Постанова

від 22.05.2023 по справі 926/1324/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2023 р. Справа №926/1324/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Кришталь М.Б.

явка учасників справи:

від позивача Попович В.М. (ордер Серія СЕ № 1062211 від 16.05.2023)

від відповідача Юзьків М.І. (Виписка є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань)

розглянув апеляційну скаргу Чернівецької міської ради за № 01/0218/870 від 13.04.2023

на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 04.04.2023, суддя Гончарук О.В., м. Чернівці

про забезпечення позову

у справі № 926/1324/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Мігро, м. Чернівці

до відповідача Чернівецької міської ради, м. Чернівці

про визнання укладеним додаткового договору про поновлення договору оренди

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

24.03.2023 товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Мігро (надалі ТОВ ВКФ «Мігро») звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до відповідача Чернівецької міської ради про визнання укладеним додаткового договору про поновлення договору оренди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами існували договірні відносин, що виникли на підставі договору оренди землі від 04.05.2005. Зазначає, що договір оренди від 04.05.2005 неодноразово продовжувався, а востаннє до 07.11.2022.

Позивач посилається на те, що 06.09.2022 звернувся до відповідача з пропозицією поновити строк дії договору від 04.05.2005 на той же строк - до 07.11.2025 та на тих умовах. Проте, станом на 07.03.2023, рішення про поновлення договору оренди землі від 04.05.2005 відповідачем не розглянуто та відповідного рішення не ухвалено, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Правовими підставами позову зазначає ст. 33 Закону України Про оренду землі, ст. 126-1 ЗК України.

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

03.04.2023 ТОВ ВКФ «Мігро» звернулось до суду із заявою (вх. № 1450 від 03.04.2023) про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу Чернівецькій міській раді та її виконавчим органам на період до вирішення справи по суті здійснювати дії, спрямовані на демонтаж тимчасових споруд на орендованій земельній ділянці за адресою на розі вул. Університетської - вул. М. Коцюбинського в м. Чернівці (на території скверу) площею 0,0150 га, кадастровий номер 7310136300:05:002:0023, а також заборонити чинити інші перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Мігро» в користуванні зазначеною земельною ділянкою.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що на офіційному веб-сайті Чернівецької міської ради (www.city.cv.ua) 27.03.2023 розміщено оголошення із заголовком «Шукаємо власника тимчасової споруди, що на перетині Університетської та Коцюбинського», в якому зазначено про прохання до власника майна, а саме власника тимчасової споруди, розміщеної у сквері навпроти центрального корпусу Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича (вул. Університетської- вул. М. Коцюбинського), звернутись до секретаря комісії з демонтажу тимчасових споруд, пересувних тимчасових споруд, малих архітектурних форм і літніх торгових майданчиків та визначення відновної вартості об`єктів благоустрою.

Також в оголошенні зазначено, що у разі, якщо в місячний термін після публікації оголошення, власник тимчасової споруди не заявить про свої права на даний об`єкт, департаментом урбаністики та архітектури буде здійснений демонтаж тимчасової споруди відповідно до встановленого порядку.

Позивач (заявник) вважає, що Чернівецька міська рада вважає припиненим договір оренди землі від 04.05.2005 та має намір демонтувати майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці.

З наведених підстав позивач (заявник) вбачає необхідність забезпечення позову.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 04.04.2023 заяву ТОВ ВКФ «Мігро» про забезпечення позову задоволено.

Заборонено Чернівецькій міській раді та її виконавчим органам на період до вирішення справи по суті здійснювати дії, спрямовані на демонтаж тимчасових споруд на орендованій земельній ділянці за адресою на розі вул. Університетської - вул. М. Коцюбинського в м. Чернівці (на території скверу) площею 0,0150 га, кадастровий номер 7310136300:05:002:0023, а також заборонено чинити інші перешкоди ТОВ ВКФ «Мігро» в користуванні зазначеною земельною ділянкою.

Вказана ухвала суду мотивована тим, що Чернівецька міська рада, на час існування між сторонами спору про продовження строку дії договору оренди від 04.05.2005 (справа за №926/1324/23), не позбавлена можливості вчиняти юридично значущі дії щодо земельної ділянки на розі вул. Університетської - вул. М. Коцюбинського в м. Чернівці (на території скверу) площею 0,0150 га, кадастровий номер 7310136300:05:002:0023, що може призвести до виникнення нового іншого спору між сторонами.

