Постанова

від 01.06.2023 по справі 904/5000/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2023 року м. Дніпро Справа № 904/5000/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Орєшкіної Е.В., Іванова О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Фізичної особи-підприємця Донець Віти Олексіївни

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.03.2023р.

(суддя Дупляк С.А., м. Дніпро, повний текст рішення складено 10.03.2023р.) по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівна енергетична компанія"

до Фізичної особи-підприємця Донець Віти Олексіївни

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Машинобудівна енергетична компанія" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Донець Віти Олексіївни, про стягнення 102 886,58 грн. збитків, у зв`язку із неналежним виконанням умов договору на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів від 13.05.2022р. № ЗК 23812953.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.03.2023р. позов задоволено - стягнуто з фізичної особи-підприємця Донець Віти Олексіївни на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Машинобудівна енергетична компанія" 102 886,58 грн. збитків, 2.481,00 грн. судового збору.

В основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду про наявність передбачених законом підстав для стягнення зазначеної вище суми.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Фізична особа-підприємець Донець Віта Олексіївна, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.03.2023р. та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що Позивач не надав до суду належні та допустимі докази які би свідчили про порушення виконання умов договору № зк23812953 на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів.

Разом з тим, Скаржник звертає увагу суду на те, що відповідно до товаро- транспортної накладної розвантаження вантажу відбулось 02.08.2022р., а жодного посилання на пошкодження вантажу, або на акт про пошкодження вантажу в первинних документах не має.

Скаржник вказує на те, що товаро-транспортна накладна CMR №192485 від 22.07.2022р. не є належним доказом в розумінні ст. 76 ГПК України, оскільки не містить жодних зауважень від Позивача, щодо пошкодження вантажу.

Скаржник звертає увагу на той факт, що водій не підписував акт пошкодження вантажу. Станом на момент підготовки та подання апеляційної скарги водій перебуває у рейсі, але в подальшому Відповідач надасть суду нотаріально засвідченні пояснення водія про той факт, що жодного акту пошкодження він не підписував. Відповідач у своєму комплекті документів має підписаний акт наданих послуг від 02.08.2022 р. на виконання договору № зк23812953 від 13.05.2022 р., в якому вказано, що Замовник претензій до об`єму, якості та строкам виконаних робіт (надання послуг) не має. Таким чином даний акт складено вже після оплати та розвантаження вантажу.

Крім того, Скаржник зазначає на тому, що Відповідач взагалі не вказував, що вантаж був пошкоджений і, що суд зробив висновки без врахування позиції Відповідача взагалі.

Скаржник звертає увагу на те, що з боку Відповідача були виконанні вимоги Договору - наданий після отримання вантажу повний пакет документів, який було прийнято та оплачено Позивачем.

Крім того, Скаржник зазначає на тому, що відповідно до п 3.1.3. Договору, Замовник зобов`язується підготувати вантаж до перевезення та провести завантаження транспортного засобу. Якщо взяти до уваги акт про пошкодження від 29.07.2012 р., то порушення вказано саме з боку Позивача, так як підготувати вантаж для перевезення є обов`язком Позивача.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 28.03.2023р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді Орєшкіна Е.В., Іванова О.Г..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2023р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/5000/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Донець Віти Олексіївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.03.2023р. по справі № 904/5000/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

03.04.2023р. матеріали справи № 904/5000/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2023р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Донець Віти Олексіївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.03.2023р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

13.05.2022р. між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) був укладений договір №ЗК 23812953 на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів (далі - договір).

Згідно із п. 1.1 договору, виконавець зобов`язується відповідно до умов даного договору надавати послуги з організації і виконання перевезень автомобільним транспортом (власним або залученим) ввіреного йому вантажу в пункт призначення, вказаний замовником, а замовник зобов`язується оплатити надані послуги згідно з умовами даного договору.

Відповідно до п. 5.1 договору, ціна цього договору становить сукупну суму за надані та прийняті послуги, яка зазначається у актах виконаних робіт.

Цей договір діє до 13.05.2023р. та набуває чинності з моменту його підписання. Якщо жодна із сторін не направила письмову заяву про розірвання договору за 30 днів до закінчення його дії, договір вважається пролонгованим на той же строк (п. 9.1 договору).

На виконання умов договору, позивач направив Відповідачу заявку на організацію експедиційно-транспортних послуг № 2007 від 20.07.2022р. (арк. 11-12, том 1), згідно якої 22.07.2022р. позивач відправляє, а C.Hartwig Gdynia отримує вантаж. Вартість перевезення 4 300 євро по курсу НБУ, перед вивантаженням товару. Строк доставки - 5-10 днів.

За накладною СМR № 192485 від 22.07.2022р. (арк. 13, том 1) позивач з міста Полтава, Україна направив товар.Hartwig Gdynia до міста Гдиня, Польща.

Відповідач виставив позивачу рахунок « 107ДОН від 28.07.2022р., на суму 159 634,92 грн. (арк. 14, том 1).

Позивач рахунок відповідача того ж дня (28.07.2022р.) оплатив, що підтверджується платіжним документом №7822 (арк. 15, том 1).

В матеріалах справи наявний документ, складений іноземною мовою без перекладу на українську мову з посиланнями на накладну СМR № 192485 від 22.07.2022р. (арк. 16, том 1) та перекладений варіант акта про пошкодження від 29.07.2022р. разом із звітом про огляд вантажу від 29.07.2022р..

Також наявний виставлений рахунок РФ - 14322 від 02.08.2022р., на суму 106 627,92 грн. (арк. 40, том 1) за додаткові послуги з контейнерів та вантажів за межами державного кордону України (усунення пошкоджень згідно акта пошкоджень від 29.07.2022, вартість яких складає 102 886,58 грн. та транспортно-експедиційне обслуговування на території України на суму 3117,78 грн.).

Вказаний рахунок РФ - 14322 від 02.08.2022р., на суму 106 627,92 грн. позивач оплатив, що підтверджується платіжною інструкцією № 7992 від 26.08.2022р., на суму 106 627,92 грн. (арк. 41, том 1).

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією від 01.09.2022р. за вих. № 42 (арк. 42, том 1) про відшкодування збитків внаслідок пошкодження вантажу у загальному розмірі 102 886,58 грн..

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

За наслідками розгляду позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівна енергетична компанія" господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Предметом судового розгляду у цій справі є позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків, завданих позивачу внаслідок пошкодження вантажу, переданого позивачем у відповідності до умов договору про транспортно-експедиційне обслуговування та міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) 192485.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 13.05.2022р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Машинобудівна енергетична компанія"(замовник) та Фізичню особою-підприємцем Донець Вітою Олексіївною (виконавець) був укладений договір №ЗК 23812953 на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів.

Згідно із п. 1.1 договору, виконавець зобов`язується відповідно до умов даного договору надавати послуги з організації і виконання перевезень автомобільним транспортом (власним або залученим) ввіреного йому вантажу в пункт призначення, вказаний замовником, а замовник зобов`язується оплатити надані послуги згідно з умовами даного договору.

На підтвердження прийняття послуг запропонованих відповідачем позивач направив заявку на організацію експедиційно-транспортних послуг № 2007 від 20.07.2022р., згідно якої 22.07.2022р. позивач відправляє, а C.Hartwig Gdynia отримує вантаж. Вартість перевезення 4 300 євро по курсу НБУ, перед вивантаженням товару. Строк доставки - 5-10 днів, дані автомобіля/водія -BENZ AC6292HA KRONE AC2617XF, Скулинець Іван.

За накладною СМR № 192485 від 22.07.2022р., позивач з міста Полтава, Україна направив товар.Hartwig Gdynia до міста Гдиня, Польща.

Вантаж, яким є обладнання (ротор), прибув до місця призначення 28.07.2022р..

28.07.2022р. Виконавець виставив Замовнику рахунок №107ДОН від 28.07.2022р., на суму 159 634,92грн., який був оплачений Замовником того ж дня, що підтверджується платіжним документом №7822.

Також позивач у позові зазначає, що по приїзду, вантаж був оглянутий представником вантажоодержувача - C.Hartwig Gdynia.

За результатами огляду вантажу було виявлено його пошкодження, про що було складено відповідний акт від 29.07.2022р., за участю представників від вантажоодержувача C.Hartwig Gdynia Мацея Пьотрковського та водія транспортного засобу MERSEDES-BENZ AC6292HA KRONE AC2617XF - ОСОБА_1 , від ФОП Донець В.О..

Зі змісту акту про пошкодження від 29.07.2022р. вбачається, що під час огляду вантажу виявлено пошкодження вантажу, а саме: під час транспортування тріснули стики опор біля їх основи; конструктивні елементи опор з`єднані неправильно в деяких місцях відсутні або неповні стики, з`єднані конструктивні елементи опор були неправильно підготовлені до зварювання видима корозія конструкції під швами, що тріснули; розподільні опори потерли сердечник валу ротора; видимі тріщини в захисному кожусі ротора. C.Hartwig Gdynia відмовився приймати вантаж для подальшого транспортування до усунення виявлених пошкоджень.

За висновками Звіту про огляд вантажу від 29.07.2022р., для того щоб продовжити перевезення, необхідно вдосконалити конструкцію опор; опорна конструкція повинна відповідати вимогам п-міцності для всього обсягу вантажоперевезень; необхідно відрізати нижні конструктивні елементи опор, належним чином підготувати їх до зварювання і з`єднати правильними зварними швами; всі потріскані шви повинні бути видалені, а елементи конструкції зібрані заново; у нижній частині опор слід розмістити кронштейни, щоб запобігти виламуванню опор.

За твердженням Позивача, з метою усунення пошкоджень вантажу Позивач звернувся до ТОВ «КЛЕВЕР ТІМ», яке мало для цього всі необхідні технічні засоби та можливості.

02.08.2022р. ТОВ «КЛЕВЕР ТІМ» виставило Позивачу рахунок РФ - 14322 від 02.08.2022р., на суму 106 627,92 грн. за додаткові послуги з контейнерів та вантажів за межами державного кордону України (усунення пошкоджень згідно акту пошкоджень від 29.07.2022р., вартість яких складає 102 886,58 грн. та транспортно-експедиційне обслуговування на території України, на суму 3117,78 грн.).

Вказаний рахунок РФ - 14322 від 02.08.2022р., на суму 106 627,92 грн. Позивач оплатив, що підтверджується платіжною інструкцією № 7992 від 26.08.2022р., на суму 106 627,92 грн..

Позивач звернувся до Відповідача з претензією від 01.09.2022р. за вих. № 42, в якій вимагав про відшкодування збитків, у розмірі 102 886,58 грн., яких ТОВ «МЕК» зазнало у зв`язку з неналежним виконанням ФОП Донець В.О. взятих на себе зобов`язань стосовно збереження вантажу під час преревезення, що мало наслідком пошкодження вантажу.

Несплата Відповідачем вказаних коштів зумовила звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено суду належними, допустимими та достовірними доказами вчинення відповідачем цивільного правопорушення, до складу якого входять: протиправність дій відповідача, які виразились у незбереженні вантажу з моменту його прийняття для перевезення та до моменту його видачі одержувачу, наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та понесеними позивачем збитками, заподіяння позивачу збитків у заявленому розмірі. Відповідачем, у свою чергу, не доведено суду відсутності його вини або наявності інших обставин, які звільняють його від відповідальності відповідно до норм законодавства.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Положеннями ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 цього Кодексу, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже, підставою для такої відповідальності, як відшкодування збитків є порушення зобов`язання.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди передбачено ст.22 ЦК України: 1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. 2. Збитками є:1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом ст.ст. 224, 225 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

На позивача покладений обов`язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов`язання, прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання і завданими збитками та їх розмір.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань (виключає його відповідальність).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються крім інших, в тому числі і додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

За ч.1. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За змістом ст. 908 ЦК України та ст. 306 ГК України, загальні умови перевезення вантажів визначаються цими Кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законом чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 920 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно зі ст. 314 ГК України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

За змістом наведених норм обсяг відповідальності перевізника має бути погоджений сторонами у відповідному договорі і не повинен суперечити положенням чинного законодавства.

Разом з цим, ст.ст. 924 ЦК України та 314 ГК України визначено, що, зокрема, за втрату вантажу перевізник несе відповідальність у розмірі вартості вантажу у разі, якщо не доведе, що це сталося не з його вини, або внаслідок обставин, яким останній не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Колегія суддів звертається до правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 17.05.2018р. у справі № 907/603/17, згідно з якою норма ст. 924 ЦК України передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.

Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов`язку усунення зазначених обставин; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Звідси слід зробити висновок про те, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до ч. 1 ст. 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 р. у справі № 907/746/17 та від 27.10.2020 р. у справі № 903/846/19.

Статут автомобільного транспорту (п. 133) передбачає, що автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу або до передачі згідно з Правилами іншим підприємствам, організаціям, установам, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало, зокрема внаслідок: а) вини вантажовідправника (вантажоодержувача); б) особливих природних властивостей вантажу, який перевозиться; в) дефектів тари або упаковки, які не могли бути виявлені по зовнішньому вигляду при прийманні вантажу до перевезення, або застосування тари, що не відповідає властивостям вантажу або встановленим стандартам, при відсутності слідів пошкодження тари у дорозі; г) здачі вантажу до перевезення без вказівки в товарно-транспортних документах на його особливі властивості, що вимагають особливих умов або застережних заходів для збереження вантажу при перевезенні або зберіганні; д) здачі до перевезення вантажу, вологість або температура якого перевищують встановлені норми.

У п. 134 Статуту автомобільного транспорту зазначено, що автотранспортне підприємство або організація звільняються від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу в разі, коли: а) вантаж прибув у справному автомобілі (контейнері) за справними пломбами вантажовідправника, а штучний вантаж - зі справними захисною маркіровкою, бандеролями, пломбами вантажовідправника або виготовлювача; б) недостача, псування або пошкодження сталися внаслідок природних причин, зв`язаних з перевезенням вантажу на відкритому рухомому складі; в) вантаж перевозився у супроводі експедитора вантажовідправника (вантажоодержувача); г) недостача вантажу не перевищує норм природних втрат.

В зазначених випадках автотранспортне підприємство або організація несе відповідальність за незбереження вантажу, якщо пред`явник претензії доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися з вини автотранспортного підприємства або організації.

Спростовуючи доводи апелянта про відсутність його вини, колегія суддів звертає увагу на те, що між сторонами був укладений саме договір на надання транспортно-експедиційних послуг, за яким обсяг послуг, які надаються виконавцем, є ширшим, аніж за договором перевезення, вони включають не тільки безпосередньо перевезення вантажу, але й організацію такого перевезення, надання консультацій замовнику з питань організації перевезень.

Умовами п.п. 3.2.7 п. 3.2.1 договору, Сторонами було погоджено, що Виконавець, зобов`язується забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення та до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій на одержання вантажу особі. Ризик випадкової загибелі або пошкодження вантажу з моменту його прийняття та до видачі вантажу несе виконавець.

Суд першої інстанції вірно наголосив на тому, що саме відповідач взяв на себе обов`язок забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення та до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій на одержання вантажу особі, що підтверджується як положеннями чинного законодавства, так і положеннями укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції доречно звернув увагу на те, що товаро-транспортна накладна СMR №192485 від 22.07.2022р. не містить жодних зауважень та застережень відповідача щодо вантажу, який він взяв обов`язок доставити у пункт призначення (п. 18).

Заперечень Відповідача проти відсутності ознак пошкодження вантажу на час його приймання до перевезення матеріали справи не містять.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що на момент прийняття вантажу відповідачем від позивача до перевезення вантаж не мав ознак пошкодження.

Відповідно до п.п. 3.2.8 п. 3.2.1 договору, виконавець зобов`язується доставляти вантаж у вказаний замовником пункт призначення в строк, обумовлений в замовленні та передати його уповноваженій особі вантажоодержувача в цілості та схоронності.

Оцінивши зміст товаро-транспортної накладної СMR №192485 від 22.07.2022р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що умова договору про передачу вантажу уповноваженій особі вантажоодержувача в цілості та схоронності відповідачем не виконана, оскільки відмітка про одержання вантажу (п. 24) уповноваженою особою вантажоодержувача у ній відсутня.

Разом з тим, як вже зазначалось раніше, пошкодження вантажу виявлено 29.07.2022р., що підтверджується актом про пошкодження вантажу, у якому вказано, що під час транспортування тріснули стики опор біля їх основи, конструктивні елементи опор з`єднані неправильно - в деяких місцях відсутні або неповні стики, з`єднані конструктивні елементи опор були неправильно підготовлені до зварювання, видима корозія конструкції під швами, що тріснули, розподільні опори потерли сердечник валу ротара, видимі тріщини в захисному кожусі ротора.

Відповідно до п. 3.2.11 договору, виконавець зобов`язується у випадку пошкодження, нестачі або втрати вантажу забезпечити участь свого представника (водія та/або експедитора) при складанні акта, а також забезпечити наявність його підпису в цьому акті та в усіх примірниках ТТН.

Матеріали справи свідчать, що акт про пошкодження від 29.07.2022р. містить підпис Скулинець Івана - водія транспортного засобу, у якому перевозився спірний вантаж, тому доводи Скаржника про те, що водій не підписував акт пошкодження вантажу відхиляються судом, як не обгрунтовані.

Більш того, як вірно зазначив суд першої інстанції, матеріали справи не містять жодних заперечень відповідача (чи водія) щодо акта про пошкодження від 29.07.2022р. Відповідач також не висловив жодних заперечень щодо правильності перекладу поданих позивачем документів, до суду з клопотанням про призначення експертизи щодо пошкоджень, їх розміру, тощо не звертався. Докази звернення Відповідача до суду з клопотанням про призначення судово-почеркознавчої експертизи щодо підпису водія в матеріалах справи також відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності в діях відповідача всіх елементів цивільного правопорушення, за яке наступає відповідальність особи, що порушила зобов`язання, оскільки неправомірність поведінки відповідача полягає у незбереженні вантажу з моменту його прийняття для перевезення та до моменту його видачі одержувачу і така поведінка відповідача свідчить про невідповідність її вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства та договорі, укладеному між сторонами, що підтверджується актом про пошкодження вантажу від 29.07.2022р. та звітом про огляд вантажу від 29.07.2022р.; наявність шкоди, під якою слід розуміти в даному випадку пошкодження майна позивача, на загальну суму 102 886,58 грн., підтверджується рахунком №РФ-14322 від 02.08.2022р. та платіжною інструкцією №7992 від 26.08.2022р.; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, отже наслідком пошкодження вантажу стали збитки позивача, які виникли в результаті необхідності усунути пошкодження вантажу; вина заподіювача шкоди (яка презюмується). Доказів відсутності вини відповідача, який покликається лише на її заперечення, ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом не встановлено.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами договору (п. 3.2.7) та не відшкодовано замовнику (позивачу) додаткові витрати, які виникли в процесі транспортування вантажу з вини відповідача, що є підставою для відповідальності останнього.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Донець Віти Олексіївни залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2023р. у справі № 904/5000/22 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта Фізичну особу-підприємця Донець Віту Олексіївну.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.

ГоловуючийсуддяІ.М. Кощеєв

СуддяЕ.В. Орєшкіна

Суддя О.Г. Іванов