Постанова
від 26.05.2023 по справі 902/567/21
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

26 травня 2023 року Справа № 902/567/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Вінницької області від 16.02.2023

(ухвалене о 12:09 год. у м. Вінниці, повний текст складено 27.02.2023)

у справі № 902/567/21 (суддя Маслій І.В.)

за позовом ОСОБА_1

до відповідачів:

1) ОСОБА_2

2) ОСОБА_3

3) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива"

4) Державного реєстратора Северинівської сільскої ради Жмеринського району Вінницької області Цимбал Олени Василівни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Скутельник Інна Анатоліївна

про визнання договору міни недійсним, акту приймання-передачі частки у статутному капіталі, скасування реєстраційної дії/запису та визначення розміру статутного капіталу і розміру частки його учасника

за участю представників:

від ОСОБА_1 - Твердий М.К.;

від ОСОБА_2 - не з`явився;

від ОСОБА_3 - Черненко С.М.;

від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" - не з`явився;

від ОСОБА_4 - не з`явився;

від ОСОБА_5 - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива", державного реєстратора Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області Цимбал Олени Василівни про визнання недійним договору міни, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А., за реєстровим номером 2579 від 23.04.2021, акту приймання-передачі частки у статутному капіталі СТОВ "Нива" від 24.04.2021, скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі, та визначення розміру статутного капіталу СТОВ та розміру частки його учасника.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є учасником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива", код 30804475 та на момент його державної реєстрації - 29.02.2000 володів часткою що становить 30% від статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті становить 2 220 грн з 7 400 грн загального статутного капіталу доказом чого є свідоцтво про повну сплату внеску до статутного фонду СТОВ "Нива".

Станом на день звернення з цим позовом до суду позивач являється власником 90 % статутного капіталу СТОВ "Нива", що становить 6 660 грн, доказом чого є витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №27068633 від 17.05.2021 та довідка № 56-05 від 31.05.2021 СТОВ "Нива".

На момент створення СТОВ "Нива" його учасниками згідно п.3.10 Установчого договору затвердженого Протоколом №1 установчих зборів учасників від 23.02.2000, далі-Установчий договір окрім позивача були: - ОСОБА_6 володів 10 % відсотків статутного фонду - ОСОБА_7 володів 10 % відсотків статутного фонду - ОСОБА_8 володів 10 % відсотків статутного фонду - ОСОБА_9 володів 10 % відсотків статутного фонду - ОСОБА_10 володіла 10 % відсотків статутного фонду. - ОСОБА_2 володів 10 % відсотків статутного фонду. - ОСОБА_11 володіла 10 % відсотків статутного фонду.

В подальшому на підставі протоколу №1-2001 зборів учасників СТОВ "Нива" від 26.03.2014 - ОСОБА_2 за порушення ним вимог п.3.3., 3.4 Установчого договору, що виразилося в не сплаті ним на час державної реєстрації Товариства 30% внеску до Статутного фонду, так і протягом року не сплаті повністю свого внеску в розмір 740 грн, а також вчинення в інтересах прямих конкурентів Товариства дій по ослабленню економічних позицій було виключено з числа учасників.

Неоплачену частку у статутному капіталі СТОВ "Нива" ОСОБА_2 - в розмірі 740 грн, було вирішено тимчасово розподілили на користь Товариства та обліковувати дану частку, як не оплачену.

17.05.2021 із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 27068633 від 17.05.2021 позивачу стало відомо, що 29.04.2021 державним реєстратором Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області Цимбал Оленою Василівною проведено реєстраційну дію (запис) №1001471070011000603: зміни складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників ( учасників) юридичної особи або інформації про засновників в результаті якої, учасником СТОВ "Нива" став ОСОБА_3 із часткою в статутному капіталі 740 грн, або 10 %.

Позивач вказує, що відчуження ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , частки в статутному капіталі СТОВ "Нива" відбулось з прямим порушенням як Статуту, Установчого договору, так і Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", оскільки на момент укладення вказаного договору він : по-перше, не вніс частку в Статутний фонд СТОВ "Нива" у строк встановлений установчими документами. Так, Установчим договором було визначено що внески вносяться в грошовій формі (п.3.10 Установчого договору) підтвердженням чого мала б бути квитанція про сплату внеску на рахунок Товариства (п.3.2. Установчого договору). Крім того, доказом повної оплати внеску згідно п. 3.6 Установчого договору є видане Товариством свідоцтво. Жодного з перелічений документів у Відповідача не має; по-друге, не був учасником СТОВ "Нива", адже згідно рішення зборів учасників СТОВ "Нива", оформленого протоколом №1-2001 від 26.03.2014 його було виключено з числа учасників. по-третє, відчуження відповідачем1, шляхом міни частки в статутному капіталі СТОВ "Нива" відбулось без згоди загальних зборів, тобто з порушенням норм Статуту, вимоги якого згідно п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" зобов`язані дотримуватися учасники. Так, згідно п. п.8.3.6. п.8.3 статті 8 Статуту ТОВ до виключної компетенції загальних зборів учасників належать наступні повноваження: затвердження будь-яких змін у Статутному Фонді і в розмірах часток Учасників ТОВ у Статутному Фонді, як і стосовно додаткових внесків Учасників ТОВ до Статутного Фонду. Вказане положення Статуту у взаємозв`язку з уже згадуваною нормою п. 7.2. статті 7 Установчого договору прямо закріплює заборону на відступлення частки учасником без згоди решти учасників.

Ознайомившись із змістом договору міни, актом приймання передачі, позивач вважає, що вони укладенні з грубим порушенням його корпоративних прав, а відтак підлягають визнанню недійсними, та скасуванням реєстраційної дій вчиненої на підставі вказаних правочинів, а також відновленням становища, яке існувало до укладення спірних правочинів, шляхом визначення розміру статутного капіталу СТОВ "Нива" в розмірі 6660 грн., де частка позивача становить 100% статутного капіталу. Зважаючи на те, що укладення акту приймання-передачі є діями на виконання договору міни від 23.04.2021 року, положення якого не відповідають вимогам як установчих документів так і законодавству в цілому, а також відсутність права власності у ОСОБА_2 , на відчужувану частку вказане є підставою для визнання його не дійсним.

Крім того позивач зазначає, що беручи до уваги значну особливість частки в статутному капіталі Товариства, як майна, з огляду на спеціальні приписи як Закону України "Про господарські товариства", що діяли станом на час набуття товариством частки учасника - 2014 рік, так і Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що наділяють частку, яка придбана самим товариством ознаками майна та оборотоздатності лише тимчасово, а саме протягом року від моменту її придбання установивши, що набуття права на таку частку відбулося більше ніж рік тому, та застосувавши положення ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" чи ст. 25 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", позивач дійшов висновку, що до цієї частки може бути застосована лише одна процедура, визначена законом - зменшення за її рахунок розміру статутного капіталу з 7 400 грн до 6 660 грн, де частка позивача становить - 100 відсотків статутного капіталу або 6 660 грн.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 16.02.2023 у справі № 902/567/21 в позові відмовлено.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що станом на день укладення договору міни, ОСОБА_2 був учасником СТОВ "Нива".

