Постанова

від 19.09.2023 по справі 582/332/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року м.Суми

Справа №582/332/21

Номер провадження 22-ц/816/1178/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.

з участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М.,

у присутності:

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Маківського Віталія Вікторовича ,

представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Білопільська аграрна компанія» - адвоката Ломаки Юрія Миколайовича,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Маківським Віталієм Вікторовичем,

на рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 22 травня 2023 року у складі судді Яковенко Н.М., ухваленого в смт. Недригайлів Сумської області, повний текст якого складено 01 червня 2023 року,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білопільська аграрна компанія» про визнання договорів неукладеними, скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5923555600:02:004:0322, загальною площею 2 га, цільове призначення якої є для ведення особистого селянського господарства. Йому стало відомо, що 01 травня 2014 року невідомою особою від його імені підписано договір оренди вказаної земельної ділянки, а у 2017 році додаткову угоду до договору оренди, за якими за ТОВ «Білопільська аграрна компанія» зареєстровано право оренди до 30 квітня 2038 року.

Уточнивши свої позовні вимоги (т.1, а.с. 199-200), позивач просив суд ухвалити рішення, яким: визнати неукладеним договір оренди земельної ділянки від 01 травня 2014 року; визнати неукладеною додаткову угоду до договору оренди від 01 січня 2017 року; скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 5923555600:02:004:0322 від 01 травня 2014 року, яка була вчинена Недригайлівським районним управління юстиції на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексовим номером 13672327 від 10 червня 2014 року; зобов`язати ТОВ «Білопільська аграрна компанія» повернути йому земельну ділянку, площею 2,0000 га, кадастровий номер 5923555600:02:004:0322.

У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником земельною ділянки, площею 1,9998 га за кадастровим номером 5923555600:04:001:0695, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Зазначає, що йому стало відомо, що 01 січня 2017 року невідомою особою від його імені було підписано додаткову угоду до договору оренди, на підставі якої за ТОВ «Білопільська аграрна компанія» зареєстровано право оренди до 30 квітня 2038 року.

Уточнивши свої позовні вимоги (т. 1, а.с. 207-208), позивач просив суд ухвалити рішення, яким: визнати неукладеним договір оренди земельної ділянки від 01 травня 2014 року; визнати неукладеною додаткову угоду до договору оренди від 01 січня 2017 року; скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки площею 1,9998 га, кадастровий номер 5923555600:04:001:0695 від 01 травня 2014 року, яка була вчинена Недригайлівським районним управління юстиції на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексовим номером 1365308 від 10 червня 2014 року; зобов`язати ТОВ «Білопільська аграрна компанія» повернути йому земельну ділянку, площею 1,9998 га, кадастровий номер 5923555600:04:001:0695.

У квітні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є власником земельною ділянки, площею 1,9996 га за кадастровим номером 5923555600:04:001:0696, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Зазначає, що їй стало відомо, що 01 січня 2017 року невідомою особою від її імені було підписано додаткову угоду до договору оренди, на підставі якої за ТОВ «Білопільська аграрна компанія» зареєстровано право оренди до 2038 року.

Уточнивши свої позовні вимоги (т. 1, а.с. 204-205), позивач просила суд ухвалити рішення, яким: визнати неукладеним договір оренди земельної ділянки від 01 травня 2014 року; визнати неукладеною додаткову угоду до договору оренди від 01 січня 2017 року; скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки площею 1,9996 га, кадастровий номер 5923555600:04:001:0696 від 01 травня 2014 року, яка була вчинена Недригайлівським районним управління юстиції на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексовим номером 13665222 від 10 червня 2014 року; зобов`язати ТОВ «Білопільська аграрна компанія» повернути їй земельну ділянку, площею 1,9996 га, кадастровий номер 5923555600:04:001:0696.

Ухвалами Недригайлівського районного суду Сумської області від 10 червня 2021 року справи за позовними заявами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження.

Рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 22 травня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 до ТОВ «Білопільська аграрна компанія» про визнання договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки неукладеними, скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки, - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішення суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвокат Маківського В.В., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та не надання їм належної оцінки, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення, яким скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки та повернути земельну ділянку ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що зібраними по справі доказами встановлено, що належна ОСОБА_1 земельна ділянка перебувала в користуванні відповідача без укладеного в установлений законом способу договору оренди. У 2021 році позивачу стало відомо про існування договору оренди належної йому на праві власності земельної ділянки від 01 травня 2014 року та додаткової угоди до цього договору, яких він не підписував, що підтверджується проведеною у справі почеркознавчою експертизою.

Посилаючись на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц, від 23 вересня 2020 року у справі №396/1857/16, від 14 грудня 2022 року у справі №394/85/21, вважає, що належним способом захисту прав позивача буде усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, її повернення власнику та скасування державної реєстрації права оренди за відповідачем.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем в установлений апеляційним судом подано не було.

Рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , а також в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання неукладеними договору оренди та додаткової угоди до цього договору, сторонами не оскаржується, а тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка за кадастровим номером 5923555600:02:004:0322, площею 2 га, цільовим призначенням якої є ведення особистого селянського господарства (т.1, а.с. 11, 201).

Зі змісту наданого позивачем ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2017 року слідує, що земельна ділянка за кадастровим номером 5923555600:02:004:0322, площею 2 га була передана в оренду ТОВ «Білопільська аграрна компанія», строком на 10 років, зі сплатою орендної плати у грошовій формі, розмір якої становить 2305 грн 85 коп., що становить 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (т.1, а.с. 5-7).

Додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки строк дії договору, з урахуванням кінцевого терміну дії, зазначеного в договорі та всіх додаткових угодах до нього, продовжено на 7 років до 30 квітня 2038 року, крім того збільшено розмір орендної плати до 6311 грн 12 коп., що становить 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (т.1, а.с. 10).

За результатами проведеної почеркознавчої експертизи було встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у договорі оренди земельної ділянки від 01 травня 2014 року, укладеному між ТОВ «Білопільська аграрна компанія» та ОСОБА_1 та у додатковій угоді до договору оренди землі від 01 січня 2017 року, укладеній між ТОВ «Білопільська аграрна компанія» та ОСОБА_1 виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою згідно зразків, наданих експерту (т.2, а.с. 100-107).

Ухвалюючи рішенняв оскарженійчастині,суд першоїінстанції виходивз того,що не зважаючи на відсутність договору оренди у письмовій формі, як того вимагає ст. 14 Закону України «Про оренду землі», між сторонами фактично склалися договірні відносини щодо оренди земельної ділянки, які тривалий час з 2015 року по час розгляду справи в суді виконувалися сторонами, а саме, позивач надав у користування належну йому земельну ділянку з відповідним кадастровим номером, а відповідач сплачував кошти позивачу за її використання. У свою чергу ОСОБА_1 не доведено звернення до відповідача з письмовими попередженнями про відмову від договору оренди, а тому суд першої інстанції не вбачав підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2 та 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (ч.ч. 2 та 4 ст. 207 ЦК України).

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, договір оренди землі є договором, за яким в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановлених договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

Укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 зроблено висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін вказують на те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору нормам закону.

Якщо договір хоч і не був укладений, але виконувався його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність, і надалі він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суд повинен встановити не лише факт використання орендарем спірного майна, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю і чи приймав він таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним і може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21).

ОСОБА_1 звернувся з позовом про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки за відповідачем та витребування земельної ділянки у товариства, посилаючись на те, що договір оренди та додаткову угоду до нього він не підписував та не укладав.

Суд першої інстанцій встановив, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 01 травня 2014 року та додаткову угоду до цього договору від 01 січня 2017 року, ОСОБА_1 не підписував.

Водночас, позивач ОСОБА_1 підтвердив існування між ним та відповідачем домовленостей на використання товариством належної йому на праві власності земельною ділянкою. В період з 2015 року до 2020 рік включно, ОСОБА_1 на картковий рахунок товариством перераховувалася плата за користування земельною ділянкою, у розмірі визначеному договором оренди та додатковою угоді до цього договору (т.1, а.с. 48-49).

Отже, враховуючи фактичне виконання сторонами договору оренди земельної ділянки від 01 травня 2014 року, який хоч і не підписував позивач, проте погодився з його умовами, що свідчить передання ним ТОВ «Білопільська аграрна компанія» земельної ділянки в строкове платне користування та отримання позивачем орендної плати у розмірі узгодженої договору, а також те, що до звернення до суду з позовом ОСОБА_1 не ставив перед відповідачем питання повернення земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Таким чином, з огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасуваннярішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням нормматеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно дост. 375 ЦПК України,апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.367,368,374, 375, 381 - 384,389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Маківським Віталієм Вікторовичем, залишити без задоволення, а рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 22 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 вересня 2023 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: Ю. О. Філонова

В. Ю. Рунов