Постанова

від 10.04.2023 по справі 904/9298/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2023 року м.Дніпро Справа № 904/9298/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання Колесник Д.А.

представники сторін:

від ПП СП "Кільчень": Мороз Олександр Іванович, директор, виписка з ЄДР №352785629662 від 28.04.2021 року;

представники позивача та відповідача за первісним позовом у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2022 року (повний текст складено 26.05.2022 року) у справі № 904/9298/21 (суддя Євстигнеєва Н.М.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Газ", м. Дніпро

про зобов`язання вчинити певні дії

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Газ", м. Дніпро

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватне підприємство СП "Кільчень", м. Дніпро

про визнання протиправним та скасування акту, -

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просило суд:

- розірвати договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу Державного сільськогосподарського підприємства "Кільчень", місцезнаходження якого - Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Центральна, б. 141а №2:22 від 11.03.2019 року;

- скасувати запис про право власності (№ запису 38636536) з подальшим припиненням права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум Газ" - на єдиний майновий комплекс Державного сільськогосподарського підприємства "Кільчень", місцезнаходження якого: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Центральна, б. 141а;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум Газ" повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях єдиний майновий комплекс Державного сільськогосподарського підприємства "Кільчень", місцезнаходження якого: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Центральна, б. 141а у відповідності до Порядку повернення у державну (комунальну) власність, об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі - продажу таких об`єктів, затвердженого наказом Фонду державного майна України №1331 від 18.10.2018 року.

Також позивач просив стягнути судові витрати у сумі 6 850,00 грн., які складаються з суми судового збору 6 810,00 грн. та витрат на пересилання поштової кореспонденції 40,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Регіональне відділення зазначало в позовній заяві, що у 2021 році було проведено перевірку виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу Державного сільськогосподарського підприємства "Кільчень", місцезнаходження якого - Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Центральна, б. 141а, за результатами якої складено акт поточної перевірки № 31-05/2021-ДКП від 04.06.2021 року.

За змістом цього акту встановлено, що умови договору купівлі-продажу, зокрема п.5.4., 5.8 не виконуються.

Обставини, встановлені перевіркою та зафіксовані актом перевірки від 04.06.2021 року, на думку позивача, є підставою для розірвання договору купівлі-продажу, скасування запису про право власності та повернення майна.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум Газ" звернулося до господарського суду із зустрічною позовною заявою про визнання протиправним та скасування акту поточної перевірки Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях № 31-05/2021-ДКП від 04.06.2021 року в частині невиконання позивачем п.п. 5.4, 5.8 договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу ДСП "Кільчень".

Вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що:

- висновок РВ ФДМУ про порушення ним п.5.4. та п.5.8. договору купівлі-продажу майнового комплексу є незаконним, акт перевірки підписаний Товариством із зауваженнями;

- ДП "СГ "Кільчень" було саме сільськогосподарським підприємством, і без користування належними на праві постійного користування земельними ділянками його діяльність неможлива, а отже неможливе й виконання покупцем більшості обов`язків, що покладені на нього договором купівлі-продажу, зокрема - п.п. 5.3.1, 5.3.3, 5.3.4, якими передбачено збереження покупцем основних видів діяльності та робочих місць;

- РВ ФДМУ протиправно встановлено порушення вимог п. 5.8 договору купівлі-продажу, оскільки Регіональне відділення не наділено компетенцією здійснювати контроль за використанням земельних ділянок, адже воно не є органом контролю даних правовідносин (розпорядником землями державної власності є - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області); земельна ділянка не була об`єктом приватизації за договором купівлі-продажу, укладеного між позивачем та відповідачем, а отже відповідач не наділений повноваженнями контролю за об`єктами, які не були об`єктами приватизації; переоформлення Товариством земельної ділянки не порушує вимоги діючого земельного законодавства України та не завдає збитків РВ ФДМУ.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2022 року у справі № 904/9298/21 в задоволенні первісного позову відмовлено.

Судові витрати за первісним позовом віднесено на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Судові витрати за зустрічним позовом віднесено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум Газ".

Суд дійшов висновку про відсутність порушень умов абзацу третього п.5.4 та п.5.8. договору купівлі-продажу під час використання об`єкта приватизації та, відповідно, підстав для розірвання договору в судовому порядку.

У зв`язку з відмовою в задоволенні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу, на думку суду і відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про повернення у державну (комунальну) власність об`єкта приватизації єдиного майнового комплексу ДСП "Кільчень".

Щодо обраного первісним позивачем способу захисту суд зазначив, що скасування запису про державну реєстрацію права власності за Товариством на єдиний майновий комплекс державного сільськогосподарського підприємства "Кільчень" не становитиме ефективного способу захисту права позивача, що є підставою для відмови у цій частині позовних вимог Регіонального відділення.

Щодо зустрічних позовних вимог суд мотивував прийняте рішення тим, що оцінка акту перевірки, в тому числі оцінка дій посадових осіб органу приватизації щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Суд вказав, що в даній справі позивач за зустрічним позовом оскаржує не рішення, прийняте на підставі акту перевірки, а просить визнати протиправним та скасувати акт перевірки.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що акт поточної перевірки від 04.06.2021 року не створює жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав ТОВ "Преміум Газ", тобто не змінює стану його суб`єктивних прав та не створює жодних додаткових обов`язків.

Оскільки дія акту поточної перевірки від 04.06.2021 року не спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а лише фіксує інформацію, тому зазначений акт не є правочином у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, а визнання протиправним та скасування цього акту не може відновити права або законні інтереси позивача.

Суд вказав, що під час розгляду даної справи судом надано оцінку акту поточної перевірки від 04.06.2021 року та висновкам, які викладені в ньому, як доказу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях оскаржило його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі зазначає, що господарським судом не в повній мірі було з`ясовано обставини, що мають значення для справи, не надано належної оцінки доводам Регіонального відділення, що призвело до прийняття незаконного рішення у справі, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Скаржник зазначає, що відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог Регіонального відділення суд першої інстанції не надав належну оцінку договірним відносинам, а взяв за основу судову практику та висновки Конституційного суду України, викладені у рішенні від 22.09.2005 року у справі №5-рп/2005, які не є тотожними з даною справою.

Звертає увагу, що відповідно до п. 5.4 договору покупець є правонаступником майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків придбаного об`єкта приватизації відповідно до законодавства України. Крім того, покупець зобов`язаний протягом одного року після підписання акту приймання-передачі перетворити (змінити організаційно-правову форму) юридичну особу об`єкта приватизації.

Тобто, вказаний пункт договору в жодному випадку не наділяє покупця правом на реєстрацію права безоплатного постійного користування земельною ділянкою, яка в свою чергу не була об`єктом приватизації.

Зміна організаційно-правової форми проведена з порушенням терміну. Згідно договору кінцевим терміном проведення змін був 26.04.2020 року, тоді як фактично зміну організаційно-правової форми здійснено 22.05.2020 року.

Апелянт вказує, що відповідно до ч. 1 ст.28 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна України", особи, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.

Проте, приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції не врахував вищевказану норму, не надав належної оцінки тому, що умовами договору та безпосередньо ч. 1 ст. 28 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна України" передбачено порядок переходу права власності на державні підприємства, де чітко визначено, що покупець стає правонаступником майнових прав та обов`язків підприємства окрім права постійного користування земельною ділянкою.

Вважає, що всупереч вимогам ч. 1 ст. 28 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна України" та ч. 1, 2 ст. 92 Земельного кодексу України своїм рішенням суд першої інстанції визначив відповідача за первісним позовом набувачем права постійного користування земельною ділянкою, яка віднесена до складу земель державної та комунальної власності. Більше того, судом визнано законним подальшу реєстрацію речового права на вказану земельну ділянку, що фактично надає відповідачу за первісним позовом право постійного користування без встановленого строку, що є грубим порушенням земельного законодавства.

Вказує, що право постійного користування виключає взяття вказаної земельної ділянки в оренду та, відповідно сплату орендної плати за неї, що призвело до порушень інтересів Держави в цілому.

Також апелянт посилається на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що предметом договору купівлі продажу був саме єдиний майновий комплекс, майно якого передано за актом приймання передачі від 26.04.2019 року. Перелік основних засобів, що входять до складу єдиного майнового комплексу за актом приймання передачі є вичерпним та не містить відомостей про земельну ділянку.

Зазначає, що Регіональне відділення звертало увагу суду, зокрема, на наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 05.11.2020 року, відповідно до якого у переоформленні права постійного користування на право оренди відмовлено у зв`язку з тим, що у Державному земельному кадастрі відсутні відомості про припинення права користування. Однак судом першої інстанції не надано належної оцінки вказаним доводам Регіонального відділення та не спростовано їх.

Посилаючись на приписи діючого законодавства, апелянт акцентує увагу суду, що покупець, як приватна юридична особа, не може набути право на постійне користування земельною ділянкою під об`єктом приватизації з огляду на те, що він не відповідає вимогам встановленим ч.ч. 1,2 ст. 92 Земельного кодексу України.

Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що договірні відносини виникли вже після набрання чинності Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" від 18 січня 2018 року №2269-VIII, а договір укладено у відповідності до вимог вказаного закону, який чітко визначив порядок правонаступництва у разі придбання державного або комунального підприємства як єдиного майнового комплексу.

Регіональне відділення також не погоджується з висновками суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування держаної реєстрації права власності на об`єкт приватизації.

Стосовно цих висновків зазначає, що обраний ним спосіб захисту, викладений у позовних вимогах про скасування запису про реєстрацію права власності з подальшим припиненням права власності, відповідає вимогам визначеним ч. З ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а отже є належним способом захисту в силу ст. 5 Господарського процесуального кодексу України.

Апелянт просить :

- скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2022 року №904/9298/21 в частині відмови Регіональному відділенню в позовних вимогах;

- прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Регіонального відділення задовольнити у повному обсязі:

- розірвати договір купівлі-продажу №2122 від 11.03.2019 року єдиного майнового комплексу державного сільськогосподарського підприємства "Кільчень", місцезнаходження якого: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Центральна, б. 141а;

- скасувати запис про права власності (№ запису 38636536) з подальшим припиненням права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум-Газ" на єдиний майновий комплекс державного сільськогосподарського підприємства "Кільчень", місцезнаходження якого: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Центральна, б. 141а;

- зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум-Газ" повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях єдиний майновий комплекс державного сільськогосподарського підприємства "Кільчень", місцезнаходження якого: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Центральна, б. 141 а у відповідності до Порядку повернення у державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі- продажу таких об`єктів, затвердженого наказом Фонду державного майна України №1331 від 18.10.2018 року;

- в іншій частині рішення суду залишити без змін.

- судові витрати покласти на відповідача за первісним позовом.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Преміум Газ" заперечує проти наведених апелянтом обставин, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2022 року №904/9298/21 - без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу ПП СП "Кільчень" виклало свої доводи щодо апеляційної скарги позивача за первісним позовом.Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2022 року №904/9298/21 залишити без змін.

У судове засідання не з`явились представники позивача та відповідача за первісним позовом, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник ТОВ "Преміум Газ" надав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю адвоката в іншому судовому засіданні.

Вирішуючи питання щодо клопотання відповідача та можливості розгляду справи за відсутності сторін, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до матеріалів справи, апеляційна скарга прийнята до розгляду ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2023 року.

Передбачений ст.273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги вичерпано. Правова позиція сторін по суті заявленого спору викладена письмово.

Відповідно до положень ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу на підставі тих доказів, які були предметом дослідження судом першої інстанції. Додаткові докази до суду апеляційної інстанції не надано.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України наділяє сторони процесуальними правами, серед яких право брати участь у судових засіданнях.

Суд враховує, що явка представників сторін в засідання суду обов`язковою не визнавалась.

Також суд зазначає, що сторонам надано можливість реалізовувати свої повноваження представництва шляхом участі в засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в порядку ст. 197 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, позивач за первісним позовом, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не був позбавлений можливості забезпечити у засідання суду участь повноважного представника, однак, таким правом не скористався.

Щодо клопотання ТОВ "Преміум Газ" про відкладення розгляду справи, колегія суддів не вбачає поважності причин неявки представника у дане судове засідання та наголошує на тому, шо коло представників юридичної особи є необмеженим.

Крім того, неможливість явки представника відповідача за первісним позовом адвоката Андрієнко В.А. у дане судове засідання підтверджена скріншотом виклику даного адвоката до Дніпровського апеляційного суду від 31.03.2023 року. Між тим, по даній господарській справі відкрито апеляційне провадження на призначено судове засідання на 10.04.2023 року згідно ухвали від 27.02.2023 року.

Адвокат відповідача надала перевагу іншому судовому засіданню з особистих міркувань, що не є підставою відкладення розгляду даної справи.

На підставі викладеного колегія суддів вважає можливим провести апеляційний перегляд справи за відсутності осіб, що не з`явилися.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні первісного позову є обґрунтованими та правомірними, а скаржник законність своїх позовних вимог та порушення судом норм матеріального та процесуального права не довів, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи судом встановлено, що 11.03.2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (правонаступником якого згідно наказу Фонду державного майна України від 17.01.2019 року №39 є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум Газ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу державного сільськогосподарського підприємства "Кільчень", що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Центральна, б. 141а (далі-об`єкт приватизації).

Відповідно до умов п.1.1. договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю об`єкт державної власності єдиного майнового комплексу державного сільськогосподарського підприємства "Кільчень", що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Центральна, б. 141а, а покупець зобов`язується прийняти об`єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в договорі умови.

Об`єкт приватизації включає в себе всі його активи і пасиви згідно зі зведеним актом інвентаризації майна, затвердженим Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області 12.10.2018 року, зокрема нерухоме майно:

- 28/50 часток комплексу, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Цвіткова, буд.65, що належить державі на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 02.04.2005 року;

- комплекс, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Центральна, б. 141а, що належить державі на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 30.01.2012 року.

Перелік основних засобів, що входять до складу Об`єкта приватизації, наведений у Додатку до цього договору, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п.1.2. договору ціна продажу Об`єкта приватизації з урахуванням ПДВ становить 751200,00 грн.

Передача Об`єкта приватизації продавцем і прийняття покупцем посвідчується Актом приймання-передавання, який підписується сторонами і скріплюється їх печатками (за наявності) (п.3.2. договору).

Обов`язки покупця визначені розділом 5 договору. Так, покупець зобов`язаний, зокрема:

- у встановлений договором строк сплатити ціну продажу об`єкта приватизації (п.5.1.);

- прийняти об`єкт приватизації за актом приймання-передачі (п.5.2.);

- забезпечити збереження основних видів діяльності підприємства, які є на момент укладення договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу, протягом п`яти років, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який є невід`ємною частиною договору (п.5.3.1);

- після прийняття об`єкту приватизації за актом приймання-передаванн6я, зареєструвати право власності за собою в установленому законом порядку та строк. Протягом одного року після підписання акту приймання-передавання перетворити (змінити організаційно-правову форму) юридичну особу об`єкта приватизації. Покупець є правонаступником майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків придбаного об`єкта приватизації відповідно до законодавства України (п.5.4.);

- питання права користування, купівлі, оренди земельної ділянки, а також її розмір під об`єктом приватизації покупцем вирішується самостійно, в порядку, встановленому чинним законодавством України (п.5.8.).

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2 договору, продавець зобов`язаний передати покупцю об`єкт приватизації за актом приймання-передавання та здійснювати контроль за виконанням зобов`язань та умов договору.

Сторони домовились, що у разі невиконання однією із сторін умов договору він може бути розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду (п.11.3. договору).

У пункті 11.4. договору зазначено, що виключними умовами для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є умови визначені частиною третьою статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

У разі розірвання цього договору за рішенням суду, у зв`язку із невиконанням умов договору або визнання судом його недійсним, покупець повертає об`єкт приватизації у державну власність згідно діючого законодавства та відшкодовує державі збитки, завдані ним за час володіння цим об`єктом (п.11.5).

Договір купівлі-продажу підписаний сторонами, скріплений печатками.

11.03.2019 року договір посвідчено Вдовіною Л.Л., приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 2122.

Додатком до договору купівлі-продажу від 11.03.2019 року № 2122 є Перелік основних засобів, що входять до складу об`єкта приватизації.

26.04.2019 року покупець та продавець склали Акт приймання - передавання об`єкта приватизації.

На виконання вимог ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" та на виконання наказу Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - Регіональне відділення) від 07.04.2021 року №101/05-Н Регіональним відділенням проведено документарну поточну перевірку виконання умов договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу державного сільськогосподарського підприємства "Кільчень", що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Центральна, б. 141а, від 11.03.2019 № 2122.

Перевірці підлягало виконання умов договору за період з 20.06.2020 року по 04.06.2021 року (дата складання акту).

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 31-05/2021-ДКП від 04.06.2021 року.

Зі змісту вказанаго акту вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум Газ" не виконано умови п.п. 5.4, 5.8 договору купівлі-продажу майнового комплексу Державного сільськогосподарського підприємства "Кільчень", а саме:

- організаційно-правова форма юридичної особи об`єкта приватизації проведена з порушенням терміну (згідно договору кінцевий термін був 26.04.2020 року, фактично виконано 22.05.2020 року).

- покупцем надано документи про оформлення за ПП "СП "Кільчень" права постійного користування земельною ділянкою, що є порушенням ст. 92 Земельного кодексу України.

Тобто, Регіональним відділенням встановлено неналежне виконання відповідачем умов цього договору;

За змістом акту перевірки № 31-05/2021-ДКП від 04.06.2021 року він підписаний ТОВ "Преміум Газ" із зауваженнями.

З матеріалів справи вбачається, що зазначений акт був предметом оскарження.

Так, 04.08.2021року ТОВ "Преміум Газ" звернулося до Регіонального відділення із заявою про оскарження результатів перевірки виконання умов договору купівлі-продажу від 11.03.2019 року № 2122; просив скасувати висновки, викладені в акті поточної перевірки № 31-05/2021-ДКП виконання умов договору, а саме: щодо невиконання покупцем - ТОВ "Преміум Газ" п. 5.4 та п. 5.8 договору купівлі-продажу.

Наказом Регіонального відділення від 21.05.2020 року №12/05-38-ДКП було створено Комісію з питань оскарження результатів перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в органі приватизації.

25.08.2021 року на адресу відповідача направлена відповідь про те, що за висновком Комісії акт поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу від 04.06.2021 року № 31-05/2021-ДКП складено відповідно до вимог чинного законодавства та залишено без змін.

15.10.2021 року РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях направило ТОВ "Преміум Газ" пропозицію про розірвання договору купівлі-продажу та повернення майна у державну власність, відповіді на пропозицію не отримало.

За змістом первісного позову позивач - РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях просив розірвати договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу та повернути його у державну власність, скасувати запис про право власності за ТОВ "Преміум Газ" з подальшим припиненням цього права.

Правовим обґрунтуванням заявлених вимог зазначено положення ст.26 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" та невиконання відповідачем умов п.п. 5.4, 5.8 спірного договору, як на істотне порушення умов договору.

На думку колегії суддів суд вірно та обґрунтовано зазначив, що такі правові підстави скаржником не доведені.

Відповідно до ч. 9 ст. 26 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано, у тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки або визнано недійсним за рішенням суду.

У разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв`язку з невиконанням покупцем договірних зобов`язань приватизований об`єкт підлягає поверненню в державну (комунальну) власність (ч.10 ст. 26 цього Закону).

Частиною 11 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" встановлено, що орган приватизації зобов`язаний вимагати від нового власника виконання зобов`язань, визначених договором купівлі-продажу об`єкта приватизації, а в разі їх невиконання застосовувати до нього санкції згідно із законом і захищати права держави або територіальної громади іншим чином, у тому числі звертатися до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації або визнання його недійсним.

До розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації застосуються загальні правила щодо порядку розірвання договору, визначені положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

При вирішенні питання щодо розірвання договору з підстави, передбаченої договором, застосуванню також підлягають положення ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України, згідно з якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З аналізу змісту ст. 651 Цивільного кодексу України вбачається, що йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Як встановлено вище, позивач вимагає розірвання договору у зв`язку з невиконанням відповідачем умов пунктів 5.4, 5.8. договору купівлі-продажу.

Згідно п.11.3. договору у разі невиконання однією зі сторін умов договору він може бути розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду. При цьому об`єкт приватизації повертається в державну власність у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Виключними умовами для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації, в порядку, передбаченому законодавством, є умови, визначені ч.3 ст. 26 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" (п.11.4 договору).

У разі розірвання цього договору за рішенням суду, у зв`язку із невиконанням умов договору або визнання судом його недійсним, покупець повертає об`єкт приватизації у державну власність згідно діючого законодавства та відшкодовує державі збитки, завдані ним за час володіння цим об`єктом (п.11.5 договору).

Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", виключними умовами для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, зокрема є: - невиконання умов продажу об`єкта і зобов`язань покупця, визначених договором купівлі-продажу, в установлений таким договором строк (п.2).

Підставою для розірвання договору купівлі-продажу у даній справі є обставини, встановлені перевіркою та зафіксовані актом перевірки № 31-05/2021-ДКП від 04.06.2021 року, зокрема невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум Газ" умов п.п. 5.4, 5.8 договору купівлі-продажу.

