Ухвала

від 01.06.2023 по справі 922/4359/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 червня 2023 року

м. Київ

Справа № 922/4359/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Погребняка В. Я.

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2022

у складі колегії суддів: Здоровко Л. М. (головуючої), Мартюхіної Н. О., Плахова О. В.

у справі за заявою Іноземного підприємства "Малахіт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідалія"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.06.2020 відкрито провадження у справі № 922/4359/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ідалія", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Васіна Євгена Євгеновича.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 03.06.2020, кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Скандій" - звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.06.2020 про відкриття провадження у справі про банкрутство та постановити нову ухвалу, якою відмовити Іноземному підприємству "Малахіт" у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ідалія".

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 (повний текст складено 19.12.2022) задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скандій", скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.06.2020 у справі № 922/4359/19 та прийнято нове рішення, яким відмовлено Іноземному підприємству "Малахіт" у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ідалія".

12.05.2023 Головне управління ДПС у Харківській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 у справі № 922/4359/19.

Одночасно, до касаційної скарги долучено уточнення відомостей відображених у касаційній скарзі, а також клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та відстрочення сплати судового збору.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/4359/19 визначено колегію суддів Верховного Суду: Банасько О. О. (головуючий), Картере В. І., Погребняк В. Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 16.05.2023.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, зокрема заяви, наданої на усунення її недоліків, Верховний Суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке.

Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Згідно цієї норми суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

В обґрунтування заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, скаржником зазначено, що подання касаційної скарги на оскаржені судові рішення є повторним, позаяк вперше касаційна скарга була подана вчасно, а вдруге подана в межах 20 днів від дати отримання ухвали про повернення касаційної скарги.

Також скаржник зазначає, що втретє касаційна скарга подається в межах допустимого строку в один рік, водночас подання її з затримкою зумовлене очікуванням можливого надходження коштів для сплати судового збору. Крім того, скаржник наголошує в клопотанні про поновлення строку на обставини введення воєнного стану на території України.

Проаналізувавши пояснення, зазначені в обґрунтування підстав поновлення строку на касаційне оскарження, колегією суддів встановлено, що вперше з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 у справі № 922/4359/19 скаржник звернувся 28.12.2022, тобто в межах строку встановленого для касаційного оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 25.01.2023 касаційну скаргу, подану вперше було повернуто скаржнику без розгляду з огляду на неусунення її недоліків.

17.02.2023 скаржником до Верховного Суду було повторно подано касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 у справі № 922/4359/19.

Ухвалою Верховного Суду від 06.03.2023 поновлено скаржнику строк на касаційне оскарження, оскільки встановлено, що повторно скаржник звернувся в межах двадцятиденного строку з моменту отримання ухвали про повернення вперше поданої касаційної скарги.

Водночас, ухвалою Верховного Суду від 22.03.2023 касаційну скаргу, подану вдруге, було повернуто скаржнику без розгляду з огляду на неусунення її недоліків.

Так, судом встановлено, що ухвалу Верховного Суду від 22.03.2023 скаржником отримано 27.03.2023, в той час як втретє з касаційною скаргою він звернувся 12.05.2023.

Звертаючись втретє, з пропуском значного строку з моменту отримання ухвали Верховного Суду про повернення касаційної скарги, скаржником зазначено, що пропуск строку зумовлений очікуванням можливого надходження коштів для сплати судового збору, а також обставинами введення воєнного стану на території України.

Зазначені обставини, на думку скаржника підтверджують наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.

Водночас, колегія суддів зазначає, що подання повторної касаційної скарги з моменту повернення судом вперше поданої касаційної скарги має здійснюватись з урахуванням розумних строків та без зайвих зволікань.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Відтак, колегія суддів, розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, дійшла висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважатися поважними з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.

Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Лише факт подання стороною заяви про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду поновити цей строк, оскільки заява про поновлення строку для подання касаційної скарги з огляду на приписи статті 119 ГПК України повинна містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.89 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява N 11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності/неповажності причин пропуску строку.

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 № 3236/03, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У справі "Устименко проти України" (Рішення від 29.10.2015) Європейський суд з прав людини зазначив, що задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

Приписами частини третьої статті 288 ГПК України передбачено, що строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що скаржником до клопотання не додано належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність поважних причин, що перешкоджали скаржнику звернутися до суду касаційної інстанції в межах встановлених строків вперше та повторно.

Можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов`язок доведення яких відповідними доказами покладено на скаржника.

Суд зазначає, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого строку (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22).

На переконання колегії суддів, скаржником в достатній мірі не обґрунтовано та не додано суду належних доказів того, яким чином запровадження воєнного стану в Україні, унеможливило своєчасне виконання вимог суду щодо усунення недоліків вперше та вдруге поданої касаційної скарги, так само приведення її у відповідність із вимогами статті 290 ГПК України та подання її повторно (втретє) без зайвих зволікань після її повернення ухвалою від 22.03.2023.

Принагідно колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 зробила висновок, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Тобто виходячи з принципу "належного урядування" державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

З огляду на викладене, колегія суддів визнає неповажними підстави, наведені скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 у справі № 922/4359/19.

Крім того, статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на дату подачі касаційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Пунктом 9 частини другої статті 4 цього Закону визначено, що за подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство ставка судового збору складає 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" (у редакції на момент звернення Іноземного підприємства "Малахіт" із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ідалія"), установлено з 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1 921,00 грн.

Відтак, за подання касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції, прийнятої за результатом перегляду ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство скаржник мав сплатити судовий збір у розмірі 38 420,00 грн (1 921,00 грн * 10 * 200 %).

Натомість, скаржником доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі до касаційної скарги не надано, оскільки до касаційної скарги долучено лише докази сплати судового збору у розмірі 8 609,42 грн.

Разом з тим, з огляду на подання доказів щодо часткової сплати судового збору (тобто у меншому розмірі, ніж підлягає сплаті за подання касаційної скарги), скаржник порушує питання щодо відстрочення сплати судового збору з огляду на відсутність коштів, що на думку скаржника підтверджується довідками управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку.

Розглянувши подане клопотання про відстрочення сплати судового збору, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Так, з аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що встановлений у статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відтак, Головне управління ДПС у Харківській області не відноситься до переліку осіб, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", а зазначені ним у заяві підстави не передбачені вказаною нормою.

Верховний Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Враховуючи положення статті 129 Конституції України, відповідно до яких основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, вказане клопотання задоволенню не підлягає.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Саме по собі посилання скаржника на неможливість сплатити судовий збір по причині відсутності коштів не є підставою для відстрочення сплати судового збору в силу приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір".

З вищевикладених міркувань колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною другою статті 174 ГПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відтак, суд зазначає, що касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 у справі № 922/4359/19 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, а саме надання:

- доказів доплати судового збору у розмірі 29 810,58 грн;

- заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з відповідним обґрунтуванням та наданням доказів на підтвердження наявності підстав поновлення строку.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292, 304, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними підстави, наведені Головним управлінням ДПС у Харківській області в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 у справі № 922/4359/19.

2. Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про відстрочення сплати судового збору.

3. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 у справі № 922/4359/19 залишити без руху.

3. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.

4. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде або повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. І. Картере

В. Я. Погребняк