Рішення

від 01.06.2023 по справі 683/610/22

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/610/22

2/683/60/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2023 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого судді Цішковського В.А.

з участю секретаря Васічевої О.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові цивільну справу №683/610/22, №2/683/60/2023 за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Марія Плюс - В» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

17 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Фермерського господарства «Марія Плюс-В», в якому просить усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, кадастровий номер земельної ділянки 6824286400:04:022:0112 та зобов`язати Фермерське господарство «Марія Плюс-В» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 6824286400:04:022:0112.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, вказує, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6824286400:04:022:0112. Проте обмежений у користуванні та володінні земельної ділянки, оскільки при отримані довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у листопаді 2021 року, йому стало відомо про наявність договору оренди землі від 04.04.2018 року, у відповідності до якого вказана земельна ділянка передана в оренду Фермерському господарству «Марія Плюс-В» на термін 15 років. Вказує, що жодного договору не підписував та не укладав із відповідачем. На його прохання повернути земельну ділянку у його законне володіння, відповідач не реагує, продовжуючи незаконно володіти нерухомим майном.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Віхерко Н.О. позов підтримують та просять задовольнити. ОСОБА_1 посилається на те, що договір оренди землі із Фермерським господарством «Марія Плюс-В» не підписував, свого волевиявлення на укладення вказаного договору не надавав, а тому він є такими, що не укладений. Також позивач подав заяву про стягнення судових витрат по справі із відповідача, у розмірі 3257,80 грн. (992,40 грн. судовий збір + 2265,40 грн. за проведення експертизи).

В судовому засіданні представник Фермерського господарство «Марія Плюс-В» Шевчук М.П. заперечив щодо задоволення позову, оскільки з позивачем у 2018 році було укладеного договір оренди земельної ділянки на підставі чого ОСОБА_1 сплачувалася кожного року орендна плата за земельну ділянку до 2022 року.

Заслухавши учасників справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,0 га, що розташована на території Пашковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області (в зв`язку із децентралізацією на даний час територія Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області), для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6824286400:04:022:0112.

Вказану земельну ділянку ОСОБА_1 набув у власність на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки» від 12.02.2018 року за № 22-751-СГ.

Зі змісту договору оренди землі від 04.04.2018 року вбачається, що від імені ОСОБА_1 для Фермерського господарство «Марія Плюс-В» передано в строкове платне користування на 15 років земельну ділянку площею 2,0 га, що розташована на території Пашковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, кадастровий номер 6824286400:04:022:0112.

Договір оренди землі від 04.04.2018 року зареєстровано Старокостянтинівською районною державною адміністрацією Хмельницької області 19.04.2018 року, індексний номер 40712288, що підтверджується інформацією про державну реєстрацію іншого речового права від 09.11.2021 року.

Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи №СЕ-19/123-22/10002-ПЧ від 27.12. 2022 року підпис в графі «Орендодавець» в договорі оренди землі від 04.04.2018 року виконаний за допомогою знакодрукуючого пристрою.

Відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною 1 статті 13 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року №161-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ч.1 ст.14 Закону України «Про оренду землі», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

В силу ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови у строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно з ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Із положень ч.1 ст.391 ЦК України слідує, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч.ч.1, 2 ст.16 ЦК України).

Право на звернення осіб до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів урегульовано ст.4 ЦПК України.

Як передбачено ч.ч.1, 2 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч.1, 2, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ст. 203 ЦК України вказані загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст. 215 ЦК України).

Разом з тим, ч.1 ст.205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом (реквізитом) письмової форми договору, наявність підпису підтверджує наміри та волевиявлення сторін, а також забезпечує їх ідентифікацію.

За змістом норм Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Недотримання письмової форми договору оренди землі свідчить про те, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору. Цей договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а зазначені в ньому умови не є такими, що регулюють договірні відносини.

Право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном. Таке право є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Закон визначає право власника майна вимагати усунення будь-яких порушень свого права від інших осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним. Одним із таких способів захисту порушеного права є вимога про усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Таке право власника забезпечується за допомогою негаторного позову.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України, у тому числі ст.ст.15, 16 ЦК України та ст.4 ЦПК України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється.

За змістом ст. 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності, тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Так, відповідач фактично користується належною позивачу земельною ділянкою та відмовляється повернути її власнику, а тому ефективним способом захисту права, яке позивач, як власники земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належною йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги (негаторного позову) про повернення такої земельної ділянки.

Оскільки позивач не підписував договір оренди землі, то сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору. Такий договір є неукладеними, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочини, які не вчинено (договори, які не укладені), не можуть бути визнані недійсними. Наслідки недійсності правочину (реституція) не застосовуються до правочинів, які не вчинено.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 червня 2020 року (справа №145/2047/16-ц, провадження №14-499цс19), яка згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказував, що не підписував договір оренди землі від 04.04.2018 року та не уповноважував сторонніх осіб на такі дії.

Такі доводи позивача повністю підтверджуються висновком судово-почеркознавчої експертизи №СЕ-19/123-22/10002-ПЧ від 27.12. 2022 року.

Отже, судом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 договір оренди землі від 04.04.2018 року не підписував, вказана угода підписана за допомогою знакодрукуючого пристрою, отже сторони не досягли згоди щодо умов вказаної угоди, а тому угода від 04.04.2018 року є неукладеною, тобто такою, що не відбулась, а наведені в ній умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не підписував договір оренди землі від 04.04.2018 року в зв`язку із чим спірна земельна ділянка знаходиться у фактичному користуванні Фермерського господарство «Марія Плюс-В» без установлених законом підстав, тому в порядку усунення перешкод позивачу ОСОБА_1 у здійсненні права власності на належну йому земельну ділянку, яка йому належить на праві власності, Фермерське господарство «Марія Плюс-В» має повернути позивачу належну йому земельну ділянку.

При розподілі судових витрат суд відповідно до положень ст.141 ЦПК України враховує пропорційність задоволених вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (ч.3 ст.141 ЦПК України).

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Встановлено, що ОСОБА_1 в зв`язку із розглядом даної справи поніс витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 грн., а також витрати по оплаті судово-почеркознавчої експертизи в сумі 2 265 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією від 14.12.2022 року. Ці витрати є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, тому приймаються судом до уваги.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, тому з Фермерського господарство «Марія Плюс-В» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 992,40 грн. судового збору, сплаченого останнім при подачі позову, а також 2 265 грн. 40 коп. витрат, сплачених за проведення експертизи, а всього 3 257 грн. 80 коп. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною йому земельною ділянкою площею 2 га, для ведення особистого сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6824286400:04:022:0112, яка розташована на території Пашковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, шляхом повернення ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки Фермерським господарством «Марія Плюс - В».

Стягнути з Фермерського господарства «Марія Плюс - В» на користь ОСОБА_1 3 257 грн. 80 коп. судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Фермерське господарство «Марія Плюс - В», місцезнаходження: вул. Центральна, 19 с. Пашківці Хмельницького району Хмельницької області, ЄДРПОУ №34342206.

Повне текст рішення суду складено 26 травня 2023 року.

Суддя: