Рішення

від 16.05.2023 по справі 910/11414/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.05.2023Справа № 910/11414/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Легкої А.С., розглянув господарську справу

за позовом Державне підприємство "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм"

до 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бартіон Груп"

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лодокс"

третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дубенко Карина Євгеніївна

про застосування наслідків нікчемності правочину.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бартіон Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лодокс" про застосування наслідків нікчемності правочину купівлі-продажу квартири 380, що розташована у м. Києві, вул. Туманяна Ованеса, 15-А шляхом скасування рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дубенко Карини Євгеніївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартири 380, 380-а, 380-б.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.11.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

На підставі даної ухвали витребувано з Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належним чином завірені матеріали реєстраційних справ щодо внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 204765980000, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко Карини Євгеніївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартири 380, 380-а, 380-б, що розташовані у м. Києві, вул. Туманяна Ованеса, 15-А.

12.12.2022 на виконання ухвали суду від 04.11.2022 Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) направив суду витребувані документи.

Ухвалу суду від 04.11.2022 було надіслано відповідачу 1. на адресу згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поштовим відправленням № 0105493011509, яке повернено до суду із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою", будь-яких заяв про зміну місцезнаходження відповідача 1. до суду не надходило.

Ухвалу суду від 04.11.2022 було надіслано відповідачу 2. на адресу згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поштовим відправленням № 0105493011517, яке повернено до суду із зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання", будь-яких заяв про зміну місцезнаходження відповідача 2. до суду не надходило.

Згідно положень ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 04.04.2023 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 16.05.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

30.01.2004 року між УСТФ "Укртелефільм" (позивач) та ЗАТ "МІК "Інтерінвестсервіс" укладено Договір про спільну діяльність 30 січня 2004 року без створення юридичної особи (далі - договір про спільну діяльність) з метою забезпечення спільного інвестування та залучення коштів щодо об`єкту інвестування, ведення спільної господарської діяльності по продажу та іншій реалізації приміщень об`єкту інвестування та отримання прибутку для його учасників.

Об`єктом спільної діяльності (об`єктом інвестування) є адміністративно-житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом, розташований на земельній ділянці орієнтовною площею 0,93 га у Дніпровському районі м. Києва по вул. Ованеса Туманяна, 15-А.

11.10.2005 року між позивачем та ЗАТ "МІК "Інтерінвестсервіс" укладено акт розподілу квартир в адміністративно - житловому комплексі за адресою: вул. Ованеса Туманяна, 15-А у Дніпровському районі м. Києва (надалі за текстом- акт розподілу від 2005 року).

24.02.2009 року між позивачем та ЗАТ "МІК "Інтерінвестсервіс" укладено акт розподілу квартир в адміністративно-житловому комплексі за адресою: вул. Ованеса Туманяна, 15-А у Дніпровському районі м. Києва, яким, у зв`язку з наявністю технічної документації по вказаному адміністративно-житловому комплексу, сторони визначили перелік житлових приміщень, які передаються у власність Позивача та ЗАТ "МІК "Інтерінвестсервіс" згідно з умовами договору про спільну діяльність, (надалі за текстом- акт розподілу від 2009 року ). 26.06.2013 року між Позивачем та ЗАТ "МІК "Інтерінвестсервіс" укладено порівняльну відомість, в якій на підставі акту розподілу квартир від 24.02.2009, даних технічних паспортів на квартири, виготовлених БТІ станом на 25.01.2012 року та поштової адреси сторони підтвердили перелік квартир за новою нумерацією та з уточненням площ, які були розподілені між сторонами відповідно до умов договору про спільну діяльність. Позивач набув у власність 79 квартир загальною площею 8525,5 кв.м., що становить 13,5% від загальної житлової площі будинку та з урахуванням 1-ї з`єднаної квартири відповідає 80 квартирам, які залишаються за Позивачем за актом розподілу від 24.09.2009 року.

23.04.2012 року адміністративно-житловий комплекс за адресою: вул. Ованеса Туманяна, 15- А у Дніпровському районі м. Києва, здано в експлуатацію, що підтверджується копією сертифікату серія КВ №16412062060 від 23.04.2012.

12.06.2017 року між Позивачем (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лодокс" (покупець, відповідач 2.) укладено Договір купівлі-продажу майнових прав №28/1-13.

Згідно п.2.1. Договору Продавець продає, а Покупець купує майнові права на Об`єкт нерухомості (квартири, нежитлові приміщення та паркомісця) у порядку та на умовах, передбачених цим договором, та у відповідності до норм Цивільного кодексу України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж.

У відповідності до п. 2.2. Договору Сторони домовились, що Об`єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним Договором, є Об`єкт капітального будівництва, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Ованеса Туманяна 15-А, з наведеними характеристиками.

Зокрема, за договором купівлі-продажу майнових прав №28/1-13 Відповідачу 2. було передано наступний об`єкт:

квартира № 380 м. Київ, вул. О. Туманяна, 15-А.

26.01.2018 року, реєстраторами Київської філії КП "Реєстрація нерухомості та бізнесу" на підставі поданих документів, та договору купівлі-продажу майнових прав від 12.06.2017 року № 28/1-13, були вчинені реєстраційні дії, та право власності на об`єкт було зареєстроване за відповідачем 2. в рамках виконання Договору купівлі-продажу майнових прав від 12.06.2017 № 28/1-13.

29.01.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.Є., було посвідчено договір купівлі-продажу об`єкту, за яким відбувся продаж об`єкту від Відповідача 2. іншому набувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Бартіон Груп" (відповідач 1.).

16.02.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.Є. зареєстровано право власності на двохкімнатну квартиру 380-а на підставі вищевказаного договору та висновку щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна 380 серія та номер б/н, виданий 07.02.2018; видавник ТОВ «Б-Т-І».

16.02.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.Є. зареєстровано право власності на двохкімнатну квартиру 380-б на підставі вищевказаного договору та висновку щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна 380 серія та номер б/н, виданий 07.02.2018; видавник ТОВ «Б-Т-І».

Наведені обставини підтверджуються даними інформаційних довідок з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження станом на 22.09.2022 року щодо об`єктів нерухомого майна: - квартир № 380-а, 380-б м. Київ, вул. О. Туманяна, 15-А.

Відповідно до наявних у матеріалах справи Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, за відповідачем 1., станом на момент подання позову, на праві приватної власності зареєстровані вказані два Об`єкти.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду м. Києва у справі № 910/2692/18 від 07.11.2018 року, яке набрало законної сили визнано недійсним Договір купівлі-продажу майнових прав № 28/1-13 від 12.06.2017 року, укладений між Українською студією телевізійних фільмів "Укртелефільм" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лодокс", з усіма додатковими угодами, змінами та доповненнями до нього, з моменту укладання.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, підстава набуття права власності Товариством з обмеженою відповідальністю "Лодокс" як першого набувача об`єкту є скасованою.

Правові наслідки недійсних правочинів у вигляді реституції не були застосовані судом до покупця ТОВ "Лодокс" у порядку ст.216 ЦК України, оскільки, на час розгляду заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав № 28/1-13 від 12.06.2017 року, укладений між Українською студією телевізійних фільмів "Укртелефільм" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лодокс", власником спірної нерухомості був відповідач 1.

Під час розгляду справи № 910/2692/18 судом встановлено, що:

- ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 року у справі № 910/16474/16 вжито запобіжних заходів шляхом накладення арештів на наступні об`єкти нерухомого майна (копія ухвали наявна в матеріалах справи): квартири, що розташовані за адресою: м.Київ, вул. Ованеса Туманяна, буд. 15а - №№ 3, 1, 25, 29, 65, 138, 172, 162, 235, 237, 291, 299, 308, 249, 281, 323, 359, 324, 332, 380, 396, 419, 427, 527. 69; нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Ованеса Туманяна, буд. 15а - №№ 643, 644,645,651,652,653; машиномісця (гаражі) у підземному паркінгу, що розташовані за адресою: м.Київ, вул. Ованеса Туманяна, буд. 15а - №№ 134, 131, 132, 157, 220, 136, 204, 138, 158, 210, 240, 205, 139, 165, 222, 201, 166, 223, 254, 202, 256, 203, 239, 258, 230, 241, 260, 234, 242,237,167.

- ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2016 року у справі №910/16894/16 частково задоволено заяву Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм" та вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арештів на наступні об`єкти нерухомого майна (копія ухвали наявна в матеріалах справи): - квартир, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Ованеса Туманяна, буд. 15а - №№ 3, 1, 25, 29, 65, 138, 172, 162, 235, 237, 299, 308, 249, 281, 323, 359, 324, 332, 380, 396, 419, 427, 527; - нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Ованеса Туманяна, буд. 15а - №№ 643, 644, 645, 649, 651, 652, 653; машиномісць (гаражів) у підземному паркінгу, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Ованеса Туманяна, буд. 15а -№№ 134, 131, 132, 157, 220, 136, 204, 138, 158,210, 240, 205, 139, 165, 222, 201, 166, 223, 254, 202, 256, 203, 239, 258, 167.

Судом встановлено, що на момент вчинення правочину № 28/1-13 від 12.06.2017 року зазначені вище ухвали були чинними на момент розгляду справи, при перегляді в апеляційному та касаційному порядку залишені без змін.

Проте, будучи обізнаним про існування наведених вище ухвал судів про заборону вчинення дії з об`єктом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лодокс" вчинило дію з продажу відповідачу 1. квартири № 380, що розташована за адресою: м. Київ, вулиця Туманяна Ованеса, будинок 15-А, в період дії ухвал суду від 06.10.2016 року у справі №910/16894/16 та 08.09.2016 року у справі №910/16474/16.

Обізнаність відповідача 2. про перебування об`єкта під арештом та у забороні відчуження встановлена та доведена під час допиту директора ТОВ "Лодокс" в рамках кримінального провадження 52018000000000098.

Наведене свідчить, що відповідач 2. достовірно знаючи про обставину заборони та арешту вказаного об`єкту, діючи недобросовісно, здійснив дію по зміні власника квартири № 380 з метою подальшого її відчуження на користь третіх осіб, чим порушив законні права Позивача на вказаний об`єкт.

Наразі, діям посадових осіб відповідача 2. надається правова оцінка в рамках кримінального провадження № 52018000000000098, що слухається у Вищому Антикорупційному суді України.

Відповідно до приписів законодавчих норм правом оспорювати правочини і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".

Позивач не був стороною договору купівлі-продажу квартири 380, проте вважається заінтересованою особою, який має право оспорювати цей договір, за яким здійснено відчуження квартири 380 в порушення обтяження, встановленого у господарському процесі, під час захисту майнових прав власності Позивача на вказаний об`єкт.

Отже, інтерес Позивача, як заінтересованої особи полягає у тому, що предмет договору купівлі-продажу, серія та номер: 184, виданий 29.01.2018, видавник: Дубенко К.Є., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, на який Позивач має первісне право власності, набуте у правомірний спосіб, що підтверджено судовими рішеннями, перебуває у власності відповідача 1. на підставі договору, який укладено з порушенням публічного порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 288 ЦК України)

Згідно з ч. 3 ст. 288 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Правочин, що укладений між відповідачами, вчинений під час дії арешту та зареєстрованих обмежень проведення будь- яких реєстраційних дій на відчужуване майно, що в свою чергу порушує публічний порядок та є підставою для визнання такого правочину недійсним. Отже, наявні правові підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачами, а також дають право позивачу прохати суд застосувати до спірних правовідносин положення ст.ст.203, 228 ЦК України.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України (правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним). Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11.03.2020 року у справі № 404/6619/17: "Накладення арешту на об`єкт нерухомого майна означає, що цей об`єкт набуває правового режиму, обмеженого в цивільному обороті. В тому разі, коли під час дії заборони відбувається відчуження такого майна особою, обізнаною про накладення арешту на майно, відповідний правочин може визнаватися недійсним і є таким, що порушує публічний порядок." "Вирішуючи спір, суд апеляційний суд виходив із того, що відчуження об`єкта нерухомості під час дії арешту суду та заборони на його відчуження - є протиправним, тобто таким, що порушує публічний порядок, незалежно від того, що інформація про арешт була відсутня у відповідному державному реєстрі"

Разом з тим, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У той же час якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачено, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту як визнання недійсним нікчемного правочину не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Зазначену позицію наведено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, в якій суд касаційної інстанції погодився із раніше викладеними висновками у постанові Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі № 6-308цс16, постановах Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року в справі № 369/2770/16-ц і від 7 листопада 2018 року в справі № 357/3394/16-ц.

При цьому за частиною другою статті 5 Господарського процесуального кодексу України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12- 187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Ураховуючи викладене, у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 577/5321/17, від 03.10.2018 року у справі № 369/2770/16-ц , від 07.11.2018 року у справі № 357/3394/16-ц та у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-308цс16, у частині застосування таких способів захисту прав та інтересів як визнання нікчемного правочину недійсним і встановлення нікчемності правочину.

У вказаній справі Великою Палатою Верховного суду було зроблено висновки щодо застосування норм права, відповідно до яких визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (п. п. 94, 95 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

З урахуванням вище викладеного, враховуючи укладання спірного правочину купівлі-продажу під час дії арешту та обмежень проведення будь- яких реєстраційних дій на відчужуване майно, даний правочин є нікчемним відповідно до закону з моменту укладення, на підставі частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 216 ЦК України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. Разом з тим частиною третьою цієї статті передбачено, що загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Такі особливості встановлено, зокрема, частиною другою статті 26 Закону України иія 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за змістом якої записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до частини другої статті 31-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно примірника такого судового рішення.

З наведеного вбачається, що Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.

Таким чином, згідно із Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт.

Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. За відсутності такого рішення суду реалізувати рішення суду про визнання правочинів недійсними, тобто відновити порушені права позивача, буде неможливо.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Застосувати наслідки нікчемності правочину купівлі-продажу квартири 380, що розташована у м. Києві, вулиця Туманяна Ованеса, будинок 15-А , Загальна площа (кв.м): 142,7, житлова площа (кв.м): 92,0; Опис: 4-кімнатна квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 204765980000, серія та номер: 184, виданим 29.01.2018 року, посвідченим Дубенко К.Є., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дубенко Карини Євгеніївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру 380.

3. Застосувати наслідки нікчемності правочину купівлі-продажу квартири 380, що розташована у м. Києві, вулиця Туманяна Ованеса, будинок 15-А , Загальна площа (кв.м): 142,7, житлова площа (кв.м): 92,0; Опис: 4-кімнатна квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 204765980000, серія та номер: 184, виданим 29.01.2018 року, посвідченим Дубенко К.Є., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дубенко Карини Євгеніївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру 380-а, що розташована у м. Києві, вулиця Туманяна Ованеса, будинок 15-А , Загальна площа (кв.м): 83,9 житлова площа (кв.м): 54,4, Опис: складається з 2-х житлових кімнат, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1490549980000, індексний номер 39779124 від 20.02.2018 року з припиненням запису про право власності 24931000 від 16.02.2018 року та квартиру 380-б, що розташована у м. Києві, вулиця Туманяна Ованеса, будинок 15-А , Загальна площа (кв.м): 58,3 житлова площа (кв.м): 21,6 Опис: складається з 1-ї житлової кімнати, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1490554280000, індексний номер 39779205 від 20.02.2018 року з припиненням запису про право власності 224931079 від 16.02.2018 року.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бартіон груп" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, код 40947810) на користь Державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" (02160, м. Київ, вул. Туманяна, буд. 15, код 02841347) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лодокс" (65033, м. Одеса, вул. Желябова, 1, код 39857059) на користь Державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" (02160, м. Київ, вул. Туманяна, буд. 15, код 02841347) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 31.05.2023.

Суддя О.М.Ярмак