліття.

Також позивач не був позбавлений можливості звернутись до суду для вирішення спору щодо зменшення розміру аліментів.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що районний суд, розглядаючи дану цивільну справу, мотивовано виходив з інтересів, в першу чергу дитини та дотримався балансу права платника аліментів та права дитини на утримання з боку батька.

У своїй скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що ухвалюючи оскаржуване рішення суддя суду першої інстанції не оцінив кожного доказу окремо, тому не з`ясував достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. У зв`язку з чим, оцінюючи зібрані у справі докази як в цілому, так і окремо, не вмотивував відхилення деяких доказів та не врахував їх, що є прямим порушенням положень ч.ч.2,3 ст.89 ЦПК України. При цьому, скаржник вважає, що довів до відома суду першої інстанції належними та допустимими доказами наявність тяжкої хвороби, що впливає на працевлаштування під час амбулаторного лікування і що триває на час розгляду справи.

Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта, з наступних підстав.

Відповідно до ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що положення ч.1 ст.3 Конвенції ООН про права дитини, ч.7 ст.8 СК України передбачають, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Конституцією України визначено основні права й обов`язки держави та громадян щодо забезпечення захисту дітей.

Зокрема, згідно з ч.2 ст.51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно із ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст.141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Так, колегія суддів ввважає, що районний суд мотивовано не прийняв до уваги надані позивачем квитанції, як докази сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , оскільки із вказаних копій, деякі взагалі погано читаються, не можливо встановити призначення відповідних грошових переказів та конкретну особу, яка отримувала вказані кошти (а.с.20-40).

При цьому, колегія суддів також критично оцінює надані позивачем докази, а саме копії квитанцій про оплату медичних товарів, адже при досліджені не зрозуміло хто саме є платником.

Крім того, колегія суддів вважає, що місцевий суд обґрунтовано не прийняв до уваги надані позивачем загальні аналізи крові №1, №2, №6, №10, №14, №31, та надані позивачем Виписки із медичної карти амбулаторного хворого №811 в період з 16.03.2021 року по 23.03.2021 року, Виписки із медичної карти амбулаторного хворого №2735 в період з 06.08.2021 року по 16.08.2021 року, та Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №б/н в період з 02.05.2022 року по 06.05.2022 року, постанову Дзержинського районного суду м.Харкова від 05 квітня 2021 року у справі №638/1134/21 (провадження №3/638/824/21), адже вказані докази не відносяться до предмету даного позову та не підтверджують обставин справи, а лише вказують на загальний стан здоров`я позивача та не підтверджують наявність підстав для його працевлаштування (а.с.66, 69-71, 72, 75, 76, 136, 137-139, 140, 141, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 179, 180, 181, 182, 183, 184, 185).

Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог позивачем до суду першої інстанції не було надано.

Таким чином, враховуючи викладене вище, встановлені у справі обставини, досліджені судом докази, а також той факт, що при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відсутні підстави для задоволення вимог позивача щодо зміни визначеного державним виконавцем розміру заборгованості по аліментах:

- за період з листопада 2014 року до березня 2015 року, визначивши аліменти в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, разом за вказаний період 3170,00 грн;

- за період з серпня 2016 року до березня 2020 року, під час амбулаторного лікування ОСОБА_1 , визначивши аліменти в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, разом за вказаний період 29937,50 грн.

Надані ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції нові докази, зокрема, виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №8617 від 12 квітня 2023 року та копія довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №333552 від 16 березня 2023 року, котрі не надавалися до суду першої інстанції, колегія суддів не приймає, виходячи з наступного.

Частинами другою, третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апеляційний суд при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та не має права виходити як за межі доводів апеляційної скарги, так і за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції, крім випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

За змістом пункту 6 частини другої статті 356, частини третьої статті 367 та пункту 1 частини першої статті 376 ЦПК апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку.

Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.

Так, нові докази, а саме виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №8617 від 12 квітня 2023 року та копія довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №333552 від 16 березня 2023 року з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції, при цьому, дослідження таких доказів не мають значення для вирішення справи, зокрема в частині позовних вимог щодо заборгованості за аліментами на дитину визначену виконавцем за період з листопада 2014 року до березня 2015 року та заборгованості за аліментами на дитину визначену виконавцем в період з серпня 2016 року до березня 2020 року (під час амбулаторного лікування позивача), а тому вони не підлягають прийняттю та дослідженню апеляційним судом.

Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права, не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до чинного законодавства, та не спростовують законність судового рішення в оскаржуваній частині.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні позовних вимог щодо заборгованості за аліментами на дитину визначену виконавцем за період з листопада 2014 року до березня 2015 року та заборгованості за аліментами на дитину визначену виконавцем в період з серпня 2016 року до березня 2020 року (під час амбулаторного лікування позивача), не допустив, ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування судового рішення в оскаржуваній частині відсутні.

Згідно із ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін.

Відповідно до ст.141ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи судове рішення без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2023 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.В. Лаченкова

М.Ю. Петешенкова