Рішення

від 22.05.2023 по справі 582/332/21

НЕДРИГАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/582/4/23

Справа № 582/332/21

Копія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2023 р.

Недригайлівський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Яковенко Н.М.,

за участю секретаря Ярмоленко А.І.,

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивачів ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Недригайлів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білопільська аграрна компанія" про визнання договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки неукладеними, скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В :

До Недригайлівського районного суду звернувся ОСОБА_1 , мешканець АДРЕСА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білопільська аграрна компанія», (далі ТОВ «Білопільська аграрна компанія»), у якому просив визнати неукладеним договір оренди земельної ділянки від 01 травня 2014 року, визнати неукладеною додаткову угоду від 01 січня 2017 року до договору оренди від 01 травня 2014 року та скасувати державну реєстрацію додаткової угоди. Також просив стягнути судові витрати з відповідача. Позов мотивований тим, що позивач не підписував спірних угод (т.1 а.с.2-3).

Ухвалою від 27 квітня 2021 року відкрито провадження у справі №582/332/21 (провадження №2/582/144/21) (т.1 а.с.15-16).

До Недригайлівського районного суду звернувся ОСОБА_4 , мешканець АДРЕСА_2 з позовом до ТОВ «Білопільська аграрна компанія», у якому просив визнати неукладеною додаткову угоду від 01 січня 2017 року до договору оренди від 01 травня 2014 року та скасувати державну реєстрацію додаткової угоди. Також просив стягнути судові витрати з відповідача. Позов мотивований тим, що позивач не підписував спірних угод.(т.1а.с.64-65).

Ухвалою від 27 квітня 2021 року відкрито провадження у справі №582/336/21 (провадження №2/582/148/21) (т.1 а.с.78-79).

До Недригайлівського районного суду звернулася ОСОБА_5 , мешканка АДРЕСА_2 з позовом до ТОВ «Білопільська аграрна компанія», у якому просила визнати неукладеною додаткову угоду від 01 січня 2017 року до договору оренди від 01 травня 2014 року та скасувати державну реєстрацію додаткової угоди. Також просила стягнути судові витрати з відповідача. Позов мотивований тим, що позивач не підписувала спірних угод (т.1 а.с.116-117).

Ухвалою від 27 квітня 2021 року відкрито провадження у справі №582/332/21 (провадження №2/582/144/21) (т.1 а.с.131-132). В кожній з цих справ суддею Жмурченком В.Д. подані заяви про самовідвід (т.1 а.с. 52-53, 85-86, 161-162), які відповідними ухвалами від 02.06.2021 задоволені та ці цивільні справи передані для повторного авторозподілу.

Зазначені справи прийняті до провадження суддею Яковенко Н.М. та ухвалою від 10.06.2021 (т.1 а.с.111) об`єднані в одне провадження, об`єднаній справі присвоєно №582/336/21 (провадження №2/582/148/21).

У підготовчому засіданні від представника позивачів, адвоката Маківського В.О. надійшли три заяви про уточнення позовних вимог ( т.1 а.с.199-20, а.с.204-205, а.с. 207-208), в яких представник позивачів просив по кожному з позивачів окремо постановити рішення, яким визнати неукладеними договори оренди земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами від 01 травня 2014 року, визнати неукладеними додаткові угоди від 01.01.2017 року до договорів оренди земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами від 01 травня 2014 року, скасувати державну реєстрацію договорів оренди цих земельних ділянок від 01.05.2014, яка була вчинена Недригайлівським районним управлінням юстиції, зобов`язати ТОВ «Білопільська аграрна компанія» повернути позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 належні їм земельні ділянки та судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 та їх представник ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 з вищезазначеними позовними вимогами не погодився, подав відзив на позови (т. 1 а.с. 41-45,104-106,167-169), вважає, що позивачі зловживають своїми правами на шкоду відповідача, оскільки всім позивачам достовірно відомо про факт користування ТОВ «Білопільська аграрна компанія» земельними ділянками позивачів з 2014 року, позивачі з 2014 року отримують орендну плату за таке користування від відповідача, який сплачує податок на доходи фізичних осіб та військовий збір за позивачів, як податковий агент, позивачі не пояснюють за яких обставин вони дізналися, що ТОВ «Білопільська аграрна компанія» користується земельними ділянками всупереч волевиявленню позивачів, крім того позивачі надали суду копії спірних договорів та додаткових угод, оригінали яких можуть бути лише у сторін цих договорів та органу, що здійснював державну реєстрацію права оренди.

У судовому засіданні представник звертав увагу суду на те, що навіть якщо додаткові угоди не були підписані ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , то договір оренди від 01.05.2014 залишається чинним, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Крім того, позивачами невірно обраний спосіб захисту, що є окремою самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Позовні вимоги ОСОБА_1 також не можуть бути задоволені, оскільки не зважаючи на те що, ОСОБА_1 , як він стверджує, не підписував ні договору оренди ні додаткової угоди до нього, йому було достеменно відомо про перебування його земельної ділянки у оренді у відповідача. Позивач отримував орендну плату з 2014 року, тому неможливо сказати що між сторонами відсутні договірні відносини.

Також представник відповідача заявив клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності до цих правовідносин, у разі, коли суд дійде до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачі достовірно знали про наявність спірних договорів однак не звернулися до суду в встановлений в законі строк.

Суд заслухавши пояснення представників та позивачів, допитавши свідків, дослідивши письмові докази прийшов з до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 на праві власності належать земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами, площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується копіями свідоцтв про право власності та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.11-12, 72-73,126-127).

З Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1. а.с.9,72,125) вбачається, що проведено державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) на земельні ділянки цільове призначення - ведення особистого селянського господарства, відповідно до договорів оренди землі без номера, від 01.05.2014, строк дії 10 років.

У матеріалах справи наявні копії договорів від 01 травня 2014 року, укладених між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 як орендодавцем та ТОВ «Білопільска аграрна компанія» як орендарем.

Пунктом 1.1. договорів оренди визначено, що орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в межах адміністративної території Тернівської селищної ради.

В кожному з договорів в п. 2.1. заначений кадастровий номер відповідної земельної ділянки, яка передається оренду та її площа.

Розмір орендної плати визначений в п. 4.1 договорів оренди та становить 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до пункту 4.3 договорів оренди, орендна плата виплачується орендарем до 31 грудня поточного року.

Після припинення дії договору, орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (пункт 7.1 договору оренди).

Також в матеріалах справи є копії Додаткових угод до Договору оренди земельної ділянки від 01.01.2017 (т. 1 а.с.10,68,120) щодо кожного з позивачів , відповідно з змісту яких сторони доповнили основний договір підпунктом 3.1.1. наступного змісту: строк дії договору, з урахуванням кінцевого терміну дії, зазначеного в Договорі та всіх додаткових угодах до нього, за згодою сторін, продовжено на 7 років до 30.04.2038 року. А також підпункт 4.1. пункту 4 викладено в новій редакції: орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі готівкою через касу Орендаря з письмовим підтвердженням Орендодавцем факту одержання готівки в день її одержання, або шляхом грошового переказу чи безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок Орендодавця. Розмір орендної плати у рік становить : 6311,12 грн. що складає 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в пункті 2.4 цього Договору. П. 5 визначає, що додаткова угода є укладеною з моменту її підписання Сторонами. Зміни умов оренди, визначені цією угодою, набирають чинності з моменту їх державної реєстрації.

При цьому текст додаткової угоди надрукований, а відомості щодо найменування орендодавця, орендаря, кадастровий номер земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, строк дії договору до , розмір орендної плати та реквізити орендодавця заповнені рукописно. Також суд вважає за необхідне заначити, що у п. 3.1.1, в якому визначено строк дії договору внесені суперечливі дані, а саме надруковано що договір продовжено на 7 років, а рукописно заначено до « 2038 року», що вочевидь не відповідає друкованому тексту.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( т.1. а.с.201-202,209-210) вбачається, що проведено державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) на земельні ділянки цільове призначення - ведення особистого селянського господарства, відповідно до додаткової угоди до договорів оренди землі без номера, від 01.05.2014, строк дії 30.04.2038.

Ухвалою Недригайлівського районного суду від 23 лютого 2022 року за клопотанням представника позивачів призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Сумському НДЕКЦ МВС (т.2 а.с.47-48).

Із висновку експерта (т.2 а.с.100-125) від 26.09.2022 вбачається, що підписи від імені ОСОБА_1 у договорі оренди земельної ділянки від 01.05.2014,укладеному між ТОВ «Білопільська аграрна компанія» та ОСОБА_1 та у додатковій угоді до Договору оренди земельної ділянки від 01.01.2017, укладеній між ТОВ «Білопільська аграрна компанія» та ОСОБА_1 , виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою згідно зразків, наданих на експертизу.

Підпис від імені ОСОБА_4 у договорі оренди земельної ділянки від 01.05.2014, укладеному між ТОВ «Білопільська аграрна компанія» та ОСОБА_4 , виконаний ОСОБА_4 відповідно до зразків, наданих на експертизу. Підпис від імені ОСОБА_4 у додатковій угоді до Договору оренди земельної ділянки ділянки від 01.01.2017, укладеній між ТОВ «Білопільська аграрна компанія» та ОСОБА_4 , виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою згідно зразків, наданих на експертизу.

Підпис від імені ОСОБА_5 у договорі оренди земельної ділянки від 01.05.2014, укладеному між ТОВ «Білопільська аграрна компанія» та ОСОБА_5 , виконаний ОСОБА_5 відповідно до зразків, наданих на експертизу.

Підпис від імені ОСОБА_5 у додатковій угоді до Договору оренди земельної ділянки від 01.01.2017, укладеній між ТОВ «Білопільська аграрна компанія» та ОСОБА_5 , виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою згідно зразків, наданих на експертизу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив, що має у власності земельну ділянку площею 2 га не територій Тернівської селищної ради. До позивача зверталися кілька місцевих підприємців, які бажали обробляти його землю. ОСОБА_1 спочатку мав намір самостійно обробляти земельну ділянку, але згодом погодився на пропозицію представника ТОВ «Білопільська аграрна компанія» та передав цій компанії свою земельну ділянку у користування за плату без письмового договору. ОСОБА_1 узгодив, що за користування землею йому будуть сплачувати кошти, у розмірі середньої орендної плати за ділянку такої ж площі, а у випадку, коли позивач забажає самостійно обробляти свою ділянку, він зможе її отримати назад. На виконання цієї усної домовленості позивач отримав від ТОВ «Білопільска аграрна компанія» банківську картку, на яку відповідач перераховував кошти за користування землею з 2015 року до 2022 року включно. В кінці 2020 чи на початку 2021 року позивач вирішив самостійно обробляти свою земельну ділянку та звернувся до представника відповідача, не може сказати до кого точно, з проханням не обробляти його ділянку у поточному році, бо він планує сам її обробляти. Після того довідався, що не зможе отримати свою землю, оскільки у відповідача наявні договір оренди земельної ділянки належної позивачу та додаткова угода до цього договору. Але ні договору, ні додаткової угоди до нього позивач не підписував та нікого не уповноважував їх підписувати. Тоді ж від представника ТОВ «Білопільська аграрна компанія» позивач отримав копії оспорюваних договору та додаткової угоди і звернувся з позовом до суду.

Позивач ОСОБА_4 пояснив що має у власності земельну ділянку. В 2014 році підписав з ТОВ «Білопільська аграрна компанія» договір оренди землі строком до 2024 року, орендна плата визначалася в розмірі 5% нормативної оцінки землі. Орендну плату отримував на банківську карту, яка була надана відповідачем. Восени 2020 року від односельчан довідався про наявність якоїсь додаткової угоди, якою строк дії договору оренди продовжено аж до 2038 року. Ця інформаціям обурила позивача, і вони з дружиною почали вимагати від ОСОБА_6 працівника ТОВ «Білопільська аграрна компанія» надати їм цю додаткову угоду. Чи в кінці 2020 чи на початку 2021 ОСОБА_6 надав додаткові угоди, з яких він з`ясував, що вона не ним підписана та що цією додатковою угодою строк дії його договору оренди продовжено до 2038 року, з чим позивач категорично не згодний.

Позивач ОСОБА_4 пояснила, що має в приватній власності земельну ділянку. В 2014 році позивач підписала з ТОВ «Білопільська аграрна компанія» договір оренди землі строком до 2024 року. Орендну плату отримувала на банківську карту, яка була надана відповідачем. Орендна плата протягом цих років збільшувалася, позивач вважала, що це пов`язано з збільшенням вартості зерна чи доходів агрофірми. Восени 2020 року від сусідки довідалася про наявність якоїсь додаткової угоди, якою строк дії договору оренди землі продовжено аж до 2038 року. Ця інформаціям обурила позивачів, вони почали вимагати від ОСОБА_6 , працівника ТОВ «Білопільська аграрна компанія», надати їм цю додаткову угоду. Чи в кінці 2020 чи на початку 2021 ОСОБА_6 надав додаткові угоди, з яких позивач з`ясувала, що вона підписана не нею та що цією додатковою угодою строк дії її договору оренди продовжено до 2038 року, з чим вона категорично не згодна.

Допитаний за клопотанням представника відповідача свідок ОСОБА_6 пояснив, що з 2015 року працює в ТОВ «Білопільська аграрна компанія» та серед іншого займався договірною роботою з орендодавцями, жителями смт Терни. В 2017 році в агрофірмі проводилася робота по укладенню додаткових угод до договорів оренди землі, якими збільшувалась орендна плата за продовжувався строк договорів оренди. Бланки додаткової огуди виготовлялися та заповнювалися представниками відповідача, зокрема і сам свідок по деяким особам це робив. Щодо позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_4 пояснив наступне. Він знав, що ОСОБА_4 працювала у магазині ОСОБА_7 , яка також є мачухою ОСОБА_1 . Тому він завіз в магазин примірники додаткових угод щодо цих осіб до магазину та залишив там, а пізніше забрав. Хто їх підписував та за яких умов свідкові не відомо.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона є мачухою позивача ОСОБА_1 , знає позивачів ОСОБА_4 , та ОСОБА_4 . Має у власності земельну ділянку. Земельну ділянку у власності також має ОСОБА_1 ОСОБА_1 не уповноважував її підписувати ніяких договорів, але оглянувши у судовому засіданні оригінал договору оренди земельної ділянки від 01.05.2014 та додаткової угоди до цього договору від 01.01.2017, укладені від імені ОСОБА_1 з відповідачем пояснила, що можливо додаткову угоду замість ОСОБА_1 підписала вона. Зокрема вона пояснила як ці угоди укладалися : в магазині, належному ОСОБА_6 , якого вона знала як односельця та працівника ТОВ «Білопільська аграрна компанія» в 2017 році відбувалося підписання додаткових угод до раніше укладених договорів оренди. При цьому людям, у тому числі і свідку були надані надруковані екземпляри додаткової угоди, яку свідок підписала за себе і можливо за ОСОБА_1 не читаючи та віддала ОСОБА_6 , у тому числі і власний екземпляр. Угода підписувалася, «під чесне слово» ОСОБА_6 , якому свідок довіряла. За умовами угоди мала збільшитися орендна плата. В подальшому більш ніж через 2 роки хтось із односельчан з`ясував, що строк дії договорів продовжено до 2038 року, що викликало незадоволення орендодавців. Після отримання цієї інформації свідок для себе також з`ясувала, що і вона підписала додаткову угоду до договору оренди, в якій рукописно заначено строк дії до 2038 року.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у вигляді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною ст. 14, ст.15 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон) в редакції чинній на час виникнення правовідносин між сторонами договір першою оренди землі укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Ст. 15 Закону, в редакції, що була чинна на час розгляду справи, визначає істотними умовами договору оренди землі: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Отже, із наведеного слід дійти висновку, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов та не підписали договір, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом пред`явлення вимоги про повернення таких земельних ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 23 вересня 2020 року у справі № 396/1857/16, від 11 листопада 2020 року у справі № 598/538/19 (провадження № 61-9846св20) та від 14 грудня 2022 року у справі №394/85/21-ц (провадження № 61-9582св22).

З досліджених доказів судом встановлено, що позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_4 не підписували додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 01.05.2014, та просять визнати її неукладеною. Однак, як вбачається з наведених вище позицій Верховного Суду, така вимога позивачів не є належним способом захисту їх прав, тому вона не може бути задоволена.

Ефективним способом захисту в цьому випадку, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18), могла б бути вимога про скасування державної реєстрації іншого права користування права оренди земельної ділянки на підставі додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки без номера від 01.01.2017 строком до 30.04.2038, але така вимога не була заявлена.

Судом також встановлено, що Договори оренди земельної ділянки від 01.05.2014 позивачі підписали, цю обставину вони не заперечують, отже між сторонами наявні договірні відносини на умовах, які в ньому визначені. Відповідно до змісту цих договорів, строк їх дії встановлений на 10 років, тобто до 2024 року, та на час постановлення рішення не сплив.

З огляду на це відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , про визнання неукладеними договорів оренди земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами від 01 травня 2014 року, скасування державної реєстрації договорів оренди цих земельних ділянок, яка була вчинена Недригайлівським районним управлінням юстиції та зобов`язання ТОВ «Білопільська аграрна компанія» повернути позивачам ОСОБА_4 , ОСОБА_4 .

Позовні вимоги ОСОБА_1 також не можуть бути задоволені виходячи з такого.

Із наведеного вище висновку експерта встановлено, що ОСОБА_1 не підписував із відповідачем ТОВ «Білопільська аграрна компанія» ні договір оренди земельної ділянки від 01.05.2014 ні додаткову угоду до нього від 01.01.2017, отже стверджувати що між сторонами було укладено договір на умовах, які передбачені в цих документах, зокрема і щодо строку на який його укладено, у суду не має підстав.

Разом з тим, як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_1 між ним та відповідачем існувала усна домовленість про використанням останнім земельної ділянки позивача на умовах оплати на користь ОСОБА_1 коштів, які б відповідали розміру орендної плати за земельну ділянку такої ж площі по регіону. Строк такої усної угоди не визначався, зі слів позивача, відповідач погодився повернути земельну ділянку на вимогу позивача.

Позивач не заперечує, що на виконання цієї усної домовленості отримав від відповідача банківську картку, на яку надходили відповідні платежі за користування належною йому земельною ділянкою, останній платіж позивач отримав за 2022 рік.

З виписки з рахунку 6851 (т.1 а.с.48-49) по ТОВ «Білопільська аграрна компанія» - контрагент ОСОБА_1 вбачається, що з 2015 року по 2020 рік позивач отримував від відповідача кошти з призначенням платежу «орендна плата», а також відповідач нараховував та сплачував податки та військовий збір.

Отже, не зважаючи на відсутність договору оренди у письмовій формі, як того вимагає ст. 14 Закону України «Про оренду землі», між сторонами фактично склалися договірні відносини щодо оренди земельної ділянки , які тривалий час з 2015 року по час розгляду справи в суді виконувалися сторонами, а саме, позивач надав у користування належну йому земельну ділянку з відповідним кадастровим номером, а відповідач сплачував кошти позивачу за її використання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше). (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року справа № 227/3760/19-ц, провадження № 14-79цс21).

Згідно з ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Стаття 792 ЦК України визначає, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Ст. 14 Закону України «Про оренду землі» визначає, що договір оренди землі укладається у письмовій формі та не містить законодавчого застереження про його нікчемність чи недійсність у разі недотримання форми правочину.

Ст. 15 цього Закону, в редакції чинній на час досягнення домовленостей щодо використання земельної ділянки ОСОБА_1 з ТОВ «Білопільска аграрна компанія», визначала істотні умови договору оренди землі та містила застереження щодо можливості визнання договору недійсним за умови відсутності у договорі однієї з істотних умов.

Стаття 19 цього ж Закону встановлювала, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

За змістом ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Позивачем ОСОБА_1 доказів того, що він звертався до відповідача з письмовим попередженням про відмову від договору оренди та повернення йому земельної ділянки не надано, ним також не подано позов про оспорювання договору оренди чи окремих його умов.

Таким чином, з аналізу досліджених у судовому засіданні доказів та на підставі наведених норм права слід дійти до висновку, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Білопільська аграрна компанія» був укладений договір оренди належної позивачу земельної ділянки, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання неукладеним договору оренди земельної ділянки з відповідними кадастровим номером від 01 травня 2014 року, визнання неукладеною додаткової угоди від 01.01.2017 року до договорів оренди земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами від 01 травня 2014 року, скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 01.05.2014, зобов`язання ТОВ «Білопільська аграрна компанія» повернути позивачу ОСОБА_1 належну йому земельну ділянку задоволенню не підлягає.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, то відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати не підлягають стягненню та покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білопільська аграрна компанія" про визнання договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки неукладеними, скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 01 червня 2023 року.

Суддя:підпис З оригіналом згідно

Суддя : Н. М. Яковенко