Суд вказав, що Статут СТОВ "Нива", на відміну норм ст. 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" містить загальні обов`язки щодо внесення змін до статуту, разом з тим застережень щодо відчуження учасниками своїх часток норми Статуту не містять, тому суд дійшов висновку, що підстави для визнання недійсним договору міни та Акту приймання-передачі відсутні.

Як наслідок, суд відмовив і в задоволенні похідної вимоги - скасування записів в єдиному державному реєстрі відомостей щодо зміни складу засновників (учасників).

Відмовляючи в позові в частині визначення розміру статутного капіталу і розміру частки його учасника, суд вказав, що позивач ставить перед судом питання про фактичне зменшення розміру статутного капіталу товариства, хоча ці питання відносяться до виключної компетенції загальних зборів учасників.

Розглядаючи спірні правовідносини, місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. 41 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 203, 215, 346, 655, 715, 716 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст. ст. 20, 21, 24, 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Не погоджуючись із зазначеним рішенням із апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду звернувся ОСОБА_1 , у якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 16.02.2023 у справі №902/567/21 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані таким.

Норма ч. 5 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не може бути застосована судом до спірних правовідносин, оскільки вказаний закон набув чинності 17.06.2018, тоді як рішення зборів учасників, що оформлене протоколом №1-2001 від 26.03.2014, було прийнято в період дії Закону України "Про господарські товариства".

Враховуючи рішення зборів учасників СТОВ "Нива", що оформлене протоколом №1-2001 від 26.03.2014 про виключення учасника ОСОБА_12 , з однієї сторони, та відсутність судового рішення про його скасування з іншої сторони, то спростовуються твердження суду про необхідність здійснення реєстраційної дії для підтвердження виключення ОСОБА_2 з числа учасників СТОВ "Нива".

В матеріалах господарської справи не має жодного письмовою доказу який би засвідчив, що ОСОБА_2 , як до моменту державної реєстрації СТОВ "Нива" - 29.02.2000, так і після, сплатив свій внесок.

Судом невірно оцінено висновок експерта №7731/7732/21-21 від 15.09.2022.

Відчуження частки у статутному капіталі в неоплаченій частині суперечить ч. 3 ст.21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", отже такий правочин може бути визнаний недійсним.

Судом не було проаналізовано положення п. 1.1 статті 1 п.16.2. статті 16 Статуту, де закріплено, що всі суперечки, що виникають між Учасниками ТОВ стосовно тлумачення цього Статуту або виконання ТОВ, або будь-яким Учасником ТОВ їхніх обов`язків, визначених у цьому Статуті вирішується у порядку передбаченому Установчим договором.

В свою чергу згідно п.4.3.1. ст.4 Статуту товариства було визначено, що Статутний фонд ТОВ створено шляхом внесків від кожного з Учасників ТОВ. Розмір Статутного Фонду порядок здійснення внесків учасників до Статутного Фонду визначається в Статті З Установчого Договору.

Установчий договір, як і Статут є взаємодоповнюючими документами які закріплюють правовий статус самої юридичної особи і регламентують корпоративні відносини, що виникають між самою юридичною особою, її засновниками (учасниками) і суб`єктами, що здійснюють функції її (особи) органів.

Місцевий господарський суд не врахував, що відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подається, зокрема судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві.

Невідповідності в акті приймання-передачі від 24.04.2021 мали послугувати самостійною підставою для відмови державним реєстратором Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області Цимбал Оленою Василівною у проведенні реєстраційної дії (запису) по зміні складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників ( учасників) юридичної особи або інформації про засновників, здійснену державним реєстратором Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області Цимбал Оленою Василівною.

Судом нез`ясовно обставини, за яких приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А., вносилися виправлення до договору міни укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за реєстровим № 2579 від 23.04.2021 та акту приймання-передачі частки у статутному капіталі СТОВ "Нива" від 24.04.2021.

Твердження суду про те, що зміни щодо учасників СТОВ "Нива" 04.04.2021 були внесені на підставі заяви позивача ґрунтуються на припущеннях.

Вказуючи про недоведеність позовних вимог, щодо несплати ОСОБА_2 частки до статутного капіталу СТОВ "Нива" з посиланням на висновок комплексної судово-економічної та судово - технічної експертизи №7731/7732/21-21 від 15.09.2022, суд не зазначив про встановлення відповідних обставин на підставі безпосереднього дослідження під час розгляду справи первинних документів.

Суд не дослідив, а в подальшому в оскаржуваному рішенні не надав правової оцінки первинним документам, що були наданні як позивачем, так і СТОВ "Нива". Також, суд не надав жодної правової оцінки показам свідків - колишніх учасників СТОВ "Нива".

З огляду на викладене, позивач вважає, що рішення суду першої інстанції є упередженим по відношенню до позивача, таким що ухвалене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування висновків Верховного Суду в аналогічних справах, а відтак підлягає скасуванню як незаконне із ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

ОСОБА_2 , у відзиві, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною виходячи з такого.

Судом першої інстанції вірно надано оцінку всім доказам, що містяться в матеріалах справи, а доводи скаржника є надуманими.

Положення Статуту СТОВ "Нива", які не приведені у відповідність із Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", не можуть застосовуватися, а натомість, повинні застосовуватись саме норми Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" з 17.06.2018.

Відповідно до експертного висновку №7731/7732/21-21 від 15.09.2022 по питанню поставленому на розгляд судово-економічної експертизи, експерти зазначили, що в матеріалах справи відсутній та на дослідження не надано фінансової звітності, зокрема баланс Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" станом на 23.04.2021, тому надати відповідь на питання щодо повноти формування статутного капіталу товариства на зазначену дату експерту не вбачається за можливе. За відсутності повного об`єму документів, зокрема квитанцій про внесення готівки на рахунок банка бо банківських виписок за 2000-2001 роки та касових книг із звітами касира експерту не вбачається за можливе документально підтвердити внесення коштів до статутного фонду наступними учасниками.

Суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що підстави для визнання недійсним договору міни та Акту приймання-передачі відсутні.

Суд встановив, що розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) СТОВ "Нива" становить 7 400 грн, у свою чергу, позивач ставить перед судом питання про фактичне зменшення розміру статутного капіталу товариства, хоча ці питання відносяться до виключної компетенції загальних зборів учасників.

Вказує, що суд першої інстанції при ухваленні рішення повністю дослідив всі обставини, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Вінницької області від 16.02.2023 залишити без змін.

ОСОБА_3 подав суду апеляційної інстанції відзив, в якому просить рішення Господарського суду Вінницької області від 16.02.2023 у справі №902/567/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, з таких підстав.

Оскільки державної реєстрації виключення ОСОБА_2 зі складу учасників СТОВ "Нива" не відбулося, матеріали справи №902/567/21 не містять належних та достовірних доказів виключення ОСОБА_2 зі складу учасників СТОВ "Нива", суд першої інстанції в своєму ршення дійшов правильного висновку, що станом на день укладення договору міни ОСОБА_2 був учасником СТОВ "Нива" та цілком правомірно застосував положення ч. 5 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Твердження позивача, що ОСОБА_2 не вніс свого внеску до статутного капіталу СТОВ "Нива", залишилось як не доведеним самим позивачем, так і не підтвердилось висновком експертів.

Суд першої інстанції правильно встановив, що Статутом СТОВ "Нива" не встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників.

Жодна із сторін Договору міни та Акту приймання-передачі не заперечує дійсність цих правочинів

Не може Договір, як і Акт приймання-передачі бути визнаним недійсним тільки тому, що такий Договір чи Акт містять деякі описки, які були відразу після їх виявлення усунуті (виправлені) у спосіб, передбачений чинним законодавством України. Позивач не наводить, окрім наявності описок, які вже виправлені та не вплинули на волевиявлення сторін правочинів, жодних підстав, передбачених чинним законодавством, недійсності такого Договору чи Акту.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що зміст Договору міни та Акту приймання-передачі відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підстави для визнання їх недійсними відсутні.

Скаржник безпідставно вважає помилковим та надуманим висновок суду про те, що позовна вимога про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників суперечить нормам Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", які встановлюють порядок внесення відповідних змін до відомостей про юридичну особу щодо зміни розміру статутного капіталу.

Права позивача жодним чином не порушені, а тому і не підлягали відновленню. Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі частка позивача в статутному капіталі СТОВ "Нива" складає 6 660 грн і відповідає розміру зазначеному в Довідці вих. №56-05 від 31.05.2021, яку сам позивач додав до своєї позовної заяви. Так само незмінним є розмір статутного капіталу Товариства, який складає, згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб 7 400 грн.

Враховуючи викладене, вказує, що Господарський суд Вінницької області, розглядаючи справу №902/567/21 та ухваливши судове рішення в цій справі, дотримався вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Від позивача надійшли пояснення щодо законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, в яких вказано таке.

Рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, бо не враховує того, що:

- ОСОБА_2 свій вклад (внесок) в статутний капітал СТОВ "Нива" у встановлений законом строк не вніс (не сплатив);

- предметом договору міни, крім садиби, є частка у статутному капіталі товариства, у зв`язку із чим оспорюваний договір міни є і договором відчуження (відступлення) частки, здійсненого за правилами купівлі-продажу, а тому прямо суперечить вимогам ст.21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю";

- договір є недійсним і через невідповідність його змісту іншим вимогам законодавства, додержання яких є необхідним для його чинності (ст.203 ЦК України), зокрема не підтверджує існування права власності ОСОБА_2 на частку у розмірі 10% статутного капіталу СТОВ, бо не містить посилання на правовстановлюючий документ.

Позивач обґрунтовано обрав належним способом захисту свого права позов про визнання недійсним оспорюваного договору, як найкоротший шлях відновлення порушеного права.

У зв`язку із вищевикладеним просить рішення Господарського суду Вінницької області у цій справі скасувати, а позов задовольнити.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Нива" подало суду апеляційної інстанції письмові пояснення, відповідно до яких погоджується з доводами апеляційної скарги, з тих підстав, що ОСОБА_2 не вніс свою частку в статутний фонд СТОВ "Нива", а відтак, не будучи власником відповідної частки, відчужив її ОСОБА_3 .

Також, СТОВ "Нива" направило суду клопотання про залишення відзиву ОСОБА_3 без розгляду, так як останній поданий поза межами встановленого судом строку, без клопотання про його поновлення.

Суд апеляційної інстанції розглядаючи вказане клопотання, враховує таке.

Учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (ч. 1 ст. 263 ГПК України).

В ухвалі Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2023 в цій справі було встановлено п`ятиденний строк для учасників справи з дня одержання цієї ухвали для подання суду відзивів/письмових пояснень на апеляційну скаргу (т. 4, а. с. 182).

Копія вказаної ухвали була направлена ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , однак повернулася з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В силу п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

При цьому, в судовому засіданні 26.05.2023 представник ОСОБА_3 вказала, що причиною такого повернення з вказаною відміткою стало невірне зазначення поштового індексу.

Також, підтримала, наведені у відзиві, обґрунтування щодо не пропущення строку на подання відзиву, а саме про означену ухвалу ОСОБА_3 стало відомо зі змісту відзиву представника ОСОБА_2 на апеляційну скаргу. Оскільки ОСОБА_3 не отримав ухвалу про відкриття апеляційного провадження не зі своєї вини, вважає, що строк для подання відзиву слід відраховувати з дня, коли ОСОБА_3 йому стало відомо про таку ухвалу, тобто з 24.04.2023.

Апеляційний господарський суд, зауважує, що отримання ОСОБА_3 відзиву представника ОСОБА_2 , 24.04.2023 підтверджується доданими до відзиву ОСОБА_3 доказами.

Суд апеляційної інстанції, вказує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Волчлі проти Франції", "ТОВ "Фріда" проти України").

Водночас під правовим пуризмом у практиці Європейського суду з прав людини розуміється надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України").

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне обраховувати початок перебігу строку на подання відзиву для ОСОБА_3 з 24.04.2023.

Беручи до уваги, початок перебігу з 24.04.2023, встановлений ухвалою п`ятиденний строк для подання відзиву, подання відзиву 28.04.2023, що підтверджується відміткою поштового відділення на конверті, суд апеляційної інстанції відхиляє клопотання СТОВ "Нива" про залишення відзиву ОСОБА_3 без розгляду.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 08.05.2023 представники позивача підтримали вимоги та доводи апеляційної скарги. Вказали, що судом не надано належну оцінку всім обставинам справи та доказам. Вважають, рішення Господарського суду Вінницької області від 16.02.2023 у справі №902/567/21 ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги, вказала, що рішення суду є законним та обґрунтованим. Просила рішення Господарського суду Вінницької області від 16.02.2023 у справі №902/567/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

За результатами засідання, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 в судовому засіданні було оголошено перерву до 10:00 год. 25.05.2023.