Сторонами не заперечується, що на підставі акту приймання-передавання від 26.04.2019 року покупець повинен зареєструвати за собою право власності на об`єкт приватизації та в строк до 26.04.2020 року перетворити юридичну особу об`єкта приватизації (змінити організаційно-правову форму).

Судом встановлено, а апелянтом не спростовано висновок суду про те, що порушення даного строку дійсно відбулося, однак з обставин, що не залежали від відповідача.

Так, матеріали справи свідчать, що 04.06.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л., на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 26.04.2019 року, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47191908 (номер запису про право власності 31850697.

Згідно Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.11.2021 року та від 01.12.2021 року вбачається, що позивачем було перереєстровано право власності на усі об`єкти нерухомого майна за адресами: Дніпропетровська обл., Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Центральна, буд. 141а та Дніпропетровська обл., Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Цвіткова, буд. 65.

Обладнання, споруди без фундаменту та недобудовані об`єкти, що не введені в експлуатацію, були передані на баланс ПП "СП "Кільчень", про що під час перевірки повідомлено Регіональне відділення листом № 14 від 31.05.2021 року.

Судом встановлено, що в результаті зміни організаційно-правової форми юридичної особи Об`єкта приватизації правонаступником усіх прав та обов`язків ДСП "Кільчень" стало ПП "СП "Кільчень".

Як зазначено в акті перевірки від 04.06.2021 року, ПП "СП "Кільчень" створено шляхом перетворення з ДСП "Кільчень" у зв`язку з приватизацією ТОВ "Преміум Газ" Єдиного майнового комплексу ДСП "Кільчень", що розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Центральна, буд. 141а, шляхом викупу через аукціон (п.1.1.,1.2 Статуту ПП "СП "Кільчень").

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань за станом на 22.05.2020 року така зміна організаційно-правової форми відбулася 22.05.2020 року, тобто з незначним порушенням встановленого договором купівлі-продажу строку.

Таке порушення викликано об`єктивними обставинами, а саме - у зв`язку із введенням на території України карантину, поширенням респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що унеможливило своєчасне проведення необхідних реєстраційних дій.

Крім того, таке незначне порушення строків не є істотним порушенням умов договору відповідачем, оскільки не потягло для позивача неможливість досягнення ним цілей договору або інші негативні наслідки або збитки.

Таким чином, суд вірно оцінив висновки акту щодо наявності вказаного апелянтом порушення, і цей висновок під час апеляційного перегляду справи не спростовано.

Щодо виконання абзацу третього пункту 5.4. договору купівлі-продажу: покупець є правонаступником майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків придбаного об`єкта приватизації відповідно до законодавства України, та і щодо вказаного колегія суддів поділяє доводи оскаржуваного рішення. Вважає необхідним звернути увагу на наступне:

Одним із доводів апелянта як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції скаржник зазначає порушення судом вимог ч. 1 ст. 28 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна України" та ч. ч. 1, 2 ст. 92 Земельного кодексу України, які, на думку Регіонального відділення виключають можливість набуття третьою особою права постійного користування земельною ділянкою під об`єктом приватизації, що в свою чергу, свідчить про порушення відповідачем п. 5.4. договору купівлі-продажу об`єкта приватизації.

Однак, з таким твердженням апелянта погодитися не можна з огляду на ту обставину, що набуте ДСП "Кільчень" право користування земельною ділянкою не припинилося, а перейшло до його правонаступника ПП "СП "Кільчень", утвореного внаслідок зміни організаційно - правової форми державного підприємства, що не є порушенням ані вимог норм матеріального права, ані положень п. 5.4. договору купівлі-продажу.

Так, згідно ч. 1 ст. 24 Земельного кодексу України (в редакції на дату видачі Державного акта № 002913 від 26.03.2003 року) Державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України (в чинній редакції) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у ч.2 ст. 92 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року. Юридичні особи приватного права до вказаного переліку не належали. Але у пункті 6 розділу X "Перехідні положення" зазначеного кодексу було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які вже мали у постійному користуванні земельні ділянки, не могли мати їх на такому праві та повинні були у визначений строк переоформити право власності або право оренди на них відповідно до встановленого порядку. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у довгострокову оренду її строк мав визначатися відповідно до закону.

Разом з тим, 22.09.2005 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 5 - рп/2005, згідно з яким визнав неконституційним пункт 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України від 25.10.2001 року щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди.

Конституційний Суд України вказав, що немає підстав визнавати неконституційною статтю 92 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року, оскільки використання у ній терміну "набувають" (який означає "ставати власником чого- небудь, здобувати що-небудь") вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини вказаного рішення).

Отже, за своєю правовою природою право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст.141 Земельного кодексу України.

У зазначеній статті 141 Земельного кодексу України наведено вичерпний перелік таких підстав, зокрема припинення діяльності підприємства.

Приписи п.п. "в" ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України свідчать, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

Тобто, наведені положення Земельного кодексу України потрібно застосовувати таким чином, що коли відбувається припинення особи без правонаступництва, то у такому випадку виникають підстави для припинення права користування земельною ділянкою. У разі ж реорганізації особи, зміни її організаційно-правової форми чи назви, підстави для припинення права користування земельною ділянкою не виникають.

Даний висновок узгоджується з правовим висновком, який міститься в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 року у справі N 906/706/19.

Таким чином, документ, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (Державний акт на право постійного користування землею), виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним.

Як зазначено у п. 85 постанови Верховного Суду від 15.11.2021 року у справі №906/620/19, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул.

Отже, зміна організаційно-правової форми державного підприємства у процедурі приватизації не мала наслідком припинення його діяльності, а мала таким наслідком його реорганізацію (з перереєстрацією) з набуттям правонаступником - Приватним підприємством "СП "Кільчень" прав та обов`язків приватизованого державного підприємства.

Натомість, положення п.п. "в" ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України пов`язують припинення права постійного користування земельною ділянкою виключно з припиненням діяльності державного підприємства, що не відбулося у даному випадку.

Відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 906/392/18 - за приписами ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст.141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у ст. 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 Земельного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду також зазначає, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному у Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005.

Крім того, Верховний Суд України в постанові від 21.02.2011 року у справі № 21-3а11 висловив правову позицію, згідно із якою припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення підприємства, установи, організації допускається лише у випадку, коли припинення останніх виключає правонаступництво.

Тож у разі наявності правонаступника(ів) у набувачів права постійного землекористування, вказане право переходить до цього правонаступника(ів).

Отже, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин встановлених наведеними нормами земельного законодавства правових наслідків у вигляді припинення правомірно набутого ПП "СП "Кільчень" (в порядку правонаступництва в результаті приватизації) права постійного користування земельною ділянкою. А тому набуття ПП "СП "Кільчень" права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі Державного акта від 26.03.2003 року не є порушенням вимог ст. 92 Земельного кодексу України, оскільки таке користування виникло у ПП "СП "Кільчень" внаслідок приватизаційної процедури, за результатами якої ПП "СП "Кільчень" стало правонаступником всіх прав та обов`язків ДСП "Кільчень".

Такий висновок повністю узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у Постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 15.11.2021 року по справі № 906/620/19.

З огляду на наведене вбачається, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо відсутності порушень умов абзацу 3 п. 5.4. та п. 5.8 Договору, оскільки ПП "СП "Кільчень" набуло та зареєструвало речове право - право постійного користування земельною ділянкою правомірно, в порядку, встановленому чинним законодавством України.

За викладеного позиція скаржника щодо висновку суду про відсутність порушення відповідачем істотних умов спірного договору, які б були підставою для розірвання договору, є помилковою.

Щодо твердження апелянта про незаконність рішення суду першої інстанції в частині обрання позивачем неналежного способу захисту свого права, то вони суперечать як вимогам діючого законодавства України, так і правовим висновкам Верховного Суду, на які послався суд в оскаржуваному рішенні.

Як вбачається з позовної заяви Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, позивач просив скасувати запис про право власності № 38636536 з подальшим припиненням права власності за ТОВ "Преміум Газ" на єдиний майновий комплекс ДСП "Кільчень".

В той же час, згідно з ч.1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст цієї правової норми свідчить про те, що допускаються такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому, ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, господарський суд Дніпропетровської області в оскаржуваному рішенні дійшов до правильного висновку, що з 16.01.2020 року такого способу захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, закон не передбачає, що свідчить, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту свого права, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, було надано оцінку усім наявним в матеріалах справи доказам та винесено законне рішення, що відповідає вимогам ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2022 року по справі № 904/9298/21 є законним, обґрунтованим та ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судом застосовані норми права до спірних правовідносин з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вищевикладене є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в задоволенні апеляційної скарги судові витрати за її розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, - ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2022 року №904/9298/21 залишити без змін .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 31.05.2023 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя Л.А. Коваль