Постанова

від 30.05.2023 по справі 924/76/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року Справа № 924/76/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. , суддя Коломис В.В.

секретар судового засідання Олійник Т.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" на рішення господарського суду Хмельницької області, ухваленого 14.03.23р. суддею Заярнюком І.В. у м.Хмельницькому, повний текст складено 15.03.23р. у справі № 924/76/22

за позовом Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Волочиський комбінат хлібопродуктів"

до Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004"

про зобов`язання Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" звільнити приміщення прохідної та лабораторії загальною площею 936,7 кв.м., розташованого за адресою вул. Котляревського (Котовського),8 у м. Волочиськ Хмельницької області та повернути його Дочірньому підприємству Державної акціонерної компанії "Хліб України" Волочиський комбінат хлібопродуктів"

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" звернулось із позовом до суду, у якому просить зобов`язати Приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" звільнити приміщення прохідної та лабораторії загальною площею 936,7 кв.м., розташованого за адресою вул. Котляревського (Котовського),8 у м. Волочиськ Хмельницької області та повернути його Дочірньому підприємству „Державної акціонерної компанії Хліб України „Волочиський комбінат хлібопродуктів

Обґрунтовуючи позов, позивач вказує, що 16.08.2016р. між сторонами спору було підписано договір оренди нерухомого майна (приміщення прохідної та лабораторії загальною площею 936,7 кв.м. за адресою вул. Котляревського,8 у м. Волочиськ Хмельницької області) який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гайдачук Є.А., зареєстровано в реєстрі за №2712.

Вказує, що 09.06.2017р. сторонами були внесені зміни до договору оренди від 16.08.2016р., щодо орендної плати в сумі 4051,24 грн. щомісячно (п.п.2.2 договору) та строку оренди 20 років (п.п.4.1 договору).

Позивач посилається на те, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.05.2021 у справі №924/1430/20, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди нерухомого майна.

В подальшому позивач 23.08.2021 звернувся до відповідача із вимогою звільнити об`єкти нерухомого майна, однак останній листом від 25.08.2021р. повідомив позивача про те, що судові рішення у справі №924/1430/20 оскаржуються до Верховного Суду та просив утриматись від дій, спрямованих на порушення прав орендаря, гарантував сплату орендної плати за використання об`єктів нерухомого майна у повному обсязі.

24.12.2021р. позивач повторно звернувся до відповідача із листом про звільнення об`єктів нерухомого майна посилаючись на те, що за результатами розгляду касаційної скарги відповідача постановою Верховного Суду від 12.10.2021р. було визнано недійсним договір оренди нерухомого майна від 16.08.2016р.

Натомість, відповідач листом від 26.01.2022р. повідомив, що згідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" визначено повноваження Фонду у сфері оренди державного майна, зокрема Фонд виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), що перебувають у державній власності.

Також відповідач повідомив, що листом від 11.01.2022р. він звернувся до регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях з клопотанням про передачу в оренду приватному підприємству "Аграрна компанія 2004" нерухомого майна, що перебуває у державній власності та обліковується на балансі позивача, в т.ч. прохідної та лабораторії загальною площею 936,7 кв. м, що розташоване по вул. Котляревського, 8 у м. Волочиськ Хмельницької області.

Проте, позивач стверджує, що станом на дату звернення до суду із даним позовом відповідач не виконав вимогу про звільнення об`єктів нерухомого майна, зокрема приміщення прохідної та лабораторії загальною площею 936,7 кв. м, що розташоване по вул. Котляревського, 8 у м. Волочиськ Хмельницької області, та вказане майно перебуває в неправомірному користуванні відповідача.

Позивач вказує, що правова підстава, на якій приватне підприємство „Аграрна компанія 2004 набуло прав орендаря на об`єкти нерухомості, відпала, оскільки договір оренди нерухомого майна від 16.08.2016р. із змінами від 09.06.2017р., суд визнав недійсним.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.03.23 р. у справі №924/76/22 у позові Державної акціонерної компанії "Хліб України" Волочиський комбінат хлібопродуктів", Хмельницька область, м. Волочиськ до Приватного підприємства „Аграрна компанія 2004", Хмельницька область, Волочиський р-н, с. Попівці про зобов`язання Приватного підприємства „Аграрна компанія 2004" звільнити приміщення прохідної та лабораторії загальною площею 936,7 кв.м., розташованого за адресою вул. Котляревського (Котовського),8 у м. Волочиськ Хмельницької області та повернути його Дочірньому підприємству Державної акціонерної компанії "Хліб України" Волочиський комбінат хлібопродуктів", відмовлено.

Вказане рішенням мотивоване тим, що оскільки чинне законодавство не надає дочірньому підприємству державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" права виступати орендодавцем щодо спірного нерухомого майна та мати права орендодавця, в тому числі в контексті визнаного судом недійсним правочину, останній не вправі заявляти вимогу про зобов`язання орендаря повернути орендоване майно.

Не погодившись із винесеним рішенням, скаржник звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 14.03.2023 р. у справі №924/76/22 скасувати. Позов задоволити, а саме зобов`язати Приватне підприємство Аграрна компанія 2004 (код ЄДРПОУ 33007579), що зареєстроване за адресою: 31222, Хмельницька область, Волочиський р-н, с. Попівці, вул. Шкільна 34а, звільнити приміщення прохідної та лабораторії загальною площею 936,7 кв. м., розташованого за адресою вул. Котляревського (Котовського), 8 у м. Волочиськ Хмельницької області та повернути його Дочірньому підприємству Державної акціонерної компанії "Хліб України" Волочиський комбінат хлібопродуктів (код ЄДРПОУ 33007579), що зареєстроване за адресою: 31200, Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Котляревського, 8.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник з посиланням на ст. 216 ЦК України, ст. 75 ГПК України, рішення господарського суду Хмельницької області від 12.05.2021 у справі №924/1430/20, залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 та постановою Верховного Суду від 12.10.2021, яким визнано недійсним договір оренди нерухомого майна - приміщення прохідної та лабораторії загальною площею 936,7 кв. м, що розташоване по вул. Котляревського, 8 у м. Волочиськ Хмельницької області, укладений 16.08.2016 зазначає, що оскільки договір оренди нерухомого майна було визнано судом недійсним, то відповідач (орендар) зобов`язаний повернути позивачу (орендодавцю) нерухоме майно.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України «Волочиський комбінат хлібопродуктів», а рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.03.2023 у справі №924/76/22 залишити без змін.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялися заздалегідь та належним чином (ухвалу надіслано на електронні та поштову адреси сторін).

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, а тому, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як слідує із матеріалів даної справи та досліджувалось судом в ході вирішення справи №924/1430/20, предметом спору по якій стало визнання недійсним договору оренди нерухомого майна (приміщення прохідної та лабораторії загальною площею 936,7 кв. м, що розташоване по вул. Котляревського, 8 у м. Волочиськ Хмельницької області), укладеного 16.08.2016 між Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" та ПП "Аграрна компанія 2004", нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А., зареєстрованого у реєстрі за №2712, зі змінами, внесеними договором від 09.06.2017, судом встановлено, що:

16.08.2016 між Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" та Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" укладався договір оренди нерухомого майна - приміщення прохідної та лабораторії загальною площею 936,7 кв. м, що розташоване по вул. Котляревського, 8 у м. Волочиськ Хмельницької області. Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А., зареєстрований у реєстрі за №2712.

Згідно з пунктом 2.1 договору розмір орендної плати складає 8000 грн на рік. Плата за оренду сплачується орендарем згідно договору оренди не пізніше 5 числа кожного розрахункового року (п. 2.2 договору). Розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування орендарем грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця або шляхом внесення готівки в його касу (п. 2.3).

Орендар має право проводити за свій рахунок поліпшення та дообладнання об`єкту, що орендується, для потреб своєї господарської діяльності без отримання додаткових дозволів від орендодавця (п. 3.4.4).

Відповідно до пункту 4.1. договору строк оренди за цим договором встановлюється з моменту державної реєстрації права оренди об`єкта, що орендується по 16.08.2031.

Листом від 28.12.2016 №1-2-1053/2-9/798 ДАК "Хліб України" у відповідь на лист ДП ДАК "Хліб України" "Волочиський КХП" повідомило, що надає згоду на передачу в оренду частини нежитлових будівель та споруд, що належать ДП ДАК "Хліб України" "Волочиський КХП", які не використовуються в господарській діяльності.

Договором від 09.06.2017р. до вказаного вище договору оренди нерухомого майна від 16.08.2016 внесено зміни, зокрема, у новій редакції викладено п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 4.1, 4.2, 4.3 договору оренди від 26.07.2016. Вказаний договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А., зареєстрований у реєстрі за №2045.

Згідно пункту 2.1 договору розмір орендної плати за користування визначеним п. 1.1 цього договору об`єктом оренди складає 15% в рік від ринкової вартості, що визначена звітом про оцінку №1/1212, виконаного ТОВ "Подільська незалежна оцінка" 12.12.2016р. Ринкова вартість об`єкта оренди становить 324100 грн., отже орендна плата за користування предметом оренди складатиме 48615 грн. в рік.

Орендна плата в сумі 4051,25 грн. буде сплачуватись орендарем щомісячно до 15 числа наступного за розрахунковим місяцем (п. 2.2 договору).

Строк оренди за цим договором встановлюється на 20 років (п. 4.1 договору).

Як вбачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна, за Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" на праві державної власності 14.06.2016 року зареєстровано приміщення прохідної та лабораторії загальною площею 936,7 кв. м, що розташоване по вул. Котляревського, 8 у м. Волочиськ Хмельницької області (реєстраційний номер 951477768209). Підстава для державної реєстрації: акт, серія та номер: б/н, виданий 15.12.1998, видавник: Міністерство агропромислового комплексу України та ДАК "Хліб України", виданий 18.04.2016 року ДАК "Хліб України", 18.08.2016р. зареєстровано інше речове право, а саме - договір оренди нерухомого майна, серія та №2712 16.08.2016р. приватним нотаріусом Гадайчук Є.А., 15.06.2017р. зареєстровано договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №2045 від 09.06.2017р.,

27.04.2018р. в Реєстрі внесено виправлення та змінено форму власності з державної на приватну, станом на 15.06.2020р., в Реєстр 19.05.2020р. внесено виправлення в частині зміни форми власності на спірний в даній справі об`єкт з приватної на державну.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.05.2021р. у справі №924/1430/20, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2021р. та постановою Верховного Суду від 12.10.2021р., суд визнав недійсним договір оренди нерухомого майна приміщення прохідної та лабораторії загальною площею 936,7 кв. м, що розташоване по вул. Котляревського, 8 у м. Волочиськ Хмельницької області, укладеного 16.08.2016 Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" та ПП "Аграрна компанія 2004", нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А., зареєстрованого у реєстрі за №2712, зі змінами, внесеними договором від 09.06.2017р., укладеним між Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" та ПП "Аграрна компанія 2004", що нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є.А., зареєстровано у реєстрі за № 2045.

Вказане судове рішення мотивоване тим, що ДП ДАК "Хліб України "Волочиський комбінат хлібопродуктів" неправомірно було надано в оренду нерухоме майно площею 936,7 кв.м., яке передано останньому в користування та є власністю держави.

Матеріалами справи підтверджено, що спірний договір оренди від 16.08.2016р. (зі змінами від 09.06.2017р.) укладено без погодження з управителем майна - Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та неналежним орендодавцем - ДП ДАК "Хліб України "Волочиський комбінат хлібопродуктів та за відсутності в останнього необхідного обсягу повноважень на його вчинення, що призвело до порушення прав власника в частині ефективного використання орендованого майна та недоодержання державою значної суми коштів за передачу в оренду державного майна.

Листом від 25.08.2021р. дочірнє підприємство державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" звернулося до приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" з проханням звільнити об`єкти нерухомого майна, які належать позивачу та розташовані за адресою: Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котляревського (Котовського), 8, а саме - приміщення прохідної та лабораторії загальною площею 936,7 кв.м. посилаючись на те, що договір оренди 16.08.2016р. (зі змінами від 09.06.2017р.) за судовим рішенням у справі №924/1430/20 суд визнав недійсним. Відтак, у відповідача відсутня правова підстава на оренду вказаного приміщення.

На вказаний лист приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" листом від 26.08.2021р. №301/1-1 повідомлено дочірнє підприємство державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів", що відповідач не може погодитись із ухваленими рішеннями судів у зв`язку із тим, що судами було порушено норми матеріального і процесуального права. При цьому на рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції подані касаційні скарги до Верховного Суду.

Дочірнє підприємство державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" звернулося до приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" з вимогою від 24.12.2021р. про звільнення об`єктів нерухомого майна, які належать позивачу та розташовані за адресою: Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котляревського (Котовського), 8.

На вказану вимогу приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" повідомлено листом від 26.01.2022р. № 24/1-1, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про Фонд державного майна України", визначено повноваження Фонду у сфері оренди державного майна.

Зокрема, Фонд виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), що перебувають у державній власності.

Також відповідач повідомив, що листом від 26.01.2022 звернувся до регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях з клопотанням про передачу в оренду приватному підприємству "Аграрна компанія 2004" нерухомого майна, що перебуває у державній власності та обліковується на балансі позивача, в т.ч. приміщення прохідної та лабораторії загальною площею 936,7 кв.м. за адресою: Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котляревського (Котовського), 8.

Позивач, вважаючи себе власником майна, чиї права порушені, посилаючись на вимоги глави 83 ЦК України, ст. 216 та ст. 1212 ЦК України, звернувся із даним позовом та просить зобов`язати ПП „Аграрна компанія 2004 звільнити приміщення прохідної та лабораторії загальною площею 936,7 кв.м., розташованого за адресою вул. Котляревського (Котовського),8 у м. Волочиськ Хмельницької області та повернути його Дочірньому підприємству „Державної акціонерної компанії Хліб України „Волочиський комбінат хлібопродуктів.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення, невизнання або оспорення прав чи законних інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або законних інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 21.10.2015р. у справі №3-649гс15.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі №6-658цс15 суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні". До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 09.12.2015 по справі №6-849цс15, де висловив наступну правову позицію: З урахуванням частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, частини першої статті 15 Цивільного кодексу України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Таким чином, вирішуючи спір, суд має перевірити наявність у особи, яка звертається з позовом, порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано цей позов, з`ясувати, у чому полягає порушення цих прав та інтересів. При цьому обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, становлять підставу позову, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення.

Колегія суддів зауважує, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.05.2021 у справі № 924/1430/20 встановлено, що фактично ДП ДАК "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" передано ПП "Аграрна компанія 2004" нерухоме майно (за адресою Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Котляревського, 8) з площею, що значно перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство.

Відповідно, орендодавцем за спірним договором оренди нерухомого майна, що перебуває в державній власності - приміщення прохідної та лабораторії загальною площею 936,7 кв. м, що розташоване по вул. Котляревського, 8 у м. Волочиськ Хмельницької області, є Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" (якому майно передано у користування), а не Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, що порушує норми, визначені ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", де визначено, що державні підприємства мають право передавати в оренду нерухоме майно загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство.

Відтак, передане в оренду майно (приміщення прохідної та лабораторії загальною площею 936,7 кв.м.) - є державним майном, яке було передано в оренду неналежним орендодавцем.

Державна холдингова компанія - холдингова компанія, утворена у формі акціонерного товариства, не менш як 100 відсотків акцій якого належить державі (ст. 1 Закону України "Про холдингові компанії в Україні")

Єдиним акціонером державної холдингової компанії від моменту її утворення до завершення процедури приватизації або припиненнях є держава (ст. 6). За п. 13 ст. 6 вказаного Закону України пакети акцій (часток, паїв) або інше майно, передані до статутного капіталу державної холдингової компанії, перебувають у державній власності і закріплюються за нею на праві господарського відання.

Згідно з п. 23 ч. 7 ст. 7-1 Закону України "Про холдингові компанії в Україні" до компетенції правління належать надання орендодавцям об`єктів державної власності згоди на оренду державного майна і пропозицій щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.05.2019р. у справі №922/736/17.

Матеріалами справи підтверджено, що майно було передано в оренду без погодження з Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, яке наділене повноваженнями щодо управлінням майном Держаної акціонерної компанії "Хліб України".

Окрім того, судом встановлено, що також слідує із рішення господарського суду Хмельницької області від 12.05.2021р. у справі № 924/1430/20 (залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2021р. та постановою Верховного Суду від 12.10.2021р.), що Державна акціонерна компанія "Хліб України" (далі ДАК "Хліб України") утворена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1000 від 22.08.1996 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.1996 року №1375 було затверджено Статут ДАК "Хліб України".

Відповідно до пунктів 8, 19 вищевказаного Статуту майно компанії є власністю держави і закріплюється за компанією на праві повного господарського відання; 100% акцій компанії перебувають у державній власності до прийняття Кабінетом Міністрів України спеціального рішення про приватизацію майна компанії.

При цьому згідно зі статутом ДП ДАК "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів", затвердженого рішенням Спостережної ради ДАК "Хліб України" від 24.03.2001р., оформленим протоколом № 1 (нова редакція), засновником (власником) відповідача є ДАК "Хліб України".

За змістом п. 4.3 статуту відповідача майно ДАК "Хліб України" передається підприємству в користування і підприємство має право вчиняти щодо майна компанії будь-які дії тільки з дозволу компанії.

Тобто з вищенаведених положень установчих документів ДАК "Хліб України" та відповідача слідує, що, володіючи майном держави на праві господарського відання, ДАК "Хліб України" не могло передати таке майно відповідачу у власність, а лише у користування, в тому числі згідно з актом оцінки власного майна підприємства від 15.12.1998, згідно з яким Міністерством агропромислового комплексу України затверджено передачу, а ДАК Хліб України - прийом майна Волочиського комбінату хлібопродуктів за адресою: м. Волочиськ, вул. Котовського, 8 згідно з передаточним балансом та документацією про результати інвентаризації станом на 01.10.1998 вартістю 7288741 грн (вартість цілісного майнового комплексу).

Таким чином, приміщення прохідної та лабораторії загальною площею 936,7 кв.м. за адресою вул. Котляревського (Котовського),8 у м. Волочиськ Хмельницької області, у власність позивачу не передавалось.

Відтак, доказів на підтвердження виникнення у позивача права власності на вказані приміщення або уповноваження на реалізацію прав держави як власника таких об`єктів, суду не було подано.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.05.2018 у справі №922/2391/16 та від 11.12.2018 у справі №910/3055/18).

Преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображується в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивостей преюдиціальності. Також преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Важливим видається те, що обставини, встановлені у першій справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факту.

Питання факту це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами. Отже, юридичний факт - це передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків. Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Таким чином, юридичний (правовий) факт - це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації.

Аналогічний висновок щодо застосування статті 75 ГПК України викладено у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №914/554/19.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, враховуючи обставини, встановлені рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.05.2021 у справі № 924/1430/20 (залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 та постановою Верховного Суду від 12.10.2021), судова колегія дійшла висновку, що приміщення прохідної та лабораторії загальною площею 936,7 кв.м. не передавалось ДАК "Хліб України" у власність позивача та на момент розгляду справи №924/76/22 позивач не є правоволодільцем вищезазначеного майна, в тому числі на праві господарського відання.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно застосував до спірних правовідносин статтю 75 ГПК України у контексті спірних правовідносин та встановлених обставин справи.

Окрім того, позивачем як на момент розгляду даного спору в суді першої інстанції, так і на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції, не подано доказів про передачу спірного майна від ДАК "Хліб України" до позивача на праві господарського відання, як і не подано жодних доказів, в підтвердження можливості повернення саме позивачу майна, вказаного у позовній заяві.

Судом зазначається, що саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право визначати юридичну долю свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів. Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №910/12224/17.

Оскільки чинне законодавство не надає дочірньому підприємству державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" права виступати орендодавцем щодо спірного нерухомого майна та мати права орендодавця, в тому числі в контексті визнаного судом недійсним правочину, останній не вправі заявляти вимогу про зобов`язання орендаря повернути орендоване майно із посиланням на вимоги ст. 216 ЦК України (наслідки недійсності правочину) та ст. 1212 ЦК України (безпідставно набуте майно).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за результатами дослідження позовних вимог (зважаючи на підставу позову) дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів", заявлені позивачем позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності порушеного саме його права або охоронюваного законом інтересу в межах даного позову.

Місцевим господарським судом обґрунтовано не взята до уваги подана позивачем інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності №296833477, згідно якої за позивачем зареєстровано право власності на об`єкти нерухомості по вул. Котляревського 8 у м. Волочиськ Хмельницької області, в тому числі на приміщення прохідної та лабораторії загальною площею 936,7 кв.м., оскільки вона була сформована 28.01.2022, в той час як державна реєстрації права власності дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" на об`єкт нерухомого майна є предметом спору по справі №924/592/20 у Верховному Суді (ухвалою від 19.07.2022 касаційне провадження у справі № 924/592/20 за касаційною скаргою Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №914/2350/18(914/608/20). Крім того, реєстрація права на нерухоме майно без належного юридичного титулу за особою відмінною від особи, яка є власником цього майна за правовстановлюючими документами, не зважаючи на зазначення державної форми власності, вочевидь є порушенням прав останнього та може впливати на обсяг його правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження таким майном.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 14.03.23 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Волочиський комбінат хлібопродуктів" на рішення господарського суду Хмельницької області від 14.03.23 у справі № 924/76/22 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 14.03.23 у справі № 924/76/22 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

4. Справу № 924/76/22 повернути до Господарського суду Хмельницької області .

Повний текст постанови складений "31" травня 2023 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.