25.05.2023 у судове засідання в приміщення суду апеляційної інстанції з`явилися представники позивача та СТОВ "Нива", однак, з огляду на системну неможливість провести судове засідання в режимі відеоконференції, в якому мала прийняти участь представник ОСОБА_3 , протокольною ухвалою, в судовому засіданні було оголошено перерву до 10:00 год. 26.05.2023

В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 26.05.2023 представник позивача просив скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Представник ОСОБА_3 просила суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

В судове засідання 26.05.2023 представники ОСОБА_2 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива", ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не з`явилися.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи той факт, що явка представників сторін та третіх осіб в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе завершувати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників цієї справи, які не з`явилися.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в частині визнання договору міни недійсним, акту приймання-передачі частки у статутному капіталі, скасування реєстраційної дії/запису, врешті позову необхідно відмовити, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що в них наявні завірені декілька ідентичних ксерокопій установчого договору про створення та діяльність сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" (т. 1, а. с. 38-50; т. 2, а. с. 71-76, 84-99), затверджені установчими зборами засновників с/г ТОВ (Протокол №1 від 23.02.2000), із різними датами від 24.02.2000 та від 29.02.2000, а саме: установчий договір від 24.02.2000 про створення та діяльність сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива", затверджений установчими зборами засновників с/г ТОВ (Протокол №1 від 23.02.2000); установчий договір від 29.02.2000 про створення та діяльність сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива", затверджений установчими зборами засновників с/г ТОВ (Протокол №1 від 23.02.2000).

Відповідно до Установчого договору про створення та діяльність сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" його засновниками (учасниками) є: ОСОБА_1 30% - 2 220 грн; ОСОБА_6 10% - 740 грн; ОСОБА_7 10% - 740 грн; ОСОБА_8 10% - 740 грн; ОСОБА_9 10% - 740 грн; ОСОБА_10 10%) 740 грн; ОСОБА_2 10% - 740 грн.; ОСОБА_11 10% - 740 грн.

Згідно до п.3.1 ст.3 Установчого договору для забезпечення фінансово-господарської діяльності, а також для гарантії майнових зобов`язань Товариства, за рахунок грошових внесків, майнових та земельних паїв учасників формується Статутний Фонд, який не може бути менший 100 розмірів мінімальних зарплат на час реєстрації Статуту 7400 гривень.

Кожен учасник вносить у статутний фонд Товариства пай в грошовому виразі в сумі 740 гривень, як обов`язковий членський внесок, що дає право на один голос. Збільшення кратної суми внеску, збільшує відповідну кількість голосів учасника. Внесення майнового паю посвідчується пайовою книжкою або свідоцтвом про право на майновий пай, а коштів квитанцією про оплату суми внеску на рахунок Товариства в банку. Внески учасників можуть проводитись цінними паперами, будівлями, спорудами, виробничими площами, обладнанням та запасними частинами до нього, комплектуючими виробами, технологіями, наданням рекламно інформаційних послуг, правами користування землею, водою та іншими природними ресурсами, а також іншими майновими правами (в т.ч. інтелектуальною власністю). Оцінка товарно - матеріальних цінностей, які вносять учасники в рахунок своїх майнових внесків проводиться згідно існуючих нормативних цін. При їх відсутності - на договірних засадах. (п.3.2 Установчого договору)

На час державної реєстрації учасники зобов`язані внести не менше 30 відсотків свого внеску в Статутний фонд Товариства. (п. 3.3 Установчого договору).

Кожен учасник зобов`язаний не пізніше одного року з часу державної реєстрації, повністю сплатити свій внесок в Статутний фонд Товариства. (п.3.4 Установчого договору).

В разі невиконання вимог п.3.4 даного Договору учасник сплачує 10 відсотків річних від недонесеної суми за кожен місяць прострочення.

Якщо учасник не сплатив повністю свій внесок протягом 3-х місяців до спливу річного терміну Товариство може реалізувати частку такого учасника виплативши йому лише кошти, оплачені ним в якості внеску в Статутний фонд Товариства (п.3.5 Установчого договору).

Учаснику, який повністю сплатив свій внесок в Статутний фонд, Товариство видає свідоцтво, яке не є цінним папером (п.3.6 Установчого договору).

Зміни вартості майна, внесеного як вклад та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки в Статутному фонді Товариства (п.3.7 Установчого договору).

Товариство має право змінювати розмір Статутного фонду. Збільшення статутного фонду може бути здійснене тільки після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів. Зменшення не допускається при наявності заперечень кредиторів Товариства (п.3.9 Установчого договору).

Згідно до п.3.10 Установчого договору склад, персональні внески учасників в Статутний фонд Товариства і кількість їх голосів становлять: ОСОБА_1 вніс пай в грошовому розмірі 2220 грн., що становить 3 голосів 30% Статутного фонду; ОСОБА_6 вніс пай в грошовому розмірі 740 гривень, що становить 1 голосів 10% Статутного фонду; ОСОБА_7 вніс пай в грошовому розмірі 740 гривень, що становить 1 голосів 10% Статутного фонду; ОСОБА_8 вніс пай в грошовому розмірі 740 гривень, що становить 1 голосів 10% Статутного фонду; ОСОБА_9 вніс пай в грошовому розмірі 740 гривень, що становить 1 голосів 10% Статутного фонду; ОСОБА_10 вніс пай в грошовому розмірі 740 гривень, що становить 1 голосів 10% Статутного фонду; ОСОБА_2 вніс пай в грошовому розмірі 740 гривень, що становить 1 голосів 10% Статутного фонду; ОСОБА_11 вніс пай в грошовому розмірі 740 гривень, що становить 1 голосів 10% Статутного фонду.

Відповідно до п. 5.1. Установчого договору органами управління є Збори учасників Тловариства; Дирекція Товариства; Директор, (генеральний директор) Товариства; Ревізійна комісія Товариства.

Вищим органом управління Товариством є збори Учасників Товариства. Вони Складаються з учасників Товариства або призначених ними представників (п. 5.2. Установчого договору).

До виключної компетенції зборів належить, зокрема затвердження Статуту Товариства та внесення змін до установчих документів (п. 5.5. Установчого договору).

Збори учасників Товариства вважаються правочинними, якщо на них присутні засновники (їх представники), що мають більше як 60 відсотків голосів, а з питань, які потребують одностайності всі учасники (п. 5.6. Установчого договору).

Збори учасників Товариства скликаються не рідше одного разу на рік. Позачергові збори скликаються за ініціативою учасників, які мають 20 відсотків майна у Статутному фонді, у випадках, коли цього вимагають інтереси Товариства. Збори учасників скликаються також на вимогу дирекції, директора (генерального директора) або ревізійної комісії (п. 5.11. Установчого договору).

