Постанова

від 24.05.2023 по справі 904/4175/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2023 року м.Дніпро Справа № 904/4175/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Клецько Л.В., адвокат (поза межами суду);

від відповідача: Чернявський В.Г., керівник (в залі суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Криворізька теплоцентраль на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2023 (суддя Манько Г.В., м. Дніпро, повний текст якого підписаний 20.02.2023) у справі №904/4175/22

за позовом Акціонерного товариства Криворізька теплоцентраль, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Обслуговуючого кооперативу "ВОСТОК-36", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 898 548 грн. 62 коп.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Обслуговуючого кооперативу "ВОСТОК-36" заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 500 298 грн. 89 коп., інфляційних втрат 142 168 грн. 52 коп., 3% річних 23828 грн. 87 коп., пені 205 926 грн. 60 коп., штрафу 7% 26 325 грн. 74 коп. та судових витрат у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань за Договором № 544 від 07.10.2013 на постачання теплової енергії в частині повної та своєчасної оплати спожитої теплової енергії.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2023 позов задоволено частково.

Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Восток-36" на користь акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" основну заборгованість у розмірі 439 788 грн. 08 коп., судовий збір 7504 грн. 48 коп.

Закрито провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 60 510 грн. 81 коп.

В решті позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням у відмовленій частині вимог (а саме в сумі 398 249,73 грн), до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство Криворізька теплоцентраль, в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального і процесуального права, просить рішення в оскаржуваній частині скасувати, ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 142 168,52 грн, 3% річних у сумі 23 828,87 грн, пені в сумі 205 926,60 грн., штрафу 7% у сумі 26 325,74 грн.; судові витрати стягнути з відповідача.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що відмовляючи у задоволенні заявлених Позивачем вимог про стягнення з Відповідача пені та штрафу за несвоєчасне виконання умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №544 від 07.10.2013 суд не надав мотивованої оцінки аргументам, які були наведені Позивачем, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення пені та штрафу, не зазначив з яких підстав такі аргументи не були взяті судом до уваги, а лише обмежився посиланням на норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" та на ту обставину, що на час подання позовної заяви та на день ухвалення рішення по справі на всій території України в зв`язку з гострою респіраторною хворобою COVID-19 встановлено карантин.

Звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Тобто, в постанові чітко зазначено, що нарахування неустойки забороняється тільки населенню, а тому Відповідач не підпадає під вказане визначення, оскільки нормативні приписи зазначеної урядової постанови стосуються населення, а не юридичних осіб.

Відповідач у відзиві на позовну заяву сам зазначав, що є колективним споживачем. Згідно п.9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуг» колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Тобто, жодним законодавчим актом не заборонено виконавцю житлово-комунальних послуг нараховувати та стягувати неустойку, інфляційні нарахування, 3% річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасну та внесену не в повному обсязі споживачами-юридичними особам плату за надані послуги.

Відповідач, Обслуговуючий кооператив "ВОСТОК-36", у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення, зазначає, що ОК «Восток -36» не має у своїй власності нежитлові приміщення та, як юридична особа, не отримує централізоване опалення для власних житлових потреб, тобто не користується послугами Позивача. Доказів того, що квартири перебувають у власності кооперативу, а не його мешканців суду не надавалися.

Житлово-будівельний кооператив юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі об`єднання їх майнових пайових внесків для участі в будівництві або реконструкції житлового будинку (будинків) і наступної його (їх) експлуатації. Житлово-будівельний кооператив є некомерційною організацією, метою якої є задоволення потреб його членів у житлі. Тобто, споживачами послуг Позивача є самі мешканці, так як при відсутності даної послуги у будинку взагалі втрачаються такі поняття як, «експлуатація будинку» та «забезпечення умов проживання». Несвоєчасні розрахунки мешканців будинку з кооперативом призвели до неналежного виконання укладеного між сторонами договору.

До початку опалювального сезону 2021-2022 року квартири мешканців будинку були переведені на особові рахунки Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» як прямі споживачі послуги теплової енергії в гарячій воді. У період розгляду справи та на момент прийняття рішення ОК «Восток-36» більше не нараховує послуги з теплопостачання та не має на це жодних законних підстав. Даними діями позивач визнає та підтверджує той факт, що споживачем його послуги є фізичні особи - мешканці будинку, а отже населення.

Рішення щодо стягнення з мешканців будинку перелічених штрафних санкцій у вигляді: штрафу, пені, 3% річних, інфляційних витрат буде незаконним, так як порушить п. 3 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №530-ІХ, Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64 та Постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Дармін М.О., Березкіна О.В.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 28.03.2023 здійснено запит матеріалів справи №904/4175/22 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

31.03.2023 матеріали справи №904/4175/22 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2023 (суддя доповідач Іванов О.Г.), апеляційну скаргу позивача залишено без руху через визнання неповажними підстав пропуску строку, оскільки судом встановлено, що рішення суду апелянт отримав 28.02.2023. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2023 (у складі колегії суддів: головуючий, доповідач Іванов О.Г., Березкіна О.В., Дармін М.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Криворізька теплоцентраль на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2023 у справі №904/4175/22; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 24.05.2023.

В судовому засіданні 24.05.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" та Житлово-будівельним кооперативом "Восток-36" підписано договір №544 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 07.10.2013 (далі Договір).

За цим договором Теплопостачальна організація - Продавець бере на себе зобов`язання постачати Споживачеві-Покупцю теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач-Покупець зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1 Договору).

Теплова енергія постачається Споживачу-Покупцю в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду; гаряче водопостачання - протягом року (п. 2.1 Договору).

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, у разі їх відсутності - розрахунковим способом (п. 5.1 Договору).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів (п. 6.1 Договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 Договору).

Споживач-Покупець сплачує Теплопостачальній організації-Продавцю вартість теплової енергії, використаної понад обсяги, які передбачені на відповідний період, згідно фактично використаному обсягу теплової енергії. Якщо фактична середньомісячна температура зовнішнього повітря буде нижче від температури зазначеної в діючих нормативних документах, то збільшення споживання теплової енергії понад договірні обсяги на опалення об`єктів не вважається порушенням договору (п. 6.7 Договору).

Цей договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 06.10.2014 керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України (п. 10.1 Договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення-строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.3 Договору).

На виконання рішень Виконавчого комітету Криворізької міської ради № 466 від 16.09.2020 Про початок опалювального сезону 2020-2021 років та №119 від 17.03.2021 Про закінчення опалювального сезону 2020/2021 років позивачем своєчасно розпочато та вчасно закінчено опалювальний сезон 2020-2021 pоках у м. Кривому Розі.

Факт поставки теплової енергії підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок № 37 по вул. Лісового у місті Кривий Ріг-акт № 181 від 11 листопада 2020 року та акт № 41 від 14 квітня 2021 року.

Відповідно до акту передачі-прийняття теплової енергії №124 від 31 січня 2021 року відповідачу у січні 2021 поставлено 184,86 Гкал теплової енергії на суму 365 998,40 грн.; відповідно до акту передачі-прийняття теплової енергії №1267 від 28 лютого 2021 року відповідачу у лютому 2021 поставлено 159,39 Гкал теплової енергії на суму 315 571,16 грн.; відповідно до акту передачі-прийняття теплової енергії №3698 від 30 квітня 2021 року відповідачу у квітні 2021 поставлено 62,74 Гкал теплової енергії на суму 124 216,92 грн.

Підписані примірники актів позивачем долучено до позовної заяви.

Отже, Позивачем в період січень 2021, лютий 2021, квітень 2021 відповідачеві були надані послуги з теплопостачання на загальну суму 805 786,48 грн.

Однак Відповідачем порушено умови Договору щодо вчасного здійснення оплати за спожиту теплову енергію. Відповідачем надані послуги були сплачені не в повному обсязі, у зв`язку з чим заборгованість за отриману теплову енергію за спірний період на час надходження позову до суду складала 500 298,89 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо своєчасності оплати отриманої теплової енергії стало підставою для звернення позивача з вимогою про стягнення з відповідача основної заборгованості та нарахованих за порушення строків виконання грошового зобов`язання пені, штрафу, інфляційних витрат та відсотків річних у примусовому порядку.

Під час розгляду справи Відповідачем згідно платіжного доручення від 28.11.2022 частково сплачено заборгованість у сумі 60 510 грн. 81 коп.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд дійшов висновку, що наявні у справі докази є підставою для задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості у сумі 439788 грн. 08 коп.

Провадження у справі у частині основного боргу у розмірі 60 510 грн. 81 коп. підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Частково відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що на час надходження позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області та на час прийняття рішення у справі на всій території України в зв`язку з гострою респіраторною хворобою COVID-19 встановлено карантин, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Також на час надходження позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області та на час прийняття рішення у справі на всій території України діє воєнний стан. Приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 забороняють нарахування та стягнення з населення, що утворило неприбуткову організацію "Обслуговуючий кооператив "Восток 36" для отримання житлово-комунальних послуг, неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних.

Колегія суддів лише частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (ЦК) України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Теплопостачальною організацією є суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Частинами 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до частини першої статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 Цивільного кодексу України дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу.

Пункт 40 Правил користування тепловою енергією № 1198 від 03.10.2007 передбачає, що споживач зобов`язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

У відповідності до ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається здійснюється відповідно до умов договору.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 6.3 Договору оплата за теплову енергію здійснюється Споживачем-Покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 (тридцяти) відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 (п`ять) днів до початку здійснення споживання. Решта 70 (сімдесят) відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується Споживачем-Покупцем протягом місяця споживання теплової енергії, Кошти, які надійшли від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-ого числа місяця наступного за місяцем споживання теплової енергії. Тариф на постачання теплової енергії з 01.01.2011 складає 256,25 грн. за 1 Гкал з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи Позивачем в період січень 2021, лютий 2021, квітень 2021 відповідачеві були надані послуги з теплопостачання на загальну суму 805 786,48 грн.

Отже, на момент звернення позивача із позовом строк оплати відповідачем за спожиту теплову енергію є таким, що настав.

В той же час, Відповідачем порушено умови Договору щодо вчасного здійснення оплати за спожиту теплову енергію. Відповідачем надані послуги були сплачені не в повному обсязі, у зв`язку з чим заборгованість за отриману теплову енергію за спірний період на час надходження позову до суду складала 500 298,89 грн.

Після звернення позивача з позовом до суду відповідачем було сплачено позивачу суму заборгованості у розмірі 60 510 грн. 81 коп. згідно платіжного доручення від 28.11.2022 № 58.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, провадження у справі у частині основного боргу у розмірі 60 510 грн. 81 коп. правомірно закрито господарським судом на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Оскільки Відповідач не надав суду доказів виконання обов`язку з оплати отриманої від позивача теплової енергії, строк виконання якого настав, господарський суд прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за Договором поставки в сумі грн. 439 788 грн. 08 коп.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За нормами частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, відповідно до п.п. 7.2.7 Договору за порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцяти) днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій, встановлено у три роки.

Отже, п.п. 7.2.7 Договору містить положення щодо формування розміру пені, але з нього конкретно не вбачається її розмір, оскільки сторонами визначено, що за порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, проте таке викладення не є однозначним, адже не більше подвійної облікової ставки НБУ це і 0,1 ставки НБУ, і 1,9 ставки НБУ.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеного у п. 2.1 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Наведений висновок підтверджено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі №904/6881/17.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що сторони не узгодили в договорі конкретний розмір пені, а тому її нарахування та вимоги позивача щодо стягнення пені з відповідача є неправомірними та безпідставними.

З огляду на що колегія суддів не вбачає підстав у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 205 926 грн. 60 коп.

Також колегія суддів приймає до уваги, що Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 " визначено, що відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" Кабінет Міністрів України постановляє: "Установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі -COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2023 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (№530-1Х) на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Жодна із сторін не оскаржувала ту обставину, що Позивач, поставляючи за Договором № 544 від 07.10.2013 теплову енергію, надавав саме житлово-комунальну послугу, оскільки вищезазначений договір купівлі-продажу теплової енергії має своїм предметом споживання теплової енергії саме для забезпечення умов проживання та перебування фізичних та юридичних осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах.

При цьому пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" заборонено нарахування та стягнення неустойки за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги безвідносно того, фізичною чи юридичною особою допущено несвоєчасне здійснення відповідних платежів.

З огляду на те, що на час надходження позовної заяви до суду та на час прийняття рішення у справі на всій території України в зв`язку з гострою респіраторною хворобою COVID-19 встановлено карантин, господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Вищенаведеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про скасування рішення господарського суду в частині відмови у стягненні пені та штрафу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 23 828 грн. 87 коп. за загальний період з 22.02.2021 по 01.11.2022.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі 142 168 грн. 52 коп. за період березень 2021 року листопад 2022 року.

Враховуючи розрахунок Позивача (межі зазначеного ним періоду), дні фактичної сплати Відповідачем суми боргу, положення частини п`ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, колегія суддів відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат погоджується з розрахованим позивачем розміром 3% річних у сумі 23 828 грн. 87 коп. за загальний період з 22.02.2021 по 01.11.2022; інфляційних нарахувань у розмірі 142 168 грн. 52 коп. за період березень 2021 року листопад 2022 року, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання з боку відповідача мало місце.

Тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Тобто, в постанові чітко зазначено, що нарахування неустойки забороняється тільки населенню, а тому Відповідач не підпадає під вказане визначення, оскільки нормативні приписи зазначеної урядової постанови стосуються населення, а не юридичних осіб.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуг» колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Отже, Відповідач є колективним споживачем.

Тобто, жодним законодавчим актом не заборонено виконавцю житлово - комунальних послуг нараховувати та стягувати інфляційні нарахування та 3% річних, нараховані на заборгованість, утворену за несвоєчасну та внесену не в повному обсязі споживачами - юридичними особам плату за надані послуги.

Однак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що приписи постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 забороняють нарахування та стягнення з Обслуговуючого кооперативу «Восток-36», який є юридичною особою, що утворена мешканцями будинку 37 по вулиці Лісового у місті Кривому Розі, інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, а тому є підстави для скасування рішення господарського суду в частині відмови у стягненні інфляційних втрат та відсотків річних.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з`ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доходить висновку, що доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права частково знайшли своє підтвердження.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства Криворізька теплоцентраль на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2023 у справі №904/4175/22 слід задовольнити частково; оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні інфляційних втрат та відсотків річних слід скасувати; прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути з Обслуговуючого кооперативу "ВОСТОК-36" на користь Акціонерного товариства Криворізька теплоцентраль інфляційні втрати у розмірі 142 168,52 грн, 3% річних у сумі 23 828,87 грн.

В силу вимог ст. 129 ГПК України у зв`язку із частковим задоволенням, як позову, так і апеляційної скарги судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог у наступному співвідношенні: 67,42% - з Відповідача; 32,58 % - з Позивача.

Також слід зазначити, що апелянтом здійснена переплата судового збору в сумі 11 256,70 грн, який згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» може бути йому повернутий за наявності відповідного клопотання.

Так, згідно ч.4 ст.6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

У даному випадку апелянт оскаржував рішення у відмовленій частині вимог, тому розмір оскаржуваної суми становив 398 249,73 грн.

Отже, судовий збір за подання апеляційної скарги мав становити суму 8960,62 грн. (398 249,73 грн х 1,5% х 150%).

Натомість апелянтом при поданні апеляційної скарги був сплачений судовий збір у розмірі 20 217,32 грн за платіжною інструкцією №66 від 20.03.2023 (а.с.154).

Відтак, сума переплати становить 20 217,32-8960,62=11 256,70 грн.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Криворізька теплоцентраль на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2023 у справі №904/4175/22 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2023 в частині відмови у стягненні інфляційних втрат та відсотків річних скасувати та змінити у частині стягнення судового збору.

Прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути з Обслуговуючого кооперативу "ВОСТОК-36" на користь Акціонерного товариства Криворізька теплоцентраль інфляційні втрати у розмірі 142 168,52 грн, 3% річних у сумі 23 828,87 грн., 9 087,02 грн. судового збору.

В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2023 у справі №904/4175/22 залишити без змін.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "ВОСТОК-36" на користь акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 6 041,25 грн.

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.06.2023.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяО.В. Березкіна

Суддя М.О. Дармін