Тому, з метою забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що реалізуватиметься шляхом встановлення наявності або відсутності правових підстав для пролонгації договору оренди землі, суд дійшов висновку про забезпечення позову у заявлений позивачем спосіб.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Чернівецька міська рада (відповідач) просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити ТОВ ВКФ «Мігро» в задоволенні заяви про забезпечення позову, покликаючись на те, що вжиті заходи забезпечення не відповідають предмету спору, не є співрозмірними та не можуть вплинути в подальшому на виконання рішення суду. Вважає ухвалу суду винесеною на підставі не повністю з`ясованих обставин справи, при недотриманні норм процесуального права.

Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що ТОВ ВКФ «Мігро» звернулось до суду з позовними вимогами до Чернівецької міської ради про поновлення договору оренди землі від 04.05.2005 за № 1852.

Договір укладено на строк до 07.11.2022 з метою використання для обслуговування літнього майданчика (до початку реконструкції скверу), який відповідно до ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» є об`єктом благоустрою.

Вважає помилковим висновок суду про те, що необхідність забезпечення позову виникла у зв`язку із наміром департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради провести демонтаж тимчасової споруди для проведення підприємницької діяльності.

Зазначає, що інших доводів про те, що відповідач здійснює перешкоди позивачу в користуванні спірною земельною ділянкою ні заява про забезпечення позову, ні ухвала суду не містять.

Будь-яких заходів чи намірів щодо вчинення перешкод для використання позивачем земельної ділянки згідно мети її використання (для обслуговування літнього майданчика) ні Чернівецька міська рада, ні виконавчі органи не здійснювали.

Вважає, що вжиті заходи забезпечення позову не є співмірними, не мають безпосереднього зв`язку з предметом позову та не відповідають умовам застосування інституту забезпечення позову.

Узагальнені заперечення позивача

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу місцевого господарського суду без змін.

В обгрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу посилається на те, що Чернівецькою міською радою недобросовісно та з ігноруванням встановлених законодавством вимог вчиняються дії з метою порушення прав позивача, що є належним підтвердженням того, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

В судове засідання 07.05.2023 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задоволити, пояснення надав аналогічні викладеним.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду без змін.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, що з`явилися, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно із статтею 136 Господарського процесуального кодексу України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується:

- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

- забороною відповідачу вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

- зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

- зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

- арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

- іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

За змістом частини 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Судами встановлено, що 24.03.2023 заявник (ТОВ ВКФ «Мігро») звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до відповідача Чернівецької міської ради про визнання укладеним додаткового договору про поновлення договору оренди.

Також судами встановлено, що 04.05.2005 виробничо-комерційною колективною фірмою «Мігро» (правонаступником якої є товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Мігро (надалі ТОВ ВКФ «Мігро») (орендар) та Чернівецькою міською радою (орендодавець) укладено договір оренди землі (надалі договір) за змістом якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою в м. Чернівці на розі вулиці Університетської вулиці Коцюбинського (на території скверу) (п. 1 договору).

В оренду передається земельна ділянка площею 0,0150 га (п. 2 договору).

Відповідно до п. 4 договору земельна ділянка надається в оренду терміном до 01.11.2006. За змістом додаткових угод до договору від 25.12.2006, 15.06.2011, 21.05.2014, 01.06.2017 та 07.02.2020 строк дії договору продовжувався, зокрема, до 07.11.2022.

При укладенні договору оренди землі від 04.05.2005, як вбачається з п. 14 земельна ділянка передавалася в оренду для влаштування літнього майданчика, тобто зазначалася мета використання земельної ділянки.

За змістом п. 4 та п. 14 договору (з врахуванням додаткових уго до договору) мета використання земельної ділянки: для обслуговування літнього майданчика.

Підставою заявлених позовних вимог є те, що 06.09.2022 позивач звернувся до відповідача з пропозицією поновити строк дії договору від 04.05.2005 на той же строк - до 07.11.2025 та на тих умовах. Проте, станом на 07.03.2023, рішення про поновлення договору оренди землі від 04.05.2005 відповідачем не розглянуто.

Предметом позовних вимог є визнання укладеним додаткового договору про поновлення договору оренди.

Оскільки у цій справі предметом позову є немайнові вимоги, то для задоволення клопотання заявника про забезпечення позову суди повинні дослідити наявність такої підстави для вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду.

Тобто має досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19, від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20.

Частина 1 ст.137 ГПК України не містить вичерпного переліку заходів, якими може бути забезпечений позов у справі. Так, згідно з п.2, 3 ч.1 цієї статті позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Заявник просить забезпечити позов у спосіб заборони Чернівецькій міській раді та її виконавчим органам на період до вирішення справи по суті здійснювати дії, спрямовані на демонтаж тимчасових споруд на орендованій земельній ділянці за адресою на розі вул. Університетської - вул. М. Коцюбинського в м. Чернівці (на території скверу) площею 0,0150 га, кадастровий номер 7310136300:05:002:0023, що пов`язано з метою використання орендованої земельної ділянки і здійснення підприємницької діяльності, а також заборони чинити інші перешкоди ТОВ ВКФ «Мігро» в користуванні зазначеною земельною ділянкою.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі № 753/22860/17).

У справі, яка переглядається, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач зазначив, що на офіційному веб-сайті Чернівецької міської ради (www.city.cv.ua) 27.03.2023 розміщено оголошення із заголовком «Шукаємо власника тимчасової споруди, що на перетині Університетської та Коцюбинського», в якому зазначено про прохання до власника майна, а саме власника тимчасової споруди, розміщеної у сквері навпроти центрального корпусу Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича (вул. Університетської- вул. М. Коцюбинського), звернутись до секретаря комісії з демонтажу тимчасових споруд, пересувних тимчасових споруд, малих архітектурних форм і літніх торгових майданчиків та визначення відновної вартості об`єктів благоустрою.

Також в оголошенні зазначено, що у разі, якщо в місячний термін після публікації оголошення, власник тимчасової споруди не заявить про свої права на даний об`єкт, департаментом урбаністики та архітектури буде здійснений демонтаж тимчасової споруди відповідно до встановленого порядку.

Необхідність звернення заявника до суду за захистом порушених прав та інтересів зумовлена тим, що Чернівецька міська рада вважає припиненим договір оренди землі від 04.05.2005 та має намір демонтувати майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці, а саме літній майданчик, для обслуговування якого передавалася земельна ділянка в оренду.

Як свідчать встановлені обставини справи, заявник у цій справі має намір захистити порушені на його думку його права як потенційного орендаря земельної ділянки за адресою на розі вул. Університетської - вул. М. Коцюбинського в м. Чернівці (на території скверу) площею 0,0150 га, кадастровий номер 7310136300:05:002:0023, внаслідок того, що Чернівецька міська рада не розглядає його заяву від 06.09.2022 про поновлення строку дії договору оренди землі, а також розміщує на офіційному веб-сайті (www.city.cv.ua) оголошення від 27.03.2023 із заголовком «Шукаємо власника тимчасової споруди, що на перетині Університетської та Коцюбинського», в якому зазначено про прохання до власника майна, а саме власника тимчасової споруди, розміщеної у сквері навпроти центрального корпусу Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича (вул. Університетської- вул. М. Коцюбинського), звернутись до секретаря комісії з демонтажу тимчасових споруд, пересувних тимчасових споруд, малих архітектурних форм і літніх торгових майданчиків та визначення відновної вартості об`єктів благоустрою.

При цьому обраний позивачем захід забезпечення позову у вигляді заборони Чернівецькій міській раді та її виконавчим органам на період до вирішення справи по суті здійснювати дії, спрямовані на демонтаж тимчасових споруд на орендованій земельній ділянці за адресою на розі вул. Університетської - вул. М. Коцюбинського в м. Чернівці (на території скверу) площею 0,0150 га, кадастровий номер 7310136300:05:002:0023 відповідає вимогам розумності, адекватності, збалансованості інтересів та вимогам щодо наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги та є таким, що спроможний забезпечити ефективний захист або поновлення порушеного права (інтересу) позивача в разі задоволення позову.

Такий захід забезпечення позову не є тотожними заявленим позовним вимогам, а його вжиття не зумовлює жодним чином фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямоване виключно на збереження існуючого становища (обслуговування літнього майданчика) до прийняття рішення у цій справі, зупинення носить тимчасовий характер, не скасовує його та є спрямованим виключно на ефективний захист порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення позову (аналогічні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2019 у справі № 922/1992/19, від 23.06.2021 у справі № 920/26/21).

Таким чином, спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що вжиті заходи забезпечення позову не є співмірними, не мають безпосереднього зв`язку з предметом позову та не відповідають умовам застосування інституту забезпечення позову.

Задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, місцевий господарський суд, з чим погодився і апеляційний суд, виходив з того, що в даному випадку, можуть мати місце в період розгляду спору про визнання укладеним додаткового договору про поновлення договору оренди обставини що стосуються демонтажу майна (літнього майданчика), яке розташоване на спірній земельній ділянці.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони інтересів позивача (заявника) від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальний та ефективний захист, (виходячи з змісту заявлених вимог) або поновлення порушених його прав (інтересів), якщо рішення буде прийняте на його користь, в тому числі задля забезпечення можливості захисту порушених прав в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Дорани проти Ірландії"). Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта статті 11 ГПК України).

Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).

У цій справі встановлені судами обставини свідчать, що невжиття заходу забезпечення позову, а саме заборони Чернівецькій міській раді та її виконавчим органам на період до вирішення справи по суті здійснювати дії, спрямовані на демонтаж тимчасових споруд на орендованій земельній ділянці за адресою на розі вул. Університетської - вул. М. Коцюбинського в м. Чернівці (на території скверу) площею 0,0150 га, кадастровий номер 7310136300:05:002:0023 ускладнить/унеможливить поновлення прав та/або законних інтересів позивача у разі задоволення позову.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення заяви ТОВ ВКФ «Мігро» про забезпечення позову шляхом заборони Чернівецькій міській раді та її виконавчим органам на період до вирішення справи по суті здійснювати дії, спрямовані на демонтаж тимчасових споруд на орендованій земельній ділянці за адресою на розі вул. Університетської - вул. М. Коцюбинського в м. Чернівці (на території скверу) площею 0,0150 га, кадастровий номер 7310136300:05:002:0023, оскільки такий захід забезпечення позову забезпечить ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів, що випливають з прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Посилання апелянта на те, щодо інших доводів про те, що відповідач здійснює перешкоди позивачу в користуванні спірною земельною ділянкою ні заява про забезпечення позову, ні ухвала суду не містять апеляційний господарський суд відхиляє з огляду на те, що такі доводи стосуються спору по суті, та не розглядаються при вирішенні питання про забезпечення позову.

Апеляційний господарський суд зазначає, що постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти, виходячи лише з предмету позову.

Стаття 14 ГПК України передбачає диспозитивність господарського судочинства, і за змістом частини другої учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Заборонити вчиняти інші дії чи будь-які дії свідчить про необмежене коло дій, а тому не застосовуються судами.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає помилковим висновок місцевого господарського суду щодо задоволення заяви ТОВ ВКФ «Мігро» про забезпечення позову шляхом заборони чинити інші перешкоди ТОВ ВКФ «Мігро» в користуванні зазначеною земельною ділянкою.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги частково спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його висновки, а тому апеляційна скарга Чернівецької міської ради за № 01/0218/870 від 13.04.2023 підлягає задоволенню частково, а ухвала місцевого господарського суду скасуванню частково, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Мігро про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони чинити інші перешкоди ТОВ ВКФ «Мігро» в користуванні зазначеною земельною ділянкою. В іншій частині ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Чернівецької міської ради за № 01/0218/870 від 13.04.2023 частково задоволити.

Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 04.04.2023 у справі №926/1324/23 частково скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Мігро про забезпечення позову задоволити частково.

В задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони Чернівецькій міській раді чинити інші перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Мігро в користуванні зазначеною земельною ділянкою відмовити.

В решті ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 04.04.2023 у справі №926/1324/23 залишити без змін.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

Повний текст постанови складено 31.05.2023