Учасник Товариства вправі вийти з складу Товариства, повідомивши про це решту учасників не пізніше ніж за 30 днів до виходу. При виході учасника Товариства йому виплачується вартість частини майна Товариства, пропорційна його паю у Статутному фонді. Виплату проводять після затвердження звіту за рік. в якому він вийшов з Товариства, протягом 12 місяців від дня виходу. На вимогу учасника і за згодою Товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Вибулому учаснику виплачується належна йому частка прибутку, одержаного Товариством у році вибуття; його з Товариства (до моменту виходу) . Розрахунок з учасником проводиться з часу вступу його в Товариство. Майно, передане учасником Товариству в користування, повертається йому в натуральній формі без винагороди. Учасник може за одностайною згодою решти учасників відпустити свою частку (II частину) одному або кільком учасникам цього Товариства або третім особам. Передача частки, третім особам можлива лише після повного внесення учасником в Статутний фонд, частки (II частини), що передається. Учасник, який систематично не виконує, або неналежним чином виконує обов`язки або перешкоджає своїми діями досягненню мети діяльності Товариства, може бути виключений з його складу. При цьому згаданий учасник (його представник) у голосуванні участі не бере. Виключення учасника супроводжується наслідками, передбаченими п.7.1. цієї статті (п. 7 Установчого договору).

Матеріали справи містять Статут с/г ТОВ "Нива", затверджений установчими зборами від 23.02.2000, зареєстрований районною державною адміністрацією Барського району Вінницької обл. від 29.02.2000, реєстраційний №43 (т. 1, а. с. 66-75).

Відповідно до п. 4.3.1 Статуту статутний фонд ТОВ створено шляхом внесків від кожного з учасників ТОВ. Розмір статутного фонду порядок здійснення внесків учасників до статутного фонду визначаються в статті 3 Договору.

Розмір Статутного Фонду може бути збільшено або зменшено рішенням Зборів Учасників (п. 4.4.1. Статуту).

Учасники ТОВ мають право, зокрема вийти з ТОВ з правом одержання своїх часток землі в натурі пропорційно до розміру належних їм Земельних Часток у Земельній Ділянці ТОВ, розпоряджатися своїми Земельними Частками та/або отримати частину Майна ТОВ пропорційно розміру частки такого Учасника у Статутному Фонді. Реалізація всіх вищенаведених прав здійснюється у порядку, що встановлюється Статтею 4 та Статтею 5 Договору та положеннями нього Статуту (п. 7.1.4. Статуту).

Згідно до п.8.1 Статуту вищим органом управління ТОВ є Збори Учасників. Учасники несуть остаточну відповідальність за прийняті рішення щодо діяльності ТОВ.

До виключної компетенції Зборів Учасників належать, зокрема затвердження та ухвалення будь-яких змін до цього Статуту; затвердження будь-яких змін у Статутному Фонді і в розмірах часток Учасників ТОВ у Статутному Фонді, як і стосовно додаткових внесків Учасників ТОВ до Статутного Фонду; прийняття до ТОВ нових Учасників; виключення Учасників із ТОВ; визначення інших питань, що періодично можуть погоджуватися між Учасниками ТОВ як такі, що потребують ухвалення Зборами Учасників, або які відносяться до компетенції Зборів Учасників за чинним законодавством (п. 8.3. Статуту).

Чергові засідання Зборів Учасників проводяться не менше одного разу на фінансовий рік. Засідання Зборів Учасників скликаються Головою Зборів Учасників. Повідомлення про такі Збори, дату та місце їхнього проведення, порядок денний повинні бути вивішені не менше не менш як за тридцять днів до дня проведення засідання в людних місцях всіх населених пунктів, де мешкає та працює більшість Учасників ТОВ. Якщо окремі Учасники ТОВ мають інше місце проживання, їм у той же термін направляються письмові повідомлення (п. 9.2. Статуту).

Участь у ТОВ може припинятися шляхом: а) виходу Учасника ТОВ із ТОВ; б) виключення учасника ТОВ із ТОВ; в) ліквідації або реорганізації юридичної особи - учасника ТОВ, або смерті фізичної особи учасника ТОВ. (п.14.1 Статуту) Учасника ТОВ може бути виключено із складу ТОВ на підставах передбачених чинним законодавством України, шляхом одностайного рішення Зборів Учасників. При цьому такий учасник ТОВ (або його представник) участі в голосуванні не бере. При виключенні Учасника ТОВ із ТОВ йому виплачується вартість частини майна ТОВ, що пропорційна частці такого Учасника ТОВ у майні ТОВ, а також належна йому частка Прибутку, одержана ТОВ у рік виключення Учасника ТОВ із ТОВ до моменту виключення Учасника ТОВ із ТОВ. Виплата проводиться після затвердження звіту ТОВ за фінансовий рік, в якому Учасника ТОВ було виключено з Товариства (п. 14.3 Статуту).

Судом встановлено та учасниками справи не заперечується що з моменту створення товариства та на день розгляду справи Статут Товариства не змінювався і використовується у вище зазначеній редакції.

В матеріалах справи наявний Протокол зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" №1-2001 від 26.03.2014 (т. 1, а. с. 51-54), на зборах зареєструвались наступні учасники Товариства:

- ОСОБА_1 володіє кількістю голосів -3, або 30 % відсотків статутного фонду;

- ОСОБА_6 володіє кількістю голосів -1, або 10 % відсотків статутного фонду;

- ОСОБА_7 володіє кількістю голосів -1, або 10 % відсотків статутного фонду;

- ОСОБА_8 володіє кількістю голосів -1, або 10 % відсотків статутного фонду;

- ОСОБА_9 володіє кількістю голосів -1, або 10 % відсотків статутного фонду;

- ОСОБА_10 володіє кількістю голосів -1, або 10 % відсотків статутного фонду;

- ОСОБА_11 володіє кількістю голосів -1, або 10 % відсотків статутного фонду.

За наслідками зборів, учасники сільськогосподарського товариства вирішили за невиконання (неналежне виконання) обов`язку щодо внесення грошових вкладів до статутного капіталу СТОВ "Нива" у розмірі 740 грн, що є прямим порушенням як вимог Статуту так і Установчого договору, за вчинення дій спрямованих проти самого Товариства - ОСОБА_2 з 26.03.2014 виключити з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива". Членство ОСОБА_2 у Товаристві припинити. Неоплачену частку в статутному капіталі СТОВ "Нива": ОСОБА_2 - в розмірі 740 грн, тимчасово розділити на користь Товариства. Бухгалтерії Товариства обліковувати дану частку, як не оплочену. Внести зміни у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо відомостей про СТОВ "Нива" та його учасників, зокрема: щодо, зміни складу учасників: Звернутись до державного реєстратора із Заявою про державну реєстрацію відповідних змін до відомостей про СТОВ "Нива", що містяться в єдиному державному реєстрі, відповідно до рішень цих Зборів та на підставі документів, що додаються.

В подальшому позивач будучи власником 30% статутного капіталу 02.04.2021 набув прав ще на 60% статутного капіталу які належали ОСОБА_6 - 10 % відсотків статутного фонду; ОСОБА_7 - 10 % відсотків статутного фонду, ОСОБА_8 - 10 % відсотків статутного фонду, ОСОБА_9 - 10 % відсотків статутного фонду, ОСОБА_10 - 10% відсотків статутного фонду та ОСОБА_11 - 10 % відсотків статутного фонду, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі до Договорів дарування №1, 2, 3, 4, 5 та 6 від 04.04.2021 (т. 2, а. с. 222-227).

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 22.04.2021 (т. 1, а. с. 165-171), 04.04.2021 здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, а саме зміну складу засновників (учасників) проведена приватним нотаріусом Лукашенко В.Б. і станом на 22.04.2021 перелік засновників (учасників) ТОВ "Нива" були:

- ОСОБА_1 з розміром внеску до статутного фонду 6 660 грн;

- ОСОБА_2 з розміром внеску до статутного фонду 740 грн.

Розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) становить 7 400 грн.

В подальшому, 23.04.2021 між ОСОБА_2 (в договорі сторона один) та ОСОБА_3 (в договорі сторона два) було укладено нотаріально посвідчений Договір міни відповідно до умов якого, Сторона один передає Стороні два у власність належну їй частку в статутному капіталі СТОВ "Нива" (надалі - "Товариство"), дата державної реєстрації: 29.02.2000 року, номер запису: 1 174 120 0000 000603, код 30804475, місцезнаходження: Україна, 23060, Вінницька обл., Барський р-н, с Мар`янівка, в розмірі 10 (десяти) % (відсотків) статутного капіталу Товариства за номінальною вартістю 740 (сімсот сорок) гривень, а Сторона два передає Стороні один у власність належний їй на праві приватної власності цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_2 , та земельну ділянку під номером АДРЕСА_2 (третім) загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер якої 0520280800:04:027:0036, яка розташована в АДРЕСА_2 . Договору Міни).

Експертно-грошова оцінка цілого житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, складає - 56 440 грн, згідно із Звітами про експертну грошову оцінку частки виробничих будівель та споруд, складеним суб`єктом оціночної діяльності ФОП Вакалюк Л.М., 20.04.2021. Експертно-грошова оцінка зем. ділянки складає 38 790 грн згідно із Звітами про експертну грошову оцінку складеним суб`єктом оціночної діяльності ФОП Вакалюк Л.М., 20.04.2021.

У власність Сторони два надходить частка у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" дата державної реєстрації: 29.02.2000, номер запису: 1 47 120 0000 000603, код 30804475, місцезнаходження: Україна, 23060, Вінницька обл., Барський р-н, с Мар`янівка, в розмірі 10 (десяти) % (відсотків) статутного капіталу Товариства за номінальною вартістю 740 (сімсот сорок) гривень (п. 1.7. Договору Міни з урахуванням внесених виправлень).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - Сторона один є учасником (засновником) Товариства і володіє статутним капіталом в розмірі 10 (десять) % складає 740 (сімсот сорок) гривень 00 копійок. Договір укладається за згодою дружини Сторони один - ОСОБА_13 , справжність підпису якої на заяві засвідчено Скутельник І.А., приватним , нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 23 квітня 2021 року за реєстровим №2577. Нерухоме майно набувається Стороною один в спільну сумісну власність подружжя. Договір укладається за згодою дружини Сторони два - ОСОБА_14 , справжність підпису якої на заяві засвідчено Скутельник І.А., приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 23.04.2021 за реєстровим № 2578 (п. 1.8. та п. 1.9. Договору Міни з урахуванням внесених виправлень).

Сторони стверджують, що: - об`єкти обміну, які є предметом цього договору, на момент його укладання нікому іншому не продані, не подаровані, як внесок до статутного капіталу юридичної особи не передані, не відчужені іншим способом, не заставлені, під податковою заставою, в спорі і під забороною (арештом) не перебувають; за договором управління вище вказане майно не передавалося; прав довічного користування у третіх осіб немає; прав щодо відчужуваних об`єктів даного договору у третіх осіб, а також юридично закріплених прав за договорами найму (оренди, позички тощо) немає; будь-які інші обтяження стосовно цієї нерухомості відсутні. - прихованих недоліків, які відомі "Сторонам" та про які вони свідомо не попередили Один одного, об`єкти обміну даного договору, немають; обставини, які б перешкоджали вчиненню правочинну, та які б замовчувалися ними, не існують; - "Сторона один" довела до відома "Сторону два", що частка, яка є предметом обміну, в розмірі 10 (десяти) % (відсотків) статутного капіталу Товариства за номінальною вартістю 740 (сімсот сорок) гривень, на момент укладання даного договору, внесена "Стороною один" в повному обсязі; - об`єкти обміну, що є предметом даного договору, візуально оглянуті "Стороною один" та "Стороною два", до моменту посвідчення цього договору. Недоліків, які перешкоджають використанню вказаних об`єктів обміну за цільовим призначеннями, на момент огляду не виявлено та претензій один до одного, щодо якісних характеристик вказаного об`єкту Сторони не мають і приймають їх у стані, придатному для використання за їх цільовим призначенням; - відсутність податкової застави, підтверджується Витягами з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави, сформованими Скутельник І.А., приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 23 квітня 2021 року. Відсутність іпотеки, заборон, арештів, відчуження об`єкту нерухомого майна підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності па нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відповідно до витягів сформованих Скутельник І.А., приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 23.04.2021. Відомості про реєстрацію інших речових прав, крім прав Стогрін на зазначене майно що є предметом цього договору та зареєстровані обтяження речових прав, відсутні (п. 2.1. Договору Міни з урахуванням внесених виправлень).

Фактичний обмін вказаним в цьому договорі майном було проведено "Сторонами" до підписання цього договору (п. 4.1. Договору Міни).

Договір підписано сторонами та посвідчено Скутельник І.А., приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 2579.

23.04.2021 між сторонами підписано нотаріально посвідчений акт приймання-передачі у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняв частку у статутному капіталі СТОВ "Нива" у розмірі 10% (десять відсотків). Сторони не мають один до одного матеріальних претензій у зв`язку з передачею зазначеної у Акті частки у статутному капіталі СТОВ "Нива".

Акт підписано сторонами та посвідчено Скутельник І.А., приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №2584, 2585 (т. 1, а. с. 152).

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 07.06.2021 (т. 1, а. с. 111-114), 29.04.2021 проведено державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, а саме зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи., державним реєстратором Северинівської сільської ради Жмеринського району Цимбал О.В. та 04.06.2021 проведено виправлення помилок державним реєстратором Северинівської сільської ради Жмеринського району Цимбал О.В.

Суд зауважує, що в матеріалах справи наявні:

- довідка Акціонерного Комерційного Агропромислового Банку "Україна" №03001/127 від 24.03.2000, відповідно до якої СТОВ "Нива" відкрито рахунок № 26004206397002 і на нього зараховано 2 274 грн 60 коп. (т. 1, а. с. 179);

- прибуткові касові ордера № 98 від 25.02.2000, №136 від 15.06.2000, №143 від 20.07.2000, №156 від 16.08.2000, №169 від 20.09.2000, №178 від 19.10.2000, №192 від 22.11.2000 видані на імена ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 (т. 1, а. с. 180-186).

Відповідно до наявного в матеріалах справи експертного висновку №7731/7732/21-21 від 15.09.2022 (т. 3, а. с. 107-121) по питанню поставленому на розгляд судово-економічної експертизи експерти зазначили, що в матеріалах справи відсутній та на дослідження не надано фінансової звітності, зокрема баланс Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" (вул. Інтернаціональна, 23 с.Мар`янівка, Жмеринський р-н, Вінницька обл., 23060, код 30804475) станом на 23.04.2021 рік, тому надати відповідь на питання щодо повноти формування статутного капіталу товариства на зазначену дату експерту не вбачається за можливе. За відсутності повного об`єму документів, зокрема квитанцій про внесення готівки на рахунок у банк або банківських виписок за 2000-2001 роки та касових книг із звітами касира експерту не вбачається за можливе документально підтвердити внесення коштів до статутного фонду наступними учасниками: ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_2 . Обґрунтування наведено в дослідницькій частині.

По питанню поставленому на розгляд судово-технічної експертизи - Чи виготовлені підписи у протоколі Зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" (код 30804475) від 26.03.2014 №1-2001 той час, яким датований експерти зазначили що дане питання вирішити не вбачається можливим з причин відсутності фахівців та обладнання в ВВ КНДІСЕ.

Із дослідницької частини висновку вбачається, що за результатами дослідження документів документально підтверджується внесення коштів на рахунок у банку СТОВ "Нива" від імені ОСОБА_1 у вигляді внеску до статутного фонду в розмірі 2 220 грн, відповідно до п. 3.1. ст. 3 Установчого договору.

Також, із дослідницької частини вбачається, що за результатами дослідження фінансової звітності СТОВ "Нива" (форми №1 Баланс") станом на 31.12.2007, 31.12.2008, 31.12.2009, 31.12.2010 31.12.2011, 31.12.20.12 31.12.20,13 31.12.2014, 31.12.2015, 31.12.2016, 31.12.2017, 31.12.2018, 31.12.2019, 31.12.2020, 31.03.2021,та 31.12.2021 розділу "Власний капітал" рядків "Статутний (пайовий) капітал" та "Неоплачений капітал" рахується сума 0,7 тис грн.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Щодо порушеного права позивача.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушеного права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право та/або охоронюваний законом інтерес порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а також зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. У свою чергу, суд має перевірити ці доводи позивача, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.

Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).

За змістом ст.ст. 203, 215, 217 Цивільного кодексу України оспорювати правочин у суді може одна зі сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша законна реалізація заінтересованою особою її прав. Самі по собі дії осіб щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права. Якщо особа звертається з позовом задля інших цілей, ніж захист порушеного права чи інтересу, зокрема для встановлення преюдиційних обставин або з метою ухилення від виконання зобов`язань, то у задоволенні позову може бути відмовлено.

Тлумачення статей 15, 16 Цивільного кодексу України свідчить, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Вказаний правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства мають такі права:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства;

2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства;

3) брати участь у розподілі прибутку товариства;

4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.

В цьому випадку, проаналізувавши обставини справи, предмет та підстави позову, суд вбачає, що позивач вказує на порушення своїх корпоративних прав, зокрема, права на управління та отримання прибутку, оскільки позивач вважає, що після відчуження 02.04.2021 на його користь часток іншими учасниками в загальному розмірі 60 % СТОВ "Нива" та з врахуванням невнесення ОСОБА_2 його частки, ОСОБА_1 є таким, що володіє 100% статутного капіталу, а правочини, направлені на передачу неоплаченої частки, є такими, що порушують вказані вище його права.

Щодо визнання договору міни недійсним, акту приймання-передачі частки у статутному капіталі, суд апеляційної інстанції вказує таке.

Відносно твердження скаржника на незастосування судом першої інстанції норми ч.2 ст. 21 "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Згідно з вказаною нормою статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Місцевий господарський суд вірно вказав, що статут СТОВ "Нива" містить загальні обов`язки щодо внесення змін до статуту, разом з тим застережень щодо відчуження учасниками своїх часток норми Статуту не містять.

Посилання скаржника, що положення статуту слід застосовувати разом з положеннями установчого договору не беруться судом до уваги, оскільки згідно правової позиції Пленуму Вищого господарського суду України, викладеної у п. 5.6 постанови від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", договір про створення (заснування), зокрема, ТОВ не регулює відносин між учасниками (акціонерами) товариства під час здійснення його діяльності і припиняє свою дію після досягнення мети - створення та державної реєстрації товариства.

Щодо такої підстави позову, як виключення ОСОБА_2 26.03.2014 на підставі рішення зборів учасників СТОВ "Нива", оформленого протоколом №1-2001, то суд її оцінює критично, з таких підстав:

- позивачем не подано жодного доказу на підтвердження вчинення дій щодо формування порядку денного зальних зборів 26.03.2014, їх скликання та проведення;

- протягом семи років (з моменту таких зборів до звернення із цим позовом), уповноваженими особами товариства не вчинено дій щодо державної реєстрації відповідних змін;

- на противагу вказаному, після набуття позивачем 60% частки в статутному капіталі на підставі правочинів 02.04.2021 та 04.04.2021, вже станом на 22.04.2021 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені зміни щодо переліку засновників (учасників) СТОВ "Нива";

- заяви свідків не є допустимими доказами на підтвердження такої обставини у відповідності до приписів ст. 77 та ст. 87 ГПК України, оскільки обставина виключення учасника товариства не може доказуватися повідомленням особи відомі йому обставини.

Крім того, позивач звертаючись із цим позовом посилався на невнесення ОСОБА_2 частки в статутний капітал.

Відповідно до положень ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються, зокрема, майнові права та обов`язки, в тому числі і частка в статутному капіталі господарського товариства.

У п. 4 ч. 1 ст. 116 ЦК України визначено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Зі змісту ч. ч. 1-3 ст. 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

З огляду на підстави позову в цій частині, до предмету доказування входить внесення ОСОБА_2 частки в статутний капітал СТОВ "Нива".

