Рішення

від 25.05.2023 по справі 910/890/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.05.2023Справа № 910/890/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРТЕК"

до Акціонерне товариство "Українська залізниця"

про визнання правочинів удаваними та недійсними

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Єременок О.В.

за участі представників:

від позивача Соколова В.Д.

від відповідача Лапій А.В.

У судовому засіданні 25.05.2023 в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зертек" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання правочинів удаваними та недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні правочини суперечать чинному законодавству, зокрема Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Статуту залізниць України, тощо.

Ухвалою суду від 24.01.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

08.02.2023 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 24.01.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 23.03.2023.

17.03.2023 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

У підготовчому засіданні 23.03.2023 оголошено перерву до 13.04.2023.

24.03.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, оскільки, укладений між сторонами договір не суперечить законодавству.

10.04.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову.

У підготовчому засіданні 13.04.2023 судом протокольною ухвалою прийнято заяву позивача про зміну предмету позову, оголошено перерву до 04.05.2023.

28.04.2023 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, аналогічна за змістом до заяви, поданої на через електронну пошту суду і уже розглянутої та прийнятої судом в підготовчому засіданні 13.04.2023.

04.05.2023 від позивач надійшли пояснення по справі, в яких позивач підтримує позовні вимоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.05.2023.

16.05.2023 від позивача надійшла промова адвоката.

В судовому засіданні 25.05.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зертек" (замовник) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) був укладений договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом шляхом приєднання до умов публічного договору на підставі заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 39995211/2020-001 від 18.03.2020 та повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-39995211/2020-001 від 18.03.2020 з присвоєнням платнику коду № 8201193, який використовується для ідентифікації договірних відносин, як номер договору.

Предметом даного договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що у розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном Перевізника не є орендною платою.

Згідно з п. 2.1.1 договору замовник зобов`язується надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезень вантажів (далі - система планування перевезень) з проставленням ознаки, що містить умови надання послуг за наявності.

21.07.2020 АТ "Українська залізниця" запропонувала нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, якою відповідно до додатку 1-8 передбачалось надання замовникам послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника, незалежно від зниження чи підвищення базової ставки плати за використання власних вагонів перевізника.

Додаток 1-8 є невід`ємною частиною договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (п. 13 договору).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним договором є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Отже, судом встановлено, що сторони уклали публічний договір перевезення.

Як свідчать матеріали справи, 25.08.2020 ТОВ "Зертек" надало залізниці замовлення на перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами № 39995211/2020-00009 на яке отримало від залізниці повідомлення про погодження замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами від 27.08.2020 № УЗ-39995211/2020-00010.

Тобто сторонами було погоджено надання позивачу для перевезення по 193 зерновози щомісячно в період з 09.2020 по 08.2021 зі ставкою плати за використання вагону перевізника - 584,00 грн.

Позивач вважає, що шляхом обміну між ТОВ "Зертек" та АТ "Українська залізниця" замовленням від 25.08.2020 та повідомленням від 27.08.2020 сторонами було укладено договір оренди вагонів. Позивач вважає, що правочин оформлений додатком 1-8 до договору є недійсним, оскільки, суперечить приписам Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки, вказаний правочин є саме удаваним договором оренди, а не договором перевезення.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

За загальним правилом, презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами першою та третьою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом.

Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Згідно ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Як зазначено судом вище, 18.03.2020 між сторонами було укладено публічний договір приєднання - договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, який за своєю правовою природою поєднує умови договорів про перевезення вантажу із договором про надання послуг в частині надання вантажного вагону для перевезення вантажів та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення.

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що у розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном Перевізника не є орендною платою.

01.07.2020 введено в дію новий Договір. Редакцією від 21.07.2020 Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом доповнено Додатком 1- 8.

Як зазначає відповідач та вбачається з додатку 1-8 до договору зміст послуги перевезення вантажів з узгодженими строками та обсягами полягає в тому, що Перевізник резервує за Замовником погоджену кількість вагоновідправок щомісяця на певний період з визначеною ставкою, відповідно 682 грн, 649 грн, 617 грн, 584 грн (без ПДВ) - для хопер-зерновозів, 632 грн, 604 грн, 575 грн, 546 грн (без ПДВ) - для піввагонів. Отже, зобов`язання за умовами такого додатку є строковими - 9, 10, 11, 12 місяців.

Позивач подав Відповідачу замовлення від 25.08.2020 року № 39995211/2020-00009 на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами, з умовами: період - 12 місяців, обсяг - 290 вагонів, вагони - зерновози.

Перевізником відповідно надіслано позивачу повідомлення про погодження Замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами від 27.08.2020 року № УЗ-39995211/2020-00010 на умовах: період - 09.2020 - 08.2021, обсяг - 193 вагона - зерновоза, ставка плати за використання вагону Перевізника - 584 грн.

За фактом погодження Замовлення, Перевізник здійснює резервування передбаченого погодженим Замовленням обсягу перевезень для відповідного роду рухомого складу (вагонів) (п. 3.8 Додатку 1-8 до Договору).

Відповідно до погодженого Замовлення, в порядку, встановленому Правилами планування перевезень вантажів, Замовник надає місячні замовлення на перевезення вантажів, заявки на подачу порожніх вагонів відповідно до плану перевезень, самостійно забезпечує та узгоджує всі необхідні для перевезення умови його здійснення з всіма причетними організаціями (п. 3.9 Додатку 1-8 до Договору).

Згідно п. 3.10 Додатку 1-8 до Договору з урахування умов погодженого Замовлення Перевізник погоджує місячні замовлення на перевезення вантажів та заявки на подачу вантажних вагонів відповідно до плану перевезень та надає власні вагони Перевізника для навантаження відповідно до погоджених заявок.

Отже позивач для виконання Замовлення на умовах Додатку 1-8 до Договору, повинен надати AT "Укрзалізниця" через АС «МЕСПЛАН» місячні замовлення на перевезення вантажів (план перевезення) та подати заявку на подавання/забирання вагонів.

Отже, замовляючи послуги по Додатку 1-8 до Договору, позивач замовляв послуги та здійснював оплату. Здійснення перевезень з використанням вагонів відповідача підтверджується в тому числі долученими до матеріалів справи залізничними накладними.

Позивач зазначає, що Додаток 1-8 до Договору є удаваним правочином

Згідно зі ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Ознакою удаваного правочину є те, що розбіжність між волею та її зовнішнім виявом стає наслідком навмисних дій його учасників, які мають за мету одержання певної користі для обох учасників. У такій ситуації йдеться про два правочини: один удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин. Відповідно, воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин ніж ті, які передбачені правочином.

Оскільки відповідно до частини першої статті 202, частини третьої статті 203 ЦК України головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору та з`ясування питання про те, чи не укладено цей договір з метою приховання іншого договору та якого саме. Вказаний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 29.10.2019 у справі № 910/15197/18, від 11.03.2020 у справі № 923/658/19.

Для визнання угоди удаваною позивачу необхідно надати відповідні докази, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії були направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників

Як зазначає позивач, додаток 1-8 є за своєю суттю договором оренди.

Згідно ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до ст. 759, 760 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Частиною 1 ст. 284 ГК України передбачено, що істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Істотними умовами договору надання послуг є найменування послуг, строки надання, ціна, порядок розрахунків.

Суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини щодо надання залізницею послуг з перевезення вантажів, оскільки предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах Замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг. В додатку 1-8 до Договору є найменування послуг, встановлено строки надання послуг та встановлено ставка плати за використання власного вагону перевізника.

Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно- правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на внутрішньому водному транспорті, спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Виходячи з наведених приписів закону слід зазначити, що умови укладеного між сторонами спірного договору вказують на укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів, а умови Додатку 1-8 до Договору не містять ознак договору оренди, оскільки умовами додатку визначено «Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника», згідно з п. 2.1 якого перевізник надає замовнику послуги з перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника (узгоджена щомісячна кількість вагонів визначеного роду рухомого складу протягом узгодженого Сторонами строку надання послуги). Замовник здійснює оплату такої послуги відповідно до умов цього додатку до договору. При цьому, вагони не передаються на підставі актів приймання-передачі, а подаються на підставі місячних замовлень на перевезення вантажів (планування) та відповідних заявок Замовників на подавання вагонів.

З огляду на вищевикладене, позивачем не доведено належними та вірогідними доказами тих обставин, що правочин який вчинено AT "Укрзалізниця" та ТОВ "Зертек" (замовлення позивача від 25.08.2020 року № 39995211/2020-00009, повідомлення відповідача від 27.08.2020 року № УЗ-39995211/2020-00010) та Додаток 1-8 до Договору є удаваними.

Враховуючи все зазначене вище, суд вважає що вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено, що оспорюваний правочин є удаваним.

Суд також відзначає, що відповідно до ст. 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема самостійного формування підприємцем програми діяльності, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.

Як було встановлено судом, 25.08.2020 ТОВ "Зертек" замовило у залізниці послуги з перевезення вантажу за узгодженими додатком 1-8 строками та обсягами. Отже, позивач на основі вільного волевиявлення та за власним вибором замовив у відповідача послуги перевезення вагонами залізниці і відповідні послуги йому були надані та спожиті.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (ст. 86 ГПК України).

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Позивачем не доведено наявність підстав, з якими законодавство пов`язує недійсність правочинів та не доведено порушення його прав оспорюваним договором.

Згідно приписів ст. 129 ГПК України судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Зертек" (69037, м. Запоріжжя, вулиця 12 Квітня, будинок 3, квартира 36, ідентифікаційний код 3995211) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) про визнання з моменту вчинення удаваним та недійсним правочин укладений у формі: додатку 1-8 «Умови надання послуг з перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника» до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 року, Замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами від 25.08.2020 року № 39995211/2020-00009 та Повідомлення про погодження Замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами від 27.08.2020 року № УЗ-39995211/2020-00010 - відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 01.06.2023

Суддя І.В.Усатенко