Рішення

від 25.05.2023 по справі 910/17628/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.05.2023Справа № 910/17628/18 (910/9045/22)

За позовом заяви товариства з обмеженою відповідальністю "СІКС СТАРС ХОЛДІНГ" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича

до товариства з обмеженою відповідальністю "КАДОРР-КИЇВ ПЛЮС"

за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвестохіллс Веста"

про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності в межах справи № 910/17628/18

Суддя Пасько М.В.

Представники:

від позивача Ткачук О.В.,

від відповідача Парицька Н.О.

В судовому засіданні приймав участь: Пінчук Ю.А. - представник ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста"

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні судді Паська М.В. перебуває справа № 910/17628/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "СІКС СТАРС ХОЛДІНГ".

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в межах справи № 910/17628/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 20.10.2022.

19.10.2022 від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 відкладено розгляд справи на 17.11.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 відкладено розгляд справи на 08.12.2022.

25.11.2022 від відповідача надійшов відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 відкладено розгляд справи на 22.12.2022.

22.12.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив.

22.12.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвестохіллс Веста" надійшла заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 відкладено розгляд справи на 07.02.2023.

03.02.2023 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

07.02.2023 від відповідача надійшло клопотання про призначення судової оціночно-будівельної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 відкладено розгляд справи на 07.03.2023.

28.02.2023 від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Лічман Інни Миколаївни надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 07.02.2023.

06.03.2023 від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про призначення судової оціночно-будівельної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 відкладено розгляд справи на 28.03.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.04.2023.

18.04.2023 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 відкладено розгляд справи на 18.05.2023.

15.05.2023 від відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи висновку експерта.

18.05.2023 від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 відкладено розгляд справи на 25.05.2023.

22.05.2023 від відповідача надійшли заперечення на клопотання відповідача про приєднання до матеріалів справи висновку експерта.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

В поданій позовній заяві позивач просить суд:

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 18.07.2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "КАДОРР-КИЇВ ПЛЮС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІКС СТАРС ХОЛДІНГ", посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бєльтюковою Є.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1735;

- застосувати наслідки недійсності Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.07.2016 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "КАДОРР-КИЇВ ПЛЮС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІКС СТАРС ХОЛДІНГ", посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бєльтюковою Є.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1735;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАДОРР-КИЇВ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 40456653) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІКС СТАРС ХОЛДІНГ" (код за ЄДРПОУ 35726643) вартість майна, одержаного за Договором купівлі-продажу від 18.07.2016 року, в розмірі 84.274.800 (вісімдесят чотири мільйони двісті сімдесят чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про неможливість її задоволення, у з в`язку з її не обґрунтованістю та просив суд відмовити в її задоволенні.

Крім того, суд визнає поважними причини пропуску відповідачем строку подання висновку експерта за результатми проведеної оціночно-будівельної експертизи № 2/05-2023 від 11.05.2023 з огляду на обставини, зазначені відповідачем у поданому клопотанні.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.07.2016р. між Боржником (далі-продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАДОРР-КИЇВ ПЛЮС" (далі - покупець) було укладено Договір купівлі продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бельтюковою Є.М., зареєстрований в реєстрі за №1735 (Договір).

Відповідно до п.1 Договором за цим Договором продавець передає у власність покупця (продає), а покупець приймає у власність (купує) і оплачує: нежитлове приміщення в літ. "А", "Б", яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська 68, загальною площею 2 570,40 кв. м, надалі - "нежитлове приміщення".

П.2 Договору встановлено, що відчужуване нежитлове приміщення належить продавцю на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого 02.04.2008р., Копійкою В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №4292 та право власності на яке зареєстроване Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обґєкти нерухомого майна згідно Реєстраційного посвідчення № 005902 від 20.05.2008р.

Право власності продавця на вищевказане нежитлове приміщення зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.02.2014р., реєстраційний номер обґєкта нерухомого майна: 296139280000, номер запису про право власності продавця: 4721031 згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №17983937 від 19.02.2014р., виданого державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Копійка В.В.

Нежитлове приміщення розташоване на земельній ділянці площею 0,3058 га, що знаходиться за адресою: вулиця Жилянська, 68 у Голосіївському районі міста Києва, кадастровий номер якої 8000000000:72:083:0021, що перебуває в оренді у продавця на підставі Договору оренди землі, укладеного 25.12.2020р. з Київською міською радою, посвідченого 25.12.2020р. Кравченко Н.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №940, Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, про що зроблено запис від 10.08.23011р. за №79-6-00816, на підтвердження чого був наданий витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-8000313532016 від 21.06.2016р.

Згідно п.3 Договору оціночна (ринкова) власність нежитлового приміщення згідно висновків зі звіту про визначення оціночної (ринкової) вартості нерухомого майна, складеного оцінювачем ТОВ "ТриАлекс" (ідентифікаційний код (31255252) Мархоцьким О.М. 16.06.2016р. становить 28 197 813,60 грн. , в тому числі податок на додану вартість.

За змістом Акту прийому- передачі нерухомого майна від 18.07.2018р. продавець передав фактично у власність покупця, а покупець прийняв вищезазначене майно.

Ліквідатор відзначає, що внаслідок укладення вказаного Договору, Боржник відчужив на користь Відповідача належний йому єдиний Об`єкт нерухомого майна. Загальний розмір незадоволених вимог кредиторів у справі про банкрутство ТОВ "Сікс Старе Холдінг" станом на сьогоднішній день становить - 117 076 640,12 грн.

Посилаючись на Висновок оціночно-будівельної експертизи, складеної судовим експертом Стасюк М.Ю (висновок від 24.01.2022 року №24/01/22), ліквідатор відзначає, що ринкова вартість станом на 18.07.2016 року нежитлових приміщень в літ. "А", "Б", за адресою : м. Київ, вул. Жилянська, 68, загальною площею 2570,4 кв.м. складала 41 174 400,00 грн. з ПДВ, а отже Боржником було продане майно (нежитлові приміщення) за оспорюваним Договором купівлі продажу за ціною, яка була значно нижчою від ринкової, а саме меншою на 12 976 586,40 грн. від ринкової, що становить 31,5% від його вартості.

Також ліквідатор відзначає, що згідно п.2.2 Договору оренди землі від 25.12.2010р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 24 024 777,95 грн. відповідно до витягу з технічної документації № Ю-29784/2010 Головного управління земельних ресурсів КМР (КМДА) від 05.07.2010 № 281, а відповідно до положень п.5.5. оспорюваного договору, Боржник взяв на себе зобов`язання до моменту оформлення Відповідачем права оренди на земельну ділянку, сплачувати всі відповідні платежі за земельну ділянку.

Боржник в 2016 році, на момент укладення Оспорюваного договору, мав невиконані зобов`язання перед ПАТ "Фортуна Банк" (правонаступником якого є кредитор у справі про банкрутство -ТОВ "ФК "Інвестохіллс ВЕСТА"), а також перед кредитором ТОВ "УМТЗ "ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ".

Ліквідатор відзначає, що 02.04.2008 року між Боржником та ПАТ "ФОРТУНА-БАНК" (Банк) було укладено Договір про надання кредитної лінії № 04К-КЛ/47, відповідно до якого, Банк надав Боржнику у строкове платне користування грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості, що визначений умовами договору.

18.02.2014 року між Банком та Боржником була укладена Додаткова угода № 79, відповідно до якої, сторони дійшли згоди викласти у новій редакції Кредитний договір, за якою надання Кредиту здійснюється в доларах США в сумі 6 259 825,00 та в гривнях в сумі 5 614 331,17 грн., загальний ліміт заборгованості станом на 18.02.2014 всього становив еквівалент по курсу НБУ 6 909 195,93 доларів США, зі сплатою 18,5 % річних в гривнях, 15 % річних в доларах США; відповідно до п. 1.2., кінцевий термін повернення Кредиту - 15.09.2016 р.

30.06.2016 між Банком та Боржником була укладена Додаткова угода № 106, відповідно до якої був встановлений наступний графік повернення Кредиту: в гривні: 15.09.2016 р. - 1 314 331,17 грн; та в доларах США: 31.07.2016 р. - 49 000,00 доларів США; 31.08.2016 р. -7 000,00 доларів США; 15.09.2016 р. - 5 769 825,00 доларів США.

Вимоги Банку до Боржника ,щодо погашення заборгованості згідно Кредитного договору на суму 104 628 545,52 грн., з яких: 84 504 933,93 грн. - вимоги четвертої черги, а 20 123 611,59 грн. - вимоги шостої черги - на підставі Ухвали Господарського суду м. Києва від 16.04.2019 у справі № 910/17628/18 були визнанні кредиторськими вимогами до Боржника в межах справи про банкрутство.

Також, ліквідатор посилається на те, що з метою забезпечення виконання зобов`язань Боржника перед ПАТ "ФОРТУНА-БАНК" за Договором про надання кредитної лінії №04К-КЛ/47 був укладений договір застави від 13.08.2015 року №043Т/117/1498/ЮР-1 відповідно до якого ТОВ "УМТЗ "ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ" передав в заставу Банку майнові права за Договорами банківського вкладу на суму 259 000,00 дол. США та 4 300 000,00 грн.

13 серпня 2015 року був укладений Договір відступлення прав вимоги АТ "Фортуна-банк" та ТОВ "УМТЗ "Енергокомплект", як майнового поручителя Боржника.

18 серпня 2015 року Боржник та ТОВ "УМТЗ "ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ" отримали повідомлення Балку про усунення порушень виконання зобов`язань за Кредитним договором

У зв`язку з невиконанням Боржником зобов`язань за Кредитним договором, 19.08.2015 року між Банком, Боржником та ТОВ "УМТЗ "ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ" було укладено договір про заміну сторони у зобов`язанні, відповідно до якого права вимоги Банку, як кредитора за Кредитним договором в частині стягнення кредиту в обсязі 4 300 000,00 грн. та 59 000,00 дол. США перейшли до нового кредитора - ТОВ "УМТЗ "ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ".

Вимоги ТОВ "УМТЗ "ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ" до Боржника щодо погашення заборгованості в розмірі 11 289 796,60 грн. на підставі Ухвали Господарського суду м. Києва від 18.06.2020 у справі № 910/17628/18 були визнанні кредиторськими вимогами до Боржника в межах справи про банкрутство.

Ліквідатор відзначає, що з виписки по банківському рахунку ТОВ "Сікс Старс Холдінг", відкритого в AT "Фортуна Банк" вбачається, що 18.07.2016 року грошові кошти надійшли від Відповідача та були використані Боржником на наступні цілі:

17 185 000,00 грн. - перераховані 19.07.2016 року ТОВ "Бізнес Капітал" (кредитор у справі), та 2 300 000,00 грн. перераховані 09.12.2016 року, з призначенням платежу "повернення передплати за кукурудзу згідно договору №2505-15 від 25.05.15р.";

1 314 331,17 грн. - перераховані 19.07.2016 року AT "Фортуна Банк", з призначенням платежу "повернення кредиту за договором №04К-КЛ/М/47 від 02.04.2008 року;

9 141 000,00 грн. - перераховані 19.07.2016 року AT "Фортуна Банк", з призначенням платежу "для купівлі валюти згідно з договором №04К-КЛ/М/47 від 02.04.2008 року. Частина коштів в розмірі 7 135 219,74 грн. повернулися на рахунок Боржнику -17.08.16 р.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Частинами першою, другою статті 7 КУзПБ передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною яких є боржник, за правилами, визначеним ГПК України.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі N 904/2979/20 тощо.

За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).

Позов ліквідатора мотивований укладенням договору купівлі-продажу директором Позивача за відсутності рішення зборів учасників товариства та наявністю в нього ознак фіктивного й фраудаторного правочину.

Ліквідатор вважає, що вчиняючи оскаржуваний правочин, Боржник здійснив зловживання своїм правом і використав приватно-правовий інструментарій всупереч його призначенню, завдавши при цьому шкоду кредиторам, позбавивши їх можливості задовольнити свої вимоги, а саме:

боржник відчужив об`єкт за ціною, яка не була ринковою, а фактично відповідала його балансовій вартості що підтверджується висновкам судового експерта від 24.01.2022 року №24/01/22, даними останньої фінансової звітності Боржника, висновком про вартість майна станом на 2015 рік, даними обліку ТОВ "СІКС СТАР ХОЛДІНГ";

укладання такого правочину призвело до значного зменшення обсягу майнових активів Боржника, його неплатоспроможності, та відсутності іншого майна, за рахунок якого можливо б було задовольнити вимоги Кредиторів, в т. ч. у справі про банкрутство;

відчуження майна було здійснено Боржником в період існування ознак неплатоспроможності, у зв`язку з чим в порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції яка діяла на той момент), керівник Боржника був зобов`язаний звернутись до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство підприємства;

недоотримана реальна вартість проданих приміщень в результаті укладення Договору, а також відсутність іншого майна Боржника призвели до його банкрутства;

відчуження майна було здійснено директором Боржника без наявності рішення зборів учасників товариства.

У позовній заяві ліквідатор посилається, що укладений Договір має ознаки фраудаторного правочину та відповідно підлягає визнанню недійсним згідно статті 234 ЦК України, адже такий правочин був укладений Боржником з метою уникнення ним від виконання грошових зобов`язань перед його кредиторами, укладання такого правочину призвело до зменшення обсягу майнових активів Боржника та його неплатоспроможності, а також спрямовано на завдання шкоди визнаним Господарським судом м. Києва кредиторам Боржника в межах справи № 910/17628/18.

За правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 28.09.2021 у справі № 21/896/2011 (№ 913/45/20), інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Водночас, укладення боржником правочинів поза межами "підозрілого періоду" (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство), визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом за умови доведеності відповідних обставин заявником. Саме така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16.

У цьому аспекті ліквідатор зазначає, що стаття 42 КУзПБ є спеціальною щодо загальних, встановлених ЦК України підстав для визнання правочинів боржника недійсними, оскільки наведена норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними та повернення вартості майна, переданого за такими правовиками, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Ліквідатор відзначає, що укладення оскаржуваного договору поза межами "підозрілого періоду" не виключає можливості звернення зацікавлених осіб арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про стягнення вартості майна, одержаного за недійсними правочинам. в порядку ч. 1 ст. 216 ЦК України, оскільки наведена норма передбачає додаткові, специфічні підстави для повернення вартості майна, переданого за такими правочинами, які не охоплені статтею 42 КУзПБ.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Щодо посилань ліквідатора на відсутність повноважень директора Позивача на укладання Договору купівлі-продажу, суд відзначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

За частинами другою, третьою статті 92 ЦК України у випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно абзацу другого частини третьої статті 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Абзацом другим частини другої статті 207 ЦК України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Договір купівлі-продажу від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "СІКС СТАРС ХОЛДІНГ" (продавця) підписано директором Шевченком А.М., який діє на підставі Статуту.

25.02.2008 року протоколом № 2 Зборів учасників ТОВ "СІКС СТАРС ХОЛДІНГ" було вирішено призначити на посаду директора ОСОБА_1 .

26.02.2008 року за наказом № 1 "Про вступ на посаду", ОСОБА_1 вступив на посаду директора ТОВ "СІКС СТАРС ХОЛДІНГ".

02.04.2008 року між ОСОБА_2 , як продавцем, та ТОВ "СІКС СТАРС ХОЛДІНГ", від імені якого діяв директор ОСОБА_1 , як покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу Об`єкту нерухомості. На підставі цього договору ТОВ "СІКС СТАРС ХОЛДІНГ" стало власником Об`єкту нерухомості.

28.12.2012 року протоколом № 18 Загальних зборів учасників було затверджено статут ТОВ "СІКС СТАРС ХОЛДІНГ", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. за Реєстровим № 4888.

Відповідно до п. 3.1. Статуту ТОВ "СІКС СТАРС ХОЛДІНГ" учасниками Товариства є: Компанія "VEBRA INVESTMENTS LTD" ("ВЕБРА ІНВЕСТМЕНТС ЛТД"), реєстраційний номер 2631186, адреса: 3A, Ippokratous, Akropoli, P.C. 2006, Nicosia, Cyprus (3А Іппократус, Акрополі, П.К. 2006, Нікосія, Кіпр).

Відповідно до п. 7.1. Статуту компанія "VEBRA INVESTMENTS LTD" ("ВЕБРА ІНВЕСТМЕНТС ЛТД"), реєстраційний номер 2631186, адреса: 3A, Ippokratous, Akropoli, P.C. 2006, Nicosia, Cyprus (3А Іппократус, Акрополі, П.К. 2006, Нікосія, Кіпр) - є власником частки у розмірі 100% Статутного (складеного) капіталу Товариства, що в свою чергу становить 53 000 000,00 (п`ятдесят три мільйони гривень) 00 копійок".

Відповідно до п. 10.1. Статуту вищим органом Товариства є загальні збори його Учасників.

П. 10.10 Статуту визначає, що загальні збори Учасників мають право приймати рішення з усіх питань діяльності Товариства. Зокрема, до компетенції Загальних зборів учасників товариства (п.п. "о", п. 10.8 Статуту) віднесено питання відчуження майна Товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна Товариства.

Згідно п. 10.11.2 Статуту Директор Товариства має право, зокрема, розпоряджатися майном Товариства в межах, що визначені Загальні збори Учасників Товариства, без довіреності діяти від імені Товариства, репрезентувати його у всіх установах, підприємствах і організаціях.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗУ "Про господарські товариства" (в редакції чинній станом на час укладання оскаржуваного правочину) вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

23.06.2016 року відбулись Загальні збори учасників ТОВ "СІКС СТАРС ХОЛДІНГ", що були затверджені протоколом № 22, до порядку денного якого увійшло питання укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення літ. "А", "Б", загальною площею 2570,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 68 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у ДРРПНМ 296139280000).

Єдиним учасником ТОВ "СІКС СТАРС ХОЛДІНГ" - Компанією "VEBRA INVESTMENTS LTD" одноголосно було прийнято рішення, оформлене протоколом №22 яким вирішено укласти договір купівлі-продажу нежитлових приміщень в літ "А", "Б", загальною площею 2570,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 68 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у ДРРПНМ 296139280000) з ТОВ "КАДОР-КИЇВ ПЛЮС", ідентифікаційний код юридичної особи: 40456653, місцезнаходження юридичної особи 65009, Одеська обл., місто Одеса, Французький бульвар, будинок 66/2, офіс 704. Договір купівлі-продажу укласти на наступних істотних умовах: продаж майна здійснити за ціною 28 197 813,60 грн. в т.ч. ПДВ; оплата майна здійснюється в гривнях, в безготівковому порядку на рахунок Продавця ТОВ "СІКС СТАРС ХОЛДІНГ" (ідентифікаційний код 35726643) в АТ "Фортуна-Банк", МФО 300904 в день укладення договору купівлі-продажу до моменту переходу до покупця права власності на нерухоме майно".

Крім цього, Компанією "VEBRA INVESTMENTS LTD" одноголосно було прийнято рішення, оформлене протоколом № 22 яким вирішено надати повноваження директору Товариства - Шевченку Андрію Миколайовичу підписати від імені ТОВ "СІКС СТАРС ХОЛДІНГ" договір купівлі-продажу нежитлового приміщення в літ "А", "Б", загальною площею 2570,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 68 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у ДРРПНМ 296139280000) на умовах визначених цим Протоколом.

23.06.2016 року Компанією "VEBRA INVESTMENTS LTD" було прийнято Резолюцію № 230616, якою вирішено затвердити рішення, прийняті на Загальних зборах учасників ТОВ "СІКС СТАРС ХОЛДІНГ", затверджених Протоколом № 22.

Відтак, єдиним учасником ТОВ "СІКС СТАРС ХОЛДІНГ" - компанією "VEBRA INVESTMENTS LTD" було прийнято рішення про укладення оскаржуваного договору та про уповноваження директора Шевченка А.М. на підписання цього договору від імені ТОВ "СІКС СТАРС ХОЛДІНГ".

Наведене дає підстави для висновку про наявність повноважень у директора ТОВ "СІКС СТАРС ХОЛДІНГ" Шевченка А.М. на підписання оскаржуваного договору.

Щодо тверджень про фіктивність оскаржуваного правочину.

Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину (див. висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц ).

Отже, для кваліфікації оспорюваного правочину як фіктивного судам необхідно встановити факт його вчинення для годиться (про людське око) обома сторонами, позаяк якщо одна зі сторін діяла лише для годиться, а інша намагалася досягти правового результату - такий правочин не можна визнати фіктивним.

Однак, позивачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено наявність у сторін спірного правочину умислу, наявність інших цілей, ніж передбачені правочином, невідповідність внутрішньої волі сторін зовнішньому її прояву, відсутність намірів щодо настання правових наслідків договору купівлі-продажу.

При цьому, суд відзначає, що 627 ЦК України закріплює свободу договору, а відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд відзначає, що позивачем не доведено відсутності у сторін договору наміру досягти правового результату внаслідок укладення договору купівлі-продажу, а отже наявності ознак фіктивності такого правочину.

Щодо вчинення оспорюваного договору на шкоду кредиторам та наявності ознак фраудаторного правочину.

Суд відхиляє доводи ліквідатора щодо вчинення договору купівлі-продажу з наміром ухилення виконання зобов`язань перед кредиторами, невідповідності його критеріям добросовісності, справедливості, тобто вчинення на шкоду кредиторам.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до правових висновків, викладених судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним на підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин 3, 6 ст. 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі ст. 234 ЦК України. У такому разі звернення з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі); контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (див. висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)).

При цьому, оскільки кожен окремий критерій сам по собі не спричиняє фраудаторність, і вони повинні розглядатися комплексно, а презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину, вживання права на зло (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.05.2023р. у справі № 904/648/22).

Суд не погоджується з твердженням, що вчиняючи оскаржуваний правочин, Боржник здійснив зловживання своїм правом і використав приватно-правовий інструментарій всупереч його призначенню, завдавши при цьому шкоду кредиторам, позбавивши їх можливості задовольнити свої вимоги.

Твердження ліквідатора, що боржник відчужив об`єкт за ціною, яка не була ринковою, а балансовою вартістю спростовується матеріалами справи.

За змістом Договору нежитлове приміщення було відчужено саме за ринковою вартістю, визначеною згідно звіту про визначення оціночної (ринкової) вартості нерухомого майна, складеного оцінювачем ТОВ "ТриАлекс" Мархоцьким О.М. 16.06.2016р. та становить 28 197 813,60 грн. , в тому числі податок на додану вартість.

Відповідно до рецензії на вищезазначений звіт про незалежну оцінку нежитлових приміщень загальною площею S=2570,40 м2 в літ. "А, Б", які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 68, без урахування права користування земельною ділянкою, без урахування вартості земельної ділянки, і належить ТОВ "Сікс Старс Холдінг" на підставі договору купівлі продажу від 02.04.2008 року № 4229 виконаної 17.06.2016 року ФОП СОД Арашиним О.Л., звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

Тобто, оцінка вартості об`єкту нерухомості відповідала ринковій вартості на момент її продажу.

При цьому, твердження позивача щодо заниження вартості обґєкта продажу не знаходить свого документального підтвердження. В матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності зловживання повноваженнями оцінювачем та рецензентом та притягнення їх до кримінальної відповідальності на підставі ст.365-2 Кримінального кодексу України.

Щодо наданого позивачем висновку експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи, складеного 24.01.2022 року судовим експертом Стасюк Мариною Юріївною, за № 24/01/22 яким встановлено: 1) вартість об`єкта нерухомості станом на 18.07.2016 року: 41 174 400,00 грн. з ПДВ, 2) вартість об`єкта нерухомості станом на 14.01.2022 року з урахуванням їх технічного стану та функціонального використання на 18.07.2016 року: 84 274 800,00 грн. з ПДВ, а також висновку експерта №1530/03-2023 за результатами проведення оціночно-будівельного дослідження від 23.03.2023 р., виконаний судовим експертом Свістуновим Ігорем Сергійовичем відзначає наступне.

Висновком експерта Маркуса Якова Ісааковича №2/05-2023 від 11.05.2023р. за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи з наступних питань:

1) Чи відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки Висновок експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи №24/01/22 від 24.01.2022 року, виконаний судовим експертом Стасюк Мариною Юріївною. Якщо ні, як це вплинуло на достовірність наданих в експертизі Висновків.

2) Чи відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки Висновок експерта №1530/03-2023 за результатами проведення оціночно-будівельного дослідження від 23.03.2023 р., виконаний судовим експертом Свістуновим Ігорем Сергійовичем?

визначено, що:

1) Висновок експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи №24/01/22 від 24.01.2022 року, виконаний судовим експертом Стасюк Мариною Юріївною не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна. Невірна ідентифікація об`єкта дослідження та порушення оціночних процедур 2023р. призвело до спотворення результатів дослідження, які не можуть розглядатись як достовірні.

2) У Висновку експерта №1530/03-2023 за результатами проведення оціночно- будівельного дослідження від 23.03.2023 р., судовим експертом Свістуновим Ігорем Сергійовичем фактично виконане рецензування Звіту про оцінку та надані висновки по формі, які повинні міститись у рецензії, що протирічить нормативно-правовим актам з оцінки, а саме вимогам ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національному стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", ЗУ "Про судову експертизу".

Також суд відзначає, що твердження ліквідатора, що Боржник з часу укладення оскаржуваного договору сплачував орендну плату за договором оренди земельної ділянки за власний кошт спростовуються матеріалами справи. Так, Відповідачем додано документи на підтвердження компенсаційних платежів з його боку за користування земельною ділянкою на користь Боржника. Наведене також свідчить на користь зменшення зобовґязальних навантажень на Боржника за результатами укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна.

З огляду на викладене, оспорюваний договір не може бути визнаний таким, що укладено на шкоду кредиторам та має ознаки фраудаторного правочину.

ТОВ "КАДОРР-КИЇВ ПЛЮС", у тому числі і його керівництво та/або засновники, на момент укладання оспорюваного договору жодним чином не були пов`язані з особою боржника - ТОВ "СІКС СТАРС ХОЛДІНГ", у тому числі і з його керівництвом та/або засновниками, не являлися кредиторами чи заінтересованими особами стосовно боржника.

Відповідачем здійснено у повному обсязі оплату за Договором. Зазначені кошти використано Боржником для розрахунків з кредиторами.

Наведене спростовує твердження позовної заяви щодо про вчинення оспорюваного правочину задля ухилення від виконання вимог майбутніх кредиторів та підтверджує економічну обґрунтованість та господарську мету продажу об`єкту нерухомості, що не спрямовано на ухилення від виконання зобов`язань.

У звґязку із відсутністю правових підстав для визнання недійсним оскаржуваного договору відсутні також підстави застосування наслідків такої недійсності.

Щодо строків позовної давності, суд відзначає, що відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст. 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Отже, перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у ч. 1 ст. 261 ЦК України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст. ст. 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.

Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у ч. 1 ст. 261 ЦК України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п. 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

При цьому позовна давність має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову).

Із матеріалів справи вбачається, що факт укладення Оспорюваного договору між Позивачем та Відповідачем відбувся 18.07.2016 року.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, початком перебігу строку позовної давності є 19.07.2016 року - наступний день за днем події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Відповідно, загальний строк позовної давності в три роки для звернення до суду про визнання недійсним правочину, укладеного 18.07.2016 року, перебіг якого розпочався з 19.07.2016 року, сплив 19.07.2019 року.

Позовна заява про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності від 13.09.2022 року за вих. № 02-18/50, подана до суду поза межами трирічного строку позовної давності.

Суд відзначає що формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини (зазначений висновок був сформований ще в Постанові Верховного суду України від 29 жовтня 2014 р. у справі № 6-152цс14).

Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

При цьому, відповідно до позиції Верховного Суду, яка викладена у справі № 5023/5847/11 (постанова від 30.04.2020) та у справі 10/5026/995/2012 у постанові від 17.03.2020, про те, "що у разі пред`явлення позову у межах справи про банкрутство як особою, право якої порушене (боржником), так і в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою (арбітражним керуючим) перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила; оскільки в протилежному випадку має місце безпідставне наділення арбітражного керуючого як особи, що у справі про банкрутство діє від імені боржника, особливим статусом з наданням тим самим боржнику як носію права у спорі не передбаченої нормами закону переваги перед іншими учасниками цього спору у захисті своїх прав та інтересів, зокрема, обмежує протилежну сторону спору у захисті своїх прав та інтересів щодо предмета спору, і, відповідно, ставить її у нерівне становище перед суб`єктом звернення - боржником/арбітражним керуючим. ".

Водночас, не зважаючи на подання позову поза межами строку позовної давності та за відсутності поважності причин її пропуску, суд не застосовує позовну давність у даній справі, оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

За ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України.

Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. (ч. 1 ст. 3 ГПК України).

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК і загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК.

Отже, ЦК імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку, при цьому, визнання такого правочину недійсним відбувається судом, по-перше, за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, а по-друге, якщо в результаті судового розгляду такого звернення буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Отже, твердження позивача, про те, що Договір підлягає визнанню недійсним, є необґрунтованим, а вимога про визнання Договору недійсним задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

При цьому, судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики, а роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996 ["Cantoni v. Frace", заява № 17862/91, §31-32), "Вєренцов проти України" від 11.04.2013 ("Vyerentsov v. Ukraine", заява № 20372/11, §65)].

Крім того, суд керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судовій збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Відмовити в задоволенні позову повністю.

2.Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та строк визначені розділом ІV ГПК України.

Суддя М.В. Пасько

Повний текст рішення складено 01.06.2023.