Суд зауважує, що в матеріалах справи наявні:

- довідка Акціонерного Комерційного Агропромислового Банку "Україна" №03001/127 від 24.03.2000, відповідно до якої СТОВ "Нива" відкрито рахунок № НОМЕР_1 і на нього зараховано 2 274 грн 60 коп. (т. 1, а. с. 179);

При цьому, в матеріалах справи відсутній прибутковий касовий ордер на ім`я ОСОБА_2 або інший документ, який би підтвердив сплату частки в статутному капіталі СТОВ "Нива".

Зокрема, судом враховується, що ОСОБА_2 , як фізична особа, котра мала намір на рівні з іншими учасниками створити юридичну особу, основою ціллю якої є отримання прибутку (ст. 3 Статуту), та відповідно, отримувати частки від такого прибутку, мав вжити всіх доступних йому заходів щодо отримання та збереження первинних документів, які підтверджують набуття ним корпоративних прав, зокрема документа, який підтверджує внесення (оплату) частки в статному капіталі.

Окрім того, вище вказано, що відповідно до наявного в матеріалах справи експертного висновку №7731/7732/21-21 від 15.09.2022 по питанню поставленому на розгляд судово-економічної експертизи експерти зазначили, що в матеріалах справи відсутній та на дослідження не надано фінансової звітності, зокрема баланс Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" (вул. Інтернаціональна, 23 с.Мар`янівка, Жмеринський р-н, Вінницька обл., 23060, код 30804475) станом на 23.04.2021, тому надати відповідь на питання щодо повноти формування статутного капіталу товариства на зазначену дату експерту не вбачається за можливе. За відсутності повного об`єму документів, зокрема квитанцій про внесення готівки на рахунок у банк або банківських виписок за 2000-2001 роки та касових книг із звітами касира експерту не вбачається за можливе документально підтвердити внесення коштів до статутного фонду учасниками: ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_2 . Обґрунтування наведено в дослідницькій частині.

З огляду на докази, наявні в матеріалах господарської справи, відсутність в них будь-яких, в тому числі первинних документів щодо сплати ОСОБА_2 частки в статутному капіталі СТОВ "Нива", на переконання суду апеляційної інстанції, вказаний висновок експерта слід оцінювати, як доказ відсутності підтвердження сплати, зокрема ОСОБА_2 частки в статутному капіталі СТОВ "Нива".

При цьому, суд першої інстанції, всупереч обставин справи, за відсутності належного обґрунтування, протилежно потрактував такий висновок.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-ІХ від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким були внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України, зокрема змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16.02.2021 у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд зауважує, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Отже, підсумовуючи наведене, з огляду на відсутність в матеріалах справи належних доказів, які б підтвердили оплату ОСОБА_2 частки в статному капіталі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що більш вірогідною є та обставина, що ОСОБА_2 не сплатив таку частку.

З огляду на викладене суд приходить висновку про те, що ОСОБА_2 відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не мав права у будь-який спосіб відчужувати частку, яку не оплатив, а тому спірні договір міни та похідний від нього акт приймання-передачі частки у статутному капіталі СТОВ "Нива" були укладені з недодержанням (у момент вчинення правочинів) вимог, необхідних для чинності таких правочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, з огляду на що вони підлягають визнанню недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України та ч. 1 ст. 236 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

При цьому суд враховує, що відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю (далі в цій частині - товариство) подається, зокрема, один із таких відповідних документів: а) рішення загальних зборів учасників товариства про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; б) рішення загальних зборів учасників товариства про виключення учасника з товариства; в) заява про вступ до товариства; г) заява про вихід з товариства; ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства; д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення з (повернення з володіння) відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства.

Оскільки, чинним законодавством передбачена можливість реєстрації змін у складі учасників, розмірі часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю на підставі акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства, визнання недійсним такого акту в даному випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання недійним договору міни, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А., за реєстровим номером 2579 від 23.04.2021, акту приймання-передачі частки у статутному капіталі СТОВ "Нива" від 23.04.2021, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Враховуючи задоволення позовних вимог про визнання правочинів недійсними, то задоволенню підлягає і похідна від них вимога - скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі, оскільки вона була наслідком оспорюваних та визнаних судом недійсними правочинів (договір міни та акт приймання-передачі частки в статутному капіталі).

Відносно позовної вимоги про визначення розміру статутного капіталу і розміру частки його учасника, суд зауважує таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; 2) документ про сплату адміністративного збору; 3) один із таких відповідних документів, зокрема: д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Отже, у ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" міститься перелік судових рішень, на підставі яких проводиться державна реєстрація змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства. Такий перелік є чітко визначеним і є вичерпним. Тобто, у зазначеній нормі міститься вичерпний перелік способів захисту порушених прав учасників товариства.

В той же час, за встановлених судом правовідносин, які виникли між сторонами, з огляду на те, що ОСОБА_2 не вніс своє частки в статутний капітал, про те фактично продовжує бути його учасником, так як належних та допустимих доказів протилежного не надано, відсутність рішень загальних зборів про зменшення розміру статутного капіталу, а також те, що така вимога заявляється у категорії спорів, де є спір на частку в статутному капіталі, суд вважає, що така позовна вимога не є належним способом захисту.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

В той же час, Європейський суд з прав людини також неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994).

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи було забезпечено право "бути почутими" та надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі і ключові питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, частково підтверджується матеріалами справи.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи (п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи вказане, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування рішення Господарського суду Вінницької області від 16.02.2023 у справі № 902/567/21 та ухвалення нового про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 16.02.2023 у справі № 902/567/21 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір міни укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А., за реєстровим №2579 від 23.04.2021.

Визнати недійсним Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі СТОВ "Нива" від 23.04.2021, складений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про передачу прав на частку в статутному капіталі СТОВ "Нива" в розмірі 10%, на підставі якого проведено реєстраційну дію (запис) від 29.04.2021 № 1001471070011000603, державним реєстратором Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області Цимбал Оленою Василівною.

Скасувати в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію (запис) від 29.04.2021 № 1001471070011000603: зміни складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників ( учасників) юридичної особи або інформації про засновників, здійснену державним реєстратором Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області Цимбал Оленою Василівною.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) - 3 405 грн судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) - 3 405 грн судового збору за подання позовної заяви.

3. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) - 5 107 грн 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) - 5 107 грн 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду Вінницької області видати накази на виконання цієї постанови.

6. Справу № 902/567/21 надіслати Господарському суду Вінницької області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "31" травня 2023 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.


Суд	Північно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	26.05.2023
Оприлюднено	02.06.2023
Номер документу	111247217
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин про визнання недійсними господарських договорів, пов’язаних з реалізацією корпоративних прав

Петухов М.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 26.05.2023 по справі 902/567/21ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —902/567/21

Постанова від 26.05.2023

Постанова
від 26.05.2023 по справі 902/567